Справа №127/32384/25
Провадження №1-кс/127/12740/25
14 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника другого відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування, в межах кримінального провадження №22025020000000177 від 12.10.2025 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання начальника другого відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №22025020000000177 від 12.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на цивільні на військові об'єкти, окупували частину території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та наразі діє.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
Крім того, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі діє.
Окрім того, 18.05.2024 набрав чинності Закон України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким було значно посилено проведення мобілізаційних заходів та розширено повноваження органів ТЦК та СП, в тому числі з метою ефективного забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України для надання відсічі збройній агресії російської федерації проти України.
Досудовим розслідування встановлено, що 12 жовтня 2025 року в обідній час доби військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , рухаючись службовим автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313», 2003 року випуску, білого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи на законних підставах відповідно до своїх функціональних обов'язків та наказу начальника, супроводжували та доставляли з м. Вінниці до КНП «Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради» (с. Бохоники, Вінницького району, Вінницької області), в приміщенні та на базі якого проходить військово-лікарська комісія (далі - ВЛК), трьох військовозобов'язаних громадян України, серед яких був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для проходження ВЛК та визначення стану придатності до військової служби під час мобілізації.
Під час руху по вказаному маршруту, цього ж дня приблизно о 12 годині 20 хвилин, коли вказаний автомобіль з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 та військовозобов'язаними особами повернув із Гніванського шосе (7 км) на дорогу в напрямку КНП «Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради», автомобіль марки «BMW 320», 2005 року випуску, сірого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , за кермом якого перебував син ОСОБА_9 - ОСОБА_5 , який діючи умисно, з протиправною метою, перегородив рух службового автомобіля у заданому напрямку, таким чином, перекривши та зупинивши його переміщення.
Далі, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, який полягав у створенні умов, які сприяють втечі та ухиленню від призову за мобілізацією його батька ОСОБА_9 , з метою перешкоджання виконанню військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 їх законних повноважень щодо супроводження да доставлення військовозобов'язаних осіб для проходження ВЛК, попередньо підійшовши та відкривши двері службового автомобіля, діючи зухвало та агресивно, будучи одягненим у тактичний одяг чорного кольору з шарфом-хомутом (бафом) чорного кольору на обличчі, вказавши присутнім про те, що проводяться слідчі дії, застосував стосовно вищевказаних військовослужбовців ОМТЦК та СП газовий балончик сльозоточивої дії «ТЕРЕН-4М», при цьому, забравши ОСОБА_9 зі службового автомобіля, зник із місця події разом із ним на зазначеному вище автомобілі марки «BMW 320».
Таким чином, у результаті своєї протиправної діяльності ОСОБА_5 , умисно, з метою підриву обороноздатності України в умовах воєнного стану та перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом позбавлення можливості виконання мобілізаційного плану та зриву мобілізаційних заходів в особливий період, вчинив активні дії, спрямовані на протиправне уникнення військовозобов'язаним ОСОБА_9 проходження ВЛК та визначення стану придатності до військової служби під час мобілізації. У зв'язку із викладеним, 13 жовтня 2025 року в 00 год. 46 хв. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України. У цей же день останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період).
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду від 12.10.2025, в ході якого оглянуте місце вчинення описаного злочину;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які надали свідчення щодо обставин вчинення описаного злочину;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.10.2025, який підтвердив причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного злочину;
- протоколом обшуку від 12.10.2025, під час якого виявлено та вилучено шарф-трубу (баф), перцевий балончик, використані ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованого злочину;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
На думку сторони обвинувачення підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який становить значну суспільну небезпеку, особливо в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України.
Крім того, як зазначено в клопотанні наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність вказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, свідчать такі обставини:
У ОСОБА_5 наявні можливості переховуватись від органу досудового розслідування та суду, виїхавши за межі України. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Розуміючи санкцію інкримінованого йому діяння, та той факт що йому загрожує реальна міра покарання, може незаконно здійснювати вплив на свідків чи інших учасників у даному кримінальному провадженні;
Наявні у ОСОБА_5 можливості у продовженні аналогічної злочинної діяльності, у тому числі проти основ національної безпеки.
З огляду на викладене, сторона обвинувачення стверджує, що наявні підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, та дію воєнного стану на всій території України, визначення застави будь-якого розміру, на переконання слідства, не забезпечить належного виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, на думку сторони обвинувачення жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене начальник другого відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 просив слідчого суддю, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Слідчий ОСОБА_4 , в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та вказав, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив суд відмовити в задоволенні клопотання або визначити підозрюваному заставу в розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника. На запитання суду повідомив, що він є студентом 4-го курсу, не судимий, не одружений, дітей не має, має намір співпрацювати зі слідством. На запитання суду повідомив, що на даний час його батько уже мобілізований, та буде проходити військову службу. Його дії обумовлені тим, що він сильно переживав за батька, а тому і вчинив інкриміновані йому дії.
Вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому, відповідно до ч. 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті., тобто виключно тримання під вартою.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 інкримінується скоєння тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, підозрюваний є студентом 4-го курсу, не судимий, не одружений, дітей не має.
Оцінивши в сукупності вищевказані характеризуючі особу підозрюваного обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що у підозрюваного наявні міцні соціальні зв'язки та достатні стримуючі фактори.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити наступне.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Так, прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_5 може намагатись переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати у кримінальному провадженні на свідків та інших осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи особу підозрюваного та характер вчиненого правопорушення є малоймовірним та вкрай низьким.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_5 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
Тому при вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків. На думку слідчого судді більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не будуть достатнім стримуючим фактором та не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою.
Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Таким чином, вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, вказаних у ст. 194 КПК України, у зв'язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
На переконання судді саме такий розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання начальника другого відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 00:46 год. 13.10.2025 року.
Встановити строк дії ухвали суду до 00:46 год. 12.12.2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , розмір застави в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Якщо ОСОБА_5 , не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_5 ,- визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя