Справа № 933/404/25
Провадження № 1-кп/933/51/25
Іменем України
29 жовтня 2025 року селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
прокурора - ОСОБА_2 ( у режимі ВКЗ)
обвинуваченого - ОСОБА_3 ( у режимі ВКЗ)
захисника - ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025052390000441 від 15 квітня 2025 року, відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
24.10.2025 року прокурор через систему «Електронний Суд» подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3
29.10.2025 року до суду надійшов оригінал клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Клопотання прокурор обґрунтував тим, що Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону підтримується публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № 12025052390000441 від 15 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У клопотанні прокурор посилається на обставини встановлені досудовим розслідуванням та вимоги ст. 331 КПК України.
Вважає, що на сьогоднішній день виникла необхідність у продовжені обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що зміна обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде залишатися на волі.
При цьому підстави для зміни запобіжного заходу та відмови в продовженні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відсутні, оскільки ризики, що обґрунтовували необхідність продовження запобіжного заходу на стадії досудового розслідування не зменшилися і жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не може запобігти заявленим ризикам.
Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю таких ризиків, передбачених ст. 177 KIIK України, запобігти яким неможливо іншим чином, без продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 KIIK України - переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду.
Сукупність зібраних доказів дає достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Обвинувачений розуміє, що він вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, у зв'язку з чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у paзi визнання винним, може переховуватися від суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки;
- неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 KIIK України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 отримавши доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, y зв'язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів.
У разі невжиття заходів обмеження комунікації та пересування ОСОБА_3 являючись військовослужбовцем повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями.
Разом з цим, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем ЗСУ, маючи досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути нa свідків у вказаному кримінальному провадженні з числа інших військовослужбовців, зокрема, на своїх прямих начальників та командирів і співслужбовців.
Про неможливість запобігти вказаному ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) свідки обвинувачення ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення;
- неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 KIIK України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України, в тому числі шляхом самокалічення або іншим способом, за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 409 КК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_3 повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто на територію Донецької області 10 підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час змінює своє місце розташування, що створить умови та змогу ОСОБА_3 , здійснювати вплив на свідків та переховуватися від суду, крім того обвинувачений фактично мешкає в Запорізькій області у зв'язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою обвинуваченого, що дасть останньому можливість переховуватись від суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від своїх показань.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що ОСОБА_3 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також враховуючи обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправного діяння обвинуваченого, а також враховуючи його вік та стан здоров'я, сімейне становище, майновий стан.
Просить продовжити на строк 60 діб запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах гауптвахти без визначення розміру застави.
Відповідно до розписки обвинуваченого, клопотання про продовження запобіжного заходу ним отримано 24.10.2025 року.
Захисник ознайомився з клопотанням 29.10.2025 року.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання, клопотання отримав та з ним ознайомлений.
Захисник не заперечував проти задоволення клопотання, клопотання отримав та з ним ознайомлений.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, суд вважає, за необхідне клопотання прокурора задовольнити, за наступних підстав.
У судовому засіданні на підставі обвинувального акту, клопотання, наявних у справі ухвал слідчого судді та суду, встановлено, що 18.04.2025 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 13.06.2025 року без визначення застави.
06.06.2025 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області обраний запобіжний захід продовжено строком до 16.07.2025 року.
10.07.2025 року ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області обраний запобіжний захід продовжено строком до 08.09.2025 року включно.
02.09.2025 року ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області обраний запобіжний захід продовжено строком до 01.11.2025 року включно. При обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу під час досудового розслідування враховані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, обраного обвинуваченому в цьому кримінальному провадженні закінчується, у зв'язку із чим є необхідність продовжити строк його дії.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Клопотання прокурором подане в строк передбачений ч. 1 ст. 199 КПК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, згідно обвинувального акту не одружений, враховуючи напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, будучивійськовослужбовцем повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які на даний час не допитані судом у встановленому процесуальним законом порядку, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вчиненням обвинуваченим особливо тяжкого злочину, а також, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України, в тому числі, шляхом самокалічення або іншим способом, за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 409 КК України, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою, тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025052390000441 від 15 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,- задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 28 грудня 2025 року, включно, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення застави, з утриманням в умовах гауптвахти.
Копію ухвали направити для виконання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Копію ухвали вручити обвинуваченому.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Олександрівського
районного суду ОСОБА_1