справа № 439/196/25
13 жовтня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Рахімової О.В.,
за участі секретаря судового засідання Скорик І.Б.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми франшизи внаслідок виникнення страхового випадку під час дорожньо - транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_3 звернувся до Бродівського районного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь невиплачену суму франшизи у розмірі 3200,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., а також усі судові витрати понесені у цій справі.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 14 вересня 2023 року о 16 год. 40 хв. по вул. Центральній в с. Хоросно Львівського району Львівської області водій, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Шевроле» номерний знак НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , чим порушив вимоги пунктів 2.3 «Б», 12.1 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в межах статті 124 КУпАП у виді штрафу в рорзмірі 850,00 грн.
Заявою щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування від 09.10.2023 року, власнику транспортного засобу «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , страховиком відповідача, ПРАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» погоджено суму страхового відшкодування. Проте, як зазначено у заяві розмір франшизи за страховим полісом відповідача складає 3200 грн.
Незважаючи на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача із нагадуванням виконати свій обов'язок щодо виплати франшизи, з часу настання дорожньо-транспортної пригоди та по теперішній час відповідач не відшкодував франшизи у розмірі 3200,00 грн. Більше того, відповідач ігнорує звернення позивача, вказуючи, що не має наміру сплачувати виплату.
Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10 000 грн. Дана ситуація викликала моральні та душевні переживання, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням належного йому транспортного засобу, порушення звичайного устрою життя, прикладанням додаткових зусиль для відновлення транспортного засобу, необхідності неодноразово звертатись до відповідача із проханням здійснити свій обов'язок щодо виплати франшизи, а також звертатись до страхової компанії та суду.
Також, сім'ї довелося обмежити себе у користуванні власним автомобілем, поки той був на ремонті, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позивач вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди є достатнім обґрунтованим та справедливим, і підлягає до стягненню з відповідача на його користь.
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 03.02.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Волошин Т.В. позов підтримав, просить суд його задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Онищук Т.Н. позов заперечив, просить відмовити в його задоволенні.
Суду пояснив, що заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 3200 грн. як франшизи, позивачем не надано жодного доказу, який би стверджував, що договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів така франшиза була передбачена та не долучено до матеріалів справи полісу страхування.
Представник відповідача зазначив, що позивач, стверджуючи той факт, що звернувся із вимогою про відшкодування збитків до страховика відповідача, не надав жодного доказу про те, що виплачене йому страхове відшкодуання не покрило розміру заподіяної йому відповідачем шкоди. Таким чином позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Також, представник відповідача стверджує, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту порушення, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій було пошкодження належний йому автомобіль, його звичного способу життя, що спричинило душевні страждання.
Представник відповідача наголошує, що покликання позивача на те, що ним було орендовано інший транспортний засіб є неспроможними, оскільки договір оренди транспортного засобу від 20.12.2023 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_6 , копія якого долучена до позовної заяви, нотаріально не посвідчений, такий не може вважатись належним та допустимим доказом. А тому, враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, з наступних підстав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1, 2статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що 14 вересня 2023 року о 16 год. 40 хв. по вул. Центральній в с. Хоросно Львівського району Львівської області водій, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Шевроле» номерний знак НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , чим порушив вимоги пунктів 2.3 «Б», 12.1 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в межах статті 124 КУпАП у виді штрафу в рорзмірі 850,00 грн.
Заявою щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування від 09.10.2023 року, власнику транспортного засобу «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ), страховиком відповідача, ПРАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» погоджену суму страхового відшкодування.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Електронний Європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки розмір франшизи в сумі 3200 гривень не відшкодований відповідачем, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3200 гривень суми франшизи.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року(зі змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ,з аподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя ,порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року).
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно дост.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини 1статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Частиною 2статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п. 3 роз'яснень Верховного Суду України, сформульованих у постанові пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
Позивач стверджує, що внаслідок ДТП було не лише пошкоджено його транспортний засіб, а й спричинено йому моральну шкоду, яка виявилася у порушенні його звичайного ритму життя, оскільки позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації ремонту транспортного засобу, орендувати інший транспортний засіб, а саме автомобіль DEAWOO LANOS, 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_4 , що підтверджується копією договору оренди транспортного засобі від 15.09.2023 року. Враховуючи, що пошкоджений транспортний засіб був єдиним засобом пересування в сім'ї, позивач зазнав суттєвих незручностей, які виникли в результаті тимчасового позбавлення можливості користуватися таким транспортним засобом. Більше того, відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодовувати моральну шкоду.
Таким чином, беручи до уваги встановлену судом винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ДТП за участю потерпілого ОСОБА_3 , враховуючи наявність причинного зв'язку між шкодою заподіяною внаслідок ДТП і протиправним діянням ОСОБА_4 , що спричинили ДТП, в результаті якого транспортний засіб «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_2 , володільцем якого є ОСОБА_5 , зазнав технічних ушкоджень, у зв'язку із чим він не мав можливості користуватися ним протягом тривалого проміжку часу, орендував інший транспортний засіб, в результаті чого останньому було завдано моральних, психічних та душевних переживань, що негативно вплинуло на його звичайний уклад життя, та спричинило виникнення моральної (немайнової) шкоди, суд вважає, що реальною, розумною і справедливою, на погляд суду, буде сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у розмірі 10 000,00 гривень.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог п.п. 2 п. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211 грн. 20 коп. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 15140 грн.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн ( матеріальна та моральна шкода).
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2025 року; додаток до договору про надання правничої допомоги № б/н від 17 січня 2025 року; акт приймання - передачі наданих послуг від 20 січня 2025 (а.с. 14-18).
Як видно з акту прийняття - передачі наданих послуг від 20.01.2025, адвокатом Волошином Тарасом Володимировичем було надано наступні послуги: надання консультації (1 година) - 1000,00 гривень; визначення норм матеріального права, яким необхідно обґрунтувати позовні вимоги та дослідження судової практики (1година) - 1000,00 грн; складання позовної заяви (3 години) - 4000,00 грн. Загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 6000,00 грн.
Зазначені вище докази свідчать про реальність надання позивачу правової допомоги, розмір витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн. доведено належними, достовірними та достатніми доказами, такий розмір є обґрунтованим та відповідає критерію розумності.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81, 141, 258,259,263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми франшизи внаслідок виникнення страхового випадку під час дорожньо - транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрованого за пдресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) 3200 (три тисячі двісті) гривень суми франшизи.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрованого за пдресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) 3028,00 грн. витрат на сплату судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрованого за пдресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрованого за пдресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Рахімова