Іменем України
Справа №133/3866/25
21.10.2025 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Гуменюка О.О., за участі:
секретаря судових засідань Корбут Ю.А.,
заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , про видачу обмежувального припису, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк шість місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , а саме: заборонити наближатися на відстань менше 2 метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи; заборонити наближатися на відстань менше 2 метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є матір'ю ОСОБА_2 . На даний час вона проживає в одній квартирі разом зі своїм сином ОСОБА_2 . Вже 10 місяців, починаючи з 25.02.2025, вона потерпає від психологічного та фізичного домашнього насильства з боку її сина, яке неможливо терпіти. Це погрози різного характеру, зокрема, погрози застосування фізичного насильства, залякування, приниження, образи нецензурними словами. Така поведінка її сина негативно впливає на її здоров'я. ОСОБА_2 висловлюється нецензурною лайкою відносно неї, вчиняє бійки, погрожує фізичною розправою, виганяє її з квартири, нищить її речі, особливо коли перебуває в стані алкогольного сп'яніння. З приводу безкінечних конфліктів вона неодноразово зверталась до відділення поліції, однак це не дало жодного результату. ОСОБА_2 не змінює своєї поведінки, продовжує вчиняти сварки та бійки. Йому виносились офіційні попередження про недопустимість вчинення домашнього насильства. А це свідчить про систематичність вчинення насильства в сім'ї. Неодноразово був визнаний судом винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП .
Вважає, що вона є постраждалою від домашнього насильства, у зв'язку з цим просить встановити тимчасові обмеження прав ОСОБА_2 відносно неї.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала та просила її задовольнити, з підстав, зазначених у заяві.
У судовому засіданнізаінтересована особа ОСОБА_2 визнав, що зловживає спиртними напоями та висловлює погрози різного характеру на адресу матері.
Заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення від 16.09.2025, ОСОБА_2 16.09.2025 о 11 год. 40 хв. в АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до копії форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 від 16.09.2025 інспектором взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Могиленець О. встановлено середній рівень небезпеки.
Згідно з копією протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.09.2025 поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП від ОСОБА_1 прийнято заяву про правопорушення про те, що 16.09.2025 її син ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно неї, а саме ображав нецензурною лайкою, шарпав, штовхав, ображав. Вказана подія підтверджується рапортом інспектора взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП від 16.09.2025.
16.09.2025 поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Єдинач В.В. винесено терміновий заборонний припис серії ЕО №100104 стосовно кривдника ОСОБА_2 .
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.05.2025 ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді 30 годин громадських робіт. Згідно обставин справи ОСОБА_2 23.03.2024 о 01:30, за місцем спільного проживання, вчинив домашнє насильство відносно своєї сестри ОСОБА_4 , а саме ображав її нецензурною лайкою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2025 ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено штраф. Згідно обставин справи ОСОБА_2 18.06.2025 о 21:45, за місцем спільного проживання, вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 , а саме ображав її нецензурною лайкою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2025 ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено штраф. Згідно обставин справи ОСОБА_2 01.07.2025 о 21:00, за місцем спільного проживання, вчинив домашнє насильство відносно своєї сестри ОСОБА_4 та малолітнього племінника ОСОБА_5 , а саме ображав їх нецензурною лайкою, чим завдав шкоди їх психічному здоров'ю.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.08.2025 ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ч.ч. 1, 3 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та накладено штраф. Згідно обставин справи ОСОБА_2 29.07.2025 о 16:30, 30.07.2025 о. 17:40, 30.07.2025 о 22:00, за місцем спільного проживання, вчинив домашнє насильство відносно своєї сестри ОСОБА_4 та матері ОСОБА_1 , а саме ображав їх нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди їх фізичному та психічному здоров'ю.
Питання видачі обмежувального припису регулюється Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України "Про запобіганню та протидію домашньому насильству" (далі по тексту - Закон).
Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
Частиною 1 ст. 350-3 ЦПК України, передбачено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.
Згідно з п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Кривдником, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис, відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону, видається на строк від одного до шести місяців.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 зазначено, що, враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Необхідною умовою для застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що підлягає доказуванню.
Частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Беручи до уваги досліджені письмові докази, суд дійшов висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування у даній справі та доведеності факту вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо ОСОБА_1 .
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства в сім'ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілого від насильства у сім'ї.
Крім того, сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до відділу поліції, з підстав вчинення відносно неї домашнього насильства, складення протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_2 , які перебували на розгляді у суді, свідчать про наявність тривалого конфлікту між заявником та ОСОБА_2 та підтверджує факт, що останній вчиняв по відношенню до заявника домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом.
Враховуючи надані докази, з огляду на встановлені судом обставини, ОСОБА_1 , як жертва такого насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви.
Суд вважає, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо ОСОБА_1 , такі ризики є реальними, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту ОСОБА_1 необхідно застосувати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав щодо ОСОБА_1 , про які вона просить в заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
За правилами ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 350-1-350-8, 258-259, 261, 265 354-355, ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про видачу обмежувального припису- задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначити наступні обмеження його прав відносно матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , а саме:
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань менше 2 метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , що проживає в АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вести листування, телефонні переговори, контактування з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Копію рішення направити до Відділення поліції №2 (м. Козятин) Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області для взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, на профілактичний облік.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду, протягом тридцяти днів з складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_1 ,
заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 .
Суддя Олександр ГУМЕНЮК
21.10.2025