ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/6404/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/6404/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд гудс";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біарен";
про стягнення 832 620,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд гудс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить суд стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Біарен" заборгованість в сумі 1 130 605, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 22/10 від 22.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд ГУДС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.06.2025 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2025, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд гудс" виклало позовну заяву в новій редакції та просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 832 620,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/6404/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біарен" надійшла заява, в якій заявник просить розглядати справу без його участі та визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд гудс" (далі також - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біарен" (далі також - відповідач, постачальник) укладено договір №22/10 поставки (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію для моніторингу сільського виробництва, а саме: електронну апаратуру побутового призначення для приймання, записування та/або відтворювання звуку й зображення, що використовується в аграрному секторі для фіксації та аналізу даних, пов'язаних з виробничими процесами.
Як передбачено п. 1.2. договору, продукція, що постачається за цим договором, включає, але не обмежується: відеоспостереженням для моніторингу стану полів, тварин чи об'єктів аграрної інфраструктури; аудіо- та відео-реєстраторами для ведення записів польових робіт мультимедійними системами, які інтегруються з програмним забезпеченням обліку аграрних процесів, в тому числі програмне забезпечення.
Ціна Товару погоджується Сторонами у Специфікації (Додаток до даного Договору) у національній валюті України - гривні. Загальна ціна договору становить 4 245 000 (чотири мільйона двісті сорок п'ять тисяч) грн (п. 6.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до виконання сторонами зобов'язань. Закінчення строку дії даного договору не звільняє Сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії (п. 8.1. договору).
Позивач вказує, що відповідач поставив лише частину продукції, іншу частину продукції не зміг поставити, а саме: поворотні PTZ-камери для моніторингу великих територій в кількості 29 штук на загальну суму 544 620 грн; сервер відеоспостереження в кількості 15 штук на загальну суму 288 000 грн, а тому що загальна сума боргу становить: 832 620,00 грн.
Відповідач позов визнав повністю.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, було здійснено передоплату у розмірі 1 899 000,00 грн на користь відповідача, що підтверджується самим відповідачем, однак останній поставив товар не в повному обсязі, а саме не поставлено товару на 832 620,00 грн.
За змістом ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором.
Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Позивачем, у зв'язку з простроченням поставки товару, 25 березня 2025 року була направлена претензія про повернення боргу від 21 березня 2025 року, але відповідь від відповідача не отримали.
Зважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за товар, суд, з урахуванням обставин даної справи, дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача поставки оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати непоставленого товару, яким він скористався направивши претензію від 21.03.2025.
Тобто, позивач, керуючись правом, встановленим ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати.
Суд вказує, що станом на момент розгляду спору, відповідач визнав позов у повному обсязі та не надав суду жодних доказів, які свідчать про повернення ним позивачеві грошових коштів у розмірі 832 620,00 грн у добровільному порядку.
Отже, враховуючи те, що загальна сума грошового зобов'язання відповідача, яка складає 832 620,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем позов було визнано у повному обсязі, то на користь позивача підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 5 000,00 грн, оскільки позивачем при поданні позову, з врахуванням заяви про усунення недоліків та уточненої позовної заяви, сплачено 10 000,00 грн квитанцією № 2851-6984-8141-5831 від 02.06.2025.
При цьому суд вказує, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті інших 50 відсотків судового збору, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 130, 237, 238 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біарен" (04119, місто Київ, пров. Джонса Гарета, буд. 15, ідентифікаційний код 44101665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд гудс" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, оф. 21, ідентифікаційний код 45575028) 832 620 (вісімсот тридцять дві тисячі шістсот двадцять) грн 00 коп. заборгованості та 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко