8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3517/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" (63421, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Бірки, вул. Набережна, буд. 52)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Шаповалова В.В. (довіреність № 01-17/3895 від 20.05.2025),
відповідача - не з'явився
Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи", в якій просить суд:
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» код ЄДРПОУ 43589966 (Україна, 63421, Харківська область, Чугуївський район, село Бірки, вул. Набережна, будинок 52) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго», код ЄДРПОУ 00131954 (Україна, 61037, Харківська область, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149) заборгованість за порушення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної системи в сумі 195 497,97 грн., з яких: 48 850,13 грн. 3% річних; 146 647,84 грн. інфляційних збитків, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №12/21242, до якого відповідач приєднався шляхом підписання Заяви-приєднання від 23.12.2020, в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3517/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "28" жовтня 2025 р. о 11:00.
У судовому засіданні 28.10.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач у судове засідання, призначене на 28.10.2025 об 11:00, свого повноважного представника не направив.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копію ухвали суду від 01.10.2025 доставлено в електронний кабінет позивача та відповідача 01.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Отже, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 28.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, Закон України «Про ринок електричної енергії» (надалі - Закон), що набрав чинності 11.06.2017, розмежовує діяльність суб'єктів господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) за № 1446 від 16.11.2018 прийнято рішення про видачу Акціонерному товариству «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго», Позивач, Оператор системи) ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) Акціонерного товариства «Харківобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством).
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є, зокрема, Закон України «Про ринок електричної енергії» (надалі - Закон), Кодекс систем розподілу (надалі - КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - Постанова № 312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Пунктом 1.2.5 та п. 3.1.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі ПРРЕЕ), передбачають, що для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» підписано заяву-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №12/21242, яка є додатком №9 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Отже, з 01.01.2021 почав діяти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), який є публічним договором приєднання. Даний договір встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам електропостачальника як послуги Оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Постачальника до умов цього договору (п.1.1 Договору).
Договір набирає чинності з дня приєднання Постачальника до умов цього Договору та діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п. 9.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕIС-кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання Постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів.
Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів Постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, та інших послуг Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього Договору (п. 2.2 Договору).
Ціна послуг з розподілу визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої Регулятором (п. 3.1 Договору).
Вартість договору складає вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) послуги з розподілу електричної енергії придбаває Постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором (п. 3.2 Договору).
Розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (п. 3.3. Договору).
Оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами (п. 3.4 Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору Постачальник зобов'язується, зокрема, виконувати умови цього Договору, здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) оплату (придбання) послуг з розподілу електричної енергії забезпечує Постачальник, та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору.
Додатком 1 до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є Порядок розрахунків, відповідно до п. 1.1 якого розрахунковим періодом є календарний місяць (зпершого по останнє число включно), у якому здійснюється купівля-продаж електричної енергії Постачальником.
Вартість послуг Оператора системи з розподілу електроенергії Постачальнику визначається як добуток обсягу розподіленої електричної енергії мережами Оператора системи споживачам Постачальника, які входять в балансуючу групу Постачальника згідно з реєстром за ЕIС кодами споживачів та їх точок вимірювання, та яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) тариф на розподіл електричної енергії, який діяв у розрахунковому періоді, розрахований відповідно до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого Регулятором. Обсяг розподілу електроенергії Постачальнику відповідає фактичному обсягу електричної енергії, спожитої споживачами Постачальника на відповідних класах напруги. Вартість інших (додаткових) послуг (робіт), Оператора системи, визначається згідно з Порядком та Методиками, затвердженими Регулятором (п. 1.2 Додатку №1 до Договору).
Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником самостійно на поточний рахунок, що вказаний в реквізитах Оператора системи, за вартістю, розрахованою виходячи з обсягів електричної енергії, зазначених у Реєстрі (скоригованому Реєстрі) на поточний розрахунковий період, та діючого тарифу на розподіл електричної енергії, з урахуванням ПДВ (п. 2.1 Додатку № 1 до Договору).
Пунктом 2.4 додатка № 1 до Договору передбачено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричних енергії відповідно до Акта наданих послуг з розподілу електричної енергії між Оператором системи та Постачальником, складеного за підсумками розрахункового періоду, та рахунку-фактури протягом 5 (п'яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам Постачальника, зазначеної а Акті наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою Постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Пунктами 4.2., 4.3., 4.5. Додатка № 1 передбачено, що у разі порушення Постачальником строків оплати, передбачених п. 2.4.та п. 2.5 цього додатка до Договору, Оператор системи проводить нарахування 3% річних від суми боргу за кожен день прострочення платежу, у тому числі за день фактичної оплати. Сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути сплачена Постачальником з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання Постачальником рахунка на оплату.
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 12/21242 від 23.12.2020 мережами АТ «Харківобленерго» було розподілено споживачу ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» електричну енергію за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року. За результатами розрахункового періоду (з урахуванням оплат), на виконання п. 2.4. додатку №1 «Порядок розрахунків» до Договору було видано рахунки-фактура на оплату послуги з розподілу електричної енергії за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року. Вказані рахунки було направлено відповідачу на електронну адресу, зазначену у заяві-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії. Однак, в порушення умов договору, відповідачем сплачено вартість отриманих послуг з порушенням встановлених строків.
Рішенням Господарським судом Харківської області від 25.09.2023 у справі №922/3249/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" 770 426,98 грн боргу за розподілену електричну енергію за період 02/2022-10/2022.
Внаслідок прострочення строків оплати вартості послуги з розподілу електричної енергії позивачем нараховано 3% річних за прострочення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії за період 03/2022-10/2022 у сумі 48 850,13 грн та інфляційні втрати за прострочення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії за період 03/2022-10/2022 у сумі 146 647,84 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення позивачем до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2ст. 205 ЦК України).
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Судом встановлено, що 23.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» приєдналось до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №12/21242 шляхом підписання заяви-приєднання, яка є додатком №9 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
На виконання умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідачу надавались послуги з розподілу електричної енергії.
Матеріалами справи встановлено, що Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" про стягнення 1 073 558,08 грн. , з яких 770 426,98 грн - боргу, 195 897,77 грн - пені, 20 547,86 грн - 3% річних, 86 685,47 грн - інфляційних збитків. Рішенням Господарським судом Харківської області від 25.09.2023 у справі №922/3249/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" 770 426,98 грн боргу за розподілену електричну енергію за період 02/2022-10/2022, 195 897,77 грн пені, 20 547,86 грн 3% річних, 86 685,47 грн інфляційних збитків, 16 103,38 грн судового збору.
Зазначена заборгованість відповідачем на час розгляду справи не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, у зв'язку з чим позивачем в порядку ст. 625 ЦК України нараховано 48 850,13 грн 3% річних та 146 647,84 грн інфляційних втрат, що і є предметом розгляду даної справи.
За приписами ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
За положеннями п. 4.2., 4.3., 4.5. Додатка № 1 до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії у разі порушення Постачальником строків оплати, передбачених п. 2.4.та п. 2.5 цього додатка до Договору, Оператор системи проводить нарахування 3% річних від суми боргу за кожен день прострочення платежу, у тому числі за день фактичної оплати. Сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути сплачена Постачальником з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання Постачальником рахунка на оплату.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії за період 03/2022-10/2022 у сумі 48 850,13 грн та інфляційних втрат за прострочення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії за період 03/2022-10/2022 у сумі 146 647,84 грн підлягають задоволенню.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», де Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" (63421, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Бірки, вул. Набережна, буд. 52, код ЄДРПОУ 43589966) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) заборгованість за порушення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної системи в сумі 195 497,97 грн (з яких: 48 850,13 грн 3% річних, 146 647,84 грн інфляційних збитків), а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" (63421, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Бірки, вул. Набережна, буд. 52, код ЄДРПОУ 43589966).
Повне рішення складено "29" жовтня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк