Справа № 930/896/25
Провадження № 2/131/244/2025
"23" жовтня 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Марчук В.І.,
при секретарі судового засідання Чех Л.В.,
відповідача ОСОБА_1 та його представника, адвоката Мишковської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №3 в м. Іллінці Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
15.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС» /позивач) через систему «Електронний суд» звернулося до Немирівського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеного 10.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в розмірі 23732,93грн. та судових витрат по справі.
В обґрунтування позову вказано, що 10.01.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://credit7.ua/, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 10.01.2022 року направило відповідачу ОСОБА_1 пропозицію укласти Договір № 2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).
В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 №107. Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://credit7.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1
10.01.2022 року відповідач після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направило 10.01.2022 року о 19:14:34 відповідачу ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор Р612, котрий в свою чергу Боржником було 10.01.2022 19:15:51 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №28013123 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на умовах визначених офертою.
Таким чином, 10.01.2022 19:15:51 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні (далі кредит) в сумі 6000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99% на день.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», ліцензія на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку №21/788-рк від 01.05.2023 видана Національним Банком України.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», надалі Позивач, Новий кредитор) було укладено договір факторингу №01.02-25/23, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2801312 складає 23732,93 грн.
Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №2801312 від 10.01.2022 року становить 23732,93грн., з яких: заборгованість по тілу - 5999,39грн.; заборгованість по відсотках - 17733,54грн. На підтвердження вищенаведеного надано розрахунок заборгованості за договором.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 23732,93грн., а також судові витрати у розмірі 2422,40грн.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 21.04.2025 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 травня 2025 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами представником позивача, адвокатом Мишковською Т.М. подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.
Зокрема зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, проценти в розмірі 17733,54грн. нараховані за період з 10.01.2022 по 06.12.2022. При цьому, Відповідач з 25.02.2022р. згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 був призваний до Збройних Сил України за призивом по мобілізації та був звільнений з військової служби 13.02.2025 року. Під час виконання військового обов'язку Відповідач неодноразово отримував поранення, а також отримав статус Учасника бойових дій.
Вказує, що на Відповідача поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки Відповідачем надано докази на підтвердження тих обставин, що він має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки в період нарахування процентів за користування кредитом він перебував на військовій службі в Збройних Силах України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому має право на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.
По-друге, відмічає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перерахування Відповідачу коштів в сумі 6000 грн. На підтвердження надання кредитних коштів Відповідачу, Позивачем долучено до справи довідку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», в якій зазначено що відповідно до договору ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.01.2022 19:17:04 на суму 6000,00грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 130379133, призначення платежу: Зарахування 6000 грн на карту НОМЕР_2 .
Вважає, що надана Позивачем довідка не є первинним бухгалтерським документом, не доводить перерахування коштів Відповідачу, оскільки містить не повний номер карткового рахунку та не містить реквізитів отримувача. Отже Позивачем не доведено надання кредитних коштів Відповідачу.
З огляду на вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а у випадку, якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позову, просила врахувати що вимога про стягнення процентів за період з 25.02.2022р. по 06.12.2022р. не підлягає задоволенню.
Крім того, зауважила, що доданий до позовної заяви Договір факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023р. та реєстр божників до нього не містять інформації про передачу право вимоги саме за Договором № 2801312, а на підтвердження факту передачі права вимоги Позивач надає витяг з реєстру боржників, підписаний тільки з його сторони, що не може бути належним та допустимим доказом набуття Позивачем права вимоги за Договором № 2801312 від 10.01.2022р., що свідчить про відсутність у позивача права вимоги до відповідача та є самостійною та достатньою підставою до відмови в задоволенні позову, незалежно від обґрунтованості вимог позивача по суті спору.
Відповідно до положень п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, повідомила, що Відповідачем плануються судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Представник позивача, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився. Крім того, в позовній заяві та окремо поданому клопотанні клопотав про розгляд справи за його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Мишковська Т.М., в судовому зсіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Крім того, ОСОБА_2 підтвердив факт укладення 10.01.2022 року Договору №2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, між ним та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», отримання кредитних коштів в розмірі 6000,00грн. на його банківську картку та наявність заборгованості. Представник відповідача вказувала на відсутність у ТОВ «СВЕА ФІНАНС» належних доказів права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором. Крім того, заявила, що докази на підтвердження розміру витрат, які відповідач сплатив у зв'язку з розглядом справи, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Суд, ознайомившись із доводами позивача, заслухавши пояснення відповідача і його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти неї, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
01.01.2022 року о 19:15:51, після попереднього проходження ОСОБА_1 реєстрації в ІТС і безпосереднього направлення ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» засобами ІТС заявки на отримання кредиту, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» сформувало Договір №2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, надало його позичальникові для ознайомлення і направило його на номер мобільного телефону НОМЕР_3 одноразовий ідентифікатор Р612, котрий було введено позичальником у відповідний розділ ІТС. Таким чином було укладено Договір №2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачем не заперечується факт укладення ним даного кредитного договору.
Додатком №1 до укладеного договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту, в якому відображено кількість, а саме 12 шт. платежів, сума кредиту 6000,00грн, а також розмір платежів,відсоткову ставку, періодичність внесення платежів. Також, вказані наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, а саме штрафи.
Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надала відповідачу грошові кошти грошові кошти в сумі 6000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені цим договором.
Згідно п.п.1.3, 1.4 Договору № 2801312 строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99%.
Відповідно п.п. 2.1 кредитного договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , яку вказав відповідач при оформлення кредиту.
Це підтверджується документом наданим ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. № 35367-0403 від 04.03.2024 року, відповідно до якого 10.01.2022 року здійснено переказ на суму 6000, 00 грн., маска картки № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua-130379133, призначення платежу: зарахування 6000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 .
Відповідачем визнається отримання кредитних коштів в розмірі 6000,00грн. на його банківську картку.
Таким чином, встановлено, що ТОВ «ЛІНЕРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало позичальнику - ОСОБА_1 грошові кошти. Однак, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих за строк користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Згідно розрахунку заборгованості за договором, наданого позивачем, станом на 23.05.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 23732,93грн., з яких: 5999,39грн. - заборгованість по тілу кредиту, 17733,54 грн. - заборгованість по відсотках.
Сторона відповідача фактично погоджуючись із розміром заборгованості за тілом кредиту, зазначає, що на відповідача поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки Відповідачем надано докази на підтвердження тих обставин, що він має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки в період нарахування процентів за користування кредитом він перебував на військовій службі в Збройних Силах України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому має право на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.
Як визначено у статтях 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України)
У статті 1077 ЦК України визначено поняття договору факторингу.
Договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512,514ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом норм діючого законодавства, які регулюють право вимоги, сторона позивача повинен надати належні та допустимі докази на підтвердження, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги по виконанню відповідачем боргових зобов'язань за Договором № 2801312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеного 10.01.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 на підставі договору факторингу № 01.02-25/23, укладеного 23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна».
Разом з тим, суд вважає, що позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не доведено належним чином отримання право вимоги до відповідача за Договором факторингу.
23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», надалі Позивач, Новий кредитор) було укладено договір факторингу №01.02-25/23, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Загальний розмір заборгованості складає 105497574,60грн. згідно з реєстром боржників, який складається сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа.
Реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Реєстр боржників у формі електронного документа передається клієнтом фактору на електронному носії (з додатковою інформацією за кредитними договорами) і повинен повністю відповідати Реєстру боржників на паперовому носії, підписаному сторонами (п.2.3 Договору).
Сторони домовилися, що фінансування (ціна Договору) складає 807531,32грн. (п.4.1).
Відповідно до п.п. 3.1.3 Договору право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості за кредитними договорами (відповідно до Реєстру боржників).
Враховуючи вищевказані умови договору, обов'язковим підтвердженням переходу прав вимог за цим договором факторингу є реєстр прав вимоги.
Разом із тим, позивачем до позову долучено копію реєстру божників №1 до Договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року як Додаток №1 до Договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2022 року в якому відсутня інформація про передачу права вимоги саме за Договором № 2801312, та Витяг з реєстру боржників №1, підписаний тільки представником ТОВ «СВЕА ФІНАНС», що не може бути належним та допустимим доказом набуття Позивачем права вимоги за Договором № 2801312 від 10.01.2022р. Тому, зазначені копію реєстру боржників №1 та Витяг з реєстру боржників № 1 суд ставить під сумнів і не вважає належним доказом, що підтверджує право вимоги позивача до відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.01.2022 року.
Відтак, за вказаних обставин позивачем відповідно до укладеного договору факторингу не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2801312 від 10.01.2022р. від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Встановлені обставини свідчать про те, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідно до договору факторингу, тобто не доведено набуття права первісного кредитора.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі № 287/363/16, вказано, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Отже, позивачем не доведено позовні вимоги, що є його, а не відповідача, процесуальним обов'язком, у відповідності до ст. 12, 13, 81 ЦПК України.
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.
Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Оскільки, в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів на підтвердження права вимоги до відповідача, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, судові витрати на підставі положень ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
За вказаних обставин суд вважає, що необхідно призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу та встановити строк на подання доказів щодо їх розміру, оскільки представник відповідача повідомив у відзиві про наявність витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, та в судових дебатах заявила, що докази на підтвердження розміру витрат, які відповідач сплатив у зв'язку з розглядом справи, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» залишити за позивачем.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 03 листопада 2025 року на 13 годину 30 хвилин в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області (22700, Вінницька область, м.Іллінці, вул.Європейська,28).
Встановити відповідачу строк протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду для подання до суду відповідних доказів (договорів, рахунків тощо) щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу. Роз'яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: 03126, м. Київ бульвар Вацлава Гавела, буд.6, код ЄДРПОУ 37616221;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК