Справа № 127/35766/24
Провадження № 2/127/4703/25
22 жовтня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 4153937 від 01.12.2023 в розмірі 42670 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 32670 грн. - сума заборгованості за відсотками; за договором позики № 76991841 від 01.12.2023 в розмірі 35100 грн., з яких: 9 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26100 грн. - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 04881-12/2023 від 03.12.2023 року, в розмірі 47250 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37250 грн. - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 20003-12/2023 від 11.12.2023 року, в розмірі 16 000 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 000 грн. - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 14085-12/2023 від 17.12.2023 року, в розмірі 17 500 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всього просить стягнути заборгованості за договорами позики та кредиту у загальному розмірі 158 520 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 01.12.2023 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір позики № 4153937 та договір позики 76991841, згідно з умовами яких позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом перерахування на банківський рахунок позивальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцеві плату (проценти) від суми позики. У порушення норм закону та умов договору відповідач, незважаючи на повідомлення, не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "ЄАПБ", ні на рахунки попереднього кредитора.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів») агентство укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів» передає ТОВ "ФК "ЄАПБ", за плату належні йому права вимоги, в тому числі за кредитним договором № 4143336, про що свідчить акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 22 та № 23 від 11.04.2024 за договорами факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та витягами з Реєстру Боржників № 23 та № 22 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.
17.12.2023 року укладено кредитний договір №14085-12/2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , згідно з умовами якого позикодавець надає позичальнику фінансовий кредит у розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених вищевказаним. У порушення норм закону та умов договору відповідач, незважаючи на повідомлення, не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "ЄАПБ", ні на рахунки попереднього кредитора. 29.04.2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Стар Файненс Груп», агентство укладено договір факторингу № 29042024-1, у відповідності до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп», передає ТОВ "ФК "ЄАПБ", за плату належні йому права вимоги, в тому числі за договір фінансового кредиту № 14085-12/2023, про що свідчить акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 29.04.2024 за договором факторингу № 29042024-1 від 29.04.2024 та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 29042024-1 від 29.04.2024.
03.12.2023 року укладено кредитний договір № 04881-12/2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі по тексту ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 , згідно з умовами якого позикодавець надає позичальнику фінансовий кредит у розмірі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених вищевказаним та кредитний договір № 20003-12/2023 від 17.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі по тексту ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 , згідно з умовами якого позикодавець надає позичальнику фінансовий кредит у розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених вищевказаним У порушення норм закону та умов договору відповідач, незважаючи на повідомлення, не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "ЄАПБ", ні на рахунки попереднього кредитора. 29 квітня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Аванс Кредит», укладено договір факторингу № 29042024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Аванс Кредит», передає ТОВ "ФК "ЄАПБ", за плату належні йому права вимоги, в тому числі за кредитними договорами № 04881-12/2023 від 03.12.2024 і № 20003-12/2023 від 17.12.2023, про що свідчить акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 29.04.2024 за договором факторингу № 29042024 від 29.04.2024 та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 29042024 від 29.054.2024.
Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду із вказаним позовом з метою захисту майнових прав.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.01.2025 року у справі №127/35766/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості у загальному розмірі 158 520 грн., з яких:
за договором позики № 4153937 від 01.12.2023 в розмірі 42670 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 32670 грн. - сума заборгованості за відсотками;
за договором позики № 76991841 від 01.12.2023 в розмірі 35100 грн., з яких: 9 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26100 грн. - сума заборгованості за відсотками;
за кредитним договором № 04881-12/2023 від 03.12.2023 року, в розмірі 47250 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37250 грн. - сума заборгованості за відсотками;
за кредитним договором № 20003-12/2023 від 11.12.2023 року, в розмірі 16 000 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 000 грн. - сума заборгованості за відсотками;
за кредитним договором № 14085-12/2023 від 17.12.2023 року, в розмірі 17 500 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 3028 грн.
Відповідачка не погодившись із вищезазначеним заочним рішенням звернувся 22.05.2025 року до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.01.2025 року у справі №127/35766/24.
16.07.2025 року за результатами розгляду заяви представника відповідача Цимбал А.А. на підставі ухвали суду заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.01.2025 року у справі №127/35766/24 скасовано.
Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
03.09.2025 року представником відповідача Цимбал А.А. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю, мотивуючи свою позицію наступним чином.
Позивач не надав обґрунтованого та документально підтвердженого розрахунку сум, що підлягають стягненню, як цього вимагають п. 3 ч. 3 ст. 175, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Наданий розрахунок містить лише загальну суму боргу, без конкретизації дат, сум платежів, відсотків, нарахувань та погашень. Крім того, усі розрахунки не підписані посадовими особами кредиторів, сформовані представником позивача самостійно, що виключає їх статус первинних бухгалтерських документів. Згідно з правовими позиціями Верховного Суду (постанови від 14.03.2024 у справі №754/5735/13-ц, від 29.01.2020 у справі №755/18920/18, від 14.06.2018 у справі №364/737/17), розрахунок заборгованості не є доказом у розумінні закону, а лише одностороннім арифметичним підрахунком. Щодо форми та допустимості доказів Позивач посилається на укладення кредитних договорів в електронній формі, однак подав до суду лише паперові роздруківки без електронних підписів, що суперечить ст. 100 ЦПК України та Законам України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну комерцію». Відсутність оригіналів електронних документів із кваліфікованими електронними підписами сторін робить ці документи недопустимими доказами.
Позивач не надав жодного доказу фактичного перерахування кредитних коштів Відповідачу. Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 11.09.2019 у справі №755/2284/16-ц) зазначає, що доказом надання кредиту є саме первинні документи бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Представник відповідача зазначає, що оскільки позивач не довів факту надання коштів, їх розміру, строків повернення та нарахування відсотків, вимоги позову є недоведеними та безпідставними.
Зазначена представником позивача сума заборгованості за кредитом, яка встановлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків представника позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Не є належним та допустимим доказом. Розрахунок заборгованості за договорами є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа N 219/1704/17, провадження N 61-1211СВІ9. Надані договора не є належним доказом надання кредитних коштів відповідачу, оскільки, такий договір не є документом, який підтверджує перерахування коштів. Разом із цим, з наданих представником позивача додатків до позовної заяви, неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Відповідач зазначає, що позивач звертаючись до суду, виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
В матеріалах позовної заяви відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок відповідача. Зокрема, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не надано копію меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписок по картковому рахунку, належним чином проведеного розрахунку заборгованості. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Крім того представник відповідача зазначає, що доказів отримання Відповідачем будь-якого письмового повідомлення про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» не подано. Умовами Додаткової угоди №2 до Договору факторингу також передбачено обов'язок первісного кредитора повідомити боржників про відступлення права вимоги. Відсутність таких доказів свідчить про невиконання сторонами договору факторингу цього обов'язку.
Отже, за відсутності належного повідомлення боржника, право вимоги до нього не перейшло, а отже, вимоги позивача є безпідставними. Позивачем подано копії договорів факторингу, однак вони не містять підписів усіх сторін, печаток, номерів рахунків, зазначення ціни договору, ідентифікації боржників або чіткої суми відступлених прав вимоги. У деяких випадках подані копії мають ознаки редагування, що позбавляє їх статусу належних доказів. Відсутність актів приймання-передачі, підписаних обома сторонами договорів факторингу, свідчить про відсутність факту переходу права вимоги. Окремі договори факторингу, на які посилається позивач, укладені на два роки раніше, ніж відповідні кредитні договори з боржником. Тобто на момент укладення договорів факторингу права вимоги за спірними кредитами ще не існували, а отже, не могли бути предметом відступлення.Таким чином, твердження позивача про набуття права вимоги до виникнення самого боргу суперечить змісту ст. 512, 514, 1077, 1078 ЦК України та є юридично неможливим. До матеріалів справи позивач не долучив жодного документа, який би підтверджував переоформлення або чинність такої ліцензії станом на дату подання позову. Таким чином, діяльність ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може вважатися такою, що здійснюється на законних підставою. Отже, відсутність чинної ліцензії позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Представник відповідача враховуючи усі вище переліченні обставини просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але у прохальній частині позову наявне клопотання про розгляд справи у його відсутність. Просив позов задовольнити в повному обсязі та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання також не з'явилися, але представник відповідача надіслала до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності та просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, стягнути з позивача понесенні відповідачем судові витрати.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 01.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4153937 та договір позики №76991841, на виконання умов якого відповідач отримав кредитні кошти.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "ФК "ЄАПБ", укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за договором позики № 4153937 від 01.12.2023 у розмірі 42670 грн. та договором позики №76991841 у розмірі 35100 грн.
Також судом встановлено, 17.12. 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14085-12/2023.
29.04.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29042024-1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги на відповідача у сумі 17500 грн.
Судом встановлено, що 03.12.2023 року та 17.12.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладені кредитні договори № 04881-12/2023 від 03.12.2024 і № 20003-12/2023 від 17.12.2023, на виконання умов якого відповідач отримав кредитні кошти.
29 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ "ФК "ЄАПБ", укладено договір факторингу № 29042024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Аванс Кредит» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором № 04881-12/2023 від 03.12.2024 у розмірі 47250 грн. та кредитним договором і № 20003-12/2023 від 17.12.2023 у розмірі 16000 грн.
Звертаючись з позовом до суду Товариство зазначило, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка в загальному розмірі становить 158 520 грн.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, після складання актів приймання-передачі Реєстру боржників за вищевказаними договорами факторингу, відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» стало новим кредитором відповідача.
Судом встановлено, що умовами договорів та Додаткових угод про надання коштів, передбачена заміна кредитора у зобов'язанні без згоди боржника.
Позивач вважає, що відповідачем порушено умови договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість за якими підлягає стягненню в примусовому порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 і ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредитів, просив стягнути заборгованість за основною сумою боргу (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та відсотками.
Щодо розрахунків спірної заборгованості за кредитними договорами №4153937 від 01.12.2023; №76991841 від 01.12.2023; №04881-12/2023 від 03.12.2023; №20003-12/2023 від 11.12.2023; №14085-12/2023 від 17.12.2023.
Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У позовній заяві позивач визначив предмет своїх вимог до відповідача, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором №4153937 від 01.12.2023 у розмірі 42 670 грн; договором позики №76991841 від 01.12.2023 у розмірі 35 100 грн; кредитним договором №04881-12/2023 від 03.12.2023 у розмірі 47 250 грн; кредитним договором №20003-12/2023 від 11.12.2023 у розмірі 16 000 грн; кредитним договором №14085-12/2023 від 17.12.2023 у розмірі 17 500 грн.
Надані позивачем документи лише констатують наявність спірної заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її походження та утворений розмір на підставі належних доказів.
Доводи позивача про те, що він не здійснював додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача, а всі відсотки, комісії та нарахування за порушення кредитних зобов'язань здійснювались виключно первісним позикодавцем, не підтверджують факту отримання Відповідачем кредитних коштів, на які могла бути нарахована заборгованість, а також розмір та порядок нарахування відсотків, комісій і штрафних санкцій первісним кредитором.
Надані позивачем документи «розрахунок заборгованості» за усіма кредитними договорами не містять відомостей про розміри відсотків, комісій та неустойки і порядок їх нарахування, що унеможливлює Відповідачу та суду визначити обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Наприклад, документ «Розрахунок заборгованості за Кредитним договором №4153937 від 01.12.2023» містить запис про нараховану загальну суму боргу 42 670,00 грн, яка складається з 10 000 грн основної суми та 32 670 грн за відсотками. Цей розрахунок наведено за період з 11.04.2024 по 30.09.2024, тоді як спірний Договір №4153937 був укладений 01.12.2023. Відповідно, відповідач та суд не можуть визначити розмір та порядок нарахувань відсотків, комісій та неустойки з 01.12.2023 по 11.04.2024.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України, ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Надаючи лише кінцеву суму заборгованості, Позивач не виконав цей обов'язок.
Також відсутні відомості щодо: 1. Коли, як та яким порядком була нарахована основна заборгованість 10 000,00 грн; 2. Коли, як та яким порядком були нараховані та несплачені відсотки 32 670,00 грн з посиланням на умови кредитного договору; 3. Історії внесення чи невнесення коштів Відповідачем на погашення спірної заборгованості.
На всіх розрахунках, зокрема за кредитним договором №4153937, відсутні підписи посадових осіб первинних кредиторів, а документи сформовані представником Позивача. Навіть належний розрахунок не є первинним доказом (Постанова Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №754/5735/13-ц; Постанова від 29.01.2020 у справі №755/18920/18).
Аналогічні доводи застосовуються до розрахунків за кредитними договорами №76991841 від 01.12.2023; №04881-12/2023 від 03.12.2023; №20003-12/2023 від 11.12.2023; №14085-12/2023 від 17.12.2023, оскільки вони сформовані ідентично.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Водночас, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Однак, відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтями 1082, 1083 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
Разом із тим в матеріалах позовної заяви відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок відповідача.
Зокрема, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не надано копію меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписок по картковому рахунку, належним чином проведеного розрахунку заборгованості. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.
Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Щодо форми наданих кредитних договорів. Позивач подав суду паперові роздруківки електронних кредитних договорів. Згідно зі статтями 96 та 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії з електронним підписом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, якщо не надано оригінал для перевірки достовірності (Постанова ВС від 19.01.2021 у справі №922/51/20).
Електронний підпис ідентифікує особу, яка підписує електронний документ (ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»). Паперові копії спірних кредитних договорів, надані Позивачем, не відповідають цим вимогам, оскільки відсутні підписи сторін та інші реквізити, що робить їх неналежними та недопустимими доказами.
Щодо доказів виконання або невиконання умов спірних кредитних договорів. Позивач не надав доказів перерахування коштів Відповідачу за кредитними договорами №4153937, №76991841, №04881-12/2023, №20003-12/2023, №14085-12/2023. Відсутність первинних банківських документів позбавляє суд і Відповідача можливості перевірити факт перерахування коштів, розмір заборгованості та порядок її нарахування (Постанови ВС від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц).
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах договору (Постанова ВС від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц).
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Також, позивачем не надано суду доказів того, що боржника (відповідача) було поінформовано про відступлення права вимоги до нього.
Окрім того, позивачем не заявлялося відповідних клопотань в порядку ст.ст. 83, 84 ЦПК України про витребування даних доказів в силу неможливості самостійно їх надати суду.
Суд також зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів перерахування на банківський картковий рахунок відповідача грошових коштів. Визначення даної суми в кредитному договорі не свідчить про отримання позики, зокрема саме у такому розмірі, і, відповідно, про виконання позикодавцем своїх зобов'язань за договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Щодо доказів повідомлення про відступлення прав вимоги за договорами факторингу №14/06/21 від 14.06.2021; №29042024 від 29.04.2024; №29042024-1 від 29.04.2024. Відповідно до ст.1082 та 517 ЦК України, боржник має отримати письмове повідомлення про відступлення права вимоги і має право вимагати доказів такого відступлення. Відповідач таких доказів не отримував, що свідчить про порушення умов договорів факторингу та цивільного законодавства.
Надаючи лише фрагменти договорів факторингу, Позивач не довів факт включення до них зобов'язань Відповідача, конкретного боржника та розміру заборгованості, що робить їх неналежними доказами (ст.1077, 1078 ЦК України, практика ВС у справі №906/1174/18 від 16.03.2021).
Згідно із умовами договорів факторингу №14/06/21 від 14.06.2021; №29042024 від 29.04.2024; №29042024-1 від 29.04.2024, первісний кредитор зобов'язався надати документацію по боржниках, зазначених у Реєстрі боржників протягом чітко визначеного строку; передача документації здійснюється шляхом укладення між сторонами відповідного Акту прийому-передачі документації за формою, встановленою в додатках до цих договорів. Визначення терміну «документація» наведено в преамбулі договорів: документація оригінали документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погодження заборгованості. Зі змісту вищевказаних договорів факторингу вбачається, що зокрема Акт прийому-передачі Документації є невід'ємною частиною кожного з них.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, саме позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, позивачем не було повідомлено суд про неможливість подання доказів у встановлений законом строк, тобто разом із позовом, у відповідності до ч. 4 ст. 83 і п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Судом прийнято до уваги, що законом передбачено відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором у зобов'язанні за недійсність переданої йому вимоги (ч. 1 ст. 519 ЦК України). Відповідно, укладення договору факторингу не може бути беззаперечним доказом наявності дійсного грошового зобов'язання.
Відсутність доказів перерахування на банківський картковий рахунок відповідача грошових коштів за вказаним кредитним договором унеможливлює встановити: суму наданого кредиту; правильність нарахування процентів, які нараховуються від суми наданого кредиту з дати його отримання.
У відповідності до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивачем не надано доказів того, що на момент переходу до нього прав за договорами про надання кредиту на підставі договорів факторингу у первісних кредиторів, а потім і у нового ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на умовах, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, в тому числі щодо суми позики і процентів, а також у позовній заяві.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Отже, позивачем у даній справі не доведено отримання відповідачем позики за кредитними договорами.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості лише констатує суму заборгованості, визначену первісним кредитором і вказують на відсутність будь-яких нарахувань з моменту укладення договору факторингу позивачем.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вищевказані розрахунки заборгованості за договорами за кредитними договорами №76991841 від 01.12.2023; №04881-12/2023 від 03.12.2023; №20003-12/2023 від 11.12.2023; №14085-12/2023 від 17.12.2023, наданмими позивачем, є необґрунтованим і непідтверджений належними, допустимими і достовірними доказами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.
Враховуючи те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом кредитного договору відповідачем, відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов'язання.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі суду від 16.07.2025 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку, за встановлених судом обставин, відсутні підстави для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитними договорами., оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене та керуючись Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронні довірчі послуги», ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 16, 204, 207, 509, 510, 512-519, 525-527, 530, 549, 551, 610-612, 626-629, 633, 634, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077-1083 ЦК України, ст.ст. 76-83, 89, 229, 258, 263-265, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники судового розгляду:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 30 м. Київ, 01032.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: