Справа №461/7097/25
Провадження №3/461/2515/25
28 жовтня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д. при секретарі судового засідання Курилюк А.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з УПП у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
17.08.2025 року о 07 год. 40 хв. у м. Львів на вул. Ляйнберга, 9, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Octavia. д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився.
Крім того, 17.08.2025 року о 07 год. 40 хв. у м. Львів на вул. Ляйнберга, 9, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Octavia. д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за місцем його проживання. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, визнано можливим розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи те, що адміністративне правопорушення вчинено однією особою, суд матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 об'єднав в одне провадження та присвоїв справі номер №461/7097/25 (3/461/2515/25). Оскільки їхній спільний розгляд сприятиме, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Частиною 5 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно довідки з інформаційного порталу Національної поліції України, підсистеми «Пошук посвідчення водія», ОСОБА_1 отримав 28.12.2011 року посвідчення водія серії НОМЕР_2 , статсу якого «загублений».
Згідно довідки з інформаційного порталу Національної поліції України зареєстровані за ОСОБА_1 транспортні засоби на території України відсутні.
Згідно довідки з інформаційного порталу Національної поліції України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягався 09.08.2025 року управлінням патрульної поліції у Львівській області до адміністративної відповідальності за скоєння 09.08.2025 року правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.П.1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
П.1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Дії ОСОБА_1 відповідають складам адміністративних правопорушень та правильно кваліфіковані за ч.5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування таким транспортним засобом.
Його вина у скоєнні адміністративних правопорушень підтверджується даними які містяться в:
-протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 429203 та серії ЕПР1 № 429170 від 20.08.2025 року;
-письмових рапортах інспекторів патрульної поліції;
-довідці з інформаційного порталу Національної поліції України, підсистеми «Пошук посвідчення водія»;
-відеозаписах з нагрудних камер поліцейських;
-довідках з інформаційного порталу Національної поліції України, відповідно до яких ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.
Відтак, винність ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень.
При цьому, судом враховується те, що відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, тяжкість якого обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Зокрема, у стані сп'яніння істотно знижується увага водія та швидкість його реакції, що зумовлює загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого водія та власності третіх осіб.
При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Зазначена поведінка особи, що притягається до адміністративної відповідальності, вказує на її стійку протиправну направленість та приводить суд до висновку, що з метою запобіганню скоєння нею нових правопорушень, необхідно призначити ОСОБА_1 стягнення за ч.5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, оскільки за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби на території України не значаться, суд позбавлений можливості застосувати до нього додаткове стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Також відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути в користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Об'єднати в одне провадження справи про адміністративне правопорушення № 461/7097/25 (3/461/2515/25) та №461/7097/25 (3/461/2516/25) та присвоїти об'єднаній справі номер № 461/7097/25 (3/461/2515/25).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім років), без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДСА України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л.Д. Мироненко