вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
21 жовтня 2025 рокуСправа № 912/2444/23
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, вул. Шкільна, 47, с. Кетрисанівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27247
до відповідачів:
1. Бобринецької міської ради, вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27200
2. Кропивницької районної ради, вул. Дарвіна, 25, м. Кропивницький, 25014
3. Бобринецької районної ради, вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27200
за участю Відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради (ЄДРПОУ 40737491, вул.Незалежності, 80, м.Бобринець, 27200) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів,
про визнання протиправними та скасування актів місцевого самоврядування, припинення речового права
Представники сторін:
від позивача - Іванченко В.В, адвокат, ордер серії ВА №1071100 виданий 24.01.2024;
від відповідача 1 - Рожкован С.М., самопредставництво, витяг з ЄДР
від відповідачів 2,3 - участі не брали
від третьої особи - участі не брали
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до Бобринецької міської ради, Кропивницької районної ради та Бобринецької районної ради з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Бобринецької районної ради від 21.10.2020 року № 494 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради" в частині безоплатної передачі у комунальну власність Бобринецької міської ради комплексу будівель (дитячо-юнацька спортивна школа), що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54;
- визнати протиправним та скасувати рішення Бобринецької міської ради від 08.12.2020 року № 144 "Про надання згоди на безоплатну передачу та прийняття у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна (м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54) із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району";
- визнати протиправним та скасувати рішення Бобринецької міської ради № 62 від 22.02.2021 року "Про затвердження акта приймання - передачі".
- припинити речове право Бобринецької міської ради на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54, номер відомостей про речове право: 40718531, зареєстроване 22.02.2021 року;
- стягнути судові витрати.
Ухвалою від 28.12.2023 суд відкрив провадження у справі № 912/2444/23 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.
16.01.2024 через систему "Електронний суд" відповідач 1 - Бобринецька міська рада, подала суду відзив на позов.
24.01.2024 Кропивницька районна державна адміністрація Кіровоградської області подала суду докази на виконання ухвали суду.
Ухвалою від 25.01.2024 суд, серед іншого, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 16.02.2024 о 10:40 год.
30.01.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив.
09.02.2024 через систему "Електронний суд" відповідач 1 подав суду заперечення на відповідь на відзив.
В підготовчому засіданні 16.02.2024, 18.03.2024 та 02.04.2024 суд оголошував перерву до 18.03.2024 об 11:30 год., 02.04.2024 об 11:10 год. та до 10.04.2024 об 11:10 год відповідно.
04.03.2024 позивач подав суду доповнення до заперечень щодо застосування строків позовної давності.
Позивачем у відповіді на відзив аргументовано дотримання ним строків позовної давності. В даних доповненнях наведено загальні норми права, які на думку позивача продовжують строк позовної давності.
Відтак суд вважає за можливе долучити до матеріалів справи заяву позивача від 04.03.2025.
18.03.2024 через систему "Електронний суд" відповідач 1 подав суду додаткові пояснення щодо обставин застосування строків позовної давності, які суд також долучає до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 10.04.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та оголосив перерву до 19.04.2024 об 11:10 год.
Ухвалою від 19.04.2024 суд зупинив провадження у справі № 912/2444/23 на підставі ч.5 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили судовим рішенням у справі №912/1899/23.
02.07.2025 через систему "Електронний суд" відповідач 1 подав суду клопотання про залучення Відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради (ЄДРПОУ 40737491, вул.Незалежності, 80, м.Бобринець, 27200) третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги.
Листом від 04.07.2025 суд повідомив учасників, що питання поновлення провадження у справі та проведення підготовчого провадження буде вирішено 05.08.2025.
Ухвалою від 05.08.2025 суд поновив провадження у справі №912/2444/23, призначив підготовче засідання на 05.08.2025 о 10:30 год.
Ухвалою від 05.08.2025 суд клопотання відповідача 1 від 02.07.2025 та клопотання Відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради від 01.08.2025 задовольнив, залучив Відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, оскільки рішення може вплинути на його права та обов'язки.
Закрив підготовче провадження у справі №912/2444/23 та призначив справу до судового розгляду на 13.08.2025 о 11:30 год. Встановив позивачу строк для надання пояснень щодо обставин, зазначених третьою особою в поясненнях від 01.08.2025.
11.08.2025 позивачем подано клопотання про стягнення витрат на надання правничої допомоги, а також додаткові пояснення щодо обставин, зазначених третьою особою в поясненнях від 01.08.2025.
12.08.2025 третьою особою подано клопотання про витребування доказів.
13.08.2025 суд відкрив судове засідання, розглянув клопотання третьої особи про витребування доказів з заслуховуванням думки присутніх позивача про заперечення та відповідача 1 про підтримання клопотання та протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів. Оголосив перерву до 09.09.2025 о 13:00 год.
Суд відмовив у задоволенні клопотання з таких підстав.
Третьою особою підставою для необхідності витребування доказів зазначено, що оскільки предметом спору є майно, яке на момент виникнення спірних правовідносин перебувало у режимі спільної власності територіальних громад сіл та міста колишнього Бобринецького району, на території якого було утворено дві територіальні громади - Бобринецьку міську і Кетрисанівську сільську, то обставинами, які підлягають з'ясуванню, є обставини правонаступництва обох територіальних громад.
У рішенні господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2024 у справі № 912/1899/23, до набрання законної сили яким було зупинено провадження у справі, а також залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та постановою Верховного Суду зазначено:
"Бобринецька міська рада - представницький орган Бобринецької міської територіальної громади, утвореної у 2015 році в результаті добровільного об'єднання Бобринецької міської і Червонодолинської сільської територіальних громад колишнього Бобринецького району Кіровоградської області з адміністративним центром у місті Бобринець, та чергових місцевих виборів 25 жовтня 2015 року.
Утворення у 2015 році Бобринецької міської територіальної громади (у складі Бобринецької міської і Червонодолинської сільської територіальних громад) було передбачено Перспективним планом формування територій громад Кіровоградської області, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1159-р.
У свою чергу Кетрисанівська сільська рада - представницький орган Кетрисанівської сільської територіальної громади, утвореної у 2020 році в результаті адміністративного об'єднання 24-х сільських територіальних громад колишнього Бобринецького району Кіровоградської області.
Утворення у адміністративному порядку Кетрисанівської сільської територіальної громади з адміністративним центром у селі Кетрисанівка було передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області".
За цим розпорядженням до складу Бобринецької міської територіальної громади ввійшли Бобринецька міська і Червонодолинська сільська ради, Кетрисанівська сільська територіальна громада була передбачена у такому складі: Бобринківська, Буховецька, Василівська, Верхньоінгульська, Веселівська, Витязівська, Володимиро- Іллінська, Кетрисанівська, Костомарівська, Куйбишевська, Марянівська, Миколо-Бабанська, Новоградівська, Новомиколаївська, Олексіївська, Павлогірківська, Рощахівська, Свердловська, Солонцюватська, Сугокліївська, Тарасівська, Федіївська, Чарівненська, Червонозорівська сільські ради/громади, всього-24.
10 листопада 2020 року відбулася перша сесія Кетрисанівської сільської ради восьмого скликання, що підтверджується рішенням Кетрисанівської сільської ради від 10.11.2020 №1 "Про визнання повноважень депутатів Кетрисанівської сільської ради восьмого скликання""
Також у Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 640/16267/20 за адміністративним позовом Бобринецької міської ради Кіровоградської області до Кабінету Міністрів України за участю третьої особи Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним та нечинним окремих положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" зазначено:
"З матеріалів справи убачається, що з моменту свого створення Бобринецька об'єднана територіальна громада не ініціювала (не виявила бажання) приєднати до себе населенні пункти, які згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 491-р, щодо затвердження перспективного плану могли входити до складу Бобринецької міської територіальної громади у складі дев'яти територіальних громад: Бобринецької міської, Верхньоінгульської, Златопільської, Олексіївської, Солонцюватської, Сугокліївської, Тарасівської, Чарівненської та Червонодинської сільських рад.
Також колегією суддів встановлено, що Верхньоінгульська, Златопільська, Олексіївська, Солонцюватська, Сугоклїївська, Тарасівська, Чарівненська територіальні громади виявили бажання приєднатися не до створеної Бобринецької об'єднаної територіальної громади, а до Кетрисанівської об'єднаної територіальної громади.
Матеріалами справи підтверджується, що, зокрема 28.12.2019 року на засіданні районної робочої групи з підготовки проекту перспективного плану формування територіальних громад Бобринецького району на якому були присутні голови сільських рад Верхньоінгульської, Златопільської, Олексіївської, Сугокліївськоі, Тарасівської, Чарівненської сільських рад, було вирішено внести зміни до Перспективного плану формування територій громад Кіровоградської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1159-р, (зі змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 491-р) шляхом створення Кетрисанівської сільської об'єднаної територіальної громади із 24 сільських рад Бобринецького району.
Відтак, колегія суддів зауважує, що висновок суду першої інстанції, щодо не обізнаності громад про нові адміністративні центри не відповідає дійсності оскільки саме за ініціативи представників 24 сільських рад Бобринецького району було утворено Кетрисанівську об'єднану територіальну громаду створення якої відповідає, волі та бажанню її місцевим жителям.
Відповідно до абзацу першого пункту 7 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.
Рішення Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад подається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів відповідних територіальних громад.
Колегією суддів встановлено, що постановою Центральної виборчої комісії від 8 серпня 2020 року № 160 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №716-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області» було призначено перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року.
Зокрема, 25 жовтня 2020 року було проведено вибори депутатів та голів Кетрисанівської об'єднаної територіальної громади та Бобринецької міської ради Кіровоградської області.
Відтак, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" фактично реалізоване а юридичним наслідком такої реалізації розпорядження є проведення місцевих виборів та створення і функціонування зазначених громад".
Крім того, відповідно до пунктів 4, 9 пункту 6-1 Розділу V прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:
4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;
9) юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
З огляду на зазначене, а також значну кількість справ, розглянутих господарським судом Кіровоградської області та переглянутих вищими судовими інстанціями з тими ж сторонами з аналогічних підстав та предметів, суд вважає безпідставним подане клопотання та відмовив у його задоволенні.
В судовому засіданні 09.09.2025 оголошено перерву до 17.09.2025 о 11:00 год.
В судовому засіданні 17.09.2025 суд заслухав вступні слова позивача та відповідача 1., оголосив перерву до 24.09.2025 о 13:45 год.
18.09.2025 позивач керуючись статтею 46 ГПК України подав заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій зазначив:
"цією заявою позивач відмовляється від третьої позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 62 від 22.02.2021 "Про затвердження акта приймання-передачі" в цілому та просить суд задовольнити третю позовну лише в частині що стосується нерухомого майна розміщеного за адресою місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54, а саме:
3. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 62 від 22.02.2021 року "Про затвердження акта приймання - передачі" в частині затвердження Акта приймання-передачі, складеного 18.02.2021 комісією з питань прийняття-передачі майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської територіальної громади майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської територіальної громади щодо приймання-передачі майна, закріпленого за дитячо-юнацькою спортивною школою "Чемпіон" та розміщеного за адресою місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54.
Відповідач 1 з огляду на подання вказаної заяви подав 22.09.2025 заяву, в якій вказав що залишає розгляд заяви на розсуд суду, однак зазначив про те, що має сумніви щодо обсягу прав та повноважень адвоката Іванченка В.В., обмежень щодо їх вчинення, зокрема щодо повноважень на відмову від позову чи частини позовних вимог і зміну предмету позову.
Розглядаючи заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, суд зазначає таке.
Позивач звернувся з позовом до суду в т.ч. з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради
№ 62 від 22.02.2021 "Про затвердження акта приймання-передачі", в позовній заяві зазначив, що ним можуть бути подані уточнення позовних вимог у зв'язку з ознайомленням в судовому порядку з документами, які слугували підставою для реєстрації оскаржуваного права власності.
Під час ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи позивачем встановлено, що рішення № 62 від 22.02.2021 стосується і іншого майна.
Відповідно до ст. 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Заява позивача не стосується зміни предмету та підстав позову, а в запропонованому повному формулюванні стосується саме відмови від частини позовних вимог, відтак підлягає задоволенню.
Що стосується повноважень адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За приписами ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Положенням ч. 4 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №369/13467/20 зазначено, що ордер, який виданий адвокатом і містить його підпис, є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи.
Не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок про обов'язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Згідно ч. 1, 2 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Таким чином, долучений адвокатом Іванченко В.В. ордер про надання правничої допомоги серії ВА №1071097 від 24.01.2024 (т. 1 а.с. 129), в якому не було зазначено про обмеження, є належним та достатнім підтвердженням повноважень як представника позивача у даній справі.
22.09.2025 Бобринецькою міською радою подано заперечення на клопотання про стягнення витрат на надання правничої допомоги.
23.09.2025 третьою особою подано заяву про долучення доказів, а саме архівної копії рішення Червонодолинської сільської ради від 11.08.2015 № 289 "Про добровільне об'єднання територіальних громад".
Суд задовольняє вказане клопотання та долучає до матеріалів справи зазначене рішення.
24.09.2025 Бобринецькою міською радою подано додаткові пояснення у справі щодо окремих обставин перебування спірного комплексу будівель у режимі майна спільної власності територіальних громад.
Суд долучає вказані пояснення до матеріалів справи.
В засіданні 24.09.2025 оголошено перерву до 29.09.2025 о 12:00 год.
В засіданні 29.09.2025 оголошено перерву до 13.10.2025 о 11:45 год.
Позивачем та відповідачем 1 подані письмові записи до заключних слів.
В засіданні 13.10.2025 оголошено перерву до 21.10.2025.
Обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається сторонами формування майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району почалося у 1992 році після прийняття виконавчим комітетом Бобринецької районної ради рішення від 06.03.1992 №40 "Про розмежування майна району", яким, у тому числі було затверджено перелік майна, яке передається до комунальної власності.
Рішенням Бобринецької районної ради №62 від 07.12.2006 "Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл та міста району", було затверджено Перелік підприємств, установ і організацій, приміщень спільної власності територіальних громад сіл та міста району.
В подальшому Бобринецькою районною радою прийнято рішення №219 від 24.03.2017 "Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл та міста району", яким затверджено Перелік нерухомого майна (приміщень) підприємств, установ і організацій спільної власності територіальних громад сіл та міста району, що перебувають в управлінні районної ради, який оформлено додатком 2. Під номером 7 у такому переліку значиться "Комплекс будівель (дитячо-юнацька спортивна школа)" за адресою м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54.
Згідно з пунктом 6 Рішення Бобринецької районної ради №219 затверджено перелік нерухомого майна, відчуження якого, у тому числі шляхом приватизації, забороняється, у тому числі, "Комплекс будівель (дитячо-юнацька спортивна школа)" за адресою м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54.
20.07.2017 року було зареєстроване право комунальної власності Бобринецької районної ради на об'єкт нежитлової нерухомості за адресою в м. Бобринець вул. Вознесенська, 54 ( т. 1 а.с. 113).
Рішенням Бобринецької районної ради №494 від 21.10.2020 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради" вирішено надати згоду та безоплатно передати приміщення із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району до комунальної власності Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області згідно додатку.
Як вбачається з додатку до вказаного рішення, до переліку приміщень та майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, що безоплатно передається у комунальну власність Бобринецької міської ради, включено дитячо-юнацьку спортивну школу "Чемпіон" за адресою м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54 (т. 1 а.с. 12).
Рішенням №144 від 08.12.2020 "Про надання згоди на безоплатну передачу та прийняття у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна (м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54) із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району" Бобринецька міська рада надала згоду на безоплатну передачу у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна згідно з Переліком приміщень та майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, що безоплатно передаються у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади (додається) та вирішила прийняти у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади, у тому числі і комплекс будівель (дитячо-юнацька спортивна школа) за адресою: м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54 ( т. 1 а.с. 14).
Рішенням № 62 від 22.02.2021 "Про затвердження акта приймання-передачі", виконавчий комітет Бобринецької міської ради затвердив Акт приймання-передачі, складений 18.02.2021 комісією з питань прийняття-передачі майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської територальної громади майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської територіальної громади щодо приймання-передачі майна, закріпленого за адресами: місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54; місто Бобринець, вул. Миколаївська, 62; та місто Бобринець, вул. Соборна, 121 (т. 2 а.с. 117).
В подальшому на підставі наданих документів, поданих для державної реєстрації, а саме: рішення органу місцевого самоврядування, "Про затвердження акта прийому-передачі", серія та номер 62 від 22.02.2021, видавник Бобринецька міська рада; рішення органу місцевого самоврядування , серія та номер 144, виданий 08.12.2020, видавник Бобринецька міська рада державним реєстратором Демецькою Т.М. було зареєстровано право власності Бобринецької міської ради на комплекс будівель, розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Бобринець, вулиця Вознесенська, 54.
Вказані обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №245849067 від 25.02.2021.
В подальшому Рішенням Бобринецької міської ради від 25.02.2021 № 385 "Про передачу майна в оперативне управління комунальним закладам та комунальній установі Бобринецької міської ради відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради передано отримане із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району по Акту приймання-передачі майна від 18.02.2021 (щодо майна, розташованого в т.ч. за адресою м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54 для забезпечення статутної діяльності комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа "Чемпіон" Бобринецької міської ради в оперативне управління в т.ч. комплекс будівель загальною площею 427,7 кв.м. за адресою Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54 (т. 1 а.с. 124 - 126).
За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за третьою особою зареєстроване 13.03.2021 відповідне речове право (номер запису 41086551) - право оперативного управління.
Кетрисанівська сільська рада заперечує проти передачі нежитлового приміщення із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району без її згоди, вважає такі дії порушенням прав співвласника такого майна, що і стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до господарського суду.
Відповідач 1 та третя особа зазначають, що Кетрисанівська сільська рада ніколи не була власником або співвласником спірного комплексу будівель або його частини, у розумінні статей 317, 319 ЦК України.
Законом або договором не встановлено спільну сумісну або спільну часткову власність на спірний комплекс будівель.
Перебування спірного комплексу будівель у режимі майна спільної власності територіальних громад сіл та міста колишнього Бобринецького району не є підставою для набуття Кетрисанівською сільською територіальною громадою права власності на нього або на його частину.
Кетрисанівська територіальна громада не є правонаступником нерухомого майна, в тому числі спірного майна, розташованого на території Бобринецької міської територіальної громади, та речей, призначених для його обслуговування і пов'язаних з ними спільним призначенням.
Спірний комплекс будівель не відповідає жодному із визначених законом критеріїв для наділення Кетрисанівської сільської територіальної громади майновим правом на нього (абзаци третій, четвертий пункту 10 Розділу V Закону № 280, пункт 39 Розділу VІ Бюджетного кодексу України).
Щодо викладених обставин суд зазначає наступне.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частинами 3, 4, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Частиною 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право:
1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;
2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;
3) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Абзацами 1-4 п. 10 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції станом на дату прийняття відповідачем рішення, з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Як вбачається з матеріалів справи спірне нерухоме майно перебувало у спільній власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, про що надано копії рішень Бобринецької районної ради, у тому числі рішення №219 від 24.03.2017 "Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл та міста району", яким було затверджено Перелік нерухомого майна (приміщень) підприємств, установ і організацій спільної власності територіальних громад сіл та міста району, що перебувають в управлінні районної ради, який оформлено додатком 2. У вказаному переліку зазначено «Комплекс будівель (дитячо-юнацька спортивна школа)" за адресою м. Бобринець, вул.Вознесенська, 54.
Верховний Суд у постанові від 15.02.2021 у справі № 904/4109/21 зазначив, що за своїм змістом норма абзацу 3 пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній до 05.12.2020) має імперативний характер, позаяк у співвідношенні з частиною 8 статті 60 цього Закону встановлює дві виняткові підстави обов'язкового відчуження районною чи обласною радою об'єктів права спільної власності територіальних громад на користь конкретної місцевої територіальної громади району чи області незалежно від наявності згоди інших територіальних громад району чи області на вилучення вказаних об'єктів, а саме: 1) окремі об'єкти права спільної власності територіальних громад знаходяться на території місцевої територіальної громади (сільської, селищної, міської, об'єднаної); 2) зазначені об'єкти задовольняють колективні потреби виключно тієї територіальної громади, на території якої вони знаходяться. Подібний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 925/1846/21.
Окрім того в постановах від 15.02.2021 у справі № 904/4109/21, від 23.02.2021 у справі № 903/900/21 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, передбаченим частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", об'єкти права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району та області, управління якими здійснюють районні та обласні ради, не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо зазначених територіальних громад або відповідних рішень рад чи уповноважених ними органів, за винятком випадків, передбачених законом. Зокрема, але не виключно, до таких виняткових випадків, коли згода інших територіальних громад на передачу об'єктів права спільної власності не потрібна, належать передбачені абзацом 3 пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" випадки, а саме: цілісний майновий комплекс підприємства, яке є спільною власністю територіальних громад району або області, окремі об'єкти (нерухоме майно, індивідуально визначене майно тощо) знаходяться на території конкретної місцевої територіальної громади та задовольняють виключно колективні потреби цієї територіальної громади. Таким чином, визначати правову долю об'єктів комунальної власності, в тому числі тих, що перебувають у спільній власності сіл, селищ, міст та знаходяться в управлінні районної або обласної ради, шляхом прийняття відповідних рішень мають право безпосередньо територіальні громади сіл, селищ, міст або їх представницькі органи - відповідні місцеві ради, тоді як районна або обласна рада зобов'язана здійснювати повноваження щодо відчуження комунального майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст виключно у зазначених вище випадках, але водночас може (має право) здійснювати відповідні повноваження у випадку надання районній або обласній раді на підставі частини 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" таких повноважень відповідними радами, які представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання згоди Кетрисанівською сільською територіальною громадою на відчуження на користь Бобринецької міської ради спільного майна.
Проте всупереч зазначеним вище нормам законодавства Бобринецькою районною радою було прийнято рішення №494 від 21.10.2020 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради" та надано згоду безоплатно передати приміщення із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району до комунальної власності Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області згідно додатку 2.
При цьому відповідачами не доведено та не надано відповідних доказів того, що нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54, задовольняє виключно колективні потреби Бобринецької територіальної громади.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Бобринецької районної ради №494 від 21.10.2020 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради" у частині, що стосується передачі із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської ради дитячо-юнацької спортивної школи "Чемпіон", що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54.
Враховуючи висновки суду щодо наявності підстав для скасування рішення Бобринецької районної ради №494 від 21.10.2020 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради", відповідно підлягає задоволенню позовна вимога про скасування рішення Бобринецької міської ради від 08.12.2020 року № 144 "Про надання згоди на безоплатну передачу та прийняття у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна (м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54) із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району", оскільки така вимога є похідною, рішення прийнято за результатом розгляду пропозицій, викладених у пункті 2 рішення Бобринецької районної ради №494 від 21.10.2020, скасованого судом.
Відповідно також підлягає задоволенню вимога про визнання протиправним та скасуванню рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 62 від 22.02.2021 року "Про затвердження акта приймання - передачі" в частині затвердження Акта приймання-передачі, складеного 18.02.2021 комісією з питань прийняття-передачі майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської територіальної громади майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської територіальної громади щодо приймання-передачі майна, закріпленого за дитячо-юнацькою спортивною школою "Чемпіон" та розміщеного за адресою місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54.
Окрім того позивач, згідно позовної заяви просив припинити речове право Бобринецької міської ради на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54, номер відомостей про речове право: 40718531, зареєстроване 22.02.2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції на дату державної реєстрації права комунальної власності Бобринецької міської ради, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Згідно абз.3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, чинній на момент розгляду даної справи, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Зазначена норма містить чіткі способи захисту порушеного права, а саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав.
Господарський суд встановив, що реєстрація права комунальної власності Бобринецької міської ради на спірний об'єкт нерухомого майна відбулася на підставі: рішення органу місцевого самоврядування, "Про затвердження акта прийому-передачі", серія та номер 62 від 22.02.2021, видавник Бобринецька міська рада; рішення органу місцевого самоврядування , серія та номер 144, виданий 08.12.2020, видавник Бобринецька міська рада.
Враховавши норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції закону як на момент державної реєстрації права, так і на день розгляду справи у суді, господарський суд дійшов висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту його права, який призведе до відновлення первинного стану сторін. Встановивши, що спосіб захисту права відповідає нормам ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" господарський з дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З приводу заяви відповідача 1 та третьої особи про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом наведеної норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а отже, і обґрунтованості позовних вимог.
Пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19) постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" по всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, який неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.
Також, п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (із змінами) в Україні з 24.02.2022 на території України діє воєнний стан.
Таким чином, починаючи з 12.03.2020 строки позовної давності, визначені ст. 257 ЦК України, продовжені на строк дії карантину та воєнного стану та відповідно позивачем не пропущені.
Аналогічна позиція підтримана апеляційною та касаційною інстанціями у справах № 912/2447/23, 912/2449/23.
Щодо вимоги відповідача 1 застосувати висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 щодо перебігу процесуальних строків звернення до суду з позовами під час дії карантину та в умовах воєнного стану, то суд враховує також позицію Верховного Суду викладену у постанові від 13.08.2025 у справі № 918/2/24:
"5.81. Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.
5.85. Зазначене стосується й посилань Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, оскільки висновок з приводу того, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовом стосувалось положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та застосування процесуальних строків, а не положень Цивільного кодексу України, які регулюють питання позовної давності.
5.86. За таких умов висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.01.2022 у справі № 370/522/16-ц та від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, не можуть вважатися релевантними для вирішення даного спору, оскільки вони сформульовані у контексті застосування процесуальних норм та стосуються питань дотримання чи поновлення процесуальних строків. Натомість спір у цій справі пов'язаний із застосуванням положень Цивільного кодексу України, які регулюють інститут позовної давності як матеріально-правової категорії.
5.87. Із урахуванням установлених обставин та наданої правової оцінки, Суд погоджується з висновками судів, що Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, не пропустив строк позовної давності. Вказане свідчить про врахування та дотримання правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 22.10.2024 у цій справі, з правильним застосуванням норм матеріального права за наслідками нового розгляду спору".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За подання 4 позовних вимог позивач сплатив 13420,00 грн, тоді як необхідно було 10736,00 грн.
Відтак судовий збір в сумі 2684,00 грн може бути повернутий судом за клопотанням позивача як внесений в більшому розмірі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача 1 та відповідача 3.
Позивач 11.08.2025 подав клопотання про стягнення витрат на надання правничої допомоги, згідно якої просить суд стягнути солідарно з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача 15000,00 грн у складі судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.
До заяви додано договір № 44/23 від 25.12.2023, акт про надання правничої допомоги, додаткову угоду про встановлення ціни договору до договору № 44/23 про надання правничої допомоги від 25.12.2023 у справі № 912/2444/23, платіжну інструкцію № 26/12/2023 від 27.12.2023.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які Кетрисанівська сільська рада понесла та очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, в розмірі 15 000,00 грн, міститься у доданому до позову додатку. При цьому, докази на підтвердження розміру витрат на надання правничої допомоги подані разом з клопотанням №б/н від 11.08.2025 про стягнення таких витрат у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.
Бобринецька міська рада вважає заявлені Кетрисанівською сільською радою до стягнення витрати на надання правничої допомоги недоведеними та неспівмірними, тому просить відмовити у задоволенні клопотання з таких підстав.
У відзиві на позовну заява Бобринецька міська рада зазначила, що доданий до позовної заяви попередній розрахунок суми судових витрат є завищеним, оскільки за останні два роки мають місце аналогічні шість позовів Бобринецької міської ради і 11 позовів Кетрисанівської сільської ради, які є позовами однієї категорії, що спрощує справу, уніфікує реалізацію адвокатом заходів представництва інтересів позивача, та як наслідок, зменшує обсяг виконаних робіт та час, витрачений адвокатом на їх виконання.
На день підписання та подання позовної заяви (22.12.2023) договір про надання правничої допомоги, як підставу для виникнення судових витрат та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, не укладав. Такий договір був укладений між Кетрисанівською сільською радою і МАО "Рада" лише 25.12.2023 та зареєстровано у органі ДКС України 27.12.2023.
Заявлена у попередньому розрахунку сума судових витрат явно завищена та не була фактично понесеною, а попередній розрахунок не відповідає вимогам статті 30 Закону № 5076, статті 129 ГПК України.
Неподання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги позбавило міську раду можливості спростовувати ймовірну неспівмірність заявлених у клопотанні від 11.08.2025 витрат на професійну правничу допомогу.
Серед доказів, наданих до суду позивачем, відсутні додаткові угоди до договору:
- додаткова угода про визначення адвоката - відповідальної особи за здійснення правничої допомоги, як це передбачено у пункті 2.1 розділу 2 договору № 44/23;
- додаткова угода у розумінні пункту 5.2. розділу 5 договору № 44/23;
- додаткова угода у розумінні пункту 3.1. розділу 3 договору № 44/23.
Враховуючи відсутність згаданих додаткових угод до договору № 44/23, а також положення статті 26 Закону № 5076, за якими адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги, Положення про ордер на надання правничої допомоги у новій редакції від 24.01.2024 є сумнівними.
Додана до відповіді на відзив від 29.01.2024 копія ордера на надання правничої допомоги від 24.01.2024 свідчить про наділення адвоката Іванченка В.В. повноваженнями на надання правничої допомоги у Господарському суді Кіровоградської області з 24.01.2024 та відсутність підписів як адвоката так і керівника, скріпленого печаткою міжнародного адвокатського об'єднання "Рада".
Міська рада вважає, що заявлений до розподілу та стягнення розмір правничої допомоги у сумі 15000 грн є явно завищеним та необґрунтованим. Позивачем: не доведено наявність до 25.12.2023 судових витрат, які виникли на підставі договору надання правничої допомоги та, відповідно, обґрунтованість Попереднього розрахунку; не деталізовано, навіть з огляду на функціональність, заявлені до розподілу та стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн; не доведено реальність витрат на правничу допомогу на суму 15000 грн згідно з Договором від 25.12.2023, наданих Виконавцем (МАО "Рада") та отриманих Замовником (Кетрисанівською сільською радою) у день його укладення сторонами 25.12.2023.
Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України. Так, за ч. 4 ст. 129 ГПК України розподіл інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та встановлює, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За приписами ст. 1 цього Закону:
- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1, 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Законодавець у ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово зазначали таке:
- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);
- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).
Як вбачається з матеріалів справи, попередній розрахунок суми судових витрат позивача, понесених і які очікується понести в зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, наведений у додатку до позовної заяви (т. 1, а.с. 22) та становить 15 000 грн.
Розрахунок витрат на загальну суму 15 000 грн на умовах договору про надання правової допомоги між Кетрисанівською сільською радою та Міжнародним адвокатським об'єднанням "Рада" наступний:
- підготовка позовної заяви 7 000 грн.;
- технічна робота з документами 2 000 грн.;
- підготовка відповіді на відзив 1 000 грн.;
- представництво інтересів в суді 4 000 грн.;
- технічна робота з документами 1 000 грн.
25.12.2023 між Кетрисанівською сільською радою (далі - Замовник) та Міжнародним адвокатським об'єднанням "РАДА" (далі - Виконавець) укладено договір №44/23 про надання правничої допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 3.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати йому Правничу допомогу, яка складається з окремих доручень про надання правничої допомоги, місце та орган виконання доручення, характер справи, визначається додатковими угодами до Договору.
Пункт 2 Договору, зокрема, містить визначення терміну: Гонорар - грошова виплата, яка розраховується з сумарної кількості Умовних, Представницьких та Дорожніх годин, помноженої на вартість цих годин, пов'язаних з предметом Договору, або грошова виплата фіксованого розміру за фактично надану Правничу допомогу, яка визначається згідно Додатку - 1.
За умовами п. 2.9. Договору правнича допомога - комплекс дій Виконавця, що вчиняються на користь та в інтересах Замовника і складаються з правничої допомоги у вигляді захисту прав, свобод та законних інтересів Замовника, надання консультацій, складання документів правового характеру, представництва прав і обов'язків Замовника, здійснення інших необхідних видів правничої допомоги.
Відповідно до пункту 5.2. обсяг прав та повноважень адвоката, обмеження щодо їх вчинення, визначаються сторонами у додаткових угодах до договору про надання окремого виду правничої допомоги залежно від змісту доручення.
Положеннями п. 6.3. Договору визначено, що результати Правничої допомоги оформляються Актом та є підставою для нарахування Гонорару. В Акті зазначається Гонорар та/або Винагорода, фактичні витрати Виконавця, які не включаються в Гонорар.
У п. 7.1., 7.2. Договору сторонами погоджено, що ціна Договору визначається Сторонами в додатковій угоді до Договору за результатами фактично наданої Виконавцем Правничої допомоги.
Згідно з п. 10.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але не раніше завершення виконання окремих доручень про надання Правничої допомоги.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
25.12.2023 між Кетрисанівською сільською радою та Міжнародним адвокатським об'єднанням "РАДА" підписано додаткову угоду №1 про встановлення ціни Договору до Договору №44/23 про надання правничої допомоги від 25.12.2023, відповідно до умов якої Виконавець надав Замовнику наступну Правничу допомогу на суму 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн без ПДВ.
Згідно платіжної інструкції №26/12/2023 від 27.12.2023 послуги на загальну суму 15 000,00 грн оплачені Кетрисанівською сільською радою. В призначенні платежу зазначено "Правнича допомога; згідно договору № 44/23 від 25.12.2023р., акт надання послуг № 44 від 25.12.2023р.; без ПДВ".
Сторонами складено та підписано акт про надання правничої допомоги, відповідно до якого Виконавець надав Замовнику наступну Правничу допомогу: представництво інтересів у суді першої інстанції за позовом, щодо оскарження права власності на нерухоме майно за адресою вул. Вознесенська, 54, м. Бобринець, вартістю 15 000,00 грн.
Надаючи оцінку наданим позивачем доказам понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, суд зауважує, що надання Міжнародним адвокатським об'єднанням "Рада" послуги з підготовки позовної заяви №б/н від 22.12.2023 не є доведеним документально, з урахуванням того, що договір про надання правничої допомоги між позивачем та АО "Рада" був укладений 25.12.2023, тобто, після дати складення самої позовної заяви. 22.12.2023 позовна заява з додатками вже була направлена засобами поштового зв'язку іншим учасникам справи (т. 1, а.с. 23 - 25).
У пункті 30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, на яку також посилається Бобринецька міська рада, зроблено висновок, що відсутність документального підтвердження надання правничої допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Таким чином, надання правничої допомоги щодо підготовки позовної заяви не підтверджується матеріалами справи, тому, такі витрати не можуть відшкодовуватися за рахунок відповідачів.
Стосовно відшкодування витрат на технічну роботу з документами, суд зазначає, що зазначена робота не потребує спеціальної освіти та не може вважатися послугою з надання правової допомоги, відтак, окремому відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягає.
Так як сторонами в додатковій угоді встановлена фіксована сума в розмірі 15000,00 грн за надані послуги по договору № 44/23 від 25.12.2025 у справі № 912/2444/23, а підписанням акта про надання правничої допомоги сторони підтвердили надання послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції за позовом щодо оскарження права власності на нерухоме майно за адресою вул. Вознесенська, 54 м. Бобринець, що також підтверджується фактичним наданням послуг адвокатом Іванченко В.В., доводи відповідача 1 щодо відсутності детального опису робіт з визначенням погодинної вартості послуг, наявності всіх додаткових угод до договору, тощо є безпідставними.
Вище судом вже зазначалось, що відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За приписами ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Положенням ч. 4 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №369/13467/20 зазначено, що ордер, який виданий адвокатом і містить його підпис, є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи.
Не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок про обов'язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Згідно ч. 1, 2 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Таким чином, долучений адвокатом Іванченко В.В. ордер про надання правничої допомоги серії ВА №1071097 (т. 1 а.с. 129), в якому не було зазначено про обмеження, є належним та достатнім підтвердженням повноважень як представника відповідача у даній справі.
Наданий ордер відповідає всім вимогам закону щодо його оформлення.
Судом здійснена оцінка рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов'язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також врахувавши доводи заперечень, які частково знайшли своє підтвердження, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в Господарському суді Кіровоградської області, є обґрунтованими в сумі 5 000 грн., з яких: підготовка відповіді на відзив 1 000 грн; представництво інтересів в суді 4 000 грн. (підтверджується протоколами с/з).
Таким чином, відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5 000,00 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною адвокатом Іванченко В.В. роботою в Господарському суді Кіровоградської області.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, покладаються на відповідача 1 та на відповідача 3.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Прийняти відмову позивача від частини позовних вимог, викладену в заяві від 18.09.2025.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бобринецької районної ради від 21.10.2020 року № 494 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради" в частині безоплатної передачі у комунальну власність Бобринецької міської ради комплексу будівель (дитячо-юнацька спортивна школа), що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бобринецької міської ради від 08.12.2020 року № 144 "Про надання згоди на безоплатну передачу та прийняття у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна (м. Бобринець, вул. Вознесенська, 54) із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району".
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 62 від 22.02.2021 року "Про затвердження акта приймання - передачі" в частині затвердження Акта приймання-передачі, складеного 18.02.2021 комісією з питань прийняття-передачі майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської територіальної громади майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Бобринецької міської територіальної громади щодо приймання-передачі майна, закріпленого за дитячо-юнацькою спортивною школою "Чемпіон" та розміщеного за адресою місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54.
Припинити речове право Бобринецької міської ради на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул. Вознесенська, 54, номер відомостей про речове право 40718531, зареєстроване 22.02.2021 року.
Стягнути з Бобринецької районної ради (код ЄДР 24713868, вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кіровоградська обл., 27200) на користь Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДР 04365508, вул. Шкільна, 47, с. Кетрисанівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська область, 27247) судовий збір у розмірі 5368,00 грн та 2500,00 грн витрат на правову допомогу.
Стягнути з Бобринецької міської ради (вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27200, і.к. 04055239) на користь Кетрисанівської сільської ради (вул. Шкільна, 47, с. Кетрисанівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27247, і.к. 04365508) судовий збір у розмірі 5368,00 грн та 2500,00 грн витрат на правову допомогу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.10.2025.
Суддя В.Г. Кабакова