Справа № 308/13949/25
28 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025071030001641 від 24.08.2025 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030001641 від 24.08.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Судом встановлено, що за змістом обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
23.08.2025, близько обіду, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою м. Ужгород, вул. Тихого, біля буд. 15, зустрівся із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та вдвох попрямували до ОСОБА_4 додому за адресою: АДРЕСА_1 , де вживали алкогольні напої. Під час вживання алкогольних напоїв близького 01:00 год. 24.08.2025, між ними на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт, який супроводжувався штовханиною та погрозами в бік ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_6 , не бажаючи продовжувати розмову, вийшов з помешкання ОСОБА_4 та пішов геть, при цьому залишив свій мобільний телефон марки Apple моделі Phone 14 PRO MAX в спальній кімнаті.
Виявивши у себе в помешканні вказаний мобільний телефон та достовірно знаючи шо він належить гр. ОСОБА_6 , в ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, керуючись корисливим мотивом, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись моментом що ОСОБА_6 залишив свій мобільний телефон марки Apple моделі Phone 14 PRO MAX без нагляду, діючи з прямим умислом, підібрав зазначений телефон, і забрав собі.
Таким чином, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, бажаючи настання наслідків, в умовах воєнного стану, таємно заволодів чужим майном, а саме мобільним телефоном марки Apple моделі Phone 14 PRO MAX, вартість якого згідно висновку експерта, станом цін на 24.08.2025 становить 30 253 грн.
При виконанні судом вимог ст.348 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення, щиро розкаюється у вчиненому, та що він визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України та бажає давати показання. Обвинувачений зазначив, що з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, повністю згідний, окрім того щиро розкаявся та просив суд суворо не карати.
У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував щодо розгляду справи у спрощеному порядку.
Оскільки прокурор, обвинувачений та потерпілий, не заперечували щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 349 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, у суду не має.
Суд, обмежившись допитом обвинуваченого, його щирим визнанням вини у вчиненому, та дослідженими письмовими документами, приходить до висновку, що дії останнього органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно, та вина ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, є доведеною.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, особливості й обставини вчинення таких: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, дані про особу винного.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченогоОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставини, що пом'якшує покарання, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у нарколога, фтизіатра та психіатра не перебуває, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Разом із цим, суд з врахуванням фактичних обставин справи, тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, молодий за віком, на обліку у нарколога, фтизіатра та психіатра не перебуває, його щире каяття, вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі згідно ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України строком на 1 рік.
Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, до набрання даним вироком законної сили - залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Арешт накладений в межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2025 року справа №308/12905/25 підлягає скасуванню.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 118, 122, 124 КПК України з обвинуваченого слід також стягнути на користь держави процесуальні витрати згідно з наданої суду довідки у розмірі 2228,50 грн. за проведення товарознавчої експертизи - висновок експерта від 03.09.2025 №СЕ-19/107-25/11085-ТВ.
Цивільний позов у кримінальному провадженні - не заявлений.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України , суд-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на один 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, до набрання даним вироком законної сили - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 2228,50 грн. за проведення товарознавчої експертизи - висновок експерта від 03.09.2025 №СЕ-19/107-25/11085-ТВ.
Скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2025 року справа № 308/12905/25, а саме на вилучені 25.08.2025 року в ході проведення огляду місця події речі, а саме: мобільний телефон марки «Apple», модель IPhone 14 PRO MAX, IMEL 1: НОМЕР_1 , IMEL 2: НОМЕР_2 , який вилучений та упаковано у спец. пакет НПУ № CRI 1125741
Речові докази:
-мобільний телефон марки «Apple», модель IPhone 14 PRO MAX, IMEL 1: НОМЕР_1 , IMEL 2: НОМЕР_2 , який вилучений та упаковано у спец. пакет НПУ № CRI 1125741 -повернути власнику.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1