8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2769/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7
до Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ", 61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5
простягнення 26 998,71 грн.
без виклику учасників справи
Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" про стягнення 26 998,71 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Людвига Свободи, 49-Ж у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 07.09.2007 року, зареєстрованого 29.10.2007 року за № 140767100158 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року.
Також, до стягнення заявлений судовий збір.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року позовну заяву Харківської міської ради (вх. № 2769) залишено без руху. Встановлено Харківській міській раді строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19.08.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19090/25) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2769/25. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
08.09.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20531/25) у якому останній, просить суд, залучити до матеріалів справи №922/2769/25 відзив на позовну заяву та відмовити Харківській міській раді в задоволенні позову, в повному обсязі.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, та заперечення відповідача на відповідь позивача, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, на підставі рішення Харківської міської ради від 22.02.2006 року № 30/06 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» 07.09.2007 року між Харківською міською радою (позивачем, орендодавець) та Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди землі який зареєстрований 29.10.2007 року у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель за № 140767100158.
Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладеного строком до 01.11.2030 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець на підставі рішень XLV сесії Харківської міської ради IV скликання від 22.02.2006 року №30/06 "Про припинення та надання юридичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, пр. Людвига Свободи, 49-Ж.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0208 га, у тому числі: ріллі __ га, багаторічних насаджень __ га, сіножатей ___га, пасовищ ___га, лісів ___га, під забудовою ___ 0,0208 га, та інших угідь _____ га (пункт 2 договору).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «А-1», яка належить орендарю на праві приватної власності, а також інші об'єкти інфраструктури - немає (пункт 3 договору).
Згідно пункту 5 договору, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 145 498,00 грн.
Пунктом 9 договору сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
Розмір орендної плати у місяць за земельну ділянку згідно з довідкою № 3611/06 від 05.07.2006 року становить: 601,51 грн.
Згідно пункту 10 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється із урахуванням індексу інфляції.
Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 11 договору).
01.11.2007 року між сторони було підписано акт приймання - передачі земельної ділянки.
Також, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року у справі № 922/6010/14 за позовом Харківської міської ради до ППТФ «ЮСІ», треті особи Департамент земельних відносин Харківської міської ради, Управління Держземагенства у м. Харкові про внесення змін до договору, позовні вимоги задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі від 29.10.2007 року, шляхом визнання укладеної додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, саме:
“2. (редакція по договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6310136300:14:007:0020.»
“5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, відповідно до витягу з технічної документації № 284 від 08.11.2013 року становить 268 149 грн.
При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.»
“9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
Розмір орендної плати за земельну ділянку, згідно з розрахунком № 1121/14 від 06.12.2013 року на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 15 016,34 грн., або в місяць - 1251,36 грн.
За твердженнями позивача, згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 15.01.2025 року № 828/5/20-40-04-07-12, відповідач обліковується платником орендної плати, зокрема, за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:007:0020 загальною площею 0,0208 га, та за даними податкових декларацій з плати за землю відповідачем за земельну ділянку площею 0,0208 га сплачено, зокрема за 11 місяців 2020 року 26 114,98 грн., за 2021 рік - 50 241,63 грн., за січень - лютий 2022 року - 9 210,97 грн. орендної плати.
За розрахунком позивача, відповідач повинен був сплачувати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,0208 га по просп. Людвіга Свободи, 49-Ж м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:14:007:0020 відповідно до договору починаючи з дати вступу в дію нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року - з 01.01.2020 року здійсненого на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.10.2020 № 4253/176-20, згідно якого нормативна грошова оцінка у 2020 році становила 897 172,00 грн. Тому, розмір орендної плати за договором, яку повинен був сплатити відповідач в перший місяць вступу в дію Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року - січень 2020 року складає 4 186,80 грн. в місяць (відповідно передбаченої абз. 2 п. 9 додаткової угоди до договору ставки 5,6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік).
Тобто, базовим місяцем для розрахунку розміру орендної плати за додатковою угодою до договору, яка повинна була сплачуватись за договором у перший місяць після вступу в дію Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2020 року - січень 2020 року.
Починаючи з лютого 2020 року орендна плата повинна була сплачуватись з урахуванням індексів інфляції, як передбачено пунктом 10 договору.
Відповідно до наказу Держкомстату «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» від 27.07.2007 року № 265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.
Тому, розмір орендної плати за розрахунком позивача, яку повинен був сплатити відповідач за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року з урахуванням нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року та індексів інфляції складає: - за період 01.01.2020 року - 31.12.2020 року (крім березня 2020 року) - 46 860,94грн; за період 01.01.2021 року - 31.12.2021 року - 55 848,82 грн.; - за період 01.01.2022 року - 28.02.2022 року - 9 856,53 грн.
Та із урахуванням листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 15.01.2025 року № 828/5/20-40-04-07-12 щодо сплати відповідачем за земельну ділянку площею 0,0208 га за 11 місяців 2020 року - 26 114,98 грн., за 2021 рік - 50 241,63 грн, за січень-лютий 2022 року 9 210,97 грн. орендної плати, різниця не доплаченої орендної плати за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року становить:
- за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 20 745,96 грн. (46 860,94 грн. - 26 114,98 грн.);
- за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 5 607,19 грн. (55 848,82 грн. - 50 241,63 грн.);
- за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року - 645,56 грн. (9 856,53 грн. - 9 210,97 грн.) що становить загальну суму 26 998,71 грн.
Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Положеннями частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Згідно з статтею 80 Земельного кодексу України самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення Харківської міської ради від 22.02.2006 року № 30/06 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» 07.09.2007 року між Харківською міською радою (позивачем, орендодавець) та Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди землі який зареєстрований 29.10.2007 року у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель за № 140767100158.
Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець на підставі рішень XLV сесії Харківської міської ради IV скликання від 22.02.2006 року №30/06 "Про припинення та надання юридичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, пр. Людвига Свободи, 49-Ж.
Крім того, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року у справі № 922/6010/14 за позовом Харківської міської ради до ППТФ «ЮСІ», треті особи Департамент земельних відносин Харківської міської ради, Управління Держземагенства у м. Харкові про внесення змін до договору, позовні вимоги задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі від 29.10.2007 року, шляхом визнання укладеної додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, саме:
“2. (редакція по договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6310136300:14:007:0020.»
“5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, відповідно до витягу з технічної документації № 284 від 08.11.2013 року становить 268 149 грн.
При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.»
“9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
Розмір орендної плати за земельну ділянку, згідно з розрахунком № 1121/14 від 06.12.2013 року на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 15 016,34 грн., або в місяць - 1251,36 грн.».
Згідно пункту 10 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється із урахуванням індексу інфляції.
Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 11 договору).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
З вищевикладеного слідує, що у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати.
Суд також приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
З моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 914/2848/22).
Як зазначає позивач, Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 » затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року. Вказана вартість одного квадратного метра земель міста Харкова застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 року по теперішній час.
З вищевикладеного слідує, що з моменту затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач мав сплачувати орендну плату у новому розмірі, тому у таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, що спростовує твердження відповідача викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 20531/25 від 08.09.2025 року).
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі №920/739/17).
Суд також приймає до уваги правову позицію викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №905/1680/20 та від 05.08.2022 року у справі №922/2060/20, а саме, що як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами в обґрунтування оцінки землі, зокрема, технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, а саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4253/176-20 від 05.10.2020 року щодо земельної ділянки площею 0,0208 га, за адресою: м. Харків, пр. Людвига Свободи, 49-Ж, кадастровий номер 6310136300:14:007:0020, зазначено, щодо категорії земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки: 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; площа земельної ділянки - 208 кв.м.; середня (базова) вартість земель населеного пункту - 639,78 грн./кв.м.; 5) номер економіко-планувальної зони - 6369; коефіцієнт - 1,8 км2; сукупний коефіцієнт - 1,50 км3; коефіцієнт Кф - 2,50; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки К (і) - 1,000; нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 897172,00 грн.
З вищевикладеного та умов договору, вбачається, що розмір орендної плати за договором, яку відповідач повинен був сплачувати після вступу в дію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року - з 01.01.2020 року - 4 186,80 грн.
Як зазначає позивач, розмір орендної плати за розрахунком позивача, яку повинен був сплатити відповідач за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року з урахуванням нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року та індексів інфляції складає: - за період 01.01.2020 року - 31.12.2020 року (крім березня 2020 року) - 46 860,94грн; за період 01.01.2021 року - 31.12.2021 року - 55 848,82 грн.; - за період 01.01.2022 року - 28.02.2022 року - 9 856,53 грн., та із урахуванням листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 15.01.2025 року № 828/5/20-40-04-07-12 щодо сплати відповідачем за земельну ділянку площею 0,0208 га за 11 місяців 2020 року - 26 114,98 грн., за 2021 рік - 50 241,63 грн., за січень-лютий 2022 року 9 210,97 грн. орендної плати, різниця не доплаченої орендної плати за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року становить:
- за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 20 745,96 грн. (46 860,94 грн. - 26 114,98 грн.);
- за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 5 607,19 грн. (55 848,82 грн. - 50 241,63 грн.);
- за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року - 645,56 грн. (9 856,53 грн. - 9 210,97 грн.) що становить загальну суму 26 998,71 грн.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є, зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Статтею 287.3 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до вимог статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі №905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 року № 265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.
Згідно із Наказом державного комітету статистики України від 14.11.2006 року № 519 "Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.
Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. При чому процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу.
У зв'язку із цим, індекс інфляції застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць. Дане застосування індексу інфляції є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.
Отже, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Згідно зі вимогами статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати оренду плату.
Таким чином, законодавством прямо передбачено здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції як істотну умову договору оренди землі, в разі, якщо інше не встановлено договором. У розумінні положення пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не визначено умовами договору.
Також, суд приймає до уваги. що, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 року у справі №904/2820/18 зазначив, що сплата орендних платежів за землю без урахування індексів інфляції може свідчити про порушення умови укладеного між сторонами договору оренди землі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за спірний період, з урахуванням індексу інфляції, який є складовою орендної плати, є таким, що відповідає умовам договору.
Перевіривши правильність нарахування Харківською міською радою орендної плати, яка відповідно до наданого розрахунку складає:
- за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 20 745,96 грн. (46 860,94 грн. - 26 114,98 грн.);
- за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 5 607,19 грн. (55 848,82 грн. - 50 241,63 грн.);
- за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року - 645,56 грн. (9 856,53 грн. - 9 210,97 грн.) що становить загальну суму 26 998,71 грн., судом встановлено, що його здійснено у відповідності до положень законодавства.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 20531/25 від 08.09.2025 року) зокрема зазначає, що в матеріалах позовної заяви Харківської міської ради відсутні докази оприлюднення Рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року №1474/19 про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова. Отже, плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року вводиться в дію не з 01.01.2020 року, а повинна застосовуватись не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 01.01.2021 року, а тому нарахування орендної плати в збільшеному розмірі за період з 01.01.2020 року до 31.12.2020 року є безпідставним. За твердженнями відповідача, затверджена Харківською міською радою нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року мала пройти обов'язкову державну експертизу та отримати позитивний висновок. Натомість, з рішення №1474/19 Харківської міської ради не вбачається, що позивач отримав висновок державної експертизи "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2019 року", а отже, Харківська міська рада не мала законних підстав для затвердження нової технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, тому просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимогу повному обсязі.
Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача, оскільки в матеріалах справи наявне рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року №1474/19 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018". Крім того, відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами, не спростовано того, що на офіційному веб-сайті позивача відсутнє оприлюднене Рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року №1474/19 про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, самі лише посилання на обстави без надання до суду належних та допустимих доказів, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
З вищевикладеного слідує, що відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, які б свідчити про його необізнаність щодо актуального розміру нормативної грошової оцінки з об'єктивних причин, внаслідок чого він сплачував орендну плату у меншому розмірі або доказів.
Щодо заперечень відповідача в частині що з рішення №1474/19 Харківської міської ради не вбачається, що позивач отримав висновок державної експертизи "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2019 року", суд зазначає, що правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", який був чинний станом на момент прийняття рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року №1474/19.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
Статтею 6 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначено, що об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).
При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативному впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.
Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.
Згідно з частиною 5 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.
З аналізу вищевикладеного слідує, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути прийняте за умови наявності позитивного висновку державної експертизи такої землевпорядної документації.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року №1474/19, яким затверджено «Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018», станом на час розгляду справи є чинним.
Будь-яких доказів визнання його недійсним ані матеріали справи, ані наданий відповідачем відзив на позовну заяву не містять.
У зв'язку з чим, самі лише посилання відповідача у відзиві на позовну заяву що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року вводиться в дію не з 01.01.2020 року, а повинна застосовуватись не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 01.01.2021 року, а тому нарахування орендної плати в збільшеному розмірі за період з 01.01.2020 року до 31.12.2020 року є безпідставним. За твердженнями відповідача, затверджена Харківською міською радою нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року мала пройти обов'язкову державну експертизу та отримати позитивний висновок. Натомість, з рішення №1474/19 Харківської міської ради не вбачається, що позивач отримав висновок державної експертизи "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2019 року", а отже, Харківська міська рада не мала законних підстав для затвердження нової технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Харкова не приймаються судом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, пункту 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019 року, від 05.03.2020 року Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
З врахуванням викладеного, відсутність станом на час розгляду справи будь-яких доказів щодо сплати суми боргу, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 26 998,71 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Людвига Свободи, 49-Ж у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 07.09.2007 року, зареєстрованого 29.10.2007 року за № 140767100158 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5, ЄДРПОУ 21178268) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, рахунок (IBAN) UA508999980334109812000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 18010600)) 26 998, 71 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Людвіга Свободи, 49-Ж у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 07.09.2007 року, зареєстрованого 29.10.2007 року за № 140767100158, за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року.
Стягнути з Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5, ЄДРПОУ 21178268) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - Харківська міська рада, рахунок (IBAN) UA518201720344240012000032986, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Реквізити сторін:
позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243);
відповідач: Приватна промислово-торговельна фірма "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5, ЄДРПОУ 21178268).
Повне рішення складено "29" жовтня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова