29 жовтня 2025 року Справа № 915/1224/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966
електронна пошта: kanc_nach@ntec.mk.ua
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Прозорова Олександра Георгійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про: стягнення 22 705,65 грн.
Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01-09/1920 від 21.08.2025 (вх. № 12063/25 від 21.08.2025), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прозорова Олександра Георгійовича основний борг в сумі 19 400,40 грн. на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прозорова Олександра Георгійовича 2388,31 грн інфляційних втрат, 828,62 грн 3 % річних, 88,32 грн пені, 3028,00 грн. судового збору на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_3 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.
В обґрунтування позову заявник зазначає, що за період з листопада 2022 року по травень 2025 року включно відповідачу нараховано за теплову енергію загальнобудинкових потреб та абонплата на загальну суму 19 400,40 грн, яку останній не сплатив. Крім того, на суму основного боргу позивачем нараховано проценти річні, інфляційні втрати та пеню.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 624, 626-628, 633, 634, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 1, 2, 4, 6, 12-14, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», приписами Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами), а також умовами Договору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1224/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи. Ухвалено провести розгляд справи № 915/1224/25 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету одержувача 27.08.2025 о 02:26, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025 у справі № 915/1224/25 позивач отримав 27.08.2025.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. 12 Повздовжня, 44, кв. 87, м. Миколаїв, 54028, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 06 102 7644 77 10).
Господарським судом Миколаївської області було постановлено ухвалу від 16.09.2025 про повторне направлення на поштову адресу місцезнаходження відповідача, із проставленням на ній відмітки «Судова повістка» ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 06 102 8041 50 50).
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду із проставлянням 23.09.2025 відділенням поштового зв'язку відмітки про причину невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
За такого, суд дійшов висновку про те, що копію ухвали від 26.08.2025 про відкриття провадження у справі слід вважати врученою відповідачу 23.09.2025.
Крім того, необхідно зауважити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025 та 16.09.2025 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Разом із тим, відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу на підставі договорів купівлі-продажу від 29.12.1998, від 12.05.1999, від 06.07.2001 та свідоцтва про право власності № 1155 від 2.12.2002 належать нежитлові приміщення офісу магазину та складу (об'єкт в цілому) за адресою м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 25.
За змістом ст. 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує.
Вказана норма кореспондується зі ст. 322 ЦК України - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).
Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 25 є позивач - Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль».
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Таким чином, у позивача з відповідачем діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).
З метою забезпечення теплом об'єктів з початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 17.11.2022, №1189 від 26.11.2023, № 1870 від 29.10.2024 позивачем було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 та підписано наряди з балансоутримувачем будинку ЖЕК ММР «Бриз», що свідчать про підключення будинку по вул. Мала Морська, 25 (копії нарядів від 21.11.2022, від 23.11.2023, від 07.11.2024 надано позивачем до матеріалів справи). На зворотньому боці нарядів зазначено нежитлові приміщення, які знаходяться в єдиній системі будинку, у тому числі належні відповідачу приміщення офісу.
Факт здійснення централізованого постачання теплової енергії до вказаного будинку підтверджується також наданими позивачем до матеріалів справи відомостями споживання електричної енергії.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023, №513 від 27.03.2024, № 339 від 24.03.2025 опалювальні періоди закінчено.
З початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1792 від 23.10.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.
Крім того, тарифи на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії, а також абонентська плата у відповідні опалювальні періоди встановлювалися наказами Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 104 від 21.03.2024, № 340 від 28.10.2024, № 389 від 13.12.2024, № 14 від 17.01.2025, № 45 від 14.02.2025, № 73 від 12.03.2025, № 125 від 25.04.2025.
За даними позивача, оскільки нежитлові приміщення відповідача відключені від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами) (далі - Методика № 315).
Всім своїм абонентам за витрати опалення місць загального користування позивач почав нараховувати лише з 01.11.2022, оскільки методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності 28.01.2022. Відповідно, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та з цього періоду почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Вказані обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.
Так, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, у період з листопада 2022 року по травень 2025 року останньому було надано послуги з постачання теплової енергії (з урахуванням теплової енергії загальнобудинкових потреб та абонплати) на загальну суму 19 400,40 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем, було подано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період:
1. Акти надання послуг з постачання теплової енергії, зокрема:
- № 6058 від 30.11.2022 на суму 479,82 грн;
- № 6058 від 31.12.2022 на суму 1 851,46 грн;
- № 6058 від 31.01.2023 на суму 1 932,28 грн;
- № 6058 від 28.02.2023 на суму 2 224,88 грн;
- № 6058 від 31.03.2023 на суму 872,69 грн;
- № 6058 від 30.04.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 31.05.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 30.06.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 31.07.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 31.08.2023 на суму -66,10 грн;
- № 6058 від 30.09.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 31.10.2023 на суму 128,92 грн;
- № 6058 від 30.11.2023 на суму 475,33 грн;
- № 6058 від 31.12.2023 на суму 1 721,40 грн;
- № 6058 від 31.01.2024 на суму 1 648,37 грн;
- № 6058 від 29.02.2024 на суму 673,61 грн;
- № 6058 від 31.03.2024 на суму 722,27 грн;
- № 6058 від 30.04.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 31.05.2024 на суму 173,12 грн;
- № 6058 від 30.06.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 31.07.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 31.08.2024 на суму -364,96 грн;
- № 6058 від 30.09.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6058 від 31.10.2024 на суму 91,87 грн;
- № 6058 від 30.11.2024 на суму 915,12 грн;
- № 6058 від 31.12.2024 на суму 1 355,89 грн;
- № 6058 від 31.01.2025 на суму 1 290,28 грн;
- № 6058 від 28.02.2025 на суму 1 855,97 грн;
- № 6058 від 31.03.2025 на суму 1 134,60 грн;
- № 6058 від 30.04.2025 на суму 85,09 грн;
- № 6058 від 31.05.2025 на суму -94,64 грн.
2. Рахунки за послугу з постачання теплової енергії, зокрема:
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2022 року на суму 479,82 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2022 року на суму 1 851,46 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в січні 2023 року на суму 1 932,28 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в лютому 2023 року на суму 2 224,88 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в березні 2023 року на суму 872,69 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в квітні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в травні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в червні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в липні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в серпні 2023 року на суму -66,10 грн (з урахуванням перерахунку);
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в вересні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в жовтні 2023 року на суму 128,92 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2023 року на суму 475,33 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2023 року на суму 1 721,40 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в січні 2024 року на суму 1 648,37 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в лютому 2024 року на суму 673,61 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в березні 2024 року на суму 722,27 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в квітні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в травні 2024 року на суму 173,12 грн (з урахуванням перерахунку);
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в червні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в липні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в серпні 2024 року на суму -364,96 грн (з урахуванням перерахунку);
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в вересні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в жовтні 2024 року на суму 91,87 грн (з урахуванням перерахунку);
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2024 року на суму 915,12 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2024 року на суму 1 355,89 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в січні 2025 року на суму 1 290,28 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в лютому 2025 року на суму 1 855,97 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в березні 2025 року на суму 1 134,60 грн;
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в квітні 2025 року на суму 85,09 грн (з урахуванням перерахунку);
- № 6058 за послугу з постачання теплової енергії надану в травні 2025 року на суму -94,64 грн (з урахуванням перерахунку).
Вищевказані рахунки та акти позивач направив відповідачу листом з описом вкладення 02.07.2025.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній за спірний період оплати не проводив.
В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія № 298-Ю від 30.06.2025, з вимогою оплатити наявну заборгованість. Вказана вимога залишилася без реагування відповідача.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.
Відповідачем контррозрахунку вартості послуг з постачання теплової енергії (з урахуванням теплової енергії загальнобудинкових потреб та абонплати) у спірний період на загальну суму 19 400,40 грн суду не надано, позовних вимог не спростовано.
Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 19 400,40 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 19 400,40 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
1. Інфляційні втрати за сукупний період прострочення з січня 2023 року по травень 2025 року на загальну суму 2 388,31 грн.
2. 3 % річних за сукупний період прострочення з 03.01.2023 по 21.07.2025 на загальну суму 828,62 грн.
3. Пеню за сукупний період прострочення з 01.01.2025 по 21.07.2025 на загальну суму 88,32 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати та проценти річні, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пунктом 45 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прозорова Олександра Георгійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Україна, 54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Каботажний узвіз, будинок 18; код ЄДРПОУ 30083966) основний борг в сумі 19 400,40 грн, інфляційні втрати в сумі 2 388,31 грн, 3% річних в сумі 828,62 грн, пеню в сумі 88,32 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 29.10.2025.
Суддя Н.О. Семенчук