Справа № 127/31013/25
Провадження № 3/127/6534/25
28 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 669491 від 17.09.2025 року: «06.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неналежно виконувала свої батьківські обов'язки відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який о 18:51 год вчинив хуліганські дії за адресою Пирогова 71 А, а саме заприскав балончиком ОСОБА_3 - 12 років, згідно ст. 150 Сімейного кодексу України»; відповідальність передбачена ч.2 ст. 184 КУпАП.
До судового засідання ОСОБА_1 з'явилась, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, пояснила, що дитиною займається постійно, однак хлопчик має певні медичні проблеми, лікується з 2020 року, зокрема, періодично відвідують психолога, невролога, психіатра. Згідно консультативного висновку, виданого лікарем консультантом КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» ОСОБА_4 , ОСОБА_2 встановлено наступні діагнози: F92.8 - розлад дизрегуляції злості та контролю емоцій, депресивні прояви; F90.1 - розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю, комбінований варіант, важка форма; F95.1 - хронічні моторні тіки або вокалізми.
Сина виховує самостійно, батько участі у вихованні сина не приймає, сплачує мінімальні аліменти, тому ОСОБА_1 змушена одночасно вчитись у медичному коледжі та працювати. В будні дні за необхідності сина залишає із своїми батьками, однак ради йому дати вони не завжди здатні, оскільки він тікає на вулицю. Покинути роботу та навчання з тим, щоб цілодобово бути з сином в якості наглядача ОСОБА_1 не має фінансової можливості, оскільки повинна забезпечувати сім'ю, так як батько дитиною не займається та не утримує матеріально.
Також, ОСОБА_1 повідомила суду, що її син потрапив до поганої компанії, балончик, яким скористався її син 06.09.2025, дав йому хлопчик на ім'я ОСОБА_5 , який і сказав напасти на іншого хлопчика на вулиці. Мати неодноразово зверталась до ювенальної поліції та соціальних служб, вчиняла дії для виведення сина з цієї компанії. На даний момент, ОСОБА_1 слідкує за колом спілкування сина, із минулою компанією, яка мала негативний вплив - ОСОБА_6 , зі слів матері, більше не спілкується. Дитина повністю забезпечена одягом, харчуванням, має свою кімнату, іграшки, займається гітарою, навчається у школі за індивідуальним графіком.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Статтею 150 СК України встановлено вичерпний перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, відповідно до положень ст. 150 СК України (частини 1 - 7): 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Ухилення від виконання саме цих, передбачених ст. 150 СК України обов'язків, і не саме по собі, а саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей - утворює склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Тому, для утворення діями/бездіяльністю батьків або осіб, які їх замінюють об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, необхідна сукупність трьох юридичних фактів:
1) факт ухилення;
2) безпосередній предмет ухилення: обов'язки, передбачені статтею 150 СК України;
3) предмет ухилення невід'ємно пов'язаний із забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
За відсутності хоч одного з трьох вищеназваних юридичних фактів - об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП - відсутня.
При цьому, про ухилення від виконання батьківських обов'язків не свідчить лише поведінка малолітнього (неповнолітнього), в діях батьків має міститись склад невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, зокрема статтею 150 СК України, і саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Поведінка малолітнього (неповнолітнього) як може бути наслідком ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, так може і не бути. Оскільки визначальним в означеній категорії справ є встановлення конкретних, передбачених ст. 150 СК України батьківських обов'язків, від виконання яких в сфері забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, ухилилась особа (батько, мати, особа, що їх замінює). Про що в протоколі про адміністративне правопорушення, що надійшов до суду, не вказано взагалі.
Частина 2 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду від 19.03.2025 року у справі № 127/5542/25 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 669491 від 17.09.2025 року зазначено, що, ОСОБА_1 неналежно виконувала батьківські обов'язки згідно з ст. 150 СКУ щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, які саме обов'язки щодо виховання свого малолітнього сина неналежно виконувала ОСОБА_1 - в Протоколі не зазначено.
Із пояснень ОСОБА_1 , а також, з наданих консультативних медичних висновків дитячих лікарів-психіатрів ОСОБА_7 від 14.10.2025 та ОСОБА_4 від 15.10.2025, в суду є достатньо підстав вважати, що зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення негативний насильницький вчинок дитини не є результатом ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, а, цілком вірогідно (оскільки протилежне матеріалами справи не доведено), є наслідком розладу поведінки дитини, діагнози: F92.8; F90.1; F95.1.
Суд окремо наголошує, що настання події з негативними наслідками в результаті діяння дитини, ще само по собі не свідчить про ухилення батьків дитини (або осіб, що їх замінюють) від виконання батьківських обов'язків. Матеріали справи мають містити докази того, що таке діяння дитини стало наслідком ухилення її батьків (або осіб, що їх замінюють) від виконання батьківських обов'язків.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що в діях ОСОБА_1 міститься склад ухилення нею від виконання передбачених законодавством обов'язків, пов'язаних із забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання її малолітнього сина.
Означене викликає в суду цілком обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 .
З поміж іншого, в Протоколі про адміністративне правопорушення вказано про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків, тоді як диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. «Неналежне виконання обов'язків» та «ухилення від виконання обов'язків» - різні правові категорії.
Відповідно до ч.1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно збирати докази та самостійно встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення, елементи якого не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відтак, в протоколі про адміністративне правопорушення особою, яка склала протокол, не зазначено диспозиції адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП - ухилення від виконання батьківських обов'язків, з кваліфікуючою ознакою ч.2 ст. 184 КУпАП, а наведено інші дії, які не охоплюються диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП - неналежне виконання батьківських обов'язків.
За таких обставин, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, диспозиція частини 2 статті 184 КУпАП в протоколі не розкрита, відсутня, та матеріалами справи не підтверджується.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 184, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: