Справа № 131/1434/25
Провадження № 1-кс/131/338/2025
"27" жовтня 2025 р. м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маяки, Біляївського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , не судимого згідно ст. 89 КК України
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
учасники розгляду:
прокурор ОСОБА_3 ,
підозрюваний ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
До слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області 16.10.2025 року надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження (справа № 131/1434/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2025 № 94 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 призначено тимчасово прикомандированим до військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжується указами Президента України та діє по даний час.
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктами 1,3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
05.04.2025 о 06:00 годині, під час перевірки наявності особового складу, виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 , який будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись віл проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та проводив час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд до 02.09.2025.
01.09.2025 ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
03.09.2025 ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.10.2025.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, за що судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та на даний час обвинувачується у вчиненні військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності. За вказане кримінальне правопорушення законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання, особу підозрюваного, у вказаному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, зокрема:
переховування обвинуваченого від суду, з огляду на те, що покарання за вчинений злочин є таким, що спроможне в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то під страхом кримінальної відповідальності думки ОСОБА_4 з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності вказаного ризику. У разі переховування обвинуваченого стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого;
незаконного впливу обвинуваченого на свідків, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а через те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, має соціальні зв'язки, він матиме можливість здійснювати на свідків відповідний незаконний вплив як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, які вони надавали під час досудового розслідування, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи, оскільки докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися;
ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.
Вказані ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що запобіжний захід до обвинуваченого застосовано вірно, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Отже, враховуючи те, що на даний час ризики встановлені під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, прокурор ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з відповідним клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 терміном на 60 днів з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімуммів для працездатних осіб, що складає 60560 грн.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник, думку якого підтримав підозрюваний, заперечив щодо заявленого клопотання. Просили у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити та застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням засобів електронного контролю.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Так судом встановлено, що у провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження (справа № 131/1434/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
01.09.2025 ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
03.09.2025 ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, який утримується у СІЗО ДУ «Вінницька установа відбування покарань № 1».
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 30.10.2025 року.
При цьому, підготовче судове засідання у кримінальному провадженні (справа № 131/1434/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України призначено поза межами строку дії ухвали суду про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому відповідно до ч 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтована. Причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені прокурором до матеріалів клопотання та доведена при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 відповідно протоколу допиту підозрюваного вину визнає.
За змістом ст. 131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, передбачає застосування виключного запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, міцних соціальних зв'язків не має, відомості про його майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, правову підставу для застосування виключного запобіжного заходу, а саме вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, а також, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження клопотання прокурора обґрунтоване та наявні підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном 60 (шістдесят) днів, тобто до 25.12.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу слідчого судді підозрюваним та прокурором може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8