Справа № 141/766/25
Провадження №2/141/345/25
28 жовтня 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.,
при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 141/766/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 853256788 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV98DB2.
Зокрема, відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, пройшла належну перевірку (верифікацію), ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо укладання кредитного договору (підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором).
Отже, саме відповідач ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор 06.02.2021 надав відповідачу кредит у розмірі 13250,00 грн на її банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала у заявці при укладенні кредитного договору.
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту - клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (далі по тексту - фактор) було укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до зазначеного договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії даного договору.
При цьому, умовами договору факторингу між сторонами визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (первісного кредитора) до боржників (відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 129 від 13.04.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 129 від 13.04.2021 до договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору), додано акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, умовами якого визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон Плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Окрім того, умовами даного договору факторингу визначено, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Також ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання вказаного договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору), додається платіжна інструкція.
08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Також умовами даного договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 45840,25 грн.
Підсумовуючи викладене, у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов'язань за кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021, позивач як новий кредитор просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021 у розмірі 45840,25 грн, з яких: 13250,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 32590,25 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 05.09.2025 провадження у справі № 141/766/25 відкрито та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін 07.10.2025, виклик відповідача ОСОБА_1 здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України.
Також ухвалою суду від 05.09.2025 зобов'язано Державну прикордонну службу України надати суду інформацію (витяг з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України») щодо перетину державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду-виїзду громадянкою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , та/або ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 06.02.2021 по день надання інформації із зазначенням пункту пропуску, дати перетину, напряму, мети прямування та дати повернення в Україну, а також зобов'язано позивача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази направлення ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за укладеним кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021 та обґрунтований розрахунок з посиланням на докази сплати відповідачем коштів за кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021.
Окрім того, ухвалою суду від 05.09.2025 витребувано у АБ «Укргазбанк» інформацію, а саме: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка НОМЕР_1; про факт зарахування коштів на картковий рахунок маска картки НОМЕР_1 у період з період з 06.02.2021 по 11.02.2021 у сумі 13 250,00 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_7 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на картковий рахунок маска карти НОМЕР_1 , за період з 06.02.2021 по 11.02.2021 у сумі 13 250,00 грн, надати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); повного номера рахунка маска картки НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_8, надати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) (клієнта банку) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_1 . У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_1 не належить позичальнику ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти НОМЕР_1 .
12.09.2025 до суду від АБ «Укргазбанк» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 05.09.2025, зі змісту якої убачається, що в автоматизованій системі АБ «Укргазбанк» відсутня інформація про клієнта на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та не зареєстрований фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . Платіжні картки з BIN № НОМЕР_1 емітувались «Sportbank» (Спорт-банк).
18.09.2025 до суду надійшов лист Державної прикордонної служби України № 19/74690-25-Вих від 17.09.2024, зі змісту якого убачається що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, 16.04.2021 о 09:26 год здійснила перетин кордону України, пункт пропуску - Гоптівка, напрям - виїзд, характеристика транспортного засобу - пішохід. Інша інформація щодо перетину кордону України в зворотньому напрямку відсутня.
Також 18.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» директора Полякова О.В. надійшла заява від 18.09.2025 про витребування у АТ«ТАСКОМБАНК» інформації, а саме документів, що підтверджують перерахування коштів на картку позичальника.
Ухвалою суду від 07.10.2025 заяву представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» директора Полякова О.В. від 18.09.2025 про витребування доказів у АТ«ТАСКОМБАНК» задоволено, відкладено розгляд цивільної справи № 141/766/25 на 28.10.2025.
23.10.2025 до суду від АТ«ТАСКОМБАНК» надійшов лист № 6304/47.7.-БТ від 16.10.2025 про надання інформації, згідно якого банк повідомляє, що станом на 13.10.2025 в АТ «ТАСКОМБАНК» відсутня інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідно, рахунки в АТ «ТАСКОМБАНК» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не відкривались, банківські платіжні картки не видавались, а також про неможливість надання запитуваної в резолютивній частині ухвали суду інформації щодо банківської платіжної картки № НОМЕР_1. Банк повідомляє, що БІН 5354 66 - ідентифікатор, в якому зашифрована інформація про банк-емітент платіжної картки, не належить АТ «ТАСКОМБАНК», оскільки ідентифікатором БІН картка належить АБ «УКРГАЗБАНК», а номер телефону НОМЕР_3 клієнтам АТ «ТАСКОМБАНК» не належить. Тому, зважаючи на викладене, АТ «ТАСКОМБАНК» не може надати інформацію, запитувану в резолютивній частині ухвали суду.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, в судове засідання 28.10.2025 не з'явився, повноважного представника до суду не направив, жодних інших заяв та клопотань суду не подав.
Натомість, у позовній заяві директор ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О.В. просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України в судове засідання в черговий раз не з'явилася, жодних заяв чи клопотань суду не подала, повноважного представника до суду не направила, правом на подачу відзиву не скористалась.
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Окрім того, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При вирішені питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності відповідача суд враховує, що провадження по даній справі відкрито 05.09.2025, строки для подання заяв по суті справи, визначених статями 191, 193, 199 ЦПК України закінчились, а відзив та зустрічний позов на позовну заяву в строки встановлені ухвалою суду від 05.09.2025 відповідачем подано не було.
Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права прокурора та позивача на своєчасний судовий розгляд справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 28.10.2025 постановлено провести заочний розгляд справи № 141/766/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи № 141/766/25, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
06.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі по тексту - позичальник) було укладено кредитний договір № 853256788 (далі по тексту - кредитний договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 13250,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1. кредитного договору).
Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі по тексту - «дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п.1.2., п. 1.3. кредитного договору).
Згідно п. 1.4 кредитного договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
- виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 273,75 процентів річних, що становить 0,75 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.1. кредитного договору);
- за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310,25 процентів річних, що становить 0,85 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, позичальнику може бути надано додаткову знижку від індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» кредитодавця, які розміщені на сайті кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього договору позичальнику присвоєний 6 рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього договору ( п. 1.4.2. кредитного договору);
- у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду (п. 1.4.3. кредитного договору).
Відповідно до п. 1.5., п. 1.6. кредитного договору, позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду. Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.7. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Згідно п. 1.7. кредитного договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
- зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.7.1.кредитного договору);
- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.7.2. кредитного договору).
Згідно п. 1.8. кредитного договору, проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.
Попередній розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього договору, наведено в паспорті споживчого кредиту, що є невід'ємним додатком до цього договору, та у графіку розрахунків наведеному в додатку № 1 до цього договору. Сторони погодили, що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п.1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі продовження строку надання кредиту, надає позичальнику та регулярно оновлює графік розрахунків на період продовження строку надання кредиту, з відповідним коригуванням терміну платежу, шляхом відображення такої інформації в особистому кабінеті позичальника. Продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору. Збільшення розміру дисконтної, індивідуальної, базової процентних ставок та розмір процентів що нараховується після закінчення дисконтного періоду в порядку, що не визначений цим договором в односторонньому порядку кредитодавцем без згоди позичальника не допускається (п. 1.9.-п. 1.11 кредитного договору).
Невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua. Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов'язання що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис ( п.4.1.-п. 4.4. кредитного договору)
Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до додатку № 1 до договору № 853256788 від 06.02.2021, сторони погодили графік розрахунків, а саме: термін платежу - 08.03.2021, суму кредиту - 13250,00 грн, нараховані проценти - 2981,40 грн, а також суму до сплати - 16231,40 грн. Також сторонами погоджено, що орієнтовна реальна процентна ставка, що базується на припущенні про застосування до взаємовідносин між сторонами дисконтної процентної ставки, складає 273,75 процентів річних. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, термін платежу автоматично зміщується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту, та є 30 (тридцять) днем користування кредитом починаючи з дати отримання кредиту позичальником. У разі користування кредитом понад встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду чи у разі продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. договору, графік розрахунків наведений в п. 1 цього додатку втрачає юридичну силу, а оновлений актуальний графік розрахунків відображається кредитодавцем позичальнику в особистому кабінеті позичальника. У разі настання передбаченої п. 1.4.3. договору відкладальної обставини, без застосування п.1.4.2 договору, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів за встановлений в п. 1.2. договору строк у розмірі розрахованому за базовою процентною ставкою, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 20007 грн 50 коп та буде включати в себе: 1) загальні витрати за кредитом - проценти за користування кредитом у розмірі 6757 грн 50 коп; 2) суму кредиту у розмірі 13250 грн 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за базовою процентною ставкою складе - 620,50 процентів річних. В період продовження строку надання кредиту після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою зазначеною в п. 1.7.2. договору. Цей додаток є невід'ємною частиною договору № 853256788 від 06.02.2021.
Додаток № 1 до кредитного договору № 853256788 від 06.02.2021 підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Як убачається з паспорту споживчого кредиту до договору № 853256788 від 06.02.2021, сторони погодити основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
Також 06.02.2021 ОСОБА_1 була подана заявка на отримання грошових коштів в кредит на картковий рахунок № НОМЕР_5 .
Згідно довідки щодо дій позичальника в інформаційного-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 06.02.2021 о 09:05 було подано ОСОБА_1 заявку на кредит, в подальшому 06.02.2021 о 9:13:32 одноразовий ідентифікатор було відправлено позичальнику ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_6 , в подальшому 06.02.2021 о 09:17:33 ідентифікатор було введено позичальником /відправлено товариству, та 06.02.2021 о 09:17:47 було здійснено перерахування грошових коштів позичальнику.
З платіжного доручення № 394833f2-5f74-4303-a1c9-5c251c6e210 від 06.02.2021 убачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13250,00 грн. У графі «призначення платежу» вказано про переказ коштів згідно договору № 853256788 від 06.02.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_5 .
Факт переказу коштів в сумі 13250,00 грн на платіжку картку № НОМЕР_5 також підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 853256788/23052025/Є від 23.05.2025.
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 853256788 від 06.02.2021 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 29383,75 грн.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту - клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (далі по тексту - фактор) було укладено договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору факторингу).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1 договору факторингу).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. договору факторингу).
Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2. договору факторингу).
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої п. 8.2 договору викладено в наступній редакції «строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором», інші умови залишено без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року було викладено у новій редакції. Зокрема, згідно пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020) строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 включно.
31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 включно.
31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року, у зв'язку з чим було внесено зміни до п.8.2 договору та замінено в ньому попередню дату новою «31 грудня 2024 року», доповнено договір п.11.10, а також викладено розділ 3 договору у новій редакції.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 129 від 13.04.2021, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 29688,50 грн.
Як убачається з протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги № 129 від 13.04.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення клієнтом фактору прав грошових вимог, визначених в реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним. Сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, № та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн.) і далі за переліком згідно реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в реєстрі - 13.04.2021. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень немає. Клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 3135 осіб. Загальна сума заборгованості переданої за реєстром становить 44536861,32 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (далі по тексту - клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі по тексту - фактор) укладено Договір факторингу № 05/0820-01, згідно умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору факторингу).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1 договору факторингу).
Фактор має право розпоряджатись правом вимоги на свій власний розсуд. У тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб (пункт 5.3.3. договору факторингу).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. договору факторингу).
Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2. договору факторингу).
03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 2 від 03.08.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої сторони домовилися продовжити строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 31.12.2022 включно.
30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 3 від 03.08.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої сторони домовилися продовжити строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 залишаються без змін.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 45840,25 грн.
Як убачається з протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2021, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення клієнтом фактору прав грошових вимог, визначених в реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним. Сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, № та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн.) і далі за переліком згідно реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в реєстрі - 31.08.2023. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень немає. Клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 20376 осіб. Загальна сума заборгованості переданої за реєстром становить 429712955,49 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 853256788 від 06.02.2021 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 45840,25 грн.
08.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі по тексту - клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (далі по тексту - фактор) укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, згідно умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників,включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору факторингу).
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору факторингу).
Клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства (п.1.3. договору факторингу).
Відповідно до реєстру боржників від 08.07.2025 до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, ТОВ «ФК «Ейс» було передано право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 45840,25 грн, з яких: 13250,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 32590,25 грн заборгованість по процентам.
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021, заборгованість ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості складає 45840,25 грн, з яких 13250,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 32590,25 грн - сума заборгованості за процентами.
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. У свою чергу, відповідач не виконує умови взятих на себе зобов'язань, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить у загальному розмірі 45840,25 грн.
Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Аналіз вказаних норм ст. 514 ЦК України та ст. 519 ЦК України свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц та у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійсними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
Як установлено судом та убачається з матеріалів справи № 141/766/25, 06.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 853256788.
Також з матеріалів справи убачається, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».
Разом з тим, умовами договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначено, що строк його дії закінчується 28.11.2019 (п. 8.2 договору факторингу). Отже, строк дії цього договору з урахуванням п.п. 8.1. договору, визначено з 28.11.2018 по 28.11.2019.
Як убачається зі змісту вказаного договору факторингу, ним встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Однак, суд вважає, що виходячи із умов такого договору, право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладання договору, тобто з 28.11.2018 та діяло на майбутнє, але в межах строку дії указаного договору, тобто по 28.11.2019 включно. При цьому, перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Отже, зі змісту договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 убачається, що його сторонами фактично здійснено передачу одній стороні від іншої сторони невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору, в договорі факторингу не вказано.
Таким чином, суд вважає, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 28.11.2018 не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору, а саме з 06.02.2021.
Отже, судом установлено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018, боргові зобов'язання відповідача за кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01.
Також суд зазначає, що права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 06 лютого 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачем та таким не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Суд зауважує, що витяг з реєстру прав вимоги № 11, в якому зазначено відповідача ОСОБА_1 , датується 31 серпня 2023 року, тобто більш ніж через чотири роки після укладення договору відступлення права вимоги.
Відтак, суд вважає, що у ТОВ «Таліон Плюс», як фактора, не виникло право вимоги за зобов'язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018, оскільки право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 06.02.2021, у зазначені вище договори факторингу входити не могло.
Принагідно суд зазначає, що, дійсно, чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Посилання позивача на продовження строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.
Натомість, як убачається із матеріалів справи, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
При цьому, обсяг прав та обов'язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 додатковими угодами не змінений, відтак, суд вважає, що вони не є новими договорами факторингу та не можуть підтверджувати перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Суд зауважує, що метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Статтею 81 ЦПК країни передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, з урахування фактичних обставин справи № 141/766/25, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а також наявність у позивача права звернення до суду з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 853256788 від 06.02.2021, який було укладено вже після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс», оскільки договір факторингу не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
За вказаних обставин суд вважає, що наступні переходи прав вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс», не можуть підтвердити набуття ТОВ «ФК «Ейс» прав первісного кредитора, окільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли, а тому правові підстави для задоволення позову у справі № 141/766/25 відсутні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати, пов'язані з розглядом справи № 141/766/25 суд покладає на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610- 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 273, 279, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України
Рішення суду оформлено та виготовлено 29.10.2025.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (місцезнаходження: вул. Харківське шоссе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090)
Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя С.В. Климчук