Справа № 127/16220/25
Провадження №:2/138/991/25
28.10.2025 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Київської Т.Б.,
за участю секретаря Бугери І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що 08.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 00-9758965, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 12500,00 грн. Також відповідач зобов'язалась сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 1250,00 грн, порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Кредитний договір укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Підписавши договір відповідач підтвердила, що ознайомилась із актуальною редакцією правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАКС КРЕДИТ», після чого добровільно та без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалась за сайті кредитодавця, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту, тобто вказала свої персональні ідентифікаційні дані. 25.11.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 29552,50 грн. позивачу.
Позивач зазначив, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого обов'язку внаслідок чого у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 29552,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.07.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29.09.2025 за клопотання представника позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» докази та постановлено здійснювати розгляд даної цивільної справи з повідомленням (викликом) сторін і призначено судове засідання у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином. У своєму позові просив розгляд справи проводити без його участі. Надав згоду на ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась завчасно та належним чином за зареєстрованою адресою проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.
Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на відсутність заперечень від сторони позивача, ухвалою від 28.10.2025 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 08.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Макс Кредит» було укладено договір № 00-9758965. Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума ліміту кредитної лінії складає 12500, 00 грн. Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 03.05.2025 згідно умов пункту 3.4 цього Договору. Стандартна процента ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає: 1250,00 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 цього Договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 9598,20%.
Цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту. Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 08.05.2024 сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 12500,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
До вказаного вище договору позивачем також надано до суду: Графік платежів до кредитного договору №00-9758965 від 08.05.2024; Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Макс Кредит»; довідку про ідентифікацію відповідача у системі ТОВ «Макс Кредит».
Крім того, позивачем надано паспорт споживчого кредиту до договору № 00-9758965 від 08.05.2024 в якому зазначено, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Як доказ перерахування кредитних коштів відповідача, позивачем надано до суду інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» №1106/12 від 18.12.2024 разом з додатком до неї, в якому зазначено, зокрема, що 08.05.2024 на банківську картку НОМЕР_1 було перераховано кошти у розмірі 12500,00 грн (номер транзакції 41514-68888-42834). Крім того, позивачем додано додаток до інформаційної довідки в якому зазначено ПІБ, РНОКПП позичальників, яким були перераховані кредитні кошти, серед яких є відповідач (порядковий номер 910). Також в матеріалах справи наявний лист АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250930/69229-БТ від 05.10.2025 в якому зазначено, що на ім'я відповідача емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 08.05.2024 було зараховано кошти у розмірі 12500,00 грн. До вказаного листа також додано виписку по рахунку.
Відповідно до розрахунку заборгованості, підготовленого ТОВ «Макс Кредит» за кредитним договором № 00-9758965 від 08.05.2024, станом на 25.11.2024 заборгованість відповідача становила 29552,50 грн.
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-9758965 від 08.05.2024, станом на 15.05.2025, заборгованість відповідача залишилась незмінною.
25.11.2024 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Макс Кредит» було укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс відповідно до умов якого фактор зобов'язався передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Разом з правом вимоги переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором. На підтвердження оплатності договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію №17 від 03.12.2024.
Також, 25.11.2024 між вказаними вище сторонами було підписано акт приймання-передачі до договору факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до якого фактор прийняв реєстру боржників клієнта.
Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9758965 від 08.05.2024, загальна сума заборгованості становить 29552,50 грн.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем кредитного договору №00-9758965 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №92-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт-фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор -банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №94-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому вони підлягають до виконання.
Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що договір кредиту, встановлює обов'язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення позики, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним вище договором кредиту у загальному розмірі 29552,50 грн.
Крім того, представник позивача у своєму позові просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на правничу допомогу та сплати судового збору.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, 07.04.2025 між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір про надання правової допомоги №07/04/25-02.
У розділі 3 вказаного вище договору передбачено, що отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджуються сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
До вказаного вище договору позивачем також долучено протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, який є додатком до договору, в якому наведено перелік послуг та їх вартість з розрахунку «год/грн».
Відповідно до додаткової угоди № 28 до вказаного вище договору від 07.04.2025 клієнт доручив, а адвокатське бюро прийняло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №00-9758965 укладеного 08.05.2024 з відповідачем.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025 згідно договору №07/04/25-02 від 07.04.2025 адвокатом було витрачено 6 год. Сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).
Також, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при задоволенні позову звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України такі витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, ціни позову, розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи з конкретних обставин даної справи та те що дана категорія справ не є складною і з даного питання є установлена судова практика, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.
З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 2000,00 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.
Керуючись ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1752 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9758965 в розмірі 29552 гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у виді судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»», Код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул.Харківське шосе, 19, офіс 2005, м.Київ, 02090.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т.Б.Київська