79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.10.2025 Справа № 914/2746/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства “Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», м. Полтава
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд», м. Львів
про: стягнення надміру сплачених коштів в розмірі 120 942,91 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Морганюк Ю.Є. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001172 від 28.09.2018; доручення за вих. № 28/02-05 від 28.02.2025.
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд» про стягнення надміру сплачених коштів в розмірі 120 942,91 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025, справу № 914/2746/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2025, позовну заяву Комунального підприємства “Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд» про стягнення надміру сплачених коштів в розмірі 120 942,91 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
16.09.2025 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 08.09.2025, подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 24365/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 21.10.2025.
21.10.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
21.10.2025 від представника позивача на адресу суду надійшла заява за вх. № 27898/25, в якій позивач просить суд розгляд даної справи, призначеної на 21.10.2025 здійснювати без участі повноважного представника; позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.
21.10.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги визнав повністю.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом, на виконання вимог ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні встановлено, що представник відповідача не обмежений у повноваженнях на подання до суду заяви про визнання позову, а визнання ним позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, та представнику відповідача роз'яснено наслідки визнання позову та у зв'язку з цим судом роз'яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/2746/25.
В судовому засіданні 21.10.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач посилається на те, що за результатами проведеної закупівлі UА-2023-02-22-006982-а, 22.03.2023 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 57. Позивач зазначає, що протягом дії Договору між Сторонами було укладено низку Додаткових угод до Договору про зміну ціни в сторону збільшення, підставою для збільшення ціни було взято відмоток коливання ціни на ринку, а не фактичну ціну купівлі електричної енергії на всіх сегментах ринку ( Ц куп) в даному випадку середньозважену ціну електричної енергії на Ринку двосторонніх договорів ( РДН) в ОЕС України. Позивач вказує на те, що сторонами Договору не було чітко визначено складову прибутковості Постачальника (Ппост). Складова прибутковості - це ключовий елемент, який формує фінансовий результат Постачальника. При укладенні Договору було визначено ціну за 1 кВт/год електричної енергії в розмірі 6, 39 грн. з ПДВ. Позивач вважає, що відповідачем було невірно розраховано складову ціни, таку як прибутковість Постачальника ( П пост). У зв'язку з цим, позивачем було визначено цю складову прибутковості Постачальника в розмірі 0,54896грн. без ПДВ. Позивач посилається на те, що після проведення нових розрахунків ціни електричної енергії за 1 кВт/год виникла переплата у Позивача за спожиту електричну енергію за період з березня 2023 по лютий 2024 включно за Договором № 57 від 22.03.2023 в розмірі 120 942,91 грн. згідно долученого розрахунку, що фактично є надміру сплаченими коштами. Позивач вважає, що надміру сплачені кошти в сумі 120 942,91 грн. є безпідставно отриманим майном і повинні бути повернені (сплачені) Позивачу. Також, просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Позиція відповідача.
21.10.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги визнав повністю. Відзиву не подав. Пояснив, що якщо суд ухвалить рішення про стягнення з відповідача заявленої до стягнення позивачем суми, то таке відповідачем буде перераховане позивачу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника відповідача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
22.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд» (за договором постачальник, відповідач у справі) та Комунальним підприємством “Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (за договором споживач, позивач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 57 за результатами проведеної закупівлі UА-2023-02-22-006982-а (надалі Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію (код товару згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 09310000-5) (далі - товар, електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 2.2 Договору, очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 1365000 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Відповідно до п. 5.2 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Комерційною пропозицією (додаток № 2 до Договору) встановлено розрахунок фактично спожитої електричної енергії.
Позивач зазначає, що протягом дії Договору між Сторонами було укладено низку Додаткових угод до Договору про зміну ціни в сторону збільшення, підставою для збільшення ціни було взято відмоток коливання ціни на ринку, а не фактичну ціну купівлі електричної енергії на всіх сегментах ринку ( Ц куп) в даному випадку середньозважену ціну електричної енергії на Ринку двосторонніх договорів ( РДН) в ОЕС України. Сторонами Договору не було чітко визначено складову прибутковості Постачальника (Ппост). Складова прибутковості - це ключовий елемент, який формує фінансовий результат Постачальника. При укладенні Договору було визначено ціну за 1 кВт/год електричної енергії в розмірі 6, 39 грн. з ПДВ. Позивач вважає, що відповідачем було невірно розраховано складову ціни, таку як прибутковість Постачальника ( П пост). У зв'язку з цим, позивачем було визначено цю складову прибутковості Постачальника в розмірі 0,54896грн. без ПДВ.
Після проведення нових розрахунків ціни електричної енергії за 1 кВт/год виникла переплата у Позивача за спожиту електричну енергію за період з березня 2023 по лютий 2024 включно за Договором № 57 від 22.03.2023 в розмірі 120 942,91 грн. згідно долученого позивачем розрахунку.
На підставі наведеного, позивач, просить суд стягнути з відповідача на його користь 120 942,91 грн. заборгованості, як надміру сплачених грошових коштів та судові витрати зі сплати судового збору.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу № 57 від 22.03.2023.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, у позивача виникла переплата за спожиту електричну енергію за період з березня 2023 по лютий 2024 включно за Договором № 57 від 22.03.2023 в розмірі 120 942,91 грн. згідно долученого розрахунку, що не заперечується відповідачем.
Відтак, основна заборгованість відповідача як надміру сплачені грошові кошти перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 120 942,91 грн., яка визнана відповідачем та підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 120 942,91 грн. заборгованості як надміру сплачені грошові кошти, є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 120 942,91 грн. заборгованості як надміру сплачені грошові кошти, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати.
Судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, 191, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 86 В, офіс 1; код ЄДРПОУ №42827548) на користь позивача: Комунального підприємства “Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (36013, м. Полтава, вул. Медична, 1; код ЄДРПОУ № 01999075) 120 942,91 грн. заборгованості як надміру сплачених грошових коштів та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 28.10.2025.
Суддя Долінська О.З.