ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2025Справа № 910/11214/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НР-САВ ЛТД ГРУП"
про стягнення 218 330,35 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (далі - позивач, ТОВ "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НР-САВ ЛТД ГРУП" (далі - відповідач, ТОВ "НР-САВ ЛТД ГРУП") про стягнення 218 330,35 грн, з яких: 108 295,81 грн заборгованість, 91 266,92 грн інфляційні втрати, 18 767,62 грн три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов домовленості між ТОВ "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" та ТОВ "СКД АВТО" (18.04.2024 змінено назву товариства з ТОВ "СКД АВТО" на ТОВ "НР-САВ ЛТД ГРУП") на підставі виставлених рахунків на оплату по замовленню № 70704 від 12.07.2019 та № 71404 від 12.08.2019, позивачем було виконано роботи на загальну суму 113 133,87 грн, що підтверджується актом надання послуг № 44168 від 29.08.2019 на суму 19 900,00 грн, актом надання послуг № 44169 від 29.08.2019 на суму 93 233,87 грн. У подальшому, 26.12.2019 відповідач здійснив часткове повернення матеріалів, використаних під час виконання робіт, на загальну суму 4 838,06 грн, внаслідок чого остаточний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 108 295,81 грн, оплату якої відповідач не здійснив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 позовну заяву ТОВ "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
16.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позовну заяву ТОВ "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11214/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/11214/25.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКД АВТО" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "НР-САВ ЛТД ГРУП") (далі - замовник), була досягнута домовленість щодо виконання ремонтних робіт спеціальної техніки відповідно до замовлення відповідача.
Позивачем 12.07.2019 виставлено Рахунки на оплату по замовленню № 70704 та № 71404.
Сдом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 113 133,87 грн, що підтверджується Актом надання послуг № 44168 від 29.08.2019 на суму 19 900,00 грн та Актом надання послуг № 44169 від 29.08.2019 на суму 93 233,87 грн.
У зазначених актах наведений перелік виконаних позивачем робіт та перелік використаних матеріалів.
Відповідно до Акту надання послуг № 44168 від 29.08.2019 позивач виконав роботи на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД АВТО" № 71404 від 12.07.2019.
Відповідно до Акту надання послуг № 44169 від 29.08.2019 позивач виконав роботи на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД АВТО" № 70704 від 12.07.2019.
Судом встановлено, що у Рахунках на оплату по замовленню № 70704 та № 71404 від 12.07.2019 зазначено, що рахунок дійсний до сплати протягом трьох банківських днів.
Акти надання послуг № 44168 та № 44169 від 29.08.2019 підписані виконавцем та замовником без зауважень.
Суд звертає увагу, що у Актах надання послуг зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Судом встановлено, що відповідно до Видаткової накладної (повернення) № ВП-0000029 від 26.12.2019 ТОВ "СКД АВТО" (нова назва ТОВ "НР-САВ ЛТД ГРУП") частково повернуло позивачу матеріали, які використані під час виконання робіт, на загальну суму 4 838,06 грн.
09.05.2025 позивач звернувся до відповідача з Претензією №1 про погашення заборгованості, в якій вимагав здійснити оплату за надані послуги. Однак вказана претензія була не вручена та повернута відправнику у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, за висновками суду між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір надання послуг.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не надав заперечень та(або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати або контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НР-САВ ЛТД ГРУП" про стягнення 108 295,81 грн заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 18 767,62 грн 3% річних та 91 266,92 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 18 767,62 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у сумі 91 266,92 грн, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 90 870,61 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат (396,31 грн) належить відмовити, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем допущеного арифметичну помилку.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 218 330,35 грн, з яких: 108 295,81 грн основного боргу, 18 767,62 грн 3% річних та 91 266,92 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "НР-САВ ЛТД ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" підлягають стягненню 108 295,81 грн основного боргу, 18 767,62 грн 3% річних та 90 870,61 грн інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 396,31 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 274,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та має становити 2 619,96 грн.
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва з позовом сплатив судовий збір у розмірі 3 274,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0316-8413-6598-6237 від 04.09.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 655,00 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 615,20 грн покладається на відповідача, а у сумі 4,76 грн на позивача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано копії:
- Договору №21/08 професійної правничої допомоги від 21.08.2025;
- Ордеру серії ВА № 1125306;
- акту прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 03.09.2025;
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Суд звертає увагу, що за змістом ст. 126, 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень ч. 5 ст 126 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд, дослідивши матеріали справи, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція щодо застосування критерію необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, з посиланням зокрема, на незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у господарському суді та на тривалість судових засідань міститься у Додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2020 у справі 915/1654/19.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до відшкодування суму за надання правничої допомоги позивачу до 6 000,00 грн.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НР-САВ ЛТД ГРУП" (Україна, 04050, місто Київ, вул.Глибочицька, будинок 44; ідентифікаційний код: 37961568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул.Металургів, будинок 17, офіс 105; ідентифікаційний код: 37001696) 108 295,81 грн (сто вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 81 коп.) основного боргу, 18 767,62 грн (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 62 коп.) 3% річних, 90 870,61 грн (дев'яносто тисяч вісімсот сімдесят гривень 61 коп.) інфляційних втрат, 2 615,20 грн (дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 20 коп.) судового збору та 6 000,00 (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 29.10.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА