Справа № 209/3981/25
Провадження № 2/209/1526/25
29 жовтня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Погрібної О.В.,
представник позивача Пантелей В.В. в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач), в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 (далі також представник позивача) звернулася з позовною заявою до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі також ДСНС, відповідач-1), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі також ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, відповідач -2), у якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25.04.2025 року № 344 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту з дати звільнення;
стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення;
зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, а саме на посаду заступника керівника відділу організації та проведення аудитів управління внутрішнього аудиту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області в порядку переведення із 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту, котрий підпорядковувався Державній службі України з надзвичайних ситуацій у відповідності до вимог ст. 36 КЗпП України;
стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн;
стягнути витрати на надання правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Витягу Наказу № 344 від 25.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту, звільнено з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням штату працівників. Також у Витязі із Наказу зазначена підстава: наказ ДСНС України від 06.11.2024 № 1146 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах ДСНС», заява ОСОБА_1 ..
Також зазначає, що 14.11.2024 листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області № 4902-10590/4911 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 06.11.2024 № 1146 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах ДСНС» посада, яку обіймала Позивач - заступник начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС України, скорочена. Також, повідомлено, що після закінчення лікарняного, за бажанням, ОСОБА_1 має право звільнитися за статтею 40 пунктом 1 (скорочення чисельності або штату працівників) Кодексу законів про працю України або продовжити роботу на посаді, яка буде їй запропонована відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня та вимог чинного законодавства.
20.11.2024 Позивача під підпис ознайомлено з попередженням про наступне звільнення з роботи за пунктом 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку із скороченням штату працівників) через 2 (два) місяці. При цьому позивач наголошує, що після вказаних вище попереджень ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області № 4902-10590/4911 від 14.11.2024 та ДСНС України від 20.11.2024 жодної вакансії ОСОБА_1 не було запропоновано, також не було запропоновано ознайомитися з переліком вакансій Управління внутрішнього аудиту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. Звертає увагу, що відповідно до Списку вакантних посад новоствореного структурного підрозділу посада заступника начальника відділу організації та проведення аудиту управління внутрішнього аудиту ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області була вакантною станом на 06.11.2024, проте їй не була запропонованою, окрім того, жодна із вакантних рівнозначних посад також не була запропонована.
Разом з цим, звертає увагу на те, що відповідно до Доповідної записки начальника Управління внутрішнього аудиту Олександра Ружинського № 06-181/06 від 12.12.2024 стосовно призначення на посади до Управління внутрішнього аудиту ГУ ДСНС України у Дніпропетровській, Львівській, Одеській областях та у місті Києві Голову Державної служби України з надзвичайних ситуацій Андрія Даника повідомлено, що з метою укомплектування посад у новостворених підрозділах внутрішнього аудиту необхідно здійснити заходи щодо призначення кандидатів на посади з дотриманням кваліфікаційних вимог, а саме: вища економічна (бухгалтерський облік та аудит) або юридична освіта, освіта IT напрямку або у галузі будівництва за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста. Також повідомлено, що зі співробітниками регіональних відділів внутрішнього аудиту для призначення на посади до Управлінь внутрішнього аудиту Головних управлінь проведено тестування професійних компетенцій, знань та навичок. Зазначеною Доповідною запискою запропоновано начальнику внутрішнього аудиту ДСНС надати списки осіб з числа співробітників регіональних відділів внутрішнього аудиту для призначення на посади до Управлінь внутрішнього аудиту Головних управлінь, що додаються.
Окремим пунктом вказаної Доповідної записки на керівників Головних управлінь ДСНС України у Дніпропетровській, Львівській, в Одеській та у м. Києві покладено обов'язок у строк до 01.01.2025 призначити осіб начальницького складу та працівників на посади відповідно наданих списків. Списки осіб для призначення на посади до Управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (далі - Список) оформлені Додатком 1 до Доповідної записки. Відповідно до вказаного Списку ОСОБА_3 , котра перебувала на посаді начальника 4 РВВА призначається на посаду начальника управління, до Відділу організації та проведення аудиту Управління внутрішнього аудиту провідний фахівець 4 РВВА Морозов Микола Юрійович призначений призначається на посаду заступника начальника відділу, головний фахівець 4 РВВА Бабич Неля Петрівна призначається на посаду головного фахівця, а заступник начальника 4 РВВА Забараускас Ольга Іванівна призначається провідним фахівцем.
Як зазначає позивач, аналізуючи зазначений Список, вбачається, що особа, котра займала посаду начальника регіонального відділу, що ліквідується, переходить у новостворене управління територіального органу ДСНС, зберігаючи свою посаду, точно так же зберігає свою посаду і головний спеціаліст, при цьому провідний фахівець призначається заступником начальника, а заступник начальника відділу, що ліквідується, у новоствореному відділі призначається провідним фахівцем. Відтак, як зазначає представник позивача, взагалі не зрозуміло з яких правових підстав ОСОБА_1 , яка працювала 20 років та із них 13 років обіймала посаду заступника начальника відділу, що ліквідується, в новоствореному відділі її призначають провідним фахівцем.
02.01.2025 Позивачем на ім'я Голови ДСНС України генер-майору служби ЦЗ Данику А.М. була подана заява з проханням звільнити її за ст. 40 п.1 КЗпП раніше встановленого терміну. 07.01.2025 полковником служби цивільного захисту ОСОБА_4 з Позивачем була проведена бесіда стосовно звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП, під час якої Позивач повідомила, що вона не згодна із запропонованою посадою, так як не враховані вимоги ст. 42 КЗпП України. Відтак, 25.04.2025 Наказом № 344 звільнено з роботи відповідно до пункту 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу ДСНС України від 06.11.2024 № 1146 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах ДСНС», заяви ОСОБА_1 .
Сторона позивача вважає, що відповідач не врахував положень ст. 42 КЗпП України, оскільки Позивач є особою, яка має переважне право на залишення на роботі на підставі двох пунктів вказаної статті, а саме Позивач є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та працівником, якому залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Позивач також зазначає про те, що 12.05.2025 від Державної служби України з надзвичайних ситуацій надійшла відповідь на адвокатський запит, оформлена листом № 04-10710/06 від 12.05.2025. Відповідно до змісту вказаного листа, окрім вже описаних обставин справи, зазначено, що Позивач була працівником, посада, яку вона обіймала, не належала до посад, які підлягали заміщенню особою начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять таку службу в органах та підрозділах ДСНС відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593. Також повідомлено, що з метою визначення рівня знань нормативно-правових актів з питань внутрішнього аудиту для ефективної реалізації функції внутрішнього аудиту 23 жовтня 2023 року проводилося професійне тестування внутрішніх аудиторів регіональних відділів внутрішнього аудиту ДСНС. Участь у будь-якому тестуванні ОСОБА_1 не брала, тестування не проходила.
При цьому, позивач звертає увагу суду, що про проведення тестування Позивач не знала, а ні Відповідач-1, а ні Відповідач-2 не повідомили її про дату проведення тестування. Позивач була на лікарняному, проте, якщо тестування проходило онлайн, і остання була б належно повідомлена, то вона пройшла б тестування. Окрім цього, 11, 12, 13 грудня 2025 року Позивач була на роботі, і їй ніхто не повідомив про те, що відбулось тестування, і, тим паче, ніхто не запропонував пройти таке тестування, а від проходження такого тестування вона не відмовлялась.
Окрім цього позивач також наголошує про те, що у даному випадку мало місце саме реорганізація структурного підрозділу без його скорочення штату, оскільки всі посади, які були у відділі, що ліквідовується, перейшли в нове Управління, навіть збільшився штат. Структурний підрозділ, який ліквідувався, був на кадровому, фінансовому та матеріально-технічному забезпеченні ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, штат працівників у ліквідованому структурному підрозділі налічував 7 одиниць, у новоствореному структурному підрозділі налічує 10 одиниць, що свідчить про відсутність факту скорочення посад, і порівнюючи посадові інструкції вбачається, що основні функції, права та обов'язки у працівників новоствореного структурного підрозділу не змінилися в порівнянні з функціями, правами та обов'язками ліквідованого структурного підрозділу. Також позивач вважає, що факт того, що мала місце реорганізація відділу внутрішнього аудиту в Управління внутрішнього управління також підтверджується тим, що посаду начальника та головного фахівця обійняли ті самі особи, перестановка здійснилась лише щодо посади заступника начальника та провідного фахівця, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість, безпідставність, суб'єктивність та упередженість в таких діях Відповідача-2.
Відтак, позивач вважає, що проаналізувавши зазначені фактичні обставини та отримані документи, вбачається, що роботодавець ліквідував структурний підрозділ, створив новий структурний підрозділ, і вирішив не перевести вже існуючих працівників до нового відділу, а сформувати його наново. При цьому, роботодавець попередив про наступне вивільнення за два місяці та запропонував колишньому заступнику начальника відділу посаду в новому підрозділі, але вже не начальницького складу.
З позиції позивача, зазначені ознаки свідчать про реорганізацію підприємства без скорочення штату. Відтак стверджує її звільнення відбулось в порушення вимог закону, оскільки відповідачі не дотримались статей 36, 40, 42 та 49-2 КЗпП України, що в свою чергу, призвело до незаконного (з порушенням порядку) звільнення Позивача, яка для захисту своїх прав та законних інтересів вимушена звернутися до суду із даним позовом.
Щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покликається на положення ст. 235 КЗпП України, відповідно до положень якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спiр. Для розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу надає довідку № 1 від 07 травня 2025, видану Головним управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідно до якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1606 грн. 19 коп.
Щодо стягнення моральної шкоди, позивач зокрема зазначає, що завдані моральні страждання Відповідачем-1 та Відповідчаем-2, виникли через недотримання останніми положень статей 36, 40, 42, 49-2 КЗпП України, що, в свою чергу призвели до незаконного звільнення Позивача. Звертає увагу на те, що Позивач є особою з інвалідністю, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.06.2024, термін дії якого довічно. Відповідно до вказаного посвідчення Позивач має третю групу інвалідності на загальні захворювання. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
Покликається на положення статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідно до якої особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. А тому вважає, що дії Відповідачів щодо не дотримання трудових прав Позивача свідчать саме про дискримінацію. Через недобросовісні дії Відповідачів, які полягають у недотриманні статей 36, 40, 42, 49-2 КЗпП України, Позивач була у розпачі, перенесла душевні страждання, не розуміючи на якій підставі вона, котра сумлінно та безперервно працювала понад 20 років на підприємстві, при цьому, із них 13 років сумлінно та відповідально виконувала посадові обов'язки заступника начальника, підлягає пониженню на посаді до провідного фахівця. Також зазначає про те, що в період процедури реорганізації підприємства та, як зазначають Відповідачі, скорочення штату, Позивач перебувала на лікуванні в ТОВ «Скай-Віннер» Центр Реабілітації Геліос, де 16.01.2025 перенесла складну операцію, яка обійшлась їй у сумі 221 307 грн, а в післяопераційний період відчувала не тільки фізичний біль, але й душевні страждання, усвідомлюючи, що Відповідачі протиправно позбавляючи її посади, яку вона займала останні 13 років, позбавляють її також відповідного рівня оплати праці. Позивач розуміла, що погодившись на посаду провідного фахівця, вона вже не зможе оплачувати собі дороговартісне та якісне лікування, яке їй необхідне для нормального функціонування та життя. Перебуваючи в особливому психологічному стані через протиправні дії Відповідачів була позбавлена можливості нормально проходити період реабілітації, а Відповідачі умисно поставили її перед вибором: погоджуватись на посаду, яка є значно нижчою, посадовий оклад якої у декілька разів менший, чи звільнятися. Через зазначені протиправні дії Відповідачів, Позивача опанувало відчуття розчарування, апатії, тривоги, страх за майбутнє, за своє фізичне та емоційне здоров'я. Вважає, що враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала, їх тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення її права, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також виходячи з принципу розумності та справедливості, стягненню з Відповідача на користь Позивача в якості компенсації моральної шкоди, підлягають грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Щодо вимоги поновлення на роботі, позивач зокрема наголошує, що спосіб захисту порушеного права безпосередньо повинен бути пов'язаний з подальшою можливістю виконати судове рішення і є ефективним тоді, коли може забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. При цьому позивач зазначає, що поновити ОСОБА_1 на раніше займану посаду об'єктивно неможливо, оскільки відповідно до Наказу № НС-1146 від 06.11.2024 4 регіональний відділ внутрішнього аудиту м. Дніпро ліквідовано. Проте поновити Позивача на рівнозначній посаді заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту не слід розуміти як зобов'язання поновити саме на таку саму посаду, з якої її звільнили. Позивач вказує що у площині цього спору йдеться не стільки про назву посади і коло повноважень за цією посадою, скільки про необхідність відновити порушене право позивача працювати на посаді в тому органі (установі), з посади у якому її було неправомірно звільнено, з урахуванням, зокрема (але не виключно) її фаху, освітньо кваліфікаційного рівня, категорії раніше займаної посади. Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 826/5602/16. Тож за описаними фактичними обставинами та правових висновків Верховного Суду Відповідач-1 та Відповідач-2 мають своїм обов'язком вжити заходів для поновлення Позивача на посаді заступника начальника відділу організації та проведення аудиту управління внутрішнього аудиту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 29 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
30 травня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Пантелей В.В. на виконання вимог ухвали, усунено недоліки. Зава про усунення недоліків передана судді 09.06.2025 у зв'язку із перебуванням судді з 30.05.2025 по 06.06.2025 у відпустці.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 09 червня 2025 року прийнято до розгляду тавідкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії. Призначено підготовче судове засідання в порядку загального провадження.
24 червня 2025 року представником відповідача ДСНС України Жуковою О.М. через підсистему «Електронний суд» скеровано клопотання про закриття провадження у справі.
17 липня 2025 року представником позивача адвокатом Пантелей В.В. через підсистему «Електронний суд» скеровано заперечення на заяву Державної служби України з надзвичайних ситуацій про закриття провадження у справі № 209/3981/25.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 07 серпня 2025 року у задоволенні заяви Державної служби України з надзвичайних ситуацій про закриття провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 07 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23 вересня 2025 року.
23 вересня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21 жовтня 2025 року.
21 жовтня 2025 року в судовому засіданні суд постановив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення призначив в судовому засіданні 29.10.2025 о 13 год. 00 хв.
Доводи учасників справи.
ДСНС України подано відзив на позовну заяву у якому відповідача-1 просить відмовити позивачу у задоволені її позовних вимог в повному обсязі. Зокрема зазначає, що ОСОБА_1 з березня 2008 року по квітень 2025 року була працівником, обіймала посади в підрозділах внутрішнього аудиту (без статусу юридичної особи), які перебували на окремому штаті, кадровому і фінансовому забезпеченні в територіальних органах МНС та ДСНС у місті Дніпро. Головою ДСНС у межах компетенції та наданих йому повноважень, проаналізувавши роботу підпорядкованих підрозділів ДСНС України, з метою вдосконалення діяльності організаційних структур ДСНС, оптимізації роботи, уникнення дублювання функцій, підвищення ефективності, прозорості та підзвітності у виконанні завдань, покладених на ДСНС України, вдосконалення процесів взаємодії та комунікації між підрозділами в ДСНС забезпечення належного виконання службових обов'язків, ефективності виконання завдань за призначенням покладених на підрозділи ДСНС, прийняв рішення про проведення організаційно-штатних заходів організаційних структурах ДСНС шляхом видання наказу ДСНС (з основної діяльності) від 06.11.2024 № 1146 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах ДСНС» (далі також наказ ДСНС № 1146), зокрема:- згідно пунктами 2, 3 наказу ДСНС № 1146, ліквідувати у повному складі (не юридичні особи) та скасувати штати, зокрема також - 4 регіональний відділ внутрішнього аудиту, м. Дніпро, що утримується на штаті № 40/06 «4 регіональний відділ внутрішнього аудиту» воєнного часу чисельністю 7 одиниць. При цьому згідно з пунктом 4 наказу ДСНС № 1146 внесено зміни до штатів чотирьох Головних управлінь ДСНС України у Дніпропетровській, Львівській, Одеській областях та м. Києві та утворено чотири Управління внутрішнього аудиту у складі апаратів цих Головних управлінь, копія додається. Такі, організаційно-штатні заходи в організаційних структурах ДСНС здійснено Головою ДСНС України в межах наданих повноважень та компетенції, з дотриманням норм чинного законодавства України.
Звертає увагу на те, що зі змісту наказу ДСНС № 1146 чітко вбачається ліквідація 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту та відповідно ліквідація посади, що займала позивачка; на виконання пункту 6 наказу ДСНС № 1146 керівники вищезазначених організаційних структур ДСНС (у даному випадку Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області) у двох місячний строк здійснили організаційно-штатні заходи відповідно до чинного законодавства, було вжито заходів з попередження позивачку про можливе наступне звільнення (лист ДСНС від 08.11.2024 № 282 26000/281-1), запропоновано наявну вакантну посаду в Головному управлінні. На сьогодні наказ ДСНС № 1146 є реалізований, чинний, позивачкою не оскаржується в судовому порядку, а відтак відповідач - 1 вважає, що позивач погоджується із проведеними організаційно-штатними заходами на підставі яких її звільнено з посади, а відтак в силу частини першої статті 82 ЦПК України такі обставини не підлягають доведенню у рамках цієї справи.
Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ДСНС № 344 зазначає, що доводи позивача про те, що Наказ №344 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з підстав, що їй не запропоновано всі вакантні посади; не враховано переважне право залишення на роботі тощо, є необґрунтованими, оскільки Головним управління з урахуванням Порядку № 121 (зі змінами) було дотримано процедуру звільнення, зокрема: п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до наказу ДСНС № 1146 4 РВВА ліквідовано повністю, скасовано його штат, нового підрозділу аудиту на окремому штаті ДСНС (самостійна юридична особа код ЄДРПОУ 38516849) не створено, а згідно з наказом ДСНС № 1146 у структурі та штаті Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (самостійна юридична особа код 38620155) створено новий підрозділ Управління внутрішнього аудиту. Звертає увагу суду на те, що Наказ ДСНС № 1146 не скасований, не оскаржується позивачкою у рамках цієї справи, а відтак не ставиться під сумнів проведення організаційно-штатних заходів та зазначає, що у даних спірних правовідносинах відбулися зміни в організації праці скасування штату, ліквідація підрозділу 4РВВА ДСНС, а відтак за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України ДСНС має право розірвати трудовий договір з Позивачкою. Позивачкою у своїй позовній заяві не доказано та не доведено того, що в ДСНС не відбулися зміни в організаційно-штатних структурах.
Також зазначає, що на виконання ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України Головою ДСНС підписано попередження про наступне звільнення ОСОБА_5 заступника начальник 4РВВА ДСНС, у тексті якого зазначено, що відповідно до наказу ДСНС № 1146 посаду, яку вона займає скорочено та попереджено про звільнення з роботи за пунктом 1 статті 40 (у зв'язку із скороченням штату працівників) КЗпП України через 2 (два) місяці. На виконання доручення ДСНС, з урахуванням Порядку № 121 та того, що Позивачка перебувала на лікарняному Головне управління листом від 14.11.2024 № 4902 10590/4911 повідомила Позивачку проте, що її посаду скорочено згідно з наказом ДСНС № 1146. У подальшому Головним управлінням 20.11.2024 вручено Позивачці попередження про наступне звільнення з роботи. Факт вручення попередження підтверджується власноруч поставленим підписом Позивачки про ознайомлення із змістом наказу ДСНС № 1146. Відтак вважає, що вимоги частини першої статті 49-2 КЗпП України ні ДСНС, ні Головним управлінням не порушено, Позивачку було повідомлено про відповідне скорочення за два місяці у письмовій формі із проставленням ним підпису та дати ознайомлення.
Щодо доводів позивача про те, що їй не пропонували жодної посади, відповідач - 1 вважає, що такі доводи не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Зокрема вказує про те, що положення статті 49-2 КЗпП України не містить обов'язку роботодавця ознайомлювати працівника з попередженням про наступне вивільнення та з вакантними посадами на підприємстві саме під особистий підпис. Разом з цим, відповідно до Доповідної записки начальника Управління внутрішнього аудиту Олександра Ружинського № 06-181/06 від 12.12.2024 стосовно призначення на посади до Управління внутрішнього аудиту ГУ ДСНС України у Дніпропетровській, Львівській, Одеській областях та у місті Києві було запропоновано призначити Позивачку на посаду провідного фахівця новоствореного підрозділу Управління внутрішнього аудиту Головного управління. Однак, 02.01.2025 ОСОБА_1 власноруч написано заяву про звільнення, із проханням звільнити раніше встановленого терміну. Зазначену заяву Позивачка не відкликала, рішення щодо звільнення не змінювала, при цьому представником кадрової служби Головного управління з позивачкою 07.01.2025 було проведено бесіду та запропоновано наявну в Головному управлінні посаду провідного фахівця відділу організації та проведення аудиту Управління внутрішнього аудиту Головного управління, однак від запропонованої посади позивач відмовилась, що спростовує доводи позивача, що їй не пропонували жодної посади.
ДСНС також звертає увагу суду на те, що відповідно до Порядку № 121 Позивачка була на фінансовому і кадровому забезпеченні в Головному управління, на запропоновану їй посаду не надала згоди, не писала заяви на переведення на іншу посаду. А оскільки відповідно наказу ДСНС № 1146 Управління внутрішнього аудиту в Головному управлінні ДСНС у Дніпропетровській області є підрозділом, відмінним від ліквідованого 4РВВА за підпорядкованістю, структурою, обсягом простору аудиту чисельністю тощо, позивачці не могли і не повинні були пропонувати вакантні посади в Управліннях внутрішнього аудиту інших Головних управлінь (в інших юридичних особах). Призначення на посади в інших органах здійснюється на загальних підставах на підставі рапортів (заяв) з урахуванням вимог КЗпП України (для працівників) та щодо осіб начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення КМУ № 593) та наказу ДСНС від 18.02.2025 № 197 «Про деякі питання у сфері роботи з персоналом». Також, не могли бути запропонованими Позивачці посади в Управлінні внутрішнього аудиту апарату ДСНС, оскільки в штаті апарату ДСНС не передбачено посади працівників, а існують посади осіб начальницького складу служби цивільного захисту та посади державних службовців. Відтак, у випадку звільнення позивачки відсутність аналогічних скороченим посад дало право та можливість ДСНС застосувати, також, частини другої статті 40 КЗпП, а саме щодо вивільнення працівника, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Окрім цього, вказує, що відповідно до пункту 4 Стандарту 4 «Забезпечення та підвищення якості» розділу II «Стандарти якісних характеристик» Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04 жовтня 2011 року № 1247 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2011 року за № 1219/19957 (далі - Стандарти), Стандарту 1311 «Внутрішні оцінки» міжнародних стандартів професійної практики внутрішнього аудиту (далі - міжнародні Стандарти), Наказу ДСНС від 28.04.2020 № 266 (у редакції наказу ДСНС 15.02.2022 № 120) «Про внесення змін до Порядку проведення внутрішньої оцінки якості внутрішнього аудиту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій» щорічно здійснюється оцінка якості, також з метою визначення рівня знань нормативно - правових актів з питань внутрішнього аудиту для ефективної реалізації функції внутрішнього аудиту 23 жовтня 2024 року проводилося професійне тестування внутрішніх аудиторів регіональних відділів внутрішнього аудиту ДСНС. Участь у будь-якому тестуванні ОСОБА_1 не брала, тестування не проходила.
Наголошує, що у даних спірних правовідносинах, відповідно до наказу ДСНС № 1146 повністю ліквідували підрозділ (як не юридичну особу) 4 РВВА ДСНС, нового підрозділу на окремому штаті ДСНС не створено, а відтак 42 КЗпП України не може бути застосована, оскільки залишення на роботі неможливе із-за відсутності відповідних посад (аналогічних підрозділів з відповідними посадами).
Враховуючи зазначене, відповідач - 1 вважає, що ДСНС прийнято наказ № 344 в межах і у спосіб визначений законодавством, з дотримання вимог встановленої законом процедури, зазначений наказ є похідним рішенням ДСНС від наказу ДСНС № 1146 (який є чинний та реалізований), а відтак підстав для визнання незаконним та скасування наказу ДСНС № 344 немає, оскільки Позивачкою його протиправність не доведено.
Щодо покликань позивача на те, що у відповідності до положень ст. 36 КЗпП України дія трудового договору Позивача повинна була бути продовжена шляхом призначення останньої на рівнозначну посаду тій, яку вона обіймала , а саме посада заступника начальника відділу організації та проведення аудитів управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, відповідач вважає, що посада з якої Позивачку звільнено наказом ДСНС № 344 не є рівнозначною, вона була на окремому штаті центрального органу ДСНС, а заступника начальника відділу організації та проведення аудитів управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області знаходиться в штаті іншої юридичної особи - Головного управління. Відтак ДСНС не порушила вимоги статті 36 КЗпП України, оскільки Позивачку звільнили на підставі її власної заяви про звільнення від 02.01.2025, та така заява нею не відкликалась.
Стосовно вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 4 РВВА з дати звільнення, знову ж звертає увагу суду на те, що 4 РВВА ДСНС ліквідовано повністю, нового при ДСНС не створено, а створено інший підрозділ в Головному управлінні; посада, яку займала Позивачка та на яку хоче поновитися за рішенням суду ліквідована, іншої аналогічної посади не створено; ДСНС та Головне управління при виданні наказу ДСНС № 344 дотримано процедуру звільнення; наказ ДСНС № 1146 про організаційно-штатні зміни є чинним, реалізованим, не оскарженим ні Позивачкою, ні іншими третіми особами, він не є предметом розгляду даної судової справи.
Стосовно вимоги про стягнення за рахунок коштів державного бюджету з Головного управління на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня ухвалення судом рішення про поновлення на роботі; стягнення моральної школи, ДСНС вважає, що позовні вимоги Позивачки у цій частині теж необґрунтованими, оскільки вони є похідними від перших вимог Позивачки, які є не обґрунтованими, а відтак на думку ДСНС ці вимога також не підлягають задоволенню.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області у поданому до суду відзиві на позовну заяву, зокрема зазначає про те, що відповідно до Положення про Управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, Управління є самостійним структурним підрозділом Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, який підпорядкований безпосередньо начальнику ГУ ДСНС. Наказом ДСНС №1146 до Штату №04/211 «Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області» внесено зміни, утворено Управління внутрішнього аудиту в якому наявні 6 посад працівників, з якими укладається трудовий договір відповідно до ст.21,24 Кодексу законів про працю та 4 посади осіб начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу на підставі спеціального законодавства (ст.101 Кодексу цивільного захисту, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ №593 від 11.07.2013 року та Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту. Таким чином, в штаті (структурі) юридичної особи ДСНС діяв підрозділ - 4РВВА, в якому позивачка займала посаду заступник начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС, а в структурі іншої юридичної особи Головне управління, створено (введено до штату) новий підрозділ Управління внутрішнього аудиту, в якому діють два відділи: відділ організації та проведення аудитів (з наявною посадою заступник начальника відділу організації та проведення аудитів Управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області) та відділ оцінки ризиків та моніторингу.
Також вважає, що доводи позивачки про те, що відповідачами при звільненні не було дотримано переважного права на залишення на роботі не заслуговують на увагу, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади. Тобто, переважне право на залишення на роботі не є абсолютним та має розглядатися роботодавцем якщо на посаді, яка скорочується та видаляється зі штатного розпису перебуває двоє чи більше працівників. Посада позивачки була єдиною. При цьому, правила статті 42 К3пП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. Посилання позивачки про здобуття вищої освіти, підвищення кваліфікації не підтверджують наявність в неї переважного права, оскільки це є кваліфікаційними вимогами та умовами призначення на посаду заступника начальника 4РВВА, а покликання позивачки, що її високу кваліфікацію підтверджує значний стаж на посаді начальницького складу є суб'єктивною думкою останньої, позаяк у трудовому законодавстві відсутнє таке визначення як посада «начальницького складу» у працівників. Посада «начальницького складу» зазвичай стосується посад у військових, правоохоронних, та інших державних структурах, де передбачено присвоєння спеціальних звань та проходження служби згідно з встановленими правилами та положеннями.
При цьому, 20.11.2024 ОСОБА_1 була ознайомлена про скорочення посади заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС та попереджена про звільнення за пунктом 1 ст. 40 (у зв'язку із скороченням штату працівників) Кодексу законів про працю України, через 2 (два) місяці (копія додана позивачем), як і інші працівники 4РВВА були ознайомлені зі скороченням посад які обіймали та попереджені про звільнення за пунктом 1 ст. 40 К3пП.
Головне управління просить суд звернути увагу на те, що іншими працівниками 4РВВА, які були попереджені про скорочення, 18.12.2024 було подано до відповідача-1 заяви про звільнення відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП (у зв'язку з переведенням працівника, за його згодою, в іншу організацію), а до відповідача-2 заяви про прийняття на роботу, а відтак працівників 4РВВА відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП, за їх згодою (на підставі особистих заяв), звільнено у зв?язку з переведенням, а наказом Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від від 30.12.2024 №617 прийнято на роботу та призначено на посади. При цьому позивачці був відомий порядок переведення згідно пункту 5 статті 36 К3пП (звільнення з однієї установи та прийняття на роботу в іншу), оскільки в період трудової діяльності позивачку 12.03.2008 року було звільнено з посади провідного ревізора сектору контрольно-ревізійної роботи Головного управління МНС України в Дніпропетровській області у зв'язку з переведенням, а наказом МНС України від 14 березня 2008р. №156 прийнято на роботу на посаду провідного фахівця 4-го регіонального відділу з контрольно-ревізійної роботи (м. Дніпропетровськ). При цьому, у спірний період, позивачка відповідних заяв до відповідача-1 про звільнення в порядку переведення та до відповідача-2 про прийняття на роботу на конкретну або будь-яку новостворену посаду в Управлінні внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області не подавала.
Вважає, що слід враховувати, що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі часткового (не повного) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, штат 4 регіональний відділ внутрішнього аудиту ДСНС України скорочено у повному обсязі. Разом з цим, 06 листопада 2024 року була ліквідована, посада, яку обіймала позивачка, і яка відсутня у новій організаційній структурі і штатному розписі іншої юридичної особи. Тобто фактично мова йде про право позивачки на працевлаштування на нову посаду, а тому правила встановлені статтею 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі у цій справі не підлягали застосуванню, оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що у відповідача-1 посада заступник начальника 4 регіонального відділу, яку обіймала ОСОБА_6 , була єдиною, а тому будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована. При цьому у даних правовідносинах, що є предметом судового розгляду, мова йде не про переважне право на залишення на роботі, а про працевлаштування працівника, і ці два поняття не є тотожні.
Відповідач-2 просить суд також врахувати, що позивачка не зверталась до нього із заявою про прийняття на роботу у новостворений підрозділ Головного управління (код ЄДРПОУ: 38598371) із зазначенням бажаної (конкретно визначеної) посади, на відміну від інших працівників, які разом з нею отримали попередження про скорочення підрозділу у штаті ДСНС (код ЄДРПОУ: 38516849) та почали вчиняти активні дії щодо працевлаштування у новоствореному підрозділі іншого роботодавця. Тобто позивача ніяких активних дій щодо працевлаштування у новому підрозділі Головного управління не вчиняла, а написала заяву на відпустку, в якій перебувала з 16.12.2024 по 01.01.2025 року, після виходу з відпустки 02.01.2025 позивачка подала на Голову ДСНС заяву про звільнення за пунктом 1 ст. 40 КЗпП. Обов'язку роботодавця запропонувати працівнику, що звільняється з посади відповідача- 1, конкретно визначену посаду в новоствореному структурному підрозділі відповідача-2, на яку вже призначено іншого працівника за його згодою (заяви про волевиявлення звільнення по переводу та заява про прийняття на роботу додаються ), чинне трудове законодавство не містить. Відповідач-1 не мав можливості перевести позивачку без її згоди на іншу роботу, а тому був вимушений звільнити за п.1 ч. 1 ст.40 К3пП України в зв'язку із скороченням штату працівників.
Окрім цього вважає, що посилання позивачки на те, що посада заступника начальника 4-го регіонального відділу внутрішнього аудиту не ліквідована, а реорганізована у рівнозначну посаду заступник начальника відділу і перейшла у новий штат, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки новостворена посада заступник начальника відділу організації та проведення аудитів структурно знаходиться в новоствореному підрозділі Управлінні внутрішнього аудиту та внесена до штату іншої установи - Головне управління, при цьому позивачка цю посаду не обіймала та на неї не призначалася, тому до цієї посади не застосовуються правила про переваги на залишення на роботі. Вважає, що позивачка повинна була подати заяву про звільнення на підставі п.5 ч. 1 ст. 36 КЗпП за переведенням, а майбутньому роботодавцю - Головному управлінню подати заяву про прийняття на роботу, чого ОСОБА_1 не зробила, а відтак було відсутнє волевиявлення позивачки на переведення. Вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, а саме на посаду заступника керівника відділу організації та проведення аудитів управління внутрішнього аудиту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області в порядку переведення із 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту, котрий підпорядковувався Державній службі України з надзвичайних ситуацій у відповідності до вимог ст. 36 КЗпП України задоволенню не підлягає.
Щодо компенсації моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн відповідач вважає, що позивачка не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які зазначені в позові щодо відшкодування їй моральної шкоди, спричиненої душевними стражданнями, та не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача-2 та спричиненою, на її думку моральною шкодою, у зв'язку із чим відповідні позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.
Представником позивача подано відповідь на відзив Державної служби України з надзвичайних ситуацій та відповідь на відзив Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області у яких зазначає, що міркування, викладені відповідачами у відзивах на позовну заяву є такими, що зроблені без комплексного розуміння фактичних обставин справи та на основі поверхневого ознайомлення з доводами позовної заяви, що в свою чергу призвело до вільного (на власний розсуд) тлумачення норм законодавства щодо врегулювання спірних правовідносин.
Зокрема на спростування доводів відповідача - 1 зазначає про те, щона момент подання Доповідної записки начальником Управління внутрішнього аудиту Голові Державної служби України з надзвичайних ситуацій Позивачу не була запропонована жодна із вакантних посад, навіть посада провідного фахівця не була запропонована ні в письмовій формі, ні в усній формі. Начальник управління внутрішнього аудиту без пропонування Позивачу зайняти посаду провідного фахівця, сам визначився з розстановкою кадрів в новоствореному структурному підрозділі та поставив Позивача зазначеною Доповідною запискою перед фактом: або погоджуватись на визначену начальником посаду або звільнятися. Тобто, Позивачу посада провідного фахівця, яка, в свою чергу, є значною нижчою посади, яку Позивач обіймала, була запропонована представником кадрової служби Головного управління вже після того, як вона написала заяву про звільнення. При цьому, з 06.11.2024 та до написання Позивачем заяви про звільнення 02.01.2025 та до дня самого звільнення 25.04.2025 Відповідачами не було виконано обов'язку, передбаченого вимогами ст. 40, 42 та 49-2 КЗпП України, що призвело до порушення трудових прав Позивача
Також зазначає, що Відповідачем-1 у відзиві на позов не спростовано того факту, що станом на 06.11.2024 відповідно до поданого Відповідачем-2 Списку вакантних посад в новоствореному підрозділі було 10 посад, а не одна лише посада провідного фахівця. Також Відповідачем-1 не зазначено чому з 10 вакантних посад, серед яких була посада рівнозначна посаді, яку обіймала Позивач, останній запропонована лише одна посада провідного фахівця. Окрім цього, звертає увагу суду, що результати тестування, проведеного нібито 23 жовтня 2023 року з метою визначення кваліфікаційного рівня працівників, та на підставі яких була здійснена начальником Управління внутрішнього аудиту розстановка кадрів в новоствореному структурному підрозділі, Відповідачем-1 не обґрунтовані, що в свою чергу викликає сумніви стосовно того чи ці результати тестування існують та чи взагалі таке тестування проводилось.
Щодо доводів Відповідача-1 з приводу відсутності посади рівнозначної посади, яку обіймала Позивач, вважає, що такі доводи спростовуються наданим Відповідачем-2 Списком вакантних посад станом на 06.11.2024, в якому наявна вільна посада заступника начальника відділу організації та проведення аудиту управління внутрішнього аудиту ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, яка є рівнозначною посаді, котру обіймала Позивач. Також вважає, що Відповідач-1 не обґрунтував та не надав доказів того, яким чином особа, котра займала посаду начальника регіонального відділу, що ліквідується, переходить у новостворене управління територіального органу ДСНС, зберігаючи свою посаду, та відповідно так само і зберігає свою посаду головний спеціаліст, при цьому провідний фахівець призначається заступником начальника, а заступник начальника відділу, що ліквідується, у новоствореному відділі призначається провідним фахівцем. При цьому, Відповідачем-1 не надано порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації працівників, котрий би підтверджував таку розстановку кадрів в новоствореному підрозділі, що з позиції представника позивача підтверджує незаконність, безпідставність та недобросовісність дій Відповідачів по відношенню до Позивача.
Щодо не надання позивачем доказів на підтвердження того, що вона має переважне право на залишення на роботі, представник зазначає, що позивач є особою, яка має переважне право на залишення на роботі на підставі двох пунктів ст. 42 КЗпП України, оскільки є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та працівником, якому залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Представник позивача також покликається на те, що передумовою переведення працівника в порядку п.5.ч.1. ст. 36 КЗпП України є пропозиція роботодавця та згода на цю пропозицію працівника. Відповідачі мали запропонувати вакантну посаду рівнозначну тій посаді, яку обіймала Позивач, а остання мала надати згоду на переведення в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, чого Відповідачі не зробили. Надані Відповідачем-2 докази підтверджують той факт, що переведення на іншу роботу відбувається за пропозицією роботодавця. Відповідно до долучених до відзиву документів Позивач погоджувалась на посаду, яка є рівнозначною або вищою, та відповідала її досвіду та кваліфікації. Той факт, що за пропозицією Відповідача-1 працівник, надавши свою згоду, призначається на посаду рівнозначну посаді, котру обіймав, підтверджується Списком осіб для призначення на посади до Управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області оформленим Додатком 1 до Доповідної записки.
ДСНС України та ГУ ДСНС у Дніпропетровській області подано заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення у яких представники відповідачів зокрема покликаються на обставини та обґрунтування, які були наведені у поданих відзивах на позовну заяву. Зазначають, що доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, а відтак у задоволенні позовних вимог просять відмовити.
05.09.2025 представник позивача подала заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просила стягнути з відповідачів понесені витрати у сумі 20000 грн (а.с.222-232 том 2).
Відповідачами подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у яких просять відмовити позивачу у задоволенні заяви щодо витрат на професійну правничу допомогу (а.с.233-254 том 2; а.с.1-21 том 3).
Позиція учасників справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача - 1 та представник відповідача - 2 у судовому засіданні просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд зазначає наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.01.2004 була прийнята на посаду провідного ревізора сектору контрольно-ревізійної роботи Головного управління МНС України в Дніпропетровській області на підставі Наказу ГУ МНС №1 ос від 08.01.2004 року.
13.03.2008 позивач була звільнена за п. 5 ст. 36 КЗпП України (по переводу, за її згодою, в іншу організацію) на підставі Наказу ГУ МНС України № 100 ос від 12.03.2008 року.
14.03.2008 позивач була прийнята на роботу на посаду головного фахівця 4-го регіонального відділу з контрольно-ревізійної роботи (м. Дніпропетровськ) на підставі Наказу МНС України від № 156 о/c від 14.03.2008.
20.02.2012 позивач була переведена на іншу роботу на посаду заступника начальника 4-го регіонального відділу внутрішнього аудиту (м. Дніпропетровськ) на підставі Наказу МНС № 122 о/c ц/з від 20.02.2012.
Відповідно до запису, який міститься у трудовій книжці позивача, Міністерство надзвичайних ситуацій України реорганізовано у Державну службу України з надзвичайних ситуацій згідно з Указом Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012.
21.06.2013 позивач була переведена на посаду заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту Державної служби з надзвичайних ситуацій на підставі Наказу ДСНС України № 359 о/c від 21.06.2013.
Матеріалами справи підтверджується, що регіональні відділи внутрішнього аудиту ДСНС були створені відповідно до наказу ДСНС від 14.05.2013 № 222. Наказом ДСНС від 08.04.2013 № 121 (зі змінами) були визначені місця дислокації регіональних відділів внутрішнього аудиту (далі також РВВА) та Головні управління ДСНС, на які було покладено фінансове, матеріально-технічне, кадрове та інші види забезпечення РВВА.
Відповідно до п.1.1 Положення про 4 регіональний відділ внутрішнього аудиту, затвердженого 03 лютого 2023 року начальником Відділу внутрішнього аудиту ДСНС О.Ружанським, 4 регіональний відділ внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом ДСНС, який підпорядкований Голові ДСНС через Відділ внутрішнього аудиту ДСНС (а.с.200-204 т. 1).
Державна служба України з надзвичайних ситуацій наказом (з основної діяльності) від 06.11.2024 № 1146 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах ДСНС», здійснила організаційно-штатні заходи в структурі ДСНС, зокрема:
- згідно пунктами 2, 3 наказу ДСНС № 1146, ліквідувати у повному складі (не юридичні особи) та скасувати штати, зокрема: 4 регіональний відділ внутрішнього аудиту, м. Дніпро, що утримується на штаті № 40/06 "4 регіональний відділ внутрішнього аудиту" воєнного часу чисельністю 7 одиниць;
- згідно з пунктом 4 наказу ДСНС № 1146 внесено зміни до штатів чотирьох Головних управлінь ДСНС України у Дніпропетровській, Львівській, Одеській областях та м. Києві та утворено чотири Управління внутрішнього аудиту у складі апаратів цих Головних управлінь;
- згідно з п. 5-6 наказу ДСНС № 1146, департаменту економіки і фінансів провести тарифікацію переліків змін до штатів; керівникам зазначених організаційних структур ДСНС у двомісячний строк після отримання наказу здійснити організаційно-штатні заходи відповідно до чинного законодавства.
ДСНС листом від 08.11.2024 № 282-26000/281-1 «Про організацію роботи з попередження про наступне звільнення» направила Головному управлінню попередження про наступне звільнення персоналу 4 РВВА ДСНС України, який відповідно наказу ДСНС України від 25.01.2023 № 66 Про внесення змін до Порядку фінансового, матеріально- технічного, кадрового, медичного та інших видів забезпечення регіональних відділів внутрішнього аудиту ДСНС України, перебувають на кадровому та фінансовому забезпеченні Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області для організації роботи щодо ознайомлення їх з попередженням про наступне звільнення (а.с.189-195 том 1).
Згідно довідки Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 16.06.2025 №97/11, стосовно перебування ОСОБА_1 у відпустці та на лікарняному (а.с.239 т. 1), позивач:
з 24.10.2024 до 10.12.2024 перебувала на лікарняному (електронні листки непрацездатності від 24.10.2024 №14233957-2026539426-1, від 31.10.2024 №14233957-2026670992-1, від 09.11.2024 №14233957-2026904011-1, від 16.11.2024 №14233957-2027080775-1, від 23.11.2024 №14233957-2027267857-1, від 27.11.2024 №14233957-2027350175-1, видані КНП Кам?янської міської ради «ЦПМСД « 3»);
з 16.12.2024 року до 01.01.2025 року перебувала у відпустці, наказ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 11.12.2024 №487 (за перебування на лікарняному під час щорічної основної відпустки, яка була надана на 26 календарних днів, з 15 жовтня до 09 листопада 2024 року, за відпрацьований робочий рік з 03.01.2023 до 02.01.2024);
з 06.01.2025 до 24.04.2025 перебувала на лікарняному (електронний листок непрацездатності від 06.01.2025 №15185287-2028284572-1, виданий КНП «КЛШМД» Дніпровської міської ради, електронний листок непрацездатності від 16.01.2025 №15390671-2028651006-1, виданий ТОВ «Скай-Віннер», електронні листки непрацездатності від 31.01.2025 №15390671-2028927126-1, від 14.02.2025 №15390671-2029367188-1, від 28.02.2025 №15390671-2029934690-1, від 14.03.2025 №15390671-2030522912-1, від 28.03.2025 №15390671-2030962387, від 11.04.2025 №15390671-2031312571-1, видані КНП Кам?янської міської ради «ЦПМСД №3»).
Із наявних у матеріалах справи (а.с.139-142 том 2) витягів з електронного реєстру листків непрацездатності вбачається, що у таких містяться записи щодо електронних листків непрацездатності ОСОБА_1 у період з 31.10.2024 по 10.12.2024; з 06.01.2025 по 24.04.2025.
Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області листом від 14.11.2024 № 4902 10590/4911 повідомило ОСОБА_1 проте, що посаду, яку вона обіймала - заступник начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС України скорочено згідно з наказом ДСНС № 1146. Поряд з цим повідомлено, що після закінчення лікарняного, за бажанням, ОСОБА_1 має право звільнитися за ст. 40 п. 1 (скорочення чисельності або штату працівників) КЗпП України або продовжити роботу на посаді, яка буде їй запропонована відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня та вимог чинного законодавства (а.с.130 зворот, том 2).
Згідно попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_1 20.11.2024 була ознайомлена про скорочення посади заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС та попереджена про звільнення за пунктом 1 ст. 40 (у зв'язку із скороченням штату працівників) Кодексу законів про працю України, через 2 (два) місяці, що підтверджується поставленим підписом Позивачки про ознайомлення із попередженням та наказом ДСНС № 1146 (а.с. 27; 207, т. 1; а.с. 131 т. 2).
Також матеріалами справи встановлено, що до Штату «Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області» наказом ДСНС № 1146 внесено зміни, утворено Управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області.
Згідно Додатку1 та Додатку 2 до наказу ДСНС №1146 від 06.11.2024, Штат № 04/211 «Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області» мирного часу та Штат №04/237 «Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області» воєнного часу, в Управлінні внутрішнього аудиту, у відділі організації та проведення аудиту кількість посад 5 працівників, з яких 1 начальницького складу та 4 працівників (з яких 1 - заступник начальника управління-начальник відділу; 1 заступник начальника відділу; 1 - головний спеціаліст та 2 посади - провідний спеціаліст), а у відділі оцінки ризиків та моніторингу 10 посад, з яких начальницького складу 4 та 6 працівників (а.с. 242 та зворот том 1).
Відповідно до пункту 1 Положення про Управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Головного управління від 08.01.2025 № 25, Управління є самостійним структурним підрозділом Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, який підпорядкований безпосередньо начальнику ГУ ДСНС (а.с.257-261, т.1; 146-149 том 2).
Відтак, з наведеного слід дійти до висновку, що в штаті (структурі) юридичної особи ДСНС діяв підрозділ - 4РВВА, в якому ОСОБА_1 займала посаду заступник начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС, а в структурі юридичної особи Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області, створено (введено до штату) новий підрозділ Управління внутрішнього аудиту, в якому діють два відділи: відділ організації та проведення аудитів (з наявною посадою заступник начальника відділу організації та проведення аудитів Управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області) та відділ оцінки ризиків та моніторингу.
Відповідно до Положення про Управління внутрішнього аудиту затвердженого наказом ДСНС від 23.08.2024 № 848 начальник Управління внутрішнього аудиту подає відповідно до законодавства пропозиції Голові про призначення на посади, звільнення з посад та переміщення працівників Управління та регіональних відділів, своєчасне заміщення вакансій, заохочення, накладання стягнень та вирішує інші питання службової діяльності (а.с. 92-97 том 2).
Відповідно до Доповідної записки начальника Управління внутрішнього аудиту Олександра Ружинського № 06-181/06 від 12.12.2024 стосовно призначення на посади до Управління внутрішнього аудиту ГУ ДСНС України у Дніпропетровській, Львівській, Одеській областях та у місті Києві, Голову Державної служби України з надзвичайних ситуацій Андрія Даника повідомлено, що з метою укомплектування посад у новостворених підрозділах внутрішнього аудиту необхідно здійснити заходи щодо призначення кандидатів на посади з дотриманням кваліфікаційних вимог, а саме: вища економічна (бухгалтерський облік та аудит) або юридична освіта, освіта IT напрямку або у галузі будівництва за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста.
Також повідомлено, що зі співробітниками регіональних відділів внутрішнього аудиту для призначення на посади до Управлінь внутрішнього аудиту Головних управлінь проведено тестування професійних компетенцій, знань та навичок. Зазначеною Доповідною запискою запропоновано начальнику внутрішнього аудиту ДСНС надати списки осіб з числа співробітників регіональних відділів внутрішнього аудиту для призначення на посади до Управлінь внутрішнього аудиту Головних управлінь, що додаються.
Окремим пунктом вказаної Доповідної записки на керівників Головних управлінь ДСНС України у Дніпропетровській, Львівській, в Одеській та у м. Києві покладено обов'язок у строк до 01.01.2025 призначити осіб начальницького складу та працівників на посади відповідно наданих списків. Списки осіб для призначення на посади до Управління внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (далі - Список) оформлені Додатком 1 до Доповідної записки (а.с.30-31 том 1).
Відповідно до вказаного Списку було запропоновано призначити: начальник управління - Голод Ірину Миколаївну (яка перебуває на посаді начальник 4 РВВА); до Відділу організації та проведення аудиту Управління внутрішнього аудиту: на посаду заступника начальника відділ - Мороз Миколу Юрійовича (який перебуває на посаді провідний фахівець 4 РВВА), на посаду головного фахівця - ОСОБА_7 (яка перебуває на посаді головний фахівець 4РВВА), на посаду провідного фахівця - Забараускас Ольгу Іванівну (яка перебуває на заступник начальника 4 РВВА).
02.01.2025 ОСОБА_1 на ім'я голови ДСНС подала заяву, у якій просила звільнити її за ст. 40 п.1 (скорочення чисельності або штату працівників) КЗпП України, раніше встановленого терміну (а.с.38 том1).
07.01.2025 начальником управління персоналу ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з ОСОБА_1 була проведена бесіда стосовно звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП, під час якої ОСОБА_1 пропонувалась наявна в Головному управлінні посаду провідного фахівця відділу організації та проведення аудиту Управління внутрішнього аудиту Головного управління. Так, зокрема на питання пункт 8 «Чи маєте Ви претензії, скарги та пропозиції до керівництва Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області та ДСНС України?» позивач вказала, що не згодна з запропонованою посадою, так не враховано вимоги 42 КЗпП України (а.с.37 том 1).
Відповідно до Витягу із вказаного Наказу № 344 від 25.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту, звільнено з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням штату працівників. Також у Витязі із Наказу зазначена підстава: наказ ДСНС України від 06.11.2024 № 1146 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах ДСНС», заява ОСОБА_1 (а.с.17 том 1).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що дії відповідачів щодо її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконними та порушують її права та інтереси. Вказувала, що їй не були запропоновані всі наявні посади; не було дотриманостатей 36, 40, 42 та 49-2 КЗпП України, що в свою чергу, призвело до незаконного (з порушенням порядку) звільнення.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
При вирішенні спору у цій справі, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 28.08.2024 у справі №641/1334/23.
Так, відповідно до правових висновків, правовим наслідком подання працівником заяви про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення є ініціювання питання щодо припинення трудових правовідносин у коротший строк, ніж гарантований законом, що обумовлено об'єктивною безперспективністю подальшого працевлаштування.
Великою Палатою зазначено, що метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці з одночасною пропозицією іншої роботи в розумінні статті 49-2 КЗпП України є надання працівникові можливості завчасно визначитися з майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу.
Дотримання двомісячного строку до моменту вивільнення працівника є обов'язковим при звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що призводить до розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Отже, цей строк є обов'язковим для роботодавця, так як, при цьому працівник не обмежений у праві припинити трудові правовідносини з власної ініціативи чи за угодою сторін (статті 36, 38 КЗпП України).
Так само працівник може погодитися з неможливістю продовження трудових правовідносин через зміну в організації праці роботодавця, у зв'язку із чим вправі просити звільнити його з роботи до закінчення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення. Проте така неможливість продовження трудових правовідносин безпосередньо пов'язана з фактом належного дотримання роботодавцем своїх зобов'язань щодо працевлаштування працівника, тобто пропозицією всіх вакансій (що існували з моменту повідомлення про наступне вивільнення до дня звільнення працівника), які такий працівник може зайняти з урахуванням його кваліфікації.
У свою чергу право на скорочення двомісячного строку попередження працівника про наступне вивільнення не є безумовним, і роботодавець може відмовити в задоволенні такого клопотання працівника. Вказане обумовлено тим, що звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України є вимушеною дією роботодавця через неможливість збереження трудових правовідносин і за можливості роботодавця до завершення двомісячного строку запропонувати працівникові роботу, яка відповідатиме його кваліфікації, скоротити вказаний строк можна лише у випадку відмови працівника від зайняття всіх запропонованих йому посад.
Скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення є виправданим при об'єктивній безперспективності очікування працівника на подальше працевлаштування або у випадку безальтернативної відмови працівника на продовження трудових правовідносин на змінених умовах праці, тобто коли працівник відмовляється від продовження роботи на будь-яких посадах у зв'язку зі змінами в організації праці, про що доцільно вказати в його заяві про скорочення строку попередження про наступне вивільнення та звільнення його з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Окрім цього, щодо зобов'язання роботодавця запропонувати всі вакантні посади працівникові, який подав заяву про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність у роботодавця обов'язку запропонувати всі вакантні посади працівникові, який подав заяву про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення, виходячи з такого.
Оскільки скорочення двомісячного строку попередження працівника про наступне вивільнення не позбавляє працівника гарантій, які надані йому у зв'язку з обставинами змін в організації праці, а дотримання роботодавцем таких гарантій є обов'язковим для звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України незалежно від тривалості строку попередження при вивільненні, то роботодавець зобов'язаний надати працівникові, який вивільняється, пропозиції всіх вакансій (що відповідають його кваліфікації), які існували в нього з моменту попередження такого працівника про наступне вивільнення до дня його звільнення, з урахуванням при цьому положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Якщо працівник відмовився від усіх запропонованих роботодавцем вакансій, висловлюючи цим своє небажання продовжувати працювати на змінених умовах праці, тоді роботодавець вправі звільнити його з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України до завершення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення.
Наведене обумовлено тим, що КЗпП України розмежовує підстави для звільнення за суб'єктом, який це ініціює: 1) за угодою сторін; 2) з ініціативи працівника; 3) з ініціативи роботодавця.
Розірвання трудового договору у випадку змін в організації праці, в тому числі ліквідації чи реорганізації, є ініціативою роботодавця, що й створює для працівника відповідні гарантії від незаконного звільнення. Водночас надання таких гарантій не є формальністю у зв'язку лише із самим фактом змін в організації праці роботодавця, а спрямоване на випадки, коли продовження трудових правовідносин є об'єктивно неможливим, у тому числі у зв'язку з відмовою працівника працювати на змінених умовах. Тому факт такої відмови (за наявності відповідних вакансій) є визначальним.
Суд зазначає, що частиною першою статті 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається вказаним у переліку (частина друга статті 42 КЗпП України).
Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з'явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення.
Отже, роботодавець має запропонувати працівнику, якого він вивільняє, всі вакансії, які були (з'явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення.
Сам факт зміни в організації праці створює для роботодавця позитивне зобов'язання щодо збереження трудових правовідносин з його працівниками.
Належним виконанням такого зобов'язання є здійснення визначених КЗпП України дій, які нададуть працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов'язків, а в разі неможливості, - інших, які відповідають його кваліфікації.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області листом від 14.11.2024 № 4902 10590/4911 повідомило позивача проте, що посаду, яку вона обіймала - заступник начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС України скорочено згідно з наказом ДСНС № 1146. Також повідомлено, що після закінчення лікарняного, за бажанням, позивач має право звільнитися за ст. 40 п. 1 (скорочення чисельності або штату працівників) КЗпП України або продовжити роботу на посаді, яка буде їй запропонована відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня та вимог чинного законодавства.
20.11.2024 ОСОБА_1 була ознайомлена про скорочення посади заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС та попереджена про звільнення за пунктом 1 ст. 40 (у зв'язку із скороченням штату працівників) Кодексу законів про працю України, через 2 (два) місяці та із наказом ДСНС № 1146.
Дані обставини також підтверджені представником позивача у судовому засіданні під час розгляду справи.
Відтак, сторонами у справі не заперечується, що з письмовим попередженням про наступне звільнення позивач була ознайомлена 20.11.2024, наказ про її звільнення виданий 25.04.205 року, таким чином слід констатувати своєчасне попередження працівника про наступне звільнення.
Разом з цим, представник позивача акцентує увагу суду на тому, що відповідач при ознайомленні ОСОБА_1 20.11.2025 з попередженням про наступне звільнення не запропонував їй жодних вакантних посад під особистий підпис, а також не врахував наявності у неї переважного права з урахуванням її досвіду роботи та кваліфікації, на залишення на роботі та призначення на рівнозначну посаду у новоствореному управлінні територіального органу ДСНС, надавши перевагу іншим працівникам.
Враховуючи доводи сторони позивача, суд зазначає наступне.
Щодо переважного права позивача на залишення на роботі, передбаченого ст.42 КЗпП України, то слід зазначити, що переважне право на залишення на роботі слід відрізняти від працевлаштування на нові посади.
Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року в справі №310/9294/18 висловив правову позицію, що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки, переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.
Схожі правові позиції висловлені у постановах Верховного суду від 09.04.2020 у справі 760/21020/15, від 06.11.2024 у справі 465/694/23, від 29.09.2022 у справі 359/2467/20.
Тобто, реалізація переважного права залишення на роботі могла б мати місце лише за умови, коли скорочення стосувалось декількох аналогічних посад і за умови, що в новому штатному розписі передбачалась лише одна посада і на її зайняття претендували дві особи, які підпадали під скорочення штату.
Крім того слід також зазначити, що в тому разі, коли з метою працевлаштування працівників, посади яких скорочувалися і вони підлягали звільненню згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, одному з них запропоновано переведення на іншу вакантну посаду, інший з них, якому ця вакансія не запропонована, також не має права посилатися на своє переважне право на цю посаду, оскільки йдеться не про переважне право залишення на роботі, а про переважне право на працевлаштування на новій посаді, які не є тотожними.
У даних спірних правовідносинах, відповідно до наказу ДСНС № 1146 повністю ліквідували підрозділ (як не юридичну особу) 4 РВВА ДСНС, нового підрозділу на окремому штаті ДСНС не створено, а відтак обґрунтованими є доводи відповідача про те, що оскільки посада, яку займала позивач, була єдиною, будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована, а відтак у відповідача не було підстав для з'ясування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та застосування статті 42 КЗпП України.
У зв'язку з цим суд не бере до уваги позицію позивача про переважне право на залишення на роботі.
Щодо доводів позивача про позбавлення її права на зайняття у новоствореному управлінні територіального органу ДСНС вищої посади, ніж та яка була їй запропонована, враховуючи наявність вищої освіти, високий рівень її кваліфікації, стаж роботи, вік, та надання переваги іншим працівникам щодо запропонованих їм посад, згідно доповідної записки, суд зазначає наступне.
Призначення на посади до Управління внутрішнього аудиту Головного управління належить до компетенції Головного управління та здійснюється на підставі заяви (рапорта) кандидата згідно з Кодексом законів про працю України (щодо працівників) та Положенням КМУ № 593 (щодо осіб начальницького складу служби цивільного захисту).
Нормами Примірного положення про Управління внутрішнього аудиту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, затвердженого наказом ДСНС України від 23.12.2024 № 1378, передбачене погодження призначення працівників та осіб начальницького складу до управлінь внутрішнього аудиту територіальних органів ДСНС з Управлінням внутрішнього аудиту ДСНС України (а.с.17-21 том 2).
При цьому, зміст доповідної записки № 06 181/06 від 12.12.2024 свідчить про формулювання службових пропозицій, а не прийняття управлінських рішень щодо кадрових призначень. Пунктом 3 доповідної записки зазначено, що «призначення інших осіб здійснювати з урахуванням кваліфікаційних вимог до управлінь, за умови попереднього погодження з Управлінням внутрішнього аудиту апарату ДСНС», зокрема зазначено, що остаточне рішення щодо таких призначень належить до компетенції керівників відповідних Головних управлінь ДСНС України.
Враховуючи Положення про Управління внутрішнього аудиту затвердженого наказом ДСНС від 23.08.2024 № 848, суд погоджується із доводами відповідачів, що доповідна записка № 06 181/06 від 12.12.2024 є формою погодження, а не підставою для призначення осіб на посади та вказує на рекомендаційний, а не зобов'язальний характер документа. Натомість, вказане свідчить, що позивачу пропонувалась зазначена вакантна посада та представником позивача підтверджено, що ОСОБА_1 була ознайомлена із зазначеною доповідною запискою, зокрема у відділі кадрів.
Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області затвердженого наказом ДСНС від 04.02.2013 № 3 (у редакції наказу ДСНС від 12.1.2018 № 661) відповідно до абзац 8 пункту 11 начальник Головного управління здійснює добір кадрів у Головне управління, формує кадровий резерв на відповідні посади (https://dp.dsns.gov.ua/polozhennya).
Як зазначає відповідач-1, зметою збереження кваліфікованих кадрів Управлінням внутрішнього аудиту апарату ДСНС було здійснено погодження про призначення вивільнюваних працівників на посади до підрозділів новостворених управління внутрішнього аудиту територіальних органів та надано відповідну інформацію до Головних управлінь, яких це стосувалося. Зазначене погодження здійснювалося, виходячи із заяв працівників та з прийняттям до уваги результатів оцінки якості внутрішнього аудиту.
Матеріалами справи підтверджується, що за результатами щорічних внутрішніх оцінок якості внутрішнього аудиту за 2023 та 2024 роки показники ОСОБА_1 були нижчими ніж показники ОСОБА_8 . Крім того, в 2024 році було проведене тестування працівників внутрішнього аудиту, в якому ОСОБА_1 участі не приймала. Як вбачається із змісту пояснювальної записки від начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління області І. М. Голод на час проведення тестування перебувала у щорічній відпустці. У телефонному режимі ОСОБА_1 повідомлялося про проведення 23.10.2024 тестувань внутрішніх аудиторів. (а.с. 88-91 том 2).
Матеріалами справи також підтверджується, що іншими працівниками 4РВВА, які були попереджені про скорочення, 18.12.2024 було подано до відповідача-1 заяви про звільнення відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП (у зв'язку з переведенням працівника, за його згодою, в іншу організацію), а до відповідача-2 заяви про прийняття на роботу. Так, наказом ДСНС «Про кадрові питання» від 25 грудня 2024 року № 1043 працівників 4РВВА відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП, за їх згодою (на підставі особистих заяв), звільнено у зв'язку з переведенням, а наказом Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 30.12.2024 № 617 прийнято на роботу та призначено на посади (а.с.246-254 том 1).
ОСОБА_1 будучи ознайомлена про скорочення посади заступника начальника 4 регіонального відділу внутрішнього аудиту ДСНС та попереджена як і інші працівники 4РВВА про звільнення за пунктом 1 ст. 40 КЗпП, відповідних заяв до відповідача-1 про звільнення в порядку переведення та до відповідача-2 про прийняття на роботу на конкретну або будь-яку новостворену посаду в Управлінні внутрішнього аудиту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області не подавала, що також не заперечувалось стороною позивача.
Разом з цим, 02 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Голови ДСНС України із заявою про звільнення за статтею 40 пунктом 1 КЗпП України раніше встановленого терміну, тобто самостійно подала заяву на звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, ще до завершення внутрішньої процедури узгодження та прийняття кадрових рішень.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14 сформульовано правові висновки щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, а саме:
Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці покладається обов'язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.
За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов'язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв'язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Такий обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Вимоги норм КЗпП України покладають на адміністрації роботодавців обов'язок щодо дотримання ними строку попередження працівника про наступне вивільнення, однак вказані норми не містять заборони щодо вивільнення працівника на його прохання раніше закінчення строку такого попередження.
Відтак, подання працівником заяви про скорочення строку попередження про наступне вивільнення може бути підставою для скорочення цього строку, проте не звільняє роботодавця від обов'язку дотримання ним гарантій при звільненні працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема - з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору запропонувати такому працівникові всі вакантні посади, які відповідають його кваліфікації.
У постанові Верховного Суду від 22грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (провадження № 61-1863св20) зазначено, що «законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу».
Суд відхиляє доводи сторони позивача про те, що відповідач повинен був ознайомити ОСОБА_1 з переліком вакантних посад під особистий підпис, оскільки положення статті 49-2 КЗпП України не містить обов'язку роботодавця ознайомлювати працівника з попередженням про наступне вивільнення та з вакантними посадами на підприємстві саме під особистий підпис.
На це вказав також Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2024 року по справі №758/2190/23.
Суд звертає увагу сторони позивача на те, що оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Як підтвердили представник позивача та представники відповідачів під час судового розгляду, ОСОБА_1 , враховуючи перебування на листах непрацездатності та у відпустці, після ознайомлення із попередженням про наступне звільнення, була ознайомлена із доповідною запискою, відповідно до якої їй пропонувались посади провідного фахівця.
Також матеріалами справи підтверджується, що 07.01.2025 начальником управління персоналу ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області із ОСОБА_1 було проведено бесіду стосовно звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП, під час якої ОСОБА_1 пропонувалась наявна в Головному управлінні посада провідного фахівця відділу організації та проведення аудиту Управління внутрішнього аудиту Головного управління. Так, зокрема на питання пункт 8 «Чи маєте Ви претензії, скарги та пропозиції до керівництва Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області та ДСНС України?» позивач вказала, що не згодна з запропонованою посадою, так не враховано вимоги 42 КЗпП України.
Відтак, необґрунтованими є доводи сторони позивача, що ОСОБА_1 не було запропоновано жодної посади, оскільки як встановлено судом, позивачу пропонувались вільні вакантні посали провідного фахівця, які були наявні в Головному управлінні згідно Додатком до наказу ДСНС №1146 із змінами до штатів організаційних структур управління, однак ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади, вважаючи, що відповідачем не виконані вимоги ст. 42 КЗпП України.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується обмеження трудових прав позивача, також до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 запропоновано посаду, яка не була рівнозначною посаді заступника начальника відділу 4 РВВА, відбулась дискримінація позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням сукупності наданих та досліджених доказів, встановивши що у відповідача дійсно відбулась реорганізаційно-штатні заходи, внаслідок яких посада позивача була скорочена, а 4 регіональний відділ внутрішнього аудиту ДСНС, в якому ОСОБА_1 займала посаду заступник начальника - ліквідовано, позивачка попереджалася про наступне вивільнення за два місяці з дати попередження, подала заяву у якій просила звільнити її за ст. 40 п.1 (скорочення чисельності або штату працівників) КЗпП України, раніше встановленого терміну, при цьому позивачці було запропоновано вакантну посаду провідного фахівця Управління, суд приходить до висновку, що звільнення позивача із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників, згідно Наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25.04.2025 року № 344 «Про звільнення ОСОБА_1 », відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Крім того, оскільки інші вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання відповідача прийняти позивача на рівнозначну посаду та компенсацію моральної шкоди, є похідними від позовних вимог про визнання наказу від 25.04.2025 року № 344 незаконним та поновлення на роботі, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Судом з'ясовані та відображені обставини, які мають значення для даної справи та вказані висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; пункт 30). У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2-13, 76-89, 141, 211, 244, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ЄДРПОУ 38516849, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55а);
Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 38598371, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Короленка, 4).
Дата складення та проголошення судового рішення 29 жовтня 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА