Справа № 302/1498/25
1-кп/302/198/25
29.10.2025селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши, за відсутності учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 13.10.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078110000120 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Закарпатської області, Міжгірського району, с. Новоселиця, мешканця АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого вироком Міжгірського районного суду від 18.02.2025 за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 120 (сто двадцять) годин, відбув покарання в повному обсязі), вироком Міжгірського районного суду від 04.07.2025 за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 150 (сто п'ятдесят) годин, судимість не знята та не погашена, депутатом не являється,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, за вироком Міжгірського районного суду від 04 липня 2025 року, був засуджений за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, до покарання у виді громадських робіт 150 (сто п'ятдесят) годин, на шлях виправлення не став і знову скоїв злочин, а саме, умисно, без поважних на те причин, з метою ухилення від покарання, не пов'язаного із позбавленням волі, у виді громадських робіт 150 (сто п'ятдесят) годин, ухилявся від даного покарання, а саме 05 вересня 2025 року ОСОБА_3 , був поставлений на облік в Хустському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Однак, не зважаючи на призначене вироком суду покарання, в період із 08 жовтня 2025 року по 10 жовтня 2025 рік, ОСОБА_3 умисно ухилився від відбування покарання без поважних причин, тобто не виконував громадські роботи, та не зважаючи на неодноразові його попередження про кримінальну відповідальність, заходів до виконання вказаного вироку не вжив.
Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором додана заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена 22.10.2025 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень статті 302 КПК України, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, враховуючи заяву обвинуваченого про визнання винуватості, його згоду зі встановленими під час дізнання обставинами та з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
У відповідності до частини 4 статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, відображені в обвинувальному акті.
ОСОБА_3 у поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, враховуючи, що встановлені органом досудового розслідування обставини кримінального провадження не оспорюються сторонами, керуючись законом, дійшов висновку про встановлення й доведення під час розгляду обвинувального акту факту вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за частиною 2 статті 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
За змістом частин першої та другої статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог статті 65 КК України: суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (частина 2).
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку та його наслідки, особу обвинуваченого, який притягується до кримінальної відповідальності не вперше, раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, не працюючий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, а також обставини, що впливають на його покарання, з яких пом'якшуючими, відповідно до статті 66 КК України, визнає щире каяття, про що свідчить повне визнання своєї вини, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обтяжуючих обставин, згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.
Отже, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , його майнового стану, усіх обставин провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального проступку та його наслідків, обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, дотримуючись принципів об'єктивності та неупередженості розгляду справи, суд доходить висновку, що необхідним та достатнім покаранням для виправлення і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим так і іншими особами, буде покарання у виді пробаційного нагляду на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.389 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Крім цього, суд ураховує, що покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, призначене ОСОБА_3 вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.07.2025 повністю невідбуто, залишок невідбутого покарання становить 12 годин. Призначаючи остаточне покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України, суд, відповідно до положень ст. 71 і 72 КК України, з урахуванням правової позиції викладеної в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.05.2025 у справі №638/7426/24 (провадження № 51-5317км24) частково приєднує до нього невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази й процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався .
Керуючись статтями 100, 124, 368, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального поступку, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі частини 1 статті 71 і статті 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.07.2025, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік один день.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: - періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; - виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги на вирок до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя ОСОБА_1