461/8641/25
1-кп/461/679/25
28.10.2025 р. м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025141360001706, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2025 р. про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова від 16.10.2025 р. за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироку, Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2025 р. у виді 5 років позбавлення волі, остаточне покарання - 5 років позбавлення волі та штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, перебуває на обліку як наркозалежний внаслідок вживання опіоїдів, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України -
Обвинувачений ОСОБА_4 06 жовтня 2025 року приблизно о 00 год. 55 хв., , перебуваючи поблизу велопарковки, що розташована біля ТЦ «Форум» по вул. Під Дубом, 7Б, у м. Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), у час запровадження воєнного стану по всій території V.країни, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Саппопdаlе tгаіі 6», вартістю 10000 грн, який належить ОСОБА_5 , та з зикраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив вищезазначені обставини, у вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
ДіїОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, враховує його особу, наявність неодноразових судимостей, вчинення кримінального правопорушення не відбувши покарання за попереднім вироком Галицького районного суду м. Львова від 06.10.2025 р., відшкодування шкоди потерпілій, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, при яких такі було вчинено.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому судом встановлено активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення..
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Крім цього, у рішенні «Ізмайлов проти росії» Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який має невідбуте за попереднім вироком суду покарання у виді позбавлення волі та штрафу, який не сплачено, за вчинення інших майнових злочинів, розкаюється у вчиненні злочину, не відшкодував потерпілій завдану шкоду, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, нейтрально характеризується за місцем проживання, проте суд вважає необхідним призначити йому покарання в межах санкції інкримінованої йому статті у виді позбавленняволі, так як виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.
Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме надмірний тягар для особи.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова від 16.10.2025 р. за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2025 р. у виді 5 років позбавлення волі, остаточне покарання - 5 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Встановлено, що вказане кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 вчинив до постановлення вироку Галицьким районним судом м. Львова від 16 жовтня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_4 визнано винним за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2025 р. у виді 5 років позбавлення волі, остаточне покарання - 5 років позбавлення волі та штраф у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
За таких обставин, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень, - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням.
Суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності з застосуванням ч. 4 ст.70 КК України, та врахувати вимоги ч.3 ст. 72 КК України щодо самостійного виконання покарання у виді штрафу.
Зі змісту ч. 3 ст.72 КК України вбачається, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, штраф як основне покарання, призначений за один із злочинів, не підлягає складанню з іншими видами покарань при призначенні покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) та за сукупністю вироків (ст.71 КК України).
Таким чином, суд доходить висновку, що покарання у виді штрафу, призначене за вироком, Галицького районного суду м. Львова від 16.10.2025 р. за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, слід виконувати самостійно від покарання за цим вироком.
До вступу вироку у законну силу запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити необраним.
Строк початку відбування покарання ОСОБА_4 слід відраховувати з моменту приведення вироку до виконання. та з часу поміщення особи до установи виконання покарання..
Речовий доказ по справі - цифровий носій інформації DVD-R диск слід залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ по справі - велосипед марки «Саппопdаlе tгаіі 6» слід залишити потерпілій ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п!яти) років та 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі;.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за попереднім вироком Галицького районного суду м. Львова від 16.10.2025 р. у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, більш суворим покаранням за цим вироком, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 4 (чотири) місяці позбавлення волі та штраф у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. та з часу поміщення особи до установи виконання покарання.
Речовий доказ по справі: цифровий носій інформації DVD-R диск -залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ по справі: велосипед марки «Саппопdаlе tгаіі 6» - залишити потерпілій ОСОБА_5 .
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львова з підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1