ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/9237/25
за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойч-Фарм»
про стягнення 4.478.297,96 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Шпінь В.І., адвокат за довіреністю № 18 від 18.03.2025
від відповідача Бегейовий Р.В., ордер серії ВС № 1391237 від 12.08.2025
24.07.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства «Медичні закупівлі України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойч-Фарм» про стягнення 4.478.297,96 грн штрафу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.09.2024 між сторонами укладено договір про закупівлю № 09/348-09/2024 за яким відповідач зобов'язався поставити фармацевтичну продукцію - кальцію фолінат 100 мг; ДК 021:2015, код 33600000-6 (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-08-02-011072-а) на загальну суму 99.021.485,08 грн. Позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату в сумі 22.391.489,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7873 від 01.10.2024. Відповідач всупереч вимог п. 7.1.1. договору протягом 60 календарних днів копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що поставляється, не надав, за що п. 8.3.1 договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% від загальної ціни договору. Позивач направив на електронну пошту відповідача претензію №?05/433-02/2025 від 04.02.2025 щодо сплати штрафних санкцій, на яку відповідач листом №?918 від 03.03.2025 повідомив про незгоду, попросив внести зміни до договору в частині строку державної реєстрації лікарських засобів та повідомив про неправильність розрахунку штрафу, після чого позивачем була направлена оновлена претензія №?05/965-03/2025 від 10.03.2025, яка залишилась без реагування. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/9237/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.09.2025.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.07.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 04.08.2025 о 19:29 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 20.08.2025 включно.
15.08.2025 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що реєстрація лікарського засобу виконується Міністерством охорони здоров'я України на підставі експертизи поданої заяви та реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє). Експертизу проводить Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (ДЕЦ). 10.12.2024 відповідачем листом на адресу позивача, направлено повідомлення та копії листа-прийняття зави про проведення державної реєстрації лікарського препарату «Кальцію фолінат» 100 мг. Лише 22.04.2025 Міністерство охорони здоров'я України на підставі експертизи державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення на використання лікарського препарату «Кальцію фолінат» 50 мг. про що було повідомлено позивача листом від 02.05.2025. Вказані обставини свідчить про відсутність в діях відповідача вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку. За загальними засадами цивільного та господарського права, порушник зобов'язань, в даному випадку відповідач не може вважатися винуватим, якщо правомірний варіант поведінки не був йому об'єктивно доступний. В Україні відсутні органи та установи державної чи приватної форми власності, які в межах своїх повноважень можуть надавати експертні висновки для отримання реєстраційного посвідчення.
20.08.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що ТОВ «Дойч-Фарм», приймаючи участь у процедурі закупівлі, був належним чином поінформований щодо змісту тендерної документації, до складу якої входив проєкт договору про закупівлю. Відповідачем надано лист-згоду з проєктом договору про закупівлю, відповідно до якого ТОВ «Дойч-Фарм» підтвердив повну і беззаперечну згоду з усіма умовами, що вказані в проєкті договору про закупівлю у відкритих торгах. Тож, підписавши лист-згоду з проєктом договору, відповідач фактично підтвердив свою обізнаність щодо всіх його положень, у тому числі щодо відповідальності за порушення договірних умов, зокрема щодо пунктів 7.1.1., 7.1.1.1. договору. Постачальник укладаючи договір про закупівлю усвідомлював вимоги встановлені договором, а тому має відповідати за порушення взятих на себе зобов'язань.
У зв'язку з оголошенням 02.09.2025 о 09:20 год. у місті Києві та Київській області повітряної тривоги, з метою збереження життя та здоров'я представників сторін, працівників апарату суду та суддів, суд дійшов висновку утриматись від розгляду справи у відкритому судовому засіданні, у зв'язку з чим судове засідання 02.09.2025 у справі № 910/9237/25 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9237/25 від 03.07.2025 позивача і відповідача викликано у підготовче засідання, що відбудеться 16.09.2025.
16.09.2025 у підготовчому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 07.10.2025.
07.10.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначає про відсутність в діях відповідача вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку. За загальними засадами цивільного та господарського права, порушник зобов'язань, в даному випадку відповідач не може вважатися винуватим, якщо правомірний варіант поведінки не був йому об'єктивно доступний. В Україні відсутні органи та установи державної чи приватної форми власності, які в межах своїх повноважень можуть надавати експертні висновки для отримання реєстраційного посвідчення. Окрім цього, позивачем в подальшому та станом на сьогоднішній день у примірних договорах збільшено строки надання реєстраційних посвідчень, що свідчить про розуміння останнього щодо неспроможності виконати умови договору в обумовлені строки, що зумовлено завантаженістю проведення Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (ДЕЦ).
Позивач у судовому засіданні 07.10.2025 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судовому засіданні 07.10.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
07.10.2025 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.10.2025.
В судовому засіданні 14.10.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2024 між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дойч-Фарм» (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю № 09/348-09/2024 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується у Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору (далі - продукція), а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач всупереч вимог п. 7.1.1. договору протягом 60 календарних днів копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що поставляється, не надав, у зв'язку з цим позивач на підставі п. 8.3.1 договору нарахував штраф у розмірі 4.478.297,96 грн.
У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.
Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у Специфікації (додаток № 1), а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, утому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
Відповідно до п. 1 Специфікації (додаток № 1) у відповідності до п. 1.1 договору під продукцією, що постачається за договором за напрямом(-ами) профілактики, діагностики та лікування «Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних хворих» розуміється: фармацевтична продукція - Кальцію фолінат 100 мг; ДК 021:2015, код 33600000-6 (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-08-02-011072-a), виробник Акціонерне товариство «Калцекс» (Латвія), у кількості 494.200 флаконів, загальною вартістю 99.021.485,08 грн, у тому числі ПДВ - 6.478.041,08 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у Специфікації (додаток № 1).
Згідно п. 4 Специфікації (додаток № 1) сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар у наступні строки:
Партія № 1 у кількості 111.300 флаконів до 01.11.2024 включно.
Партія № 2 у кількості 188.500 флаконів до 01.07.2025 включно.
Партія № 3 у кількості 192.400 флаконів до 01.06.2026 включно.
Додатковою угодою № 1 від 30.10.2024 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 4 Специфікації (додаток № 1) та встановили строк поставки для Партії № 1 до 01.12.2024 включно.
Додатковою угодою № 3 від 14.03.2025 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1 Специфікації (додаток № 1), зокрема слова «Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних хворих» замінено словами «Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних та онкогематологічних хворих»; зменшено обсяг продукції до кількості 417.380 флаконів, загальною вартістю 83.969.092,73 грн.
Згідно п. 4 Специфікації (додаток № 1) в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2025 сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар у наступні строки:
Партія № 1 у кількості 111.300 флаконів до 01.12.2024 включно.
Партія № 2 у кількості 113.680 флаконів до 01.07.2025 включно.
Партія № 3 у кількості 192.400 флаконів до 01.06.2026 включно.
Відповідно до п. 3.4 договору якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата продукції за цим договором здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.
Попередня оплата за цим договором здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених у пунктах 3.5-3.9 цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання вимог договору здійснив попередню оплату за договором в сумі 22.391.489,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7873 від 01.10.2024.
Пунктом 7.1.1. договору встановлено, що у разі, якщо на дату укладення цього договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення цього договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається.
Згідно з п. 7.1.1.1 договору у разі, якщо на дату укладення цього договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареестрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та па умовах, визначених чинним законодавством), постачальник протягом 14 робочих днів з дати укладення цього договору, зобов'язується надати замовнику копію поданої заяви про державну реєстрацію лікарського засобу та лист-прийняття такої заяви про державну реєстрацію лікарського засобу центром адміністративних послуг Міністерства охорони здоров'я України «Єдине вікно», а у випадку подання заяви про державну реєстрацію лікарського засобу в електронній формі - надати докази направлення такої заяви.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» визначено, що лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Згідно з п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 26.05.2005 (у редакції чинній на моменту кладення договору) (далі - Порядок № 376) державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ (далі - Центр) у визначеному МОЗ порядку.
Відповідно до п. 6 розділу І Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 426 від 26.08.2005 (у редакції чинній на моменту кладення договору)(далі - Порядок № 426) державну реєстрацію лікарського засобу здійснює Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ) на підставі наданих до МОЗ для прийняття рішення позитивних висновків щодо якості, безпеки та ефективності лікарських засобів, складених Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (далі - Центр) за результатами експертизи реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє) відповідно до Порядку.
Відповідно до пп. 54 п. 1 розділу ІІ Порядку № 426 реєстраційне посвідчення на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) - документ, у якому міститься інформація про лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат), зареєстрований в Україні та внесений до Державного реєстру лікарських засобів України та міжвідомчої бази даних про зареєстровані в Україні лікарські засоби.
З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2024 виробник Акціонерне товариство «Калцекс» (Латвія) звернулось до Міністерства охорони здоров'я України із заявою про державну реєстрацію лікарського засобу: кальцію фолінат кальцекс, форма випуску розчин для ін'єкцій або інфузій, 10 мг/мл, що підтверджується листом-прийняття Міністерства охорони здоров'я України за вх. № 16689/р.
Відповідач листом № 807 від 10.12.2024 повідомив позивача стосовно виконання п. 7.1.1.1 договору вказавши, що заява на реєстрацію лікарського засобу (Кальцію фоліант кальцекс розчин для ін'єкцій або інфузій, 10 мг/мл) була подана 19.09.2024 та надав лист прийняття даної заяви про державну реєстрацію лікарського засобу центром адміністративних послуг Міністерства охорони здоров'я України «Єдине вікно» разом із відповідною заявою.
Відповідно до пунктів 23, 25, 26 та 29 Порядку № 376 строк експертизи реєстраційних матеріалів для лікарських засобів, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров'я, незалежно від країни виробника не повинен перевищувати 30 робочих днів.
Центр готує вмотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу за результатами експертизи реєстраційних матеріалів або висновки, передбачені пунктами 4-7, абзацом першим пункту 8 цього Порядку.
На підставі поданої заявником заяви, висновків Центру МОЗ у строк, що не перевищує 10 робочих днів, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу.
Факт державної реєстрації лікарського засобу засвідчується реєстраційним посвідченням на лікарський засіб, факт державної реєстрації медичного імунобіологічного препарату засвідчується реєстраційним посвідченням на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) (далі - реєстраційне посвідчення).
Реєстраційне посвідчення із зазначенням строку, протягом якого дозволяється застосування лікарського засобу в Україні, видається МОЗ протягом 10 робочих днів після прийняття рішення про державну реєстрацію лікарського засобу.
З матеріалів справи вбачається, що лише 22.04.2025 Міністерство охорони здоров'я України на підставі експертизи Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення № UA/20827/01/01 на лікарський засіб «Кальцію фоліант калцекс» розчин для ін'єкцій або інфузій 10 мг/мл, про що відповідач повідомив позивача листом від 02.05.2025 надавши відповідну копію реєстраційного посвідчення.
Отже, матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо надання реєстраційного посвідчення не виконав, а отже допустив прострочення.
Разом з цим, відповідач зазначає, що порушення терміну надання реєстраційного посвідчення відбулося не з вини відповідача, оскільки виконання обов'язку щодо реєстрації продукції було поставлено у залежність від здійснення своїх повноважень щодо реєстрації лікарських засобів Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» та Міністерством охорони здоров'я України. При цьому відповідач зі свого боку, вчинив усі дії, які залежали від нього та подав необхідні документи щодо реєстрації лікарських засобів.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У пункті 8.3.1 договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього договору з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналіз вищевказаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Судом при розгляді справи встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, проте відповідачем доведено обставини, які свідчать про відсутність його вини у такому неналежному виконанні ним своїх договірних зобов'язань внаслідок того, що отримання реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається після складання Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» висновків щодо якості, безпеки та ефективності лікарських засобів не залежало від волі відповідача, та відповідно доведено відсутність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.
З огляду на встановлені судом обставини суд приходить до висновку, що поведінка позивача свідчить про те, що його метою у спірних правовідносинах є збагачення за рахунок стягнення штрафних санкцій.
Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду № 7-рп/2013 від 11.07.2013).
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4.478.297,96 грн штрафу задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Медичні закупівлі України» є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 28.10.2025.
СуддяВ.В. Сівакова