м.Чернівці
28 жовтня 2025 року Справа № 926/2552/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/2552/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1)
До відповідача Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59440, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Юрківці, вул.Центральна, 36)
Про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних в сумі 5466,22 грн
За участі представників:
Від позивача: Міненко В.М. - адвокат (дов.№19/12-2024/13 від 19.12.2024р.)
Від відповідача: не з'явився
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку “EasyCom».
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості в розмірі 5466,22 грн, з яких: основний борг в сумі 3724,01 грн, пеня в сумі 788,27 грн, 3% річних в сумі 222,07 грн та інфляційні в сумі 731,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору “останньої надії» поставив відповідачу у період з квітня по травень 2023 року природний газ на суму 3724,01 грн, проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості постачання природнього газу, у зв'язку із чим позивач нарахував пеню в сумі 788,27 грн за період з 01.06.2023 року по 30.12.2023 року, 3% річних в сумі 222,07 грн за період з 01.06.2023 року по 31.05.2025 року та інфляційні в сумі 731,87 грн за аналогічний період, які просить стягнути з останнього.
31.07.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2552 та передано їх до розгляду судді Байталюку В.Д.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зазначеною ухвалою, суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву, однак він своїм правом не скористався.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В.Д., розпорядженням Заступника керівника апарату суду №14/25 від 09.10.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №926/2552/25 та у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 року справу передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 10.10.2025 року призначено судове засідання на 28.10.2025 року.
13.10.2025 року від представника позивача Міненка В.М. надійшла заява (вх.№3460) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, яка задоволена ухвалою суду від 14.10.2025 року.
В судовому засіданні 28.10.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
Суд зазначає про належне виконання ним обов'язку щодо повідомлення усіх учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача повідомлено, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до його Електронного кабінету та поштовим зв'язком на юридичну адресу відповідача: 59440, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Юрківці, вул.Центральна, 36, яка була отримана останнім.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя №845/0/15-21 від 17.08.2021 року, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Згідно з п.42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №921/6/18).
Ухвали суду були внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
З наведеного суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить висновків про відсутність підстав для її відкладення та можливість розгляду за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.
Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, суд -
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 року №880 Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» визначена постачальником “останньої надії» на ринку природного газу.
Пунктом 26 ч.1 ст.1 Закону України “Про ринок природного газу» постачальник “останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За змістом ст.1 Закону України “Про ринок природного газу»: - оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); - споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до положень п. 2 гл. 5 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з жовтня 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року 2493 (далі - Кодекс ГТС).
За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п.5 гл.3 роздл.4 Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п.2 гл.3 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи).
Таким чином, позивач як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Відповідно до листа оператора ГТС від 25.06.2025 року №ТОВВИХ-25-9926, інформації щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом 56XS00004ВМІ500М; інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» від оператора ГРМ; відомостей з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00004ВМІ500М відповідача було внесено до реєстру споживачів постачальника “останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника “останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
За змістом п.3 розд.І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року №2496 (далі - Правила) постачання природного газу постачальником “останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», що затверджується регулятором. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.
Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії» (п.1.1 договору).
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу» та Правил, та є однаковими для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання та не потребує двостороннього підписання.
При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги ст.ст.205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п.п.1.2, 1.3 договору).
В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00004ВМІ500М (відповідач) був закріплений за постачальником “останньої надії» ТОВ “ГК “Нафтогаз України» у період з 01.04.2023 року по 17.05.2023 року.
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника “останньої надії» становить за квітень 2023 року 0,10256 тис.м.куб., за травень 2023 року 0,02144 тис.м.куб.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Згідно з п.4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Водночас судом враховано, що з 01.10.2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №809 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року №1102.
Так, відповідно до пі.п.4.2 розділу IV договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГTC та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п.4.3. договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Порядок здійснення оплати визначений п.4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГTC.
Згідно з п.п.1 п.5.1 та п.п.1 п.5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
За умовами п.11.1 договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього Договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються ЦК України та іншими нормативними актами, а саме: Законом України “Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501 (далі - Правила).
Відповідно до ст.1 Закону України “Про ринок природного газу», споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Постачальник “останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п.26 ч.1 ст.1 Закону України “Про ринок природного газу»).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.12 Закону України “Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником “останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником “останньої надії» є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Відповідно пункту 3 Розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником “останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» є публічним.
Положеннями ст.633 ЦК України встановлено, що публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.
Відповідно до п.п.1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник “останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник “останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником “останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником “останньої надії».
Укладений між сторонами публічний типовий договір постачання природного газу є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.11, 202, 509 ЦК України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України)
Пунктом 4.4 договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Відповідач факт отримання газу не спростовує, ціна газу була йому доведена, згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС в заявлений період позивач, як постачальник “останньої надії», здійснював постачання природного газу саме відповідачу.
Окрім того, ТОВ “Нафтогаз України» не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника “останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів. Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, який є днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
На виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» згідно актів приймання-передачі природного газу за квітень 2023 року та травень 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ в розмірі 0,124 тис.м.куб. на суму 3724,01 грн, та виставив відповідні рахунки: №15893 за квітень 2023 року та №19648 за травень 2023 року.
Однак, відповідач не виконав свій обов'язок по оплаті за спожитий природній газ у період з квітня по травень 2023 року, а тому, у нього наявна заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 3724,01 грн, отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 3724,01 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 788,27 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень ст.614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Така правова позиція щодо застосування ст.614 ЦК України висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.02.2013 року у справі №6-170цс12, та Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 року у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 року у справі №910/11889/20.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.
Судом з достовірністю встановлено, що у встановлений договором строк заборгованість за поставлений природний газ в сумі 3724,01 грн відповідачем сплачена не була.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ч.2 ст.551 ЦК України).
Відповідно до п.4.5 типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Вказаний пункт Типового договору узгоджується із положеннями ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.06.2023 року по 30.12.2023 року на загальну суму 788,27 грн.
За результатами здійсненої перевірки нарахування пені в сумі 788,27 грн, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 222,07 грн та інфляційних втрат в сумі 731,87 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч.2 ст.625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних та індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов'язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі №918/631/19 зазначено, що за змістом ст.ст.509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 01.06.2023 року по 31.05.2025 року на суму 222,07 грн та інфляційних втрат за аналогічний період на суму 731,87 грн.
За результатами здійсненої перевірки нарахування 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, які відповідач не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1) до Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59440, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Юрківці, вул.Центральна, 36) про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних в сумі 5466,22 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59440, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Юрківці, вул.Центральна, 36, код 04418653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код 40121452) заборгованість сумі 5466,22 грн, з яких: основний борг - 3724,01 грн, пеня - 788,27 грн, 3% річних - 222,07 грн, інфляційні - 731,87 грн та 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 29.10.2025 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК