Дата документу 01.10.2025
Справа № 334/3692/25
Провадження № 2/334/2374/25
01 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Добрєва М.В., за участю секретаря Лук'янченко Ю.І., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські каштани» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку,
08.05.2025 до суду надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські каштани» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку.
В позові посилалися на те, що відповідач проживає в багатоквартирному будинку, в якому створено ОСББ «Дніпровські каштани». Згідно Статуту ОСББ «Дніпровські каштани» здійснює утримання та обслуговування будинку.
Згідно розрахунку заборгованості за період з 01.09.2021 року - 30.04.2025 року сума заборгованості складає: 12 621,40 грн.
Згідно протоколу загальних зборів ОСББ від 18.09.2021 року внесок на утримання будинку складає 5,00 грн. на 1 кв. м.
На сьогоднішній день ніякої відповіді щодо згоди на погашення заборгованості від відповідача не надходило, тому ОСББ звертається до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по внескам за утримання будинку.
15.05.2025 ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. 10.06.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строк позовної давності та стягнути з нього заборгованість за період з 01.05.2022 по 30.04.2025.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
18 вересня 2021 року на загальних зборах ОСББ співвласники затвердили розмір внесків на утримання будинку у розмірі 5 грн. за 1 кв.м, що підтверджується протоколом загальних зборів ОСББ «Дніпровські каштани» проведених «18» вересня 2021 року.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно. Отже, він є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 і зобов'язаний сплачувати внески на утримання багатоквартирного будинку.
Згідно розрахунку заборгованості, за період з 01.09.2021 по 30.04.2025 за квартирою АДРЕСА_1 утворилася заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку на загальну суму 12 621,40 грн.
Станом на час розгляду справи судом відповідач заборгованість не сплатив.
Відповідно ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1,4 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно ст.6 вказаного Закону державна реєстрація об'єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Згідно ч.6 ст.13 вказаного Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Згідно ст.15 вказаного Закону співвласник зобов'язаний, зокрема: своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно ст.16 вказаного Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно ст.17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Аналогічні положення містить Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу».
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
У даній справі Позивач звернувся до суду з позовом 08.05.2025 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів з вересня 2021 по квітень 2022 включно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено. Отже, карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії"».
В редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-IX від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 12 березня 2020 року.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з вересня 2021 по квітень 2022 закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 01.09.2021 по 30.04.2025 (в межах заявлених вимог).
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, заява відповідача в частині застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Суд доходить висновку, що відповідач, як власник квартири, в якому створено ОСББ «Дніпровські каштани», в порушення вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», не сплачував своєчасно і в повному обсязі належні внески і платежі, в результаті чого за ним обліковується заборгованість, а саме за період з 01.09.2021 по 30.04.2025 в сумі 12 621,40 грн., що відповідає розрахунку заборгованості, яка на час розгляду справи судом не погашена, тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частин першої, п'ятої та шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів того, що розрахунок заборгованості проведено позивачем необґрунтовано відповідачем не надано, як і будь-яких заперечень з приводу факту наявності заборгованості в матеріалах справи немає. У відповідності до ст.81 ЦПК України відповідач не надав доказів для підтвердження можливих заперечень щодо розміру заборгованості.
Таким чином, суд вважає, що наявні матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 3 028,00 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження вказаних витрат суду надано:
- договір про надання правової допомоги №б/н від 08.05.2025 року;
- додаток №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 08.05.2025 року;
- акт прийому-передачі наданих послуг за договором №б/н від 08.05.2025 року;
Суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі, в розмірі 2 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські каштани» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські каштани» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку за період з 01.09.2021 року по 30.04.2025 року в сумі 12 621,40 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять одна гривня 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські каштани» судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 2 000,00 грн., а всього 5 028,00 гривень (п'ять тисяч двадцять вісім гривень 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські каштани», місцезнаходження: 69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, буд. 19, код ЄДРПОУ: 40662042.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя: Добрєв М. В.