Справа № 308/13293/25
29 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Дуб В.І.
представника відповідача - Ракущинець А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий виклад обставин справи
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024 року у розмірі 50658.12 грн. станом на 11.09.2025 року, яка складається з наступного: 39923.67 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10361.77 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 372.68 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею та судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк».
11.04.2024 року відповідач уклала з Банком кредитний договір ABH0CT155101712833359293, щодо надання останній кредиту в розмірі 50 000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 10.04.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису
Вказано, що Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
Станом на 11.09.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 50658.12 грн., яка складається з: 39923.67 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10361.77 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 372.68 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Також зазначено, що проводилось інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень.
Процесуальні дії по справі, заяви сторін
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, про що повідомлено сторони.
06.10.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович подав відзив на позовну заяву, з доказами направлення позивачу. Згідно якого вказує, що факти здійснення господарських операцій доказуються виключно первинними бухгалтерськими документами. Відтак факт надання грошових коштів в кредит доказується виключно первинними бухгалтерськими документами. Відповідно до матеріалів, що додавались позивачем до позовної заяви, ці матеріали роздруковані із комп'ютера, тобто не були створені безпосередньо під час здійснення господарської операції. Відтак, долучені матеріали не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності усіх обов'язкових реквізитів, а також в силу невідповідності часу їх створення часу здійснення господарської операції. Відповідно до ЦПК України додані роздруківки не є засобами доказування факту заборгованості по кредиту, відсотках, пені. Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів.
Крім того, вказує, що без направлення вимоги про дострокове погашення боргу у позивача відсутні підстави звернення до суду за стягнення частини кредиту, строк сплати його не настав.
Щодо стягнення штрафних санкцій, то посилаючись на Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, вважає, що таке задоволенню не підлягають.
Представник зазначає, що вказані договори не відповідають вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладення договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». У зв'язку з цим, вказані вище договори не є таким, що укладений у письмовій формі, а, отже є нікчемними відповідно до ст. 1055 ЦК України.
Вважає, що на вказані правовідносини не поширюються положення ст. 634 Цивільного кодексу України.
З посиланням на викладене просив суд відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання 28.10.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення даного судового засідання на адресу суду не надходило. При цьому, разом з позовною заявою представник позивача Шкапенко О.В. подав клопотання від 11.09.2025, згідно якого просить про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ «А-Банк» відсутні. Крім того, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.
Представник відповідача - адвокат Ракущинець А.А. у судовому засіданні підтримав доводи вказані у відзиві, зазначив, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту. Позивач просить стягнути кредитні кошти достроково, однак відповідачу не надіслано досудову вимогу. Щодо стягнення штрафних санкцій, посилаючись на Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, вважає, що такі задоволенню не підлягають. Не заперечив, що відповідач укладала кредитний договір та виконувала його умови. Просив відмовити у задоволенні позову.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 31.08.2020 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що підтверджується Анкетою-заявою, в якій вона підтверджує, що дана Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» становлять між ним і банком Договір про надання банківських послуг. Підписанням цієї Анкети-заяви ОСОБА_1 підтверджує факт передачі їй другого примірника договору.
Також встановлено, що 11.04.2024 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ABH0CT155101712833359293 на підставі Заяви про надання послуги «Швидка готівка» №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024, Умов та правил надання банківських послуг, Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту. Відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 (Позичальнику) кредит у сумі 50000 грн. строком на 36 місяців з 2024-04-11 р. по 2027-04-10 р. включно, зі сплатою відсотків у розмірі 75 % на рік (фіксована процентна ставка).
Відповідно до умов Договору сторони погодили номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 4323347353548883. За умовами договору загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісії (загальна вартість кредиту) 128185,45 грн.
Відповідачем 11.04.2024 також підписано Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», в якому зазначено основні умови кредитування, тип кредиту, сума, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Копією меморіального ордеру від 11.04.2024 №TR.36219980.42857.65455 підтверджується, що ОСОБА_1 було видано кредит згідно договору №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024 в розмірі 50000 грн.
Випискою по кредиту про рух коштів клієнта ОСОБА_1 за період 11.04.2024 - 10.09.2025 підтверджується, що остання частково здійснювала погашення кредитного ліміту та має заборгованість в розмірі 50575,35 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024 укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 станом на 11.09.2025 року заборгованість перед позивачем становить 50658,12 грн., яка складається з наступного: 39923,67 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 10361,77 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 372,68 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Позиція суду та оцінка доводів
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «АКЦЕНТ-БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 31.08.2020 підписав Анкету-заяву, яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг. Також відповідачем 11.04.2024 підписано Заяву про надання послуги «Швидка готівка» та Паспорт споживчого кредиту, у таких визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо суми кредиту, строку користування, інформація щодо процентної ставки та орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Доданою до матеріалів позовної заяви випискою по кредиту підтверджується, що відповідач в період 11.04.2024 - 10.09.2025 має заборгованість перед АТ «А-БАНК», та частково сплачувала таку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки (пункти 1 та 3 частини 1статті 611 ЦК України).
Судом встановлено, що заборгованість за договором №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024 по тілу кредиту складає 39923,67 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, інших доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірів відповідачем суду надано не було.
При цьому, позивач, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в розмірі 10361,77 грн., що відображено у вказаному вище розрахунку.
Так, у відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
На підтвердження вимог в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, надано суду заяву про надання послуги «Швидка готівка» та Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем 11.04.2024 року, в яких міститься інформація щодо процентної ставки.
Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.
Проте позивач просить стягнути заборгованість за цим кредитним договором станом на 11.09.2025 становить 50285,44 грн., в тому числі достроково повернути частину кредиту.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок.
Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим.
Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (провадження № 4-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Звертаючись до суду із цим позовом АТ «Акцент-Банк» посилався на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання.
Як слідує з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 01.04.2027 включно, який ще не сплинув.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Однак, звертаючись до суду із цим позовом, АТ «Акцент-Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.
Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не виник обов'язок дострокового повернення суми грошових коштів за кредитним договором №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредитів та така була отримана відповідачем.
З огляду на викладене, відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.
Разом з тим, виходячи із розрахунку заборгованості та виписки по кредиту, суд зважає, що станом на 11.09.2025 наявна прострочена заборгованість в сумі 60532,24 грн., проте відповідачем здійснювалось погашення кредиту та сплати процентів на загальну суму 48994,34 грн., а також те, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-БАНК» не повернуті, ОСОБА_1 односторонньо порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024, та відповідно до вимог ст.ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець вправі вимагати повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом згідно умов договору, та враховуючи приписи ст. 530, 610 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024 на суму 11537,90 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 372,68 грн., то слід зазначити, що таке нарахування є необґрунтованим та суперечить п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, де зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За наведеного, вимоги в частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог в частині вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, відтак позивач має право вимагати його виконання.
Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсним.
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Суд також враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що договір підписаний відповідачкою у встановленому законом порядку нею оспорювався чи визнавався недійсним.
Слід зауважити, що за час користування особовим рахунком відповідачка періодично здійснювала погашення кредитного ліміту, що відображено у виписці по особовому рахунку.
Суд звертає увагу на те, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Щодо твердження представника відповідача, що виписки, додані позивачем, не відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», то суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 57-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки з регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.
Таким чином доводи представника відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву щодо неналежності доказів є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
В даному випадку при зверненні до суду з позовом позивачем АТ «А-БАНК», як зазначалося вище, було надано меморіальний ордер та виписки по особовому рахунку.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів та момент їх отримання підтверджується матеріалами справи, а заперечення сторони відповідача щодо отримання кредиту судом відхиляється.
Окрім того, із наданих АТ «А-БАНК» розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач здійснив на користь кредитодавця часткову оплату за кредитним договором, що додатково підтверджує наявність згоди відповідача на укладення кредитного договору, оскільки відповідач певний час виконував його умови.
За обставинами справи установлено факт прострочення позичальником ОСОБА_1 зобов'язань щодо здійснення щомісячних платежів на погашення кредиту та сплати процентів, що кореспондує праву банку як кредитодавцю вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати нарахованих процентів.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина перша статті 625 ЦК України).
Всі інші доводи та заперечення відповідача розглянуті та відхилені, як такі, які не спростовують висновків суду. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позовної заяви та підтвердження своїх заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «А-БАНК» в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотках, та стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024, яка станом на 11.09.2025 становить 11537,90 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» задоволено частково, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 551,73 грн.
Керуючись ст.ст. 3-5, 8-10, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 141, 223, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101712833359293 від 11.04.2024 станом на 11.09.2025 року, у розмірі 11537 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 73 коп.
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено - 29 жовтня 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило