29.10.2025 Справа№914/3295/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Олени ЩИГЕЛЬСЬКОЇ, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (учасника ТзОВ «Грін Вейв Органік»), м.Золочів Львівської області
про забезпечення позову у справі № 914/3295/25
за позовом: ОСОБА_1 , учасника ТзОВ «Грін Вейв Органік», м.Золочів Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік», Львівської області
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік» у якому просить визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік» код ЄДРПОУ 41846114 від 01 жовтня 2025 року, оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року.
Разом з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову (вх.№4525/25) , у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом :
- зупинення дії рішення позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік», код ЄДРПОУ 41846114 про збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових вкладів учасників на загальну суму 6 000 000, 00 грн. оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року;
- заборони загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік», код ЄДРПОУ 41846114 приймати рішення про затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами, затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства, затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів на виконання рішення позачергових загальних зборів ТОВ «Грін Вейв Органік» прийнятого 01.10.2025 року та оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року до винесення рішення по справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на наступні обставини.
01 жовтня 2025 року відбулись позачергові загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік» (код ЄДРПОУ 41846114) на яких прийнято рішення, оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року:
про збільшення статутного капіталу Товариства на суму 600000,00 грн за рахунок додаткових вкладів Учасників Товариства у пропорційному співвідношенні до розміру їх часток у статутному капіталі (з деталізацією вкладів : ТзОВ «Зелена Хвиля Україна» - 3000000,00 грн, ОСОБА_1 - 1500000,00 грн, ПП «Урожай» - 600000,00 грн, ОСОБА_2 - 900000,00 грн. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі на банківські реквізити Товариства.
З метою збільшення статутного капіталу ТзОВ «Грін Вейв Органік» до суми 6500000,00 грн встановлено строк для внесення додаткових вкладів Учасниками товариства в грошовому еквіваленті в загальному розмірі 6000000,00 грн до 02 листопада 2025 року.
Після внесення додаткових вкладів Учасниками Товариства затвердити збільшений розмір статутного капіталу Товариства, затвердити розмір часток Учасників Товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених додаткових вкладів.
Рішення прийнято з урахуванням голосів учасників. Де 75 % (частки ТзОВ «Зелена Хвиля Україна» - 50%, ОСОБА_2 - 15%, ПП «Урожай» 10%) - «за», 25% ( ОСОБА_1 - 25%) - «проти». Крім того зазначено, що рішення підтримано кваліфікаційною більшістю голосів відповідно до статуту Товариства.
ОСОБА_1 з даним рішенням не погодився, вважає його таким, яке прийняте всупереч чинному законодавству України, що регулює сферу корпоративних правовідносин та порушує його права, як учасника Товариства, відтак звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання вищевказаного рішення недійсним.
На переконання заявника спосіб вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам приймати рішення з конкретних питань, відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України у якій визначено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.
Відтак, ОСОБА_1 вважає, що заборона приймати рішення загальними зборами Товариства відповідає цій процесуальній вимозі, оскільки ці рішення є конкретизовані, прямо стосуються предмета спору, а також такими, що додатково передбачені спеціальним законодавством - ч. 10 ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», які зобов'язане вчинити Товариство за наслідками збільшення розміру статутного капіталу товариства.
За твердженнями заявника у зв'язку з тим, що на виконання рішення про збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових вкладів учасників на загальну суму 6 000 000, 00 грн. оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року будуть вчинені наступні дії, що визначені ч. 10 ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», які унеможливить захист прав Позивача, що є предметом позовних вимог про визнання вищевказаного рішення недійсним та зумовить його звернутись з новим позовом про визнання ще одного рішення загальних зборів Товариства щодо затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами, затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства та скасування державної реєстрації змін внесених до відповідних державних реєстрів.
Заявник стверджує, що заходи забезпечення позову, зокрема в частині зупинення дії рішення позачергових загальних зборів товариства від 01.10.2025 р, оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 р., з урахуванням визначеного предмету позову (визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ), також відповідає вимогам розумності, адекватності збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є такими, що спроможні забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав (інтересів) позивача в разі задоволення позову.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Щодо забезпечення позову у спосіб зупинення дії спірних рішень загальних зборів учасників, то суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України серед перелічених цією статтею заходів забезпечення відсутній такий захід як зупинення рішення загальних зборів товариства.
Положеннями п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, за змістом ст. 137 ГПК України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 ГПК України), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто визначений частиною першою статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України).
Аналогічна правова позиція щодо допустимості вжиття заходу забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення, зокрема й загальних зборів товариства, міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21 та в постановах Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №916/493/22, від 15.09.2023 у справі №910/6804/23.
Із заяви про забезпечення позову не вбачається, що заявник наводить посилання на інші закони чи міжнародні договори, якими були б передбачені заходи забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення загальних зборів учасників товариства, про вжиття яких він просив суд.
Щодо посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22 за якими касаційний господарський суд вказав, що "… обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення спірних позачергових загальних зборів учасників акціонерного товариства та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскарженого рішення, з урахуванням визначеного предмету позову (визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська ТЕЦ"), як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідають вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є такими, що спроможні забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав (інтересів) позивача в разі задоволення позову…", то суд зазначає таке.
Господарський процесуальний закон визначає процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 19.04.2023 у справі № 909/615/15).
Тому, суд відхиляє посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22, адже останні не мають переваги над висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21, які підлягають застосування під час вирішення спору.
Враховуючи викладене, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22 не можуть бути застосовані в цій справі.
З огляду на викладене, обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення загальних зборів товариства є неналежним, оскільки цей захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із частиною першою статті 137 ГПК України: прямо не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагають положення пункту 10 частини першої статті 137 ГПК України.
У частині вимог про забезпечення позову у спосіб заборони загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік», код ЄДРПОУ 41846114 приймати рішення про затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами, затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства, затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів на виконання рішення позачергових загальних зборів ТОВ «Грін Вейв Органік» прийнятого 01.10.2025 року та оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року до винесення рішення по справі, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже встановлено судом, 01 жовтня 2025 року відбулись позачергові загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік» (код ЄДРПОУ 41846114) на яких прийнято рішення, оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року про збільшення статутного капіталу Товариства на суму 600000,00 грн за рахунок додаткових вкладів Учасників Товариства у пропорційному співвідношенні до розміру їх часток у статутному капіталі та встановлено строк для внесення додаткових вкладів Учасниками товариства в грошовому еквіваленті в загальному розмірі 6000000,00 грн до 02 листопада 2025 року. Після внесення додаткових вкладів Учасниками Товариства затвердити збільшений розмір статутного капіталу Товариства, затвердити розмір часток Учасників Товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених додаткових вкладів.
Вказана процедура кореспондується з положеннями ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Суд зазначає, що закінчення процедури збільшення статутного капіталу ТОВ «Грін Вейв Органік» може суттєво утруднити виконання потенційного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Грін Вейв Органік» про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік» від 01 жовтня 2025 року, оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року, яким прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів учасників відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Пункт 2 частини 1 статті 137 ГПК України унормовує, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії. При цьому, згідно з приписами частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.
Оскільки предметом спору за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Грін Вейв Органік» є скасування рішення загальних зборів учасників від 01.10.2025 року, яким вирішено збільшити статутний капітал, а також після внесення додаткових вкладів Учасниками Товариства затвердити збільшений розмір статутного капіталу Товариства, затвердити розмір часток Учасників Товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених додаткових вкладів, суд вважає за належне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік» приймати рішення про затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами, затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства, затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів на виконання рішення позачергових загальних зборів ТОВ «Грін Вейв Органік» прийнятого 01.10.2025 року та оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року до винесення рішення по справі.
Невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до утруднення виконання потенційного рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Грін Вейв Органік» про визнання недійним рішення позачергових загальних зборів ТОВ «Грін Вейв Органік» прийнятого 01.10.2025 року та оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року, оскільки може мати наслідком подальше оскарження рішення загальних зборів, вчинених на його виконання реєстраційних дій, а також всіх потенційних рішень загальних зборів, прийнятих учасниками з урахуванням змінених розмірів часток.
Водночас, відповідне вжиття заходів забезпечення позову не матиме негативних наслідків для відповідача, адже у випадку правомірності прийняття останнім рішення від 01.10.2025 року ТОВ " Грін Вейв Органік " не позбавлений можливості закінчити процедуру збільшення статутного капіталу після вирішення судового спору.
З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до задоволення частково.
Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 914/3295/25 (вх.№4525/25 від 27.10.2025) задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік» (код ЄДРПОУ 41846114) приймати рішення про затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами, затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства, затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів на виконання рішення позачергових загальних зборів ТОВ «Грін Вейв Органік» прийнятого 01.10.2025 року та оформленого протоколом № 16 від 01.10.2025 року до винесення рішення по справі.
3. В задоволенні решти вимог за заявою відмовити.
4. Стягувачем за цією ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв Органік» (80700, Львівська область, місто Золочів, вулиця Львівська, будинок 54; ідентифікаційний код 41846114).
5. Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом та підлягає для пред'явлення до виконання протягом трьох років з дня її винесення.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.256, 257 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.