Справа № 127/25941/25
Провадження № 1-кп/127/881/25
29.10.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 22024020000000117 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, офіційно працевлаштованої на посаді головного спеціаліста відділу контролю управління діловодства та контролю апарату Вінницької обласної державної (військової) адміністрації, неодруженої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше несудимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, -
ОСОБА_4 , використовуючи мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 та особистий обліковий запис у мобільному додатку «Viber» (абонентський номер НОМЕР_3 ) зазначеного мобільного телефону, в порушення вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції» № 2110-IX від 03.03.2022, умисно, маючи проросійські ідеологічні погляди, з метою вираження своєї антиукраїнської точки зору, перебуваючи у невстановленому місці, у спілкуванні, в тому числі, у зазначеному месенджері з іншими особами висловлювала свою позицію щодо збройного конфлікту та агресії Російської Федерації проти України, які з лінгвістичної точки зору містять виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, за наступних обставин.
Так, 12.07.2024 ОСОБА_4 , реалізовуючи злочинний умисел, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, у месенджері «Viber» особисто надрукувала та відправила користувачу цього ж месенджера по імені « ОСОБА_6 » (абонентський номер НОМЕР_4 ) повідомлення наступного змісту: «Это представители фашисткой власти готовили обращение к высшему руководству, чтобы прекратить договора аренды с Православными Храмами».
У подальшому, 04.10.2024 о 20 год 55 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_5 та в ході спілкування тривалістю 07 хв 16 с у період розмови з 05 хв 17 с по 05 хв 51 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
ОСОБА_4 : - «Що хотіли, то мають. Дивлюся, ондо дивлюся, ОСОБА_7 включив «Лігу сміху», який це - чи 9-й рік, чи 12-й рік, ще до цього всього. Таку гарну пісню співають про ОСОБА_8 . « ОСОБА_9 », там - ну, понімаєте, ті самі, що зараз от таке от, получається, бандерівщина. Тоді співають таке гарне просто! Аж приятно слухати. А це якийсь прямо, ну просто жах зараз проісходить. Ну, нічого, люди уже трошечки начинають розуміти».
Також, 04.10.2024 о 21 год 03 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_6 , власником якого є мати ОСОБА_4 , та в ході спілкування тривалістю 28 хв 20 с у період розмови з 05 хв 40 с по 07 хв 47 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
Мати: - «Що, уже у нас таке є?».
ОСОБА_4 : - «У нас-то я не бачила, я бачила тільки одну гадость там під воротами церкви. Там колись було відео. Вот. А так-то пока ще. Ну, понімаєте, у нас душі русскі у людей. І як би там не було, все равно - як би крутити, вертіти, все равно, понімаєте, ну, стопорить трохи. Стопорить. Але як вони Господа виганяють, то що вони хотять? Вони хотять таку саму сюда нечисть зробити, як ондо везде в Європі. ОСОБА_10 поїхала вчитися в Австрії. Дуже Австрія, Австрія, дуже всі там: «Ой, ОСОБА_11 за кордоном в Австрії». І що? Приїхала і каже, що там взагалі, каже, там вообще жах, там одні лесбіанки і одні, каже, ти не поймеш, чи це парень, чи це девочка. Хто це - вообще непонятно».
Мати: - «Але так вона і вчиться там?».
ОСОБА_4 : - «Вона вчиться, да. Вона вчитися там, і паралельно тут в цьому, в сельськохозяйственному. Ценності такі, понімаєте, ценності, а вони кричать! А зараз вже вообще таку тему підкинули, що, тіпа, русскі - це западна Україна. Не читали, не бачили, ні?».
Мати: - «Ні».
ОСОБА_4 : - «Деякі вже там, якийсь процент жителів України вже почали казати, що русскі - це, типу, западна Україна, тіпа, там Русь свята, там цей самий. То чого ж ви з самого начала війни начали писати «Русскій, іди на три букви?» Ви ж всі ж тут - всі бігборди були обліплені! Мені кажеться, що це щось прямо, я не знаю, як на тих людей напустило щось, напустили, чи зробили цим людям, чи пороблено було випущено в повітря спеціально? Я не знаю, це якийсь бред сумасшедшого, просто! Таке впечатленіє, що в людей повернулися мозги! Були-були нормальні люди, і повернулися мозги просто у людей».
Мати: - «Не в ту сторону, да».
ОСОБА_4 : - «І ти на те все дивишся, думаєш - да такого не може бути. Ну от так».
Мати: - «А воно є. Так, ладно, не будемо о грустном».
ОСОБА_4 : - «Да».
Мати: - «Буде все нормально».
У подальшому, 28.10.2024 о 20 год 30 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_7 , власником якого є чоловік по імені «Ростислав», та в ході спілкування тривалістю 02 хв 50 с у період розмови з 00 хв 30 с по 01 хв 06 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
ОСОБА_12 : - «Шо там, ці зелені «чєловєчкі» є там по дорозі чи нема?».
ОСОБА_4 : - « ОСОБА_13 ».
Ростислав: - «Не було зовсім?».
ОСОБА_4 : - « ОСОБА_13 . Ну там фашизм розвитий в повній степені смислу слова этого».
Ростислав: - «Фашизм развит, да? В якому плані?».
ОСОБА_4 : - « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
ОСОБА_12 : - «Именно що, що?».
ОСОБА_4 : - «Вивіски видно, все цейго, ну жах».
ОСОБА_12 : - «Що, що, що? Я не почув».
ОСОБА_4 : - «Вивіски от ці всі».
Ростислав: - «А!».
ОСОБА_4 : - «По заведениям цим всім. Ну короче».
Ростислав: - «Ну то ж Львів, що ви хочете».
ОСОБА_4 : - «М-да».
У подальшому, 30.10.2024 о 20 год 54 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_8 , власником якого є жінка по імені «Оксана», та в ході спілкування тривалістю 23 хв 13 с у період розмови з 20 хв 01 с по 20 хв 55 с та з 21 хв 46 с по 22 хв 15 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
ОСОБА_4 : - « ОСОБА_14 , я там стільки фашизма бачила, господи помилуй. Я стільки нафотографірувала. Там просто жах. Жах! Знаєш, як 41-45-й, самий настоящий фашизм. Щоб я тобі показала, які фотографії, це просто, ну, це треба бачити. Ужас! Я тепер понімаю, чого у нас таке відбувається. Я тепер просто розумію. Ну, нічого, прийде час, всі зрозуміють. Треба ще час, щоб люди зрозуміли. Я це ще казала до війни православним, а це вже почалась війна, то вже всім рідним казала, але ж ніхто мене не хотів чути. Нічого, прийде час, всі побачать, що це таке, що за біда. Врем'я треба. Даже ті, хто зараз не розуміють, все одно зрозуміють».
ОСОБА_4 : - «Засц*ли, продали дєдушок наших, бабушок продали. От і дальше, і ще й церкви наші продали. От і все. І дальше будуть нам по голові бити. Господь таке зробить, що мало кому снилось. Так що, загатавлюйте їсти на 2-3 місяці максимум щоб було щоб їсти, щоб не голодали, бо буде такий момент, Це ще ми знали ще 10 років назад, що буде ця війна і це все. Але ж це таке знаєш, хто знає той знає, хто не знає той думає, що це сказки-байби діда ОСОБА_15 ».
Оксана: - «З кожним роком воно все важче і важче стає».
ОСОБА_4 : - «Нічого не важче. Просто треба понімати, хто й за що воює. От і все. Нічого все стане на свої місця, але ще треба часу трохи, треба часу трохи. Тай таке».
Також, 02.11.2024 о 21 год 22 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_9 , власником якого є жінка по імені «Леся», та в ході спілкування тривалістю 06 хв 03 с у період розмови з 21 хв 30 с по 21 хв 55 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
ОСОБА_4 : - «Я тобі зараз щоб показала, які у Львові ці машини, ОСОБА_16 , зі свастикою, німецькі хрести на машинах. Бл*ха, що тобі казати? Так що я тобі скажу, ти на руских не дуже гоні».
Леся: - «Я вообще мовчу».
ОСОБА_4 : - «Тому що вже, ти знаєш…».
Леся: - «Я вообще політіку не піднімаю зовсім».
ОСОБА_4 : - «Вже дуже багато людей понімають, що проісходить. Я таке набачилась, таке надивилась, що ну його нах*р. В мене дід п*здив їх, а вони зараз які, сволота, повилазили вєздє».
Леся: - «І кого хочеш вже вини зараз».
Також, 04.11.2024 о 21 год 22 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_10 , власником якого є жінка по імені « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та в ході спілкування тривалістю 14 хв 10 с у період розмови з 04 хв 40 с по 05 хв 27 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
ОСОБА_4 : - «От і дальше воюйте».
ОСОБА_16 : - «Да».
ОСОБА_4 : - «Дальше воюйте, ще не таке буде».
Леся: - «Ой, буде хуже, наверное, відчувається, що вже (не дог.)».
ОСОБА_4 : - «Конечно, конечно».
Леся: - «Такий цій Україні йде каюк».
ОСОБА_4 : - «Ну да. Хто винуватий в цьому? Самі люди».
Леся: - «Ну заробили в Господа Бога значить».
ОСОБА_4 : - « ОСОБА_17 дальше кричать».
Леся: - «Ну то заробили, значить, (1-2сл.)».
ОСОБА_4 : - «Я казала ще коли, але ж, що казати».
Леся: - «І кому казати».
ОСОБА_4 : - «Ну так люди, ну, не соображают. То що ти зробиш?».
Леся: - «То таке».
ОСОБА_4 : - «Всі до цього прийдуть, рано чи пізно».
Леся: - «Да».
У подальшому, 05.11.2024 о 09 год 24 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_11 , власником якого є чоловік по імені «Діонісій», та в ході спілкування тривалістю 13 хв 41 с у період розмови з 09 хв 30 с по 10 хв 14 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
ОСОБА_18 : - «Ну як ОСОБА_19 ?».
ОСОБА_4 : - «Ну що, фашистський».
ОСОБА_18 : - «Львів як Львів, да?».
ОСОБА_4 : - « ОСОБА_20 багато всякого, всяких нюансів».
ОСОБА_18 : - «Ага. Таких проукраїнських, да, там багато у Львові, да?».
ОСОБА_4 : - «Яких проукраїнських? Там далеко воно не проукраїнське».
ОСОБА_18 : - «Я як в Тернополі був, то там взагалі так, ну, всі прям настроєні».
ОСОБА_4 : - «Ну а що, німецькі хрести».
ОСОБА_18 : - «Ага, …, їхня свастика».
ОСОБА_4 : - «Ну да. Прямо німецькі хрести вот такі, як були колись на цьому, на танках так і на машинах».
Діонісій: - «Угу. Ну понятно».
У подальшому, 06.11.2024 о 09 год 45 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_9 , власником якого є жінка по імені « ОСОБА_21 », та в ході спілкування тривалістю 04 хв 52 с у період розмови з 02 хв 30 с по 03 хв 15 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
ОСОБА_4 : - «Може все правильно, що таке робиться? Може задуматися треба?».
Антоніна: - «Ну та й толку з того? Хто у нас задумується? Це ж одна людина в океані чи десять людей в океані нічого (1-2сл., говорять одночасно)».
ОСОБА_4 : - «А я ще коли казала? ОСОБА_22 в составі Росії. Ще коли?».
ОСОБА_21 : - «Ну состав Росії тут ні до чого, але (не дог.)».
ОСОБА_4 : - «Так що (не дог.)».
ОСОБА_21 : - «Всем(?) надо в себе вибивати, а не (не дог.)».
ОСОБА_4 : - (говорять одночасно) «Цього не буде, ти бачиш, що не буде? Така натура в нас».
Також, 03.12.2024 о 09 год 40 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_12 , власником якого є чоловік по імені «Володимир», та в ході спілкування тривалістю 03 хв 51 с у період розмови з 00 хв 20 с по 02 хв 12 с здійснювала висловлювання наступного змісту:
ОСОБА_4 : - «Що це ОСОБА_23 получила собі на груди, яку це медаль?».
ОСОБА_24 : - «Ще не питав, вона була на службі, но не спитав».
ОСОБА_4 : - « ОСОБА_25 , я думаю правильно чи не правильно, що це лицемерие і це на два фронта?».
ОСОБА_24 : - «Це лицемерие, честолюбство можна сказати українською мовою, я так думаю».
ОСОБА_4 : - «Ні, можна мені на рускій мові казати, я руска людина, але просто (не дог.)».
ОСОБА_24 : - «Ні, ви сейчас звернулися на українській, да. Просто хотів поговорити з нею, як, вона просто, я так розумію, що вона задіяна в багатьох тих рухах, то жінки, то сьо, туди-сюди, так то вона ревниво тримається нашого храму (2сл.)».
ОСОБА_4 : - «Нет, нет, не правда. Нет. Такі вещі не можна робити, потому шо (не дог.)».
ОСОБА_24 : - «Я тоже проти, (2сл.) ну поговорити спочатку і наказати, потому шо це католицький орден все рівно, якщо даже просто тебе (1сл.)».
ОСОБА_4 : -«Зачем, вона, вона цими вещами те, що вона зробила, вона людей вводить в блуд. Потому шо вона написала, що це від гроба господнього. Ну ті хто понімають, що ж ти робиш людина добра?».
ОСОБА_24 : - «Ну це від гроба, римські крестоносці, крестоносці вони ввели цей орден».
ОСОБА_4 : - «Батюшка, не оправдуйте. ОСОБА_26 неправильно робить».
ОСОБА_24 : - «Я ж кажу, що неправильно робить. Ви сказали: «Да». Но це орден католицький хрестосносців, тамплієрів в тому числі, католицький орден гроба господнього був, а потім остався (не дог.)».
ОСОБА_4 : - « ОСОБА_25 , дивіться, я вам скажу: вона була в тому городі, де я була, у Львові. Там все, там фашизм, понімаєте? Я лічно бачила машини з хрестами фашистів».
ОСОБА_24 : - «Ні, то це зрозуміло».
Також, 08.02.2025 о 14 год 24 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, за вищевказаних обставин, за допомогою мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro» (ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з особистим абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_13 відповіла на дзвінок з абонентського номеру мобільного зв'язку НОМЕР_10 , власником якого є мати ОСОБА_4 , та в ході спілкування у період розмови з 19 хв 35 с по 23 хв 45 с здійснювали висловлювання наступного змісту:
Мати: - «Ну то як його? То треба, правильно, якщо приїжджають, і налагоджується спілкування, то тільки за це, щоб мир був, тільки за це, щоб війна прекра…(не дог.)».
ОСОБА_4 : - (переб.) «Ну це, як може бути мир, як може бути мир, якщо ненормальні матюкаються і «Все на фронт, всіх на фронт»? Ну то як може бути мир? Наоборот треба казати: «Люди, не воюйте, сміріться»».
Мати: - «А те, що вони люди вбивають, стріляють? Взяли цих корейців і пруть, і іздєваються, посмотри (?), що витворяють! То як? Стати і улибатися, дивитися їм в очі, чи що?».
ОСОБА_4 : - «Хто тобі таке сказав? Ти там була? Ти ж не була там, мама. Ти береш все з телевізора. Правильно?».
Мати: - «Ні, то я не з телевізора, єсть інтернет, показує, що робиться на фронті, що робиться на сьогоднішній день. Конєчно, якби там … (перешк.), щоб … може, щось зроблять. Сидить вже … пока тихо. Тут, ти розумієш, що? ОСОБА_27 мир був, установити ... як ... вже … копалини будуть Донецькі … і на всю, руди, напримєр, на прочі, прочі, прочі».
ОСОБА_4 : - «А що ви, а що ми хотіли? Наших дідів почитають, наших дідів? Пам'ять наших дідів почитають? Нет. А почему в Львові німецьки хрести на машинах? Вопрос. Ніхто не знає. Поетому. Буде так, як я казала ще 5 років назад, коли 3 роки назад. Почекайте чуть-чуть. Уже ондо приїжджають вже з Росії, уже сняли, цілий репортаж зняли. Вже ходять ці, гражданє Росії по Могилів-Подільському ходять. У магазини заходять. Пока матюкаються, ненормальні матюкаються дальше. Хай матюкаються».
Мати: - «Ну, матюками не построїш мир, а іменно має бути якесь, правильне спілкування має бути, йти треба до миру, щоб він був, восстановити. Конечно».
ОСОБА_4 : - «… (перешк.) не буде, буде зовсім по-іншому, дуже багато людей зійдуть з розуму. Будуть відкриватися клініки, будуть лікувати людей, потому что люди будуть не витримувати цього переми… (не дог.), миру цього. Ти ж пойми, що не всі хтять миру. Багато хтять воювати, воювати і побідити. А що ти побідиш? Кого ти побідиш? Себе побіди сначала! З собою, з себе, переможи ненависть, злость і все остальне. З ким ти будеш воювати? Америка не береться воювати з Росією! Ну це тоже клепу треба мати. І все. А дуже багато суіцидів буде, дуже багато суіцидів. І все. І все на спад іде вже, все. Нема чим воювати, нема кому воювати. Так що, да будет мир! Мир во всем мире».
Мати: - «Ну, воювати треба мати чим, треба мати чим».
ОСОБА_4 : - ««Мир во всем мире, как (не дог.) (Співає). «Пусть всегда будет солнце». Да? «Пусть всегда будет мама, пусть всегда буду я. Солнечный круг, небо вокруг». О, 9-те мая надо святкувати»».
Мати: - «Гарне було, гарне було, наш період молодості, становлення, роботи були, якось все-таки з освітою, хто мав освіту, йому була більш відкрита дорога, бо він грамотний. Ну зараз такий період настав, що зробиш?».
ОСОБА_4 : - «Да. Нічого, все буде хорошо. Господь управить все, всіх і все».
Мати: - «Да, надіємся, конєчно».
ОСОБА_4 : - «Все буде добре».
Мати: - «Мені то все все равно, бо я вже стара, але є діти, внуки. Я тобі казала, що я, вже, що мені? Вже 74 роки, вже нівроку».
ОСОБА_4 : - «Послухай, мені вже другий день чи третій день сняться Мацюри».
Мати: - «То казала ж тобі, що я скоро коньки відкину. (Сміється). Залишу вас і піду від вас уже».
ОСОБА_4 : - «Ще поїдемо з тобою в Москву на 9-те травня празднувати, день победи».
Мати: - (Сміється) «Поїхати туди ще треба, да?».
ОСОБА_4 : - «Конєчно».
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-25/7040-ЛД від 04.04.2025 у вказаних вище висловлюваннях містяться виправдовування, визнання правомірної збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину визнала у повному обсязі, підтвердила обставини скоєння злочину, викладені в обвинувальному акті та погодилася з кваліфікацією її дій. Також повідомила, що заплуталась у своїх думках і не розібравшись до кінця у тому що наразі відбувається в країні, наговорила дурниць. Наголошувала на тому, що щиро шкодує про скоєне та просила її суворо не карати.
Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченої та її захисника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність її позиції, роз'яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення її права оскаржити в апеляційному порядку визнані нею обставини вчинення злочину, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченою вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
16.03.2022 набув чинності Закон № 2110-ІХ, яким у КК України передбачено нову статтю 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників».
Стаття 436-2 КК України має збіг ознак об'єктивної сторони зі ст. 111-1 КК України, а саме стосовно такого діяння як заперечення збройної агресії проти України.
За ст. 111-1 КК України обов'язковою є ознака публічності, а в ст. 436-2 КК України дана ознака не закріплена в диспозиції, в той час як і немає прямого заперечення на вчинення дій не публічно.
Об'єкт злочину - це суспільні відносини, поставлені під охорону кримінального закону, порушенням яких заподіюється соціально небезпечна шкода. Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні міжнародно-правові відносини, що забезпечують мирне співіснування держав, дотримання правил міжнародного правопорядку як у мирний, так і воєнний час, а також міжнародні гарантії безпеки як окремим державам, і людству в цілому.
Безпосередній об'єкт - міжнародний правопорядок, що ґрунтується на принципах міжнародного права, зокрема, незастосування сили, недоторканності кордонів, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи суверенних держав.
Діяння, що утворюють об'єктивну сторону, можуть вчинятися впродовж тривалого часу.
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 436-2 КК України як виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченої ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином); особливості й обставини вчинення злочину; особу обвинуваченої (раніше несудима, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштована, за місцем роботи характеризується з посередньої сторони).
При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченою факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Активне сприяння розкриттю злочину полягає в наданні ОСОБА_4 під час досудового розслідування допомоги працівникам правоохоронного органу в установленні невідомих їм обставин справи.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжували б покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
За вищевикладених обставин, проаналізувавши поведінку обвинуваченої, а саме: визнання вини, щире каяття, враховуючи наявність двох пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставини, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченої та її перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_4 необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції частини статті, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, а також для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Початок іспитового строку обвинуваченій необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.
В межах даного кримінального провадження обвинуваченій було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби, строк дії якого завершився 25.08.2025. Підстав для обрання ОСОБА_4 нового запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, а саме: №СЕ-19/102-25/7040-ЛД від 04.04.2025 на суму 9948,75 грн та № СЕ-19/102-25/15085-ВЗ від 14.08.2025 на суму 7131,20 грн, на загальну суму 17 079 (сімнадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн 95 коп., оскільки їхнє проведення було обумовлено розслідуванням скоєного нею злочину.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 96-1, 96-2 КК України та ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65-67, 75, 76, 96-1, 96-2, 436-2 КК України, ст. 100, 124, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засуджену ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 17 079 (сімнадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн 95 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2025 по справі № 127/17541/25, на майно, вилучене 04.06.2025 під час проведення обшуку у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , у якій проживає ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro» ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картками НОМЕР_3 та НОМЕР_13 .
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
- сім-картки НОМЕР_3 та НОМЕР_13 - знищити;
- сейф-пакет №3379290, всередині якого знаходиться записник із чорновими записами на 70 арк., який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області (номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження - 48/92, порядковий номер 870) - знищити.
На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речовий доказ, а саме: мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro» ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , поміщений до сейф-пакету № 3096013, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області (номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження - 48/92, порядковий номер 874).
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: