Справа №461/7124/25
Провадження №3/461/2528/25
28 жовтня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з УПП у Львівській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
21 серпня 2025 року о 13 год. 15 хв. у м. Львів на просп. Свободи, 18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами з 23.06.2025 року відповідно до постанови державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 77623510.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування повістки за його адресою проживання. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, визнано можливим розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до п.2.1а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», а саме, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Суд, вивчивши матеріали справи приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП, а його вина підтверджується даними, які мітяться в:
-протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 429761 від 21.08.2025 року;
-відеозаписах з нагрудних камер поліцейських;
-постанові старшого державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.06.2025 року в рамках виконавчого провадження № 77623510 про встановлення відносно ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Відтак, винність ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
При обранні міри адміністративного стягнення судом враховуються обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 3 ст. 126 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 221, 280, 283-284 КУпАП суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 605,60 грн судового збору.
На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.
Суддя Л.Д. Мироненко