Іменем України
29 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 910/8784/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання
за позовом: Фізичної особи - підприємця Ведмідської Юлії Віталіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайфсел» (код ЄДРПОУ 22859846), вул. Солом'янська, буд. 11, літ. “А», м. Київ, 03110
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Данілішин Геннадій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
про стягнення 86 800,00 грн.
представники сторін не викликалися;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Фізичною особою-підприємцем Ведмідською Юлією Віталіївною подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" про стягнення 86800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна № CH 2213 від 01.10.2017, укладеним між ФОП Ведмідською Ю.В., фізичною особою Данілішіним Г.М. з однієї сторони та ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ» з іншої сторони.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця Ведмідської Юлії Віталіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" про стягнення 86800,00 грн передані за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.
Супровідним листом № 910/8787/25/4606/25 від 01.08.2025 справа № 910/8784/25 направлена до Господарського суду Чернігівської області (надійшла 11.08.2025, вх.№ 6097).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 910/8784/25 передана на розгляд судді Кузьменко Т.О.
Ухвалою суду від 27.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, задоволено клопотання позивача про витребування документів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфсел" належним чином завірену копію договору нерухомого майна № СН 2213 від 10.10.2017.
Ухвала суду від 27.08.2025 була доставлена відповідачу до його електронного кабінету у підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС 27.08.2025 о 12:43, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвала суду від 27.08.2025 направлена позивачу на адресу, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1 , повернута відділенням зв'язку з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвала суду від 27.08.2025 направлена третій особі на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1 , повернута відділенням зв'язку з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою».
У розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, про встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
04.09.2025 через підсистему «Електронний суд», 08.09.2025 засобами поштового зв'язку від відповідача надійшли витребувані судом документи, а саме копія договору оренди № СН2213 оренди нерухомого майна від 01.10.2017.
15.09.2025 відповідачем надано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на таке:
- на початку серпня 2024 виникла технічна необхідність у використанні встановленого за спірним договором обладнання у більш критично значущих для обороноздатності країни регіонах, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача;
- позивачу було запропоновано погодити дату проведення робіт з повного демонтажу обладнання з об'єкту оренди та підписати відповідну угоду до Договору разом з Актом повернення об'єкту оренди, як це визначено умовами п.п.2.4.-2.5. Договору, однак позивач ігнорував будь-які пропозиції з боку Товариства, натомість займав позицію, спрямовану на штучне затягування врегулювання цього питання;
- 28.08.2024 Товариство повністю демонтувало телекомунікаційне обладнання. При цьому, після демонтажу телекомунікаційного обладнання Товариство продовжувало здійснювати оплату відповідно до умов Договору, забезпечуючи виконання зобов'язань упродовж строку, необхідного для належного врегулювання правовідносин у порядку, визначеному сторонами до 24.11.2024;
- Товариство реалізувало своє договірне право, передбачене п.п. 3.2.3. Договору на розірвання Договору в односторонньому порядку шляхом належного повідомлення Орендодавця не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати його припинення, а саме: 16.10.2024 на адреси, визначені у Договорі до контрагентів надіслано листи №СН2213 від 09.10.2024 з попередженням про намір Товариства скористатися правом, яке викладене у п.п.3.2.3. Договору, у разі відсутності відповіді та рахувати останній день дії договірних відносин за договором 23.11.2024. 24.10.2024 та 15.11.2024 у зв'язку з відсутністю відповіді на лист, Товариство повторно направило листи - повідомлення про намір припинення договірних відносин.
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.
18.09.2025 позивачкою подана відповідь на відзив, відповідно до якої остання зазначає, що заперечує і не визнає направлення відповідачем на її адресу та на адресу Данілішина Г.М. листів від 09.10.2024 № СН2213, від 15.11.2024 № СН2213-3.
Крім того, позивачка зазначає, що відповідач не попереджав ні ФОП Відмідську Ю.В., ні Данілішина Г.М. про розірвання договору оренди від 01.10.2017 з технічних причин.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
26.09.2025 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого останній зазначає, що наведені твердження позивачки щодо ненаправлення відповідних листів є лише суб'єктивною оцінкою без документального підтвердження. Фактичні докази (а саме описи вкладення, накладні та фіскальні чеки) підтверджують належне виконання відповідачем свого обов'язку з направлення відповідних листів контрагентам.
Заперечення на відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
Зважаючи на принципи диспозитивності, змагальності господарського судочинства та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також достатність часу, наданого учасникам справи для розумної реалізації своїх процесуальних прав у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається з урахуванням поданих відзиву, відповіді на відзив та заперечень сторін.
В силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у Чернігівській області та у м. Чернігові, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду в умовах збройної агресії проти України, розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.10.2017 між Фізичною особою - підприємцем Ведмідською Юілєю Віталіївною, Данілішиним Геннадієм Миколайовичем (далі - орендодавці) та Товариством з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (далі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № СН2213 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
п. 1.1. Орендодавці передають, а Орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди (орендоване майно), згідно з п. 1.2. даного Договору, з метою його використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.
п. 1.2. Об'єкт оренди, згідно з даним Договором, складається з виділеної частини даху нежитлової будівлі, загальною площею 16 кв.м.
п. 1.3. Об'єкт оренди знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт. Мала Дівиця, вул. Слобідська, буд. 7-Б.
п. 1.4. Орендодавці є власниками зазначеного в п. 1.2. майна.
п. 2.1. Датою початку використання об'єкта оренди Орендарем згідно з даним Договором є дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі об'єкту оренди (далі по тексту - «Акт 1»), що з моменту його належного підписання Сторонами є невід'ємною частиною Договору та є первинним документом, який підтверджує факт надання оренди до моменту підписання Акту повернення об'єкту оренди. Обов'язок по складанню Акту 1 лежить на Орендареві. Акт 1 підписується в двох примірниках, по одному примірнику для кожної із Сторін.
п. 2.4. Повернення майна Орендодавцям після закінчення строку дії даного Договору, здійснюється за Актом повернення об'єкту оренди (далі по тексту - «Акт 2»). Акт 2 оформляється Орендодавцями.
п. 2.5. Акт 2 підписується за результатами передачі майна Орендодавцям з обов'язковим зазначенням стану майна, з урахуванням його нормального зносу та здійснених Орендарем поліпшень. Акт 2 посвідчує факт припинення Договору.
п. 3.2.3 Орендар має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку з технічних причин, попередивши про це Орендодавців за 30 (тридцять) календарних днів до дня розірвання.
п. 5.1. Сторони домовились про те, що за оренду майна, згідно з даним Договором, Орендар сплачує орендну плату на рахунок ФОП Ведмідської Юлії Віталіївни, яка складається з постійної орендної плати та змінної орендної плати.
п. 5.2.1. Розмір орендної плати за 1 кв.м. об'єкту оренди, за календарний місяць, за погодженням сторін складає: 750,00 грн без ПДВ. Розмір постійної орендної плати, за весь об'єкт оренди, за календарний місяць, за погодженням Сторін складає 12000,00 грн без ПДВ (п. 5.2.1. в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.09.2023 до Договору оренди № СН2213 нерухомого майна від 01.10.2017).
п. 5.3. Сума постійної орендної плати оплачується авансом за кожен квартал користування об'єктом оренди на підставі даного Договору (надалі період оплати) протягом перших 10 (десяти) банківських днів першого місяця відповідного періоду оплати, в сумі, виходячи з розміру постійної орендної плати. Нарахування постійної орендної плати починається з моменту підписання Сторонами Акту 1 згідно з даним Договором. В даному Договорі квартал (період оплати) вважається в наступному розумінні: І квартал - січень, лютий, березень; ІІ квартал - квітень, травень, червень; ІІІ квартал - липень, серпень, вересень; IV квартал - жовтень, листопад, грудень.
п. 5.4. Сума змінної орендної плати за поточний період сплачується Орендарем щомісячно протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг за умови підписання Сторонами Акту зняття показників лічильника та надання Орендарю відповідного рахунку
п. 8.1.Термін оренди та строк дії Договору з 01.10.2017 до 29.09.2020 включно.
п. 8.3. Сторони домовились, що при відсутності письмових заперечень Сторін за один календарний місяць до закінчення строку дії даного Договору, Договір поновлюється на той же строк та на тих же умовах.
01.10.2017 між Сторонами підписано Акт прийому-передачі об'єкту оренди до Договору оренди № СН2213 нерухомого майна від 01.10.2017, відповідно до якого Орендодавці згідно з Договором передали, а Орендар прийняв у фактичне володіння та користування об'єкт оренди за Договором - орендоване майно: виділену частину даху нежитлової будівлі загальною площею 16 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Мала Дівиця, вул. Слобідська, буд. 7-Б.
30.10.2017 між сторонами підписано Акт відсутності претензій.
28.09.2023 між Сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № СН2213 нерухомого майна від 01.10.2017, відповідно до умов якої сторони внесли зміни в п. 5.2.1 Договору щодо розміру орендної плати, а також поновили термін дії Договору з 29.09.2023 по 27.09.2026 включно. Всі інші умови Договору оренди залишилися незмінними.
У матеріалах справи наявні фото зображення демонтажу обладнання відповідача на орендованій площі, датовані 28.08.2024.
Листом від 09.10.2024 № СН2213 відповідач повідомив відповідачку та третю особу про те, що станом на 14.10.2024 Товариством здійснено демонтаж телекомунікаційного обладнання та орендована площа за Договором, а саме частина даху нежитлової будівлі, загальною площею 16 кв.м. за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Мала Дівиця, вул. Слобідська, буд. 7-Б, звільнена та не використовується за призначенням та метою, визначеною Договором.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи наміри Товариства, відповідач повідомив Орендодавців про те, що останнім днем дії Договору оренди № СН2213 нерухомого майна, укладеного 01.10.2017 слід вважати 22.11.2024, а договір розірваним в односторонньому порядку з 23.11.2024.
До листа відповідач додав проект угоди про розірвання Договору оренди № СН2213 нерухомого індивідуально визначеного майна від 01.10.2017 та проект Акту повернення об'єкту оренди до Договору оренди № СН2213 нерухомого індивідуально визначеного майна від 01.10.2017.
Зазначений лист 16.10.2024 направлений позивачці з описом вкладення рекомендованим листом № 0303700023551 за адресою: м. Прилуки, вул. Вавілова, 30, кв. 31 та третій особі рекомендованим листом № 0303700023519 за адресою: м. Прилуки, вул. Садова, 12.
Відповідь на лист від 09.10.2024 у матеріалах справи відсутня.
Відповідач повторно 24.10.2024 направив позивачці та третій особі лист - повідомлення (вих№ СН2213-2 від 24.10.2024) про припинення Договору оренди № СЕ2213 з 24.11.2024, а також примірники угоди про розірвання договору та акту повернення майна, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, фіскальними чеками від 24.10.2024.
Відповідь на лист від 24.10.2024 у матеріалах справи відсутня.
19.11.2024 відповідач втретє звернувся до Орендодавців з листом повідомленням № СН2213-3 від 15.11.2024 про розірвання в односторонньому порядку з технічних причин Договору оренди № СН2213 від 01.10.2017 з 23.11.2024, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками від 19.11.2024.
Відповідь на лист від 19.11.2024 у матеріалах справи відсутня.
Як зазначає позивачка у позовній заяві, відповідач з листопада 2024 року не проводить оплату орендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 86800,00 грн, яку і просить стягнути в судовому порядку.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Свобода договору відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України є однією із засад цивільного законодавства.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору із зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями законодавства про найм (оренду).
Відповідно до ст. 759. ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).
Згідно зі ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами між позивачкою, третьою особою та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна № СН2213 від 01.10.2017.
Відповідно до п. 5.2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.09.2023) орендна плата складала 12000 грн за календарний місяць.
З урахуванням п. 2 Додаткової угоди від 28.09.2023 сторони погодили строк дії Договору до 27.09.2026.
Як зазначає позивачка, відповідач в період з листопада 2024 року по липень 2025 року орендну плату не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 86800,00 грн.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідач у серпні 2024 демонтував своє обладнання на орендованій площі у зв'язку з технічною необхідністю, обумовленими військовими діями на території країни, зокрема, для заміщення зруйнованого обладнання в місцях проведення бойових дій.
При цьому, після демонтажу обладнання відповідач сплачував орендну плату до листопада 2024 року, що не заперечується сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 ст. 598 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частини 1, 3 ст. 651 ЦК України).
Розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
У даній справі, за змістом п. 3.2.3 договору сторони погодили право орендаря на розірвання договору в односторонньому порядку з технічних причин, попередивши про це Орендодавців за 30 (тридцять) календарних днів до дня розірвання.
Cудом встановлено, що відповідач неодноразово звертався до Орендодавців листами з повідомленням про розірвання договору з 23.11.2024 з технічних причин в односторонньому порядку, а отже скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору.
При цьому суд відхиляє заперечення позивачкою того факту, що відповідачем не направлялись листи № СН2213 від 09.10.2024 та № СН2213-3 від 15.11.2024 на її адресу та адресу ОСОБА_1 з огляду на таке.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Також суд зазначає, що сам по собі факт неотримання позивачкою і третьою особою (Орендодавцями) кореспонденції, яку відповідач надсилав на адреси Орендодавців, вказані в Договорі, не може вважатися поважною причиною невиконання дій, обумовлених таким поштовим відправленням, оскільки викликаний не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
З огляду на викладене, враховуючи вищевикладені обставини, зокрема, надіслання позивачці відповідного повідомлення про дострокове розірвання договору та демонтаж обладнання на орендованій площі частини даху нежитлової будівлі, суд доходить висновку, що Договір оренди нерухомого майна № СН2213 від 01.10.2017 є розірваним з 23.11.2024 в односторонньому порядку на підставі п. 3.2.3. Договору.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).
Відтак у позивачки відсутні правові підстави вимагати від відповідача сплати орендної плати з 24.11.2024.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі Руїс Торіха проти Іспанії).
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю судові витрати (в частині сплати судового збору та в частині витрат на професійну правничу допомогу) покладаються на позивачку.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивачку.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко