79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.10.2025 Справа № 914/1014/24
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участі секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком», м. Київ
про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та зобов'язання вчинити дії.
за участю представників сторін:
від позивача: Озимко О.М.;
від відповідача: Хитрук Н.І.
ПРОЦЕС.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 22.04.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 22.05.2024.
02.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 01.05.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11916/24).
06.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.05.2024) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№12126/24).
10.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 10.05.2024) від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№12584/24).
14.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 14.05.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 22.05.2024 о 10:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№12911/24).
Ухвалою від 15.05.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/1014/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 22.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 22.05.2024, суд відклав підготовче засідання на 19.06.2024.
28.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.05.2024) від представника позивача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№14281/24).
04.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 03.06.2024) від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі (вх.№14778/24).
06.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.06.2024) від представника відповідача надійшла заява, у якій відповідач виклав письмові заперечення щодо заявлених позовних вимог (вх.№15142/24).
19.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.06.2024) від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення пропущеного строку для подання таких доказів (вх.№16143/24).
19.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.06.2024) від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх.№2403/24).
Ухвалою від 19.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 19.06.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на
17.07.2024, відклав вирішення питання про прийняття заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» від 19.06.2024 за вх.№2403/24 про зміну предмету позову у справі №914/1014/24 та задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/1014/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 17.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 17.07.2024, суд прийняв до розгляду заяву позивача від 19.06.2024 за вх.№2403/24 про зміну предмету позову, ухвалив розглядати справу з врахуванням зміненого предмету позову, відклав підготовче засідання на 07.08.24 та задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/1014/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
02.08.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 02.08.2024) від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник позивача одночасно просить суд поновити строк для подання доказів та долучити такі докази до матеріалів справи (вх.№19422/24).
У підготовче засідання 07.08.2024 з'явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача підтримав раніше подане клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення відповідних доказів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 17.07.2024 у режимі відеоконференції з'явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник відповідача усно заявив клопотання про проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 07.08.2024 суд клопотання позивача від 02.08.2024 за вх.№19422/24 про поновлення процесуального строку на подання доказів, долучення таких доказів до матеріалів справи задовольнив. Крім того, ухвалою суду від 07.08.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.09.2024.
11.09.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 16.10.2024.
16.10.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 13.11.2024.
13.11.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 11.12.2024.
21.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.11.2024) від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення пропущеного строку на їх подання (вх.№28212/24).
25.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.11.2024) від представника позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової земельно-технічної експертизи у справі №914/1014/24 (вх.№4373/24)
09.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 09.12.2024) від представника відповідача надійшли письмові заперечення у справі №914/1014/24 (вх.№29752/24).
У судове засідання 11.12.2024 з'явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача підтримав раніше подане клопотання про повернення до розгляду справи у підготовче провадження та призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.
У судове засідання 11.12.2024 у режимі відеоконференції з'явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо клопотання позивача про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та призначення судової земельно-технічної експертизи.
У судовому засіданні 11.12.2024 суд розглянув клопотання представника позивача від 25.11.2024 за вх.№4373/24 про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та призначення судової земельно-технологічної експертизи.
Ухвалою суду від 11.12.2024 судом було призначено судову земельно-технологічну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 було скасовано, справу №914/1014/24 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 28.07.2025 було поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 20.08.2025.
20.08.2025 розгляд справи відкладено на 17.09.2025.
17.09.2025 розгляд справи відкладено на 15.10.2025.
У судове засідання 15.10.2025 з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд у його задоволенні відмовити, при цьому покликався на сформовану практику Верховного суду у аналогічних справах
У судовому засіданні 15.10.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що 26.11.2019 комісійним обстеженням фахівцями регіональної філії частини земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Ставчани Львівського району Львівської області, кадастровий номер 4623687000:07:000:0007, визначено доцільність встановлення земельного сервітуту для обслуговування волоконно-оптичного кабеля ТОВ «Євротранстелеком» на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,18 га.
Згідно п. 6.1. Генеральної угоди про співробітництво №589/1 від 27.12.2001 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 після закінчення будівництва мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладеними сторонами.
Тобто, з огляду на вищезазначене та правову природу сервітуту, на думку
позивача, ТОВ «Євротранстелеком» мало б ініціювати укладення відповідного договору сервітуту земельної ділянки для чого надати залізниці відповідний пакет документів для узгодження істотних умов договору та його укладення.
Таким чином, позивач просив суд встановити з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь ТОВ «Євротранстелеком» (код ЄДРПОУ: 31731686, м. Київ, вул. В. Липинського, 5, 01030) безстроковий оплатний земельний сервітут площею 0,18 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 4623687000:07:000:0007 (заальна площа земельної ділянки 3, 85 га), що знаходиться на території села Ставчани Львівського району Львівської області, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, правовий режим земельної ділянки - на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця», оплата сервітуту - 61 грн 78 коп. в місяць з ПДВ або 741 грн 31 коп. в рік з ПДВ на користь АТ «Укрзалізниця», вид сервітуту - для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв'язку ТОВ «Євротранстелеком».
Аргументи відповідача.
Відповідач стверджував, що правові підстави прокладання волоконно-оптичної лінії зв'язку визначені Генеральною угодою № 589/01, Угодою від 17.01.2002 року та не потребують встановлення сервітуту. Водночас умови обслуговування волоконно-оптичної лінії зв'язку так само врегульовані вищевказаними угодами та договором № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року, за яким Львівська залізниця отримує плату. Всі вищезазначені договори є дійсними та такими, що виконуються сторонами. Таким чином, відсутні підстави для встановлення сервітуту з метою обслуговування волоконно-оптичної лінії зв'язку.
Крім того, відповідач покликався також на позицію Верховного Суду по аналогічним справам та долучив повні тексти наявних рішень Верховного Суду, а саме: копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 липня 2025 року у справі № 914/972/24, копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 липня 2025 року у справі № 909/459/24, копію ухвали
Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 травня 2025 року у справі № 907/408/24, копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2025 року у справі № 907/407/24, копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 серпня 2025 року у справі № 909/460/24.
Так, відповідач вважає, що вищенаведена судова практика є послідовною та підтверджує, що угоди та договори, на підставі яких ґрунтується співробітництво позивача та
відповідача, не передбачають необхідність укладення договору земельного сервітуту. Відтак, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ «Євротранстелеком» укладено генеральну угоду про співробітництво № 589/01 (надалі - «Генеральна угода № 589/01»).
Відповідно до пункту 2 Генеральної угоди № 589/01 предметом угоди є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації сукупності засобів і споруд зв'язку ТОВ «Євротранстелеком», об'єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв'язку з використанням ресурсів Мережі.
На виконання Генеральної угоди № 589/01 Залізниці України та Центральна станція зв'язку Укрзалізниці за окремими договорами із ТОВ «Євротранстелеком» надають право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене сторонами відповідними актами (п.3.3.1 Генеральної угоди № 589/01).
Також на умовах Генеральної угоди № 589/01 між Львівською державною залізницею та ТОВ «Євротранстелеком» було укладено угоду про співробітництво від 17 січня 2002 року (надалі - «Угода від 17.01.2002 року).
Відповідно до п. 3.2. угоди від 17.01.2002 року Львівська залізниця за окремими договорами з ТОВ «Євротранстелеком» та в рамках цієї Угоди від 17.01.2002 приймає на себе зобов'язання надати право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене сторонами відповідним актом (п. 3.2.1.), надати опори контактної мережі, високовольтних ліній, мости, естакади, інші споруди для підвіски або прокладки кабелю (п. 3.2.4.) тощо.
Сторони підписали акт до Угоди від 17.01.2002 про надання права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв'язку. Позивач самостійно визначив місце та умови прокладання волоконо-оптичного кабелю. (Копія акту вибору траси прокладання волоконо-оптичного кабелю зв'язку на ділянці Львів-Стрий-Долина додано до матеріалів справи).
Факт прийняття в експлуатацію волоконно-оптичних ліній зв'язку також підтверджуються відповідними актами, погодженими та підписаними представниками позивача, копії яких містяться у матеріалах справи.
В обґрунтування підстав для встановлення сервітуту позивач посилається на п. 6.1. Генеральної угоди про співробітництво №589/1 та Угоди від 17.01.2002, відповідно до яких після закінчення будівництва мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладених сторонами.
Разом з тим, як вважає відповідач вказане не є підставою для встановлення сервітуту, а визначає необхідність подальшої експлуатації мережі після закінчення її будівництва, а позивач взяв на себе вказаний обов'язок відповідно до п. 3.2.8 Угоди від 17.01.2002.
01 серпня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року.
Пункт 1.1. вищезазначеного договору передбачає наступне: «У відповідності з Угодою про співробітництво від 17 січня 2002 року, що сторони уклали між собою, виконавець (Львівська залізниця) приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв'язку, а замовник (ТОВ «Євротранстелеком») сплачує вартість цих робіт.».
Таким чином, як встановлено судом зазначені вище питання були врегульовані сторонами на підставі Генеральної угоди про співробітництво №589/1, Угоди від 17.01.2002, а також договору № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року та не потребували встановлення сервітуту, оскільки технічне обслуговування і аварійне відновлення здійснює Львівська залізниця самостійно, за що отримує плату від відповідача за вільними цінами, встановленими позивачем.
Згідно до п. 3.3.5 Генеральної угоди № 589/01 залізниці України забезпечують допуск на відомчі об'єкти залізниць фахівців ЄТТ, підрядних проектних і будівельно-монтажних організацій, постачальників обладнання і матеріалів для виконання будівельних, монтажно-налагоджувальних робіт, виконання технічного і авторського наглядів у рамках побудови і експлуатації мережі. Вказані положення також передбачені в п. 3.2.6. угоди від 17.01.2002 відповідно до п. 4.1. генеральної угоди № 589/01 та п. 4.1. угоди від 17.01.2002 ресурс лінійних споруд зв'язку мережі у кількості чотирьох оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється залізницям України. Ресурс лінійних споруд зв'язку мережі використовується ЄТТ для комерційних цілей за виключенням чотирьох оптичних волокон, виділених залізниці.
Також суд встановив, що волоконно-оптичні лінії зв'язку, що були прокладені відповідачем використовувались та досі використовуються Львівською залізницею для задоволення її потреб у мережі зв'язку. Разом з тим, позивач просить встановити сервітут стосовно земельних ділянок, в яких на глибині 1,2 метра прокладений оптичний кабель, що безпосередньо ним використовується та обслуговується за плату.
АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» для досудового врегулювання питання встановлення сервітуту та використання земельної ділянки, на яких прокладені волоконно-оптичні кабелі ТОВ «Євротранстелеком» неодноразово зверталась до відповідача.
Зокрема, листами від 04.11.2019 № H3I-10/5735, від 25.01.2024 № НКМ-1.2/5, від 29.03.2024 № НЮ-1/1/ 696 позивач пропонував укласти договір про встановлення земельного сервітуту.
ТОВ «Євротранстелеком» залишило звернення залізниці без задоволення, мотивуючи це відсутністю правових підстав для укладення договорів про встановлення земельних сервітутів, так як прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002.
Зважаючи на те, що жодна пропозиція щодо укладення договору сервітуту на земельних ділянках, на яких прокладено мережу не була задоволеною, залізниця повторно скерувала лист №НЮ-1/1/696 від 29.03.2024 з пропозицією узгодити істотні умови договору сервітуту, зокрема щодо зазначеної земельної ділянки площею 3,85 га, яка розташована на території села Ставчани Львівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623687000:07:000:0007. Орієнтовна площа сервітуту 0,18 га, пропонована місячна плата за земельний сервітут 61 грн 78 коп. з ПДВ.
Відповіді на лист №НЮ-1/1/696 від 29.03.2024 залізниці від ТОВ «Євротранстелеком» станом на день звернення до суду із даним позовом не надходило.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Спірні правовідносини щодо встановлення земельного сервітуту за своєю правовою природою регулюються як нормами земельного, так і цивільного законодавства.
Так, відповідно статті 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).
Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3). Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5).
Згідно з статтею 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Відповідно до частини 1 статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (частини 2-4 статті 98 ЗК України).
Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема, таких земельних сервітутів: право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; інші земельні сервітути.
Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Отже, зазначені вище норми, окрім іншого, встановлюють коло осіб (суб'єктний склад сервітутних відносин), між якими можуть виникнути сервітутні правовідносини та умови їх виникнення, без обмеження щодо того, хто має право ініціювання встановлення сервітутів та звернення до суду у випадку виникнення спору з цього питання.
Таким чином, власник (користувач) земельної ділянки має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і інша особа, яка має необхідність у використанні його земельної ділянки, за умови дотримання інших умов, передбачених законодавством, та конкретних обставин, які спонукали його до такого звернення.
Аналогійний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 18.01.2022 у справі № 918/302/21, від 28.01.2025 у справі № 907/409/24.
При цьому, обов'язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18).
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи відносно обмеженого користування чужим майном (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц).
Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 ЦК України).
Як встановлено судом предметом укладених між сторонами спору генеральної угоди від 27.12.2001 № 589/01 та угоди про співробітництво від 17.01.2002 є співробітництво сторін з будівництва та експлуатації мережі в межах земель транспорту, для задоволення потреб Залізниці та для комерційних цілей ЄТТ.
При цьому, ініціатором створення та побудови волоконно-оптичного лінії зв'язку було саме АТ «Укрзалізниця».
Так, укладаючи генеральну угоду від 27.12.2001 № 589/01, угоду про співробітництво від 17.01.2002, договір від 01.08.2005 № 280 та інші правочини в рамках цих угод, сторони врегулювали між собою правовідносини щодо прокладання та наступного використання, експлуатації, технічного обслуговування та ремонту волоконно-оптичних ліній зв'язку.
При укладенні цих угод сторони узгодили, що волоконно-оптичні лінії зв'язку прокладаються на земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні однієї зі сторін спільної діяльності (АТ «Укрзалізниця»), ресурс яких у кількості 4 оптичних волокон вона буде використовувати самостійно для власних потреб, а також здійснювати технічне обслуговування та аварійний ремонт всієї волоконно-оптичної лінії зв'язку. При цьому жоден пункт існуючих договорів на підставі яких ґрунтується співробітництво сторін, не передбачає необхідність укладення договору земельного сервітуту.
Крім того, судом встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження площі і меж тієї частини земельної ділянки, щодо якої позивач просить встановити сервітут.
Ураховуючи вимоги законодавства та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем необхідності встановлення сервітуту для відповідача та неможливості задоволення потреб відповідача в інший спосіб ніж як через встановлення сервітуту, а також площі і меж тієї частини земельної ділянки, щодо якої позивач просить встановити сервітут.
Правова позиція господарського суду підтверджується також релевантною практикою Верховного суду в аналогічних спорах, а саме Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 липня 2025 року у справі № 914/972/24, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 липня 2025 року у справі № 909/459/24, копію ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 травня 2025 року у справі №907/408/24, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2025 року у справі № 907/407/24, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 серпня 2025 року у справі № 909/460/24.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, згідно із встановленими судом обставинами справи, угоди та договори, на підставі яких ґрунтується співробітництво позивача та відповідача, не передбачають необхідність укладення договору земельного сервітуту. А тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 29.10.2025.
Суддя Гоменюк З.П.