8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2910/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61
про стягнення 506 537,28 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків про заборгованості за спожиту електричну енергію за період з січня 2025 року по квітень 2025 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2027 від 20.12.2024 у сумі 506 537,28 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 25.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2910/25. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
05.09.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20349/25).
08.09.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 20443/25).
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року (далі - Закон), з 01.01.2019 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 року у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до статті 4 Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним Договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового Договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує Договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (частина 4 статті 63 Закону).
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з пунктом 7 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до підпунктів 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 3.1.7 глави 3.1 розділу ІІІ “Правил роздрібного ринку електричної енергії» затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 з доповненнями згідно з Постановою НКРЕКП № 244 від 07.02.2023 року, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Договір про постачання електричної енергії споживачу (договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг), укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, вважається таким, що укладений у письмовій формі».
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ “Харківенергозбут» zbutenergo.kharkov.ua.
За вимогами пункту 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, за твердженнями позивача, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ “Харківенергозбут» проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу -Акціонерного товариства «Харківобленерго».
Враховуючи вищевикладене, 20.12.2024 року між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (позивач, постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова (відповідач, споживач) було укладено про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2027 (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.03.2025 року до договору).
Відповідно до пункту 13.1. договору, строк (термін) постачання електричної енергії до 30 квітня 2025 року, але у бідь-якому разі до моменту припинення фактичного постачання електричної енергії та зміни постачальника електричної енергії згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 квітня 2025 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 13.1.2 договору).
Пунктом 1.1. договору, сторони визначили, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням Указу президента України № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» зі змінами та абзацу 6 підпункту 5 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (зі змінами) (далі - особливості), у відповідності до Цивільного Господарського кодексів України з урахуванням положень Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922- VIII (зі змінами). i Укладення цього Договору можливе в електронному цифровому вигляді (в установленому законодавством порядку). Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, вважається таким, що укладений у письмовій формі.
За цим договором постачальник продає електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5-електрична енергія) як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок споживача, споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1. договору).
Згідно пункту 3.3. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до пункту 3.4. договору, датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Підпунктом 5.1.1. визначено, що ціна договору згідно з обсягами бюджетного фінансування становить 2 073 600,00 грн., у тому числі ПДВ -345 600,00 грн., у тому числі за рахунок: - бюджетних коштів - 400 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 66 666,67 грн.; - відшкодування від суб'єктів господарювання та мешканців гуртожитків 1 673 600,00 грн., у тому числі ПДВ - 278 933,33грн. Джерело фінансування - бюджетні кошти, відшкодування від суб'єктів господарювання та мешканців гуртожитків (в редакції додаткової угоди № 2 від 14.04.2025 року до договору).
Згідно пункту 5.8. договору, розрахунковим періодом за цим договором ж календарний місяць.
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника. У тому числі у разі його зміни (пункт 5.9. договору).
Оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, термін видачі якого зазначений у комерційній пропозиції.
Усі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Надання рахунку за електричну енергію та акту приймання - передачі електричної енергії здійснюється відповідно до комерційної пропозиції яка є додатком № 2 до цього договору.
Також, 20.12.2024 року між сторонами було підписано додаток № 2 до договору, а саме комерційну пропозицію № 11/25 для споживачів, що підпадають під дію Закону України від 25.12.2015 року № 922-VIII «Про публічної закупівлі» (зі змінами) та купують електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною.
Пунктом 3 комерційної пропозиції визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу " посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Згідно пункту 4 комерційної позиції, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. У разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточній рахунок із спеціальним режимом використання.
За твердженнями позивача, у відповідності до пункту 6.2 договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг з умовами цього договору.
Також, позивач зазначає, що предметом спору є заборгованість за спожиту електричну енергію за договором № 2027, що постачалась за точками комерційного обліку код ЕІС 62Z6977130917020, код ЕІС 62Z9508907925095, код ЕІС 62Z3804851462439, код ЕІС 62Z7905800451991. Споживачу було присвоєно особовий рахунок № 6751, за яким закріплені вищезазначені точки комерційного обліку.
Згідно з переданими даними від АТ “ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію за період з січня 2025 року по квітень 2025 року:
- за січень 2025 року на суму разом з ПДВ 163 550,88 грн. Відповідачем за січень 2025 року було спожито 37 859 кВт*год згідно фактичних даних. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2025 року направлено споживачу поштовим зв'язком 07.02.2025 року. Строк оплати рахунку до 21.02.2025 року. Рахунок не сплачено.
- за лютий 2025 року на суму разом з ПДВ 214 526,88 грн. Відповідачем за лютий 2025 року було спожито 49 659 кВт*год згідно фактичних даних. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2025 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 07.03.2025 року. Строк оплати рахунку до 21.03.2025 року. Рахунок не сплачено.
- за березень 2025 року на суму разом з ПДВ 115 244,64 грн. Відповідачем за березень 2025 року було спожито 26 677 кВт*год згідно фактичних даних. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2025 року направлено споживачу поштовим зв'язком 07.04.2025 року. Строк оплати рахунку до 21.04.2025 року. Рахунок не сплачено.
- за квітень 2025 року на суму разом з ПДВ 148 214,88 грн. Відповідачем за квітень 2025 року було спожито 34 309 кВт*год згідно фактичних даних. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2025 року направлено Споживачу поштовим зв'язком 06.05.2025 року. Строк оплати рахунку до 20.05.2025 року. Рахунок не сплачено.
Також, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено наступні оплати, а саме:
- 09 квітня 2025 року на суму 50 000,00 грн. (згідно з платіжною інструкцією № 127);
- 03 червня 2025 року на суму 50 000,00 грн. (згідно з платіжною інструкцією № 211);
- 02 липня 2025 року на суму 50 000,00 грн. (згідно з платіжною інструкцією № 251).
Крім того, за твердженнями позивача, від відповідача надійшли листи а саме:
- за № 583/2034 від 10.04.2025 року щодо зарахування коштів, у якому останній просить зарахувати сплачену суму за платіжною інструкцією № 127 у розмірі 35 000,00 грн., як сплату заборгованості за спожиту електроенергію за період січень-березень 2025 року за особовим рахунком № 6751.
- за № 583/3476 від 09.06.2025 року щодо зарахування коштів, у якому останній просить зарахувати сплачену суму 50 000,00 грн. за платіжною інструкцією № 211, як сплату заборгованості за спожиту електроенергію за період січень-травень 2025 року за особовим рахунком № 6751.
- за № 583/5092 від 10.07.2025 року щодо зарахування коштів, у якому КЕВ м. Харків просить зарахувати сплачену суму 50 000,00 грн. за платіжною інструкцією № 251, як сплату заборгованості за спожиту електроенергію за період січень-травень 2025 року за особовим рахунком № 6751.
У зв'язку із чим, позивачем у відповідності до вищевказаних листів та пункту 3 Комерційної пропозиції № 11/25 сума у розмірі 135 000,00 грн. сплачена відповідно до платіжних інструкцій № 127, № 211, № 251 була зарахована позивачем як сплата заборгованості за спожиту електроенергію за період січень 2025 року (сплачено як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення). Таким чином, станом на момент подання даної позовної заяви сума заборгованості за спожиту електричну енергію за січень 2025 року складає 28 550,88 грн.
За розрахунком позивача, станом на 01.06.2025 року сума заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 2027 за період з січня 2025 року по квітень 2025 року складає суму у загальному розмірі 506 537,28 грн.
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати електричної енергії за договором не виконав, позивач звершувався із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України “Про ринок електричної енергії». Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Статтею 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Факт наявності у відповідача заборгованості за електричну енергію у загальному розмірі 506 537,28 грн. та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно з переданими Акціонерною компанією “Харківобленерго» даними позивачем за спірний період, було сформовано наступні рахунки за електричну енергію, а саме: у січні 2025 року на суму 163 550,88 грн., у лютому 2025 року на суму 214 526,88 грн., у березні 2025 року на суму 115 244,64 грн., у квітні 2025 року на суму 148 214,88 грн.
Натомість, відповідачем було здійснено оплату частково, а саме 09 квітня 2025 року на суму 50 000,00 грн. (згідно з платіжною інструкцією № 127), 03 червня 2025 року на суму 50 000,00 грн. (згідно з платіжною інструкцією № 211), 02 липня 2025 року на суму 50 000,00 грн. (згідно з платіжною інструкцією № 251).
За розрахунком позивача, станом на 01.06.2025 року сума заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 2027 за період з січня 2025 року по квітень 2025 року складає суму у загальному розмірі 506 537,28 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми боргу за період з січня 2025 року по квітень 2025 року на загальну суму у розмірі 506 537,28 грн., та встановлено що такі нарахування відповідають вимогам законодавства та відносинам що виникли між сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 506 537,28 грн. за спожиту електричну енергію за договором № 2027 за період з січня 2025 року по квітень 2025 року є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростованою відповідачам та підлягає до задоволення.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 20349/25 від 05.09.2025 року) зокрема зазначає, що КЕВ м. Харків проти задоволення позовної заяви заперечує оскільки, останній є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Відповідно до статті 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином КЕВ м. Харків фінансуються виключно з Держбюджету. Стаття 51 Бюджетного кодексу зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Вищевказане на думку відповідача свідчить про те, що невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. За твердженнями відповідача, у діях останнього, щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2027 від 20.12.2024 року не було вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України. У даному випадку ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2027 від 20.12.2024 року відповідачем.
У зв'язку із чим, в діях відповідача, не було вини, що на думку останнього свідчить проте, що відповідач повинен бути звільнений від відповідальності.
У відповіді на відзив (вх. № 20443/25 від 08.09.2025 року) позивач зазначив, що відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договором. Також зазначає, що укладаючи договір № 2027 від 20.12.2024 року, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України
Суд не приймає посилання відповідача, викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 20349 від 05.09.2025 року), а саме що прострочення відбулося не з вини відповідача, та що іншою підставою затримки у оплаті відповідачем за постачання електроенергії стало відсутність асигнувань на вказані потреби, оскільки відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Також суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги не є підставою для звільнення від обов'язку їх оплати.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та у рішенні від 30.11.2004 року у справі "Бакалов проти України" зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Вказаний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 916/1345/18.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 22.03.2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 12-46гс18 (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 911/4249/16) неодноразово зазначав, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача викладенні у наданому до суд відзиві на позовну заяву (вх. № 20349/25 від 05.09.2025 року) є необгрунтованими, безпідставним, та такими, що спростовуються вищевикладеми нормами та матеріалами справи.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, пункту 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019 року, від 05.03.2020 року Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а саме про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з січня 2025 року по квітень 2025 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2027 від 20.12.2024 року у сумі 506 537,28 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із чим, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 6 078,45 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61, ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328, на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , МФО 351823) заборгованість за спожиту електричну енергію за період з січня 2025 року по квітень 2025 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2027 від 20.12.2024 року у сумі 506 537,28 грн.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61, ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328, на ХОУ АТ «Ощадбанк» п/р НОМЕР_2 , МФО 351823) судовий збір у сумі 6 078,45 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Реквізити сторін:
позивач: Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328);
відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61, ЄДРПОУ 07923280).
Повне рішення складено "29" жовтня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова