Справа № 210/6330/25
Провадження № 2-а/210/70/25
іменем України
29 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
18 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах позивач ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та просив суд визнати протиправною та скасувати Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №УП/3738 від 29.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №УП/3738 від 29.04.2025 року не містить жодної та будь-якої інформації про розгляд Протоколу про адміністративне правопорушення в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 . Натомість громадянин ОСОБА_1 заявляє, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто за його відсутності. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 видали позивачу лише невеличкий листочок із реквізитами для оплати штрафу. Про вручення копій Протоколу та Постанови про адміністративне правопорушення представники ТЦК та СП забули. Зазначена обставина є грубим порушенням «Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» яку затверджено наказом МО України №3 від 01.01.2024 року та положень КУпАП. Враховуючи те, що ОСОБА_1 взагалі не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_3 копію Постанови №УП/3738 від 29.04.2025 року, хоча того ж дня він був у приміщенні ТЦК та СП, а на Адвокатський запит адвоката Дороша С.П. відповідь прийшла на електронну адресу 06.08.2025 року, останнім днем на оскарження вищезазначеної Постанови є 16.08.2025 року. Оскільки 16.08.2025 року є суботою і вихідним днем відповідно до положень п.6 статті 120 КАСУ якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Тобто останнім днем для звернення до суду задля оскарження Постанови начальника Металургійно-Довгинцівського ТЦК №УП/3738 від 29.04.2025 року є 18.08.2025 року. Ухвалою від 22 серпня 2025 року у справі № 210/5649/25 позовну заяву ОСОБА_1 від 16.08.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування Постанови №УП/3738/21 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29 квітня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП повернуто Позивачу у зв'язку із виявленими недоліками. Зазначену Ухвалу було надіслано на електронну скриньку адвоката Дороша С.П. у підсистемі Електронний суд а також до системи Єдиний державний реєстр судових рішень 25.08.2025р. Ознайомлення із Ухвалою відповідно відбулось 26.08.2025р. Таким чином строк звернення до суду для захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадянина ОСОБА_1 не пропущено.
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 19 вересня 2025 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб.
02 жовтня 2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого, зокрема зазначив, що в присутності позивача 21.04.2025 року було здійснено складання протоколу про адміністративне правопорушення та за його особистою згодою призначено розгляд на 09:00 годин 29.04.2025 року з ознайомленням під особистий підпис в протоколі (сторінка 3 протоколу). 29.04.2025 року позивач на розгляд справи прибув та подав клопотання про розгляд справи його участі, дане адміністративне правопорушення визнав, тому на підставі наявних матеріалів в адміністративній справі було здійснено розгляд в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , кабінеті № 17 будівлі № 1 за адресою: АДРЕСА_1 в присутності начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 . За результатами розгляду адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було оголошено рішення в вигляді постанови № уп/3738/21 від 29.04.2025 року, яку було зачитано позивачу. За другим примірником постанови не прибував. 02.05.2025 року другий примірник було направлено за місцем реєстрації засобами поштового зв'язку «Укрпошта». Позивач будучи обізнаним про наявність адміністративної справи та належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, останній прибув до ТЦК та СП 29.04.2025 року на розгляд справи, де визнав свою вину та ознайомився з рішенням по справі, про що і не заперечує в своєму позові. Позивач знаючи про дану адміністративну справу не здійснив активних дій щодо оскарження в десятиденний термін постанови ТЦК та СП. Про поважні причини пропуску строку не повідомив, тому твердження що останнім днем для звернення до суду задля оскарження Постанови начальника Металургійно-Довгинцівського ТЦК №УП/3738 від 29.04.2025 року є 18.08.2025 року є помилковим, так як позивач був ознайомлений з рішенням, визнав його та отримав реквізити для сплати, від отримання постанови 29.04.2025 року відмовився, тому останнім днем вразі оскарження є 09.05.2025 року.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2025 року діловодом відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 536.
В подальшому, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 № уп/3738/21 від 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Відповідно до постанови №уп/3738/21 від 29 квітня 2025 вказану постанову було направлено позивачу поштою 02.05.2025.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначив, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо 06 серпня 2025 року. 18 серпня 2025 року представник позивача подав позовну заяву до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу через систему «Електронний суд». Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року позовну заяву було повернуто позивачу.
Після чого, лише 18 вересня 2025 року, тобто через двадцять сім дні з дня повернення позовної заяви, представник позивача потворно звернувся до суду з вказаним позовом через «Електронний суд».
Крім того, в позовній заяві представник позивача стверджує, що позивач був повідомлений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 про результат розгляду справи та йому було вручено реквізити для сплати штрафу та лише в серпні 2025 року позивач вирішив розпочати процедуру оскарження винесеної постанови.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями статті 289 КУпАП встановлено, зокрема, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до частини першої статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Згідно із положеннями частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку звернення особи до суду з адміністративним позовом в порядку статті 286 КАС України починається з дня вручення позивачу оскаржуваного рішення (постанови) або з дня набрання постанови законної сили та становить 10 днів.
При цьому, КАС України регламентовано повноваження суду поновити особі строк звернення до суду з адміністративним позовом за наявності поважних причин його пропуску.
Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального закону, колегія суддів зауважує, що законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху встановлено десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення такої постанови.
Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду продиктоване специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Разом з тим, в силу частини першої статті 121 КАС України підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлений у разі наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин, незалежних від позивача, унеможливила чи ускладнила своєчасне звернення до суду з адміністративним позовом.
Як встановлено судом, оскаржувана постанова винесена 29.04.2025 року.
До суду про оскарження спірної постанови позивач звернувся 18.08.2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 286 КАС України.
Як на підставу для поновлення пропущеного строку, позивач вказує на отримання ним копії постанови та ознайомлення з її змістом - 06.08.2025 року.
З цього приводу суд зазначає, що строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення визначено ст. 288 КУпАП згідно з якою скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За приписами ч. 1, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, питання, пов'язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вказаними положеннями законодавства.
Окрім цього, ч. 2 ст. 44 КАС України зобов'язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у ч. 1 ст. 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/22361/15.
У даному випадку, строк звернення до суду щодо оскарження спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентовано спеціальним актом законодавства - Кодексом України про адміністративні правопорушення, і такий строк становить десять днів та обчислюється з дня винесення постанови.
Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство (КУпАП або КАС України) не ставить в залежність початок перебігу строку на оскарження із фактом отримання копії постанови, тобто сам факт відсутності копії постанови у особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, не впливає автоматично не перебіг строку оскарження.
З огляду на положення ст. 122 КАС України в частині строків оскарження постанови, суд надає оцінку як самому факту відсутності у особи копії постанови, так і факту її обізнаності про винесення оскаржуваної постанови.
За вказаних обставин суд доходить висновку, що про факт порушення своїх прав у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП ОСОБА_1 було достеменно відомо з 29.04.2025 року. З цього часу у позивача була наявна можливість для звернення до суду з відповідним позовом та повідомленням суду про відсутність копії оскаржуваної постанови, яка могла б бути витребувана у відповідача.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому законодавець не пов'язує право суду про залишення позовної заяви без розгляду із наявними заявами сторін у справі.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалися Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Також у постанові від 25.03.2020 у справі № 9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ, у п. 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України», нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (п. 41).
Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 800/474/17.
У постанові від 30.04.2021 у справі № 520/15510/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду зазначив, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обставини, встановлені судом у цій справі дозволяють дійти висновку, що строк звернення до суду із оскарженням постанови від 29.04.2025 було пропущено позивачем без поважних причин, так як останнім не наведено вагомих та переконливих аргументів, які свідчили б про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди ОСОБА_1 у реалізації належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Указані обставини дають суду достатні підстави для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 240, 241, 248, 294, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяті днів з дня її проголошення.
Суддя: Н. Ю. Вікторович