Справа № 298/1388/25
Номер провадження 3/298/881/25
29 жовтня 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с-ще Великий Березний Закарпатської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №694044 від 14 жовтня 2025 року, складеного ст.інспектором СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Долешак В.В., 14.10.2025 біля 17:00 год. гр-н ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння по місцю спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 , умисно виражався нецензурними словами та словами погрози фізичною розправою в сторону своєї сестри гр-ки ОСОБА_2 , чим спричинив психологічне насильство в сім'ї.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 є його рідною сестрою, наразі вона разом зі своїми дітьми проживають з ним в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердив, що 14.10.2025 ввечері дійсно він випив трохи алкоголю і в нього з сестрою виникла словесна перепалка, оскільки вона також перебувала в стані алкогольного сп"яніння, і оскільки вона часто вживає алкоголь, він зробив їй зауваження, що вона неналежно доглядає за дітьми. ОСОБА_2 на це викликала поліцію. Пояснив, що жодного насильства він не вчиняв, нічим не погрожував, це домисли сестри, яка постійно вчиняє з ним сварки, навіть застосовує до нього фізичне насильство.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилась, про розгляд справи була повідомлена.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суддя приходить наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положень ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відтак обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП є наявність обов'язкової ознаки об'єктивної сторони правопорушення - завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином фактичні обставини, які викладені в протоколі, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, а надані суду матеріали - доказів завдання такої шкоди потерпілій особі.
З фабули протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї сестри громадянки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру - виражався нецензурними словами та словами погрози фізичною розправою.
Водночас фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №694044 від 14 жовтня 2025 року не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в такому не розкрито зміст дій ОСОБА_1 . Судом зауважується, що протокол не містить відомостей, в яких саме діях ОСОБА_1 проявилось вчинення ним насильства психологічного характеру по відношенню до потерпілої.
У протоколі не зазначено чи мав ОСОБА_1 прямий умисел на спричинення страждань потерпілій ОСОБА_2 , чи його дії були свідомо спрямованими на завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання нецензурної лайки буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурною лайкою не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
При розгляді даної справи суддя зауважує на тому, що доказова база, яка долучена до протоколу, ґрунтується на письмових поясненнях ОСОБА_1 від 14 жовтня 2025 року, письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 14 жовтня 2025 року, з яких судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка у зв'язку з неприязними відносинами.
Доказів, в розумінні ст.251 КУпАП, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої, до справи не долучено, в даній справі жодних свідків не зазначено.
Що стосується рапорту інспектора-чергового відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Фетько-Долгірєва Д.В., від 14.10.2025 року, то такий лише вказує на факт реєстрації повідомлення, яке надійшло зі служби 102, та не може бути поставлений в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Жодних належних доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, до суду не надано, і таких доказів в ході судового розгляду судом не встановлено.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним.
З огляду на вказане, суддя вважає за необхідне провадження в справі закрити, у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідатиме вимогам ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.