Справа № 303/6724/25
Провадження № 1-кп/303/540/25
28 жовтня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження № 120250000000002062 від 22.07.2025 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Драгово Хустського району Закарпатської області, українка, громадянка України, освіта вища, розлучена, працює ФОП (клінінгова компанія), має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, -
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.332 КК України, суд, -
Відповідно до статті 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до статті 64 Конституції України, дане право може обмежуватися в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 о 04 год. 30 хв. російська федерація перейшла до відкритої збройної агресії проти України, що супроводжується безпрецедентними за своїм цинізмом і жорстокістю воєнними злочинами, злочинами проти людяності, злочинами геноциду та ядерним шантажем, внаслідок якої порушено загальновизнані норми та принципи міжнародного права: територіальна цілісність і непорушність кордонів суверенної держави, незастосування сили чи погрози силою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності.
У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України ОСОБА_6 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції від 19.02.2022) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, який Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 28.10.2024 №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану на всій території України із 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку зокрема: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу; здійснення призову військовозобов?язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03.03.2022 відповідно до якого загальна мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу.
В подальшому, згідно Указу Президента України від 14.01.2025 №27/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», було продовжено загальну мобілізацію на 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу.
Згідно ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров?я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років та 65 років в залежності від рангу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в?їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, може бути встановлено у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Також, у період воєнного стану порядок перетину кордону для громадян України регламентується Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», Законом України «Про порядок виїзду в України і виїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року із змінами і доповненнями (зокрема ст. 23), «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Відповідно до зазначених нормативних актів на період воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 18-60 років обмежено виїзд за межі України.
Разом з тим, п. 21 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила) передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Таким чином, виходячи зі змісту зазначених вище положень законодавства, на період дії в Україні правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, виїзд за межі України обмежено, а також встановлено вичерпний перелік осіб, передбачений п.п. 2.1-2.13 Правил, які мають право такого виїзду із чітко визначеними підставами для його здійснення.
Так, у невстановленому досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_5 , яка обізнана із запровадженням на території України воєнного стану та проведенням загальної мобілізації, всупереч вказаних вимог законодавства, виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення громадян України чоловічої статі призовного віку через державний кордон України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вересні 2024 року ОСОБА_5 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, в ході телефонної розмови зі ОСОБА_8 повідомила останньому, що може організувати безперешкодний перетин чоловіками призовного віку державного кордону України.
На вказану пропозицію ОСОБА_8 , діючи в межах конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами, повідомив, що йому відома особа, яка є військовозобов'язаним та має намір перетнути державний кордон України, всупереч встановленого законом порядку.
В подальшому, 24.10.2024 під час зустрічі в м. Ужгород Закарпатської області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , який залучений до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні, та ОСОБА_5 , остання повідомила про можливість організації незаконного перетину Державного кордону України ОСОБА_9 , зокрема шляхом його виїзду пасажиром електропотягу до Угорщини.
03.02.2025 під час телефонної розмови ОСОБА_5 вказала ОСОБА_8 про необхідність прибуття ОСОБА_9 04.02.2024 о 09 год. 00 хв. до залізничного вокзалу м. Мукачево Закарпатської області, де вона його зустріне та забезпечить перетин державного кордону України.
У подальшому ОСОБА_10 , який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_5 щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, діючи за проханням невстановленої досудовим розслідуванням особи, 03.02.2025 о 11 год. 18 хв. у касі залізничного вокзалу м. Мукачево Закарпатської області придбав проїзний документ для проїзду 04.02.2025 ОСОБА_9 електропотягом № 033 зі сполученням м. Мукачево - м. Будапешт (Угорщина).
04.02.2025 о 09 год. 00 хв. ОСОБА_9 прибув у заздалегідь визначене ОСОБА_5 місце - залізничний вокзал у м. Мукачево Закарпатської області, де зустрівся із останньою.
Перебуваючи у зазначеному місці ОСОБА_5 , близько 09 год. 30 хв. 04.02.2025, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, отримала від ОСОБА_10 проїзний документ АЕ 000431/АЕ 000432 на електропотяг № 033 сполученням м. Мукачево - м. Будапешт (Угорщина) на ім?я Hrytsyshchuk Mykhailo.
Отриманий від ОСОБА_10 квиток, ОСОБА_5 передала ОСОБА_9 та вказала на необхідність посадки до електропотягу № 033 зі сполученням м. Мукачево - м. Будапешт (Угорщина) та зайняття у вагоні № 23 потягу місця № 041, вказаного у проїзному документі. 04.02.2025 близько 10 год. 05 хв. ОСОБА_9 зайшов до вагону електропотягу № 033 сполученням м. Мукачево - м. Будапешт (Угорщина) та зайняв зазначене вище місце, про що повідомив ОСОБА_5 .
У свою чергу невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 домовилася з невстановленими службовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про забезпечення безперешкодного перетину ОСОБА_9 державного кордону України та не внесення відносно нього відомостей до міжвідомчої бази даних «Гврт-1/П».
По прибуттю вказаного електропотягу о 11 год. 32 хв. 04.02.2025 до залізничного вокзалу м. Чоп, що за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, площа Героїв Майдану, будинок 3, де розташований пункт прикордонного контролю, службовою особою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України був здійснений прикордонний контроль та в порушення вимог діючого законодавства, забезпечений незаконний безперешкодний перетин ОСОБА_9 державного кордону України у напрямку виїзду. 04.02.2025 о 11 год. 57 хв., по завершенню здійснення прикордонного контролю, службові особи Державної прикордонної служби України вийшли з електропотягу та він зачинивши двері почав рух в бік державного кордону України, проте був зупинений працівниками правоохоронних органів.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, щиро кається, підтвердила фактичні обставини щодо вчинення нею діяння та викладених у обвинувальному акті обставин, просила суворо не карати.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України показаннями обвинуваченої, яка повністю визнала себе винною у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні, суд, визнав недоцільним дослідження доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, при цьому, з'ясував чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, та вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення за ч.2 ст.332 КК України.
Таким чином, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 332 КК України, як організація незаконного переправленні осіб через державний кордон України за попередньою змовою групою осіб.
При обранні обвинуваченій виду та міри покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 повністю визнала свою вину, раніше не судима, розлучена, має на утримані трьох неповнолітніх дітей, працює ФОП, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, позитивно характеризується.
Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання судом також враховуються конкретні обставини справи, поведінку обвинуваченої під час та після вчинення кримінального правопорушення, яка визнала свою вину, щиро розкаялася, активно спряла розкриттю кримінального правопорушення, що, на думку суду, вказує на повне усвідомлення ОСОБА_5 вчиненого, відсутність обставин, які б обтяжували покарання.
Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку, визначеного санкцією ч.2 ст.332 КК України.
Однак, дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд дійшов переконання, що ОСОБА_5 не є тією суспільно-небезпечною особою, яку слід ізолювати від суспільства, а тому підстав для призначення йому покарання у виді реального його відбуття суд не вбачає, та вважає, що її виправлення можливе без відбування основного покарання із звільненням її від нього з випробуванням та з покладанням відповідно до вимог ст.76 КК України певних обов'язків.
Призначення такого покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які зокрема передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а згідно п.1 ч.2 цієї норми закону спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п.4 ч.1 ст.96-2 КК).
У даному кримінальному провадженні в якості речових доказів постановою слідчого зазначено мобільний телефон « IPHONE 15» ІМЕІ - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_3 на який відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.02.2025 року накладено арешт.
Суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст.96-2 КК України та ст.100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію у даному кримінальному провадженні, конфіскувавши в обвинуваченої мобільний телефон « IPHONE 15» ІМЕІ - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_3 в дохід держави, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2025 року. року.
За своєю правовою природою спеціальна конфіскація належить до інших заходів кримінально-правового характеру (розділ XIV «Інші заходи кримінально-правового характеру» Загальної частини КК).
Спеціальна конфіскація в розумінні закону про кримінальну відповідальність є іншим заходом кримінально-правового характеру, що застосовується до винної особи в порядку ч.9 ст.100 КПК, та не є покаранням в розумінні ст.50 КК України.
Така позиція суду відповідає правовому висновку Об'єднаної палати ККС у складі ВС, викладеному в постанові від 16.09.2024 року (справа № 183/4229/23).
Процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судових експертних відео-, звукозапису підлягають стягненню з обвинуваченою на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-370, 373-376, 392-395 КПК України суд,-
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом основного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертиз в дохід держави в сумі 49 918 грн.
Речовий доказ: мобільний телефон «IPHONE» ІМЕІ - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_3 конфіскувати в дохід держави, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2025 року.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1