23.10.2025
Справа № 337/2821/25
Провадження №2/337/1751/2025
23 жовтня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Кучерука І.Г.
з участю секретаря Ухань М.Ю.
позивачки ОСОБА_1
представниці позивачки адвоката Мазур О.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
Представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сандак І.А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Через рік від народження дитини відповідач переїхав до Португалії. Згодом позивачка із сином виїхали до відповідача. Намагання позивачки зберегти сім'ю та, щоб дитина знала свого батька, були марними, відповідач не сприяв створенню належних умов для своєї родини, почалися конфлікти між сторонами та позивачка вирішила повернутися в Україну. Після повернення позивачки з Португалії відповідач не підтримував спілкування із нею, дитиною не цікавився, матеріальну допомогу не надавав. Вже 26.10.2020 року за позовом позивачки шлюб між нею та відповідачем було розірвано на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя. У 2020 році позивачка виїхала до Об'єднаних Арабських Еміратів, де уклала шлюб із громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_4 .
Про малолітнього ОСОБА_5 морально та фінансово дбає його матір та її новий чоловік. Батько обізнаний щодо того, що його син із позивачкою проживають в ОАЕ. Крім того батьку відомий номер телефону для зв'язку із сином. Позивачка періодично телефонує відповідачу для вирішення поточних питань щодо їх спільного сина. Однак, відповідач не проявляє зацікавленості у спілкуванні із сином, не запитує про його життя та здоров'я, про успіхи у навчанні сина, від початку переїзду не цікавився як його син адаптувався у новій країні, де наразі мешкає, виявляє байдужість до власного сина.
Відповідачем свідомо було обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні сина була мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні ст. 164 СК України. Коли дитині виповнився рік відповідач переїхав до іншої країни, де належних умов проживання для своєї родини не створив. Повернутися разом із дружиною та сином до України відмовився. Тобто, відповідачем після народження сина були обрані такі життєві умови, за яких перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя. Відповідно з моменту розірвання шлюбу відповідач не брав та не бере участі у вихованні сина, не піклується про нього, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування, як складову частину виховання. Обставина проживання батька та сина у різних країнах не звільняє відповідача від виконання батьківських обов'язків та, за наявності бажання, не є перешкодою для спілкування з дитиною за допомогою існуючих засобів комунікації.
Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.06.2025 року ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
24.07.2025 року на адресу суду від Районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради надійшов висновок від 22.07.2025 року про доцільність / недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
29.07.2025 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі. В заяві вказав, що проти задоволення позову не заперечує та повідомляє, що з 2018 року проживає на території Португалії, і весь час вихованням дитини займається позивачка.
Представник третьої особи надала заяву у якій просить розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування.
Позивачка і представниця позивачки не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача і третьої особи.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з мотивів викладених у позові. Також пояснила, що відповідач ухиляється від виховання дитини, багато років з сином не спілкується, не вітає дитину з його днем народження. Позивачка уклала повторний шлюб і теперішнього чоловіка дитина називає батьком.
У судовому засіданні суд з'ясував думку дитини ОСОБА_3 , 2018 року народження, щодо позбавлення відповідача батьківських прав. Він пояснив, що проживає в ОСОБА_6 разом з матір'ю і батьком ОСОБА_4 , який в нього один батько, іншого батька не знає. ОСОБА_2 не його батько, він його не знає, з ним не спілкувався. Заперечень щодо позбавлення батьківських прав не надав.
Вислухавши пояснення, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.05.2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , в свідоцтві серія НОМЕР_1 про народження якого, батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано на підставі заочного рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.10.2020 року, яке набрало законної сили 26.11.2020 року.
Відповідно до посвідки на проживання № НОМЕР_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає і працевлаштована в Об'єднаних Арабських Еміратах
Відповідно до посвідки на проживання № НОМЕР_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з ОСОБА_7 в Об'єднаних Арабських Еміратах, м. Дубай.
Відповідно до копії актового запису про шлюб, ОСОБА_7 перебуває з 13.10.2021 року у зареєстрованому шлюбі з громадянином Арабської Республіки Єгипет - ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 навчається ТОВ Приватна школа «Розарі», Шарджа.
Відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2 ст.157 СК України).
Згідно ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, установленої законом.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У відповідності до п.16 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із ст.3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Частина 2 статті 171 СК України визначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Поведінка відповідача, який тривалий час не спілкується із дитиною, не виховує, не цікавиться дитиною, свідчить про його байдуже ставлення до дитини та про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
З огляду на наведене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачкою доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Також, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району № 21.01/03-30/713 від 22.07.2025 року, він вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно до тексту висновку у 2020 році ОСОБА_1 виїхала разом з сином, ОСОБА_3 , до Об'єднаних Арабських Еміратів. 13.10.2021 жінка уклала шлюб з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_4 . Наразі вихованням, розвитком, матеріальним забезпеченням дитини займаються мати та її новий чоловік. Рідний батько обізнаний щодо того, що син проживає в ОАЕ, батькові відомий номер телефону для зв'язку з сином. ОСОБА_1 періодично телефонує ОСОБА_2 для вирішення поточних питань щодо їх спільного сина. Однак ОСОБА_2 не проявляє зацікавленості у спілкуванні з сином, не запитує про його життя та здоров'я, про успіхи в навчанні, не цікавився, як син адаптувався у новій країні, де мешкає, тобто виявляє байдужість, не піклується про його фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування. Спеціаліст відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей зв'язався з батьками дитини, запропонував надати до відділу письмові пояснення щодо вимог, викладених у позові. З письмового пояснення матері стало відомо, що жінка вважає за доцільне позбавити батька батьківських прав оскільки батько не виявляє інтересу до дитини. ОСОБА_5 називає її теперішнього чоловіка батьком, а свого біологічного батька не пам'ятає. Саме теперішній чоловік возить дитину до школи, проводить з ним час, бере активну участь у вихованні та у матеріальному забезпеченні. ОСОБА_4 має бажання усиновити дитину. Це сприятиме наданню дитині стабільного візового статусу, забезпечить безперешкодне навчання в місцевій школі та університеті в майбутньому. З пояснень батька вбачається наступне. ОСОБА_2 підтвердив, що проживає в Португалії. Йому відомо, що мати дитини звернулася до суду з позовом щодо позбавлення його батьківських прав. З позовом він ознайомлений, позивні вимоги визнає в повному обсязі і не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. В своєму поясненні він наголосив, що мати дитини ніколи не перешкоджала у спілкуванні з сином, але вихованням дитини займалася саме вона. Оскільки дитина знаходиться в іншій державі, спеціаліст відділу запропонував ОСОБА_1 надати відео з записом умов проживання дитини та можливість поспілкуватися з нею. 3 відеозапису умов проживання встановлено, що дитина має окрему кімнату з двоповерховим ліжком, організованим куточком для навчання, шафу для одягу та шафу для книжок, забезпечений одягом, взуттям, шкільним приладдям. ОСОБА_5 має кімнатний батут, стіну для творчості, облаштований майданчик для баскетболу. Квартира мебльована, санітарно-гігієнічні норми витримані, комунікації підключені. З побутової техніки в наявності газова піч, телевізор, бойлер, пральна машина, ноутбук. За допомогою програми Zoom 09.07.2025 спеціалістом проведена бесіда з ОСОБА_8 в присутності матері та за її згодою. ОСОБА_9 був жвавим, легко йшов на контакт. Він розповів, що навчається в місцевій школі, вивчає арабську, англійську та французьку мови, ходить на спортивну секцію. На запитання, як провидить канікули та вільний час, повідомив, що з татом ОСОБА_10 ходить до ресторану, буває на пляжі, з ним у нього теплі та дружні стосунки. Вранці та ввечері він бачиться з татом, вітаються, тато називає його на ім'я « ОСОБА_11 ». На запитання, що найбільше подобається у татові, повідомив, що тато заробляє багато грошей.
Досліджені у справі докази дають підстави для висновку, що тривалий період часу з моменту народження дитини, відповідач ОСОБА_2 не бере участь у вихованні дитини, не приділяє їй ніякої уваги, не цікавиться її станом здоров'я, морально та матеріально не забезпечує, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкуються з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє жодного інтересу до внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.
Також суд враховує висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, оскільки він обґрунтований та детально аргументований.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 206 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом не встановлено, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 13, 89, 206, 229, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складений 29.10.2025 року.
Суддя: І.Г.Кучерук