вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2025 р. Справа № 918/997/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., розглянувши заяву Приватного підприємства "Торговий центр-Д" від 24.10.2025 про забезпечення позову у справі № 918/997/25
за позовом Приватного підприємства "Торговий центр-Д"
до Рівненської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг
про визнання незаконними та скасування рішень.
без виклику учасників справи.
Приватне підприємство "Торговий центр-Д" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради, в якому просить визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 рішення Рівненської міської ради від 04.09.2025 №7091 "Про надання Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33"; пункти 1, 2 рішення Рівненської міської ради від 09.10.2025 №7237 "Про затвердження проєкту землеустрою та передачу Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг у постійне користування вільної від забудови земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33" та скасувати реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:041:0661 площею 7 732 кв.м; 5610100000:01:041:0662 площею 4 952 кв.м у Державному земельному кадастрі, поновити реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки (до поділу існував кадастровий номер 5610100000:01:041:0084) площею 12 684 кв.м, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Здолбунівська, 33 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування волейбольних пляжних полів на піску та тенісних кортів.
Одночасно з позовною заявою від Приватного підприємства "Торговий центр-Д" надійшла заява про забезпечення позову, в якій останнє просить забезпечити позов Приватного підприємства "Торговий центр-Д" шляхом заборони Рівненській міські раді вчиняти дії по передачі в оренду (користування) земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0661 площею 7 732 кв.м та 5610100000:01:041:0662 площею 4 952 кв.м, які знаходяться в м. Рівне на вул. Здолбунівській, 33 та заборони третій особі Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг здійснювати дії щодо проведення підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці площею 7 732 кв.м на вул. Здолбунівській, 33 (кадастровий номер 5610100000:01:041:0661) для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (код КВЦПЗД - 12.11).
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що саме таким чином буде можливо забезпечити найбільш ефективне та оперативне виконання судового рішення про визнання недійсними та скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування. Та такий спосіб забезпечення позову стимулюватиме відповідача до виконання своїх зобов'язань перед Приватним підприємством "Торговий центр-Д". На думку заявника, запропоновані заходи забезпечення позову не тягнуть для боржника будь-яких втрат, а навпаки у випадку скасування оскаржуваних рішень відповідач і надалі отримуватиме орендну плату за землю. У зв'язку з чим просить суд задовольнити вказану заяву в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне врахувати правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 910/21682/15(910/16624/20), в якій Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пунктом 4 частини першої статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Судом встановлено, що, у даному випадку, Приватним підприємством "Торговий центр-Д" подано до суду позовну заяву з немайновими вимогами, а саме визнання незаконними та скасування пунктів 1, 2 рішення Рівненської міської ради від 04.09.2025 №7091 "Про надання Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33"; пунктів 1, 2 рішення Рівненської міської ради від 09.10.2025 №7237 "Про затвердження проєкту землеустрою та передачу Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг у постійне користування вільної від забудови земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33" та скасування реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:041:0661 площею 7 732 кв.м; 5610100000:01:041:0662 площею 4 952 кв.м у Державному земельному кадастрі, поновлення реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки (до поділу існував кадастровий номер 5610100000:01:041:0084) площею 12 684 кв.м, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Здолбунівська, 33 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування волейбольних пляжних полів на піску та тенісних кортів.
При цьому Приватне підприємство "Торговий центр-Д" просить суд забезпечити позов, шляхом заборони Рівненській міські раді вчиняти дії по передачі в оренду (користування) земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0661 площею 7 732 кв.м та 5610100000:01:041:0662 площею 4 952 кв.м, які знаходяться в м. Рівне на вул. Здолбунівській, 33 та заборони третій особі Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг здійснювати дії щодо проведення підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці площею 7 732 кв.м на вул. Здолбунівській, 33 (кадастровий номер 5610100000:01:041:0661) для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (код КВЦПЗД - 12.11).
Заява Приватного підприємства "Торговий центр-Д" мотивована тим, що заявник є користувачем земельної ділянки загальною площею 12 684 кв.м, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Здолбунівська, 33. На вказаній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, який належить Приватному підприємству "Торговий центр-Д".
Також у заяві про забезпечення позову заявник вказує про те, що Рівненською міською радою та МППФ "Торговий центр" (правонаступником якого є Приватне підприємство "Торговий центр-Д") 19.05.2004 укладено договір оренди землі.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.09.2018 у справі 918/413/18 визнано укладеним Рівненською міською радою та Приватним підприємством "Торговий центр-Д" додатковий договір про поновлення договору оренди землі від 19.05.2004 до 27.10.2024.
З вказаного вбачається, що додатковий договір про поновлення договору оренди землі від 19.05.2004 діяв до 27.10.2024.
При цьому Приватним підприємством "Торговий центр-Д" до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б на законних підставах підтверджували продовження строку дії договору оренди землі від 19.05.2004 після 27.10.2024, а навпаки посилається на те, що ним здійснюються дії щодо захисту свого права оренди шляхом подання відповідного позову (справа № 918/614/25).
Так у провадженні Господарського суду Рівненської області перебувала справа № 918/614/25 за позовом Приватного підприємства "Торговий центр-Д" до Рівненської міської ради про спонукання до укладення додаткового договору про поновлення договору оренди.
Водночас рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.09.2025 у справі № 918/614/25 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий центр-Д" до Рівненської міської ради про спонукання до укладення додаткового договору про поновлення договору оренди.
Хоч вказане рішення не набрало законної сили, у зв'язку з оскарженням його в апеляційному порядку, однак вказана обставина підтверджує спірність питання наявності/відсутності у Приватного підприємства "Торговий центр-Д" права оренди вказаної земельної ділянки, що, у свою чергу, підтверджує відсутність погодження сторонами договору оренди продовження строку дії такого договору.
Таким чином Приватним підприємством "Торговий центр-Д" у заяві про забезпечення позову у справі № 918/997/25 не доведено належними доказами наявність у ного права оренди спірної земельної ділянки.
У свою чергу Приватне підприємство "Торговий центр-Д" подало до суду позов про визнання незаконними та скасування пунктів 1, 2 рішення Рівненської міської ради від 04.09.2025 №7091 "Про надання Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33"; пунктів 1, 2 рішення Рівненської міської ради від 09.10.2025 №7237 "Про затвердження проєкту землеустрою та передачу Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг у постійне користування вільної від забудови земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33" та скасування реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:041:0661 площею 7 732 кв.м; 5610100000:01:041:0662 площею 4 952 кв.м у Державному земельному кадастрі, поновлення реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки (до поділу існував кадастровий номер 5610100000:01:041:0084) площею 12 684 кв.м, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Здолбунівська,33 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування волейбольних пляжних полів на піску та тенісних кортів.
Крім того суд звертає увагу на те, що обґрунтування заяви про забезпечення позову у справі № 918/997/25 зводиться до доведення Приватним підприємством "Торговий центр-Д" продовження строку дії договору оренди земельної ділянки та наявності у нього відповідного права оренди.
Проте, суд вважає, що обставини щодо встановлення наявності/відсутності у Приватного підприємства "Торговий центр-Д" права оренди спірної земельної ділянки є фактично встановленням обставин, що мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті, які, зокрема, є предметом розгляду у справі № 918/614/25.
Водночас відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Крім того, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги, які заявляються Приватним підприємством "Торговий центр-Д" не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування земельних ділянок на його користь.
Відтак, суд вважає, що відсутній зв'язок між обраним Приватним підприємством "Торговий центр-Д" заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, що, у свою чергу, враховуючи положення статей 136, 137 ГПК України, унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову у цьому спорі шляхом накладення заборони Рівненській міські раді вчиняти дії по передачі в оренду (користування) земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0661 площею 7 732 кв.м та 5610100000:01:041:0662 площею 4 952 кв.м, які знаходяться в м. Рівне на вул. Здолбунівській, 33 та заборони третій особі Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг здійснювати дії щодо проведення підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці площею 7 732 кв.м на вул. Здолбунівській, 33 (кадастровий номер 5610100000:01:041:0661) для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (код КВЦПЗД - 12.11).
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 910/21682/15(910/16624/20).
Також суд враховує, що Приватним підприємством "Торговий центр-Д" подано до суду позовну заяву з немайновими вимогами (справа № 918/997/25), а відповідно до усталеної практики Верховного Суду, на яку суд вже посилався, а саме висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу частини четвертої статті 236 ГПК України, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Водночас заявник посилаючись на відповідні норми процесуального права вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, при цьому судом із вказаної заяви не встановлено достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити самеефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що, у свою чергу, також унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 918/997/25.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Частинами першою-третьою статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, з урахуванням викладеного та балансу інтересів учасників справи вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є фактично встановленням обставин, що мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті, а також, що у заяві про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими заявник пов'язує необхідність застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому фактично міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог без достатнього обґрунтування, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заяви Приватного підприємства "Торговий центр-Д" від 24.10.2025 про забезпечення позову
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 140 ГПК України, зокрема, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства "Торговий центр-Д" про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Торговий центр-Д" від 24.10.2025 про забезпечення позову у справі № 918/997/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон