Справа № 129/2673/24
Провадження по справі № 2-а/129/24/2025
"29" жовтня 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Швидкого О.В.,
розглянувши без участі сторін та їх представників в м. Гайсині адміністративну справу за позовом адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Адвокат Отрох А.В. звернулася до суду з позовомв інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просила суд: визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 16.08.2024 р. № 419 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17000 грн.; закрити провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 16.08.2024 р. № 419 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення вимог п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз.2 п.п.1 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (до 05.01.2023 р. абз.2 п.1 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою КМУ № 921 від 07.12.2016 р.), а саме ОСОБА_1 зарахований в запас рішенням призовної комісії (Пр. № 10 від 31.05.2018 р.) в порушення вимог п.81 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (до 05.01.2023 р. абз.18 п.56 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою КМУ № 921 від 07.12.2016 р.), не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, з червня 2018 р. по теперішній час не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та для оформлення військово-облікового документа до цього часу не з'являвся, що є порушенням правил військового обліку, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.210 КУпАП з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 р. за №303/2014 «Про часткову мобілізацію» під час дії особливого періоду.
Зазначені в оскаржуваній постанові твердження відповідача є безпідставними з огляду на те, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 постійно був зареєстрований з 08.07.2002 р. в АДРЕСА_1 , що не змінилось і по теперішній час. Жодного разу відповідачем до 09.08.2024 р. не надсилались позивачу приписи щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому він не ухилявся від військового обліку. На виконання вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» 11.07.2024 р. ОСОБА_1 уточнив свої облікові дані шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, але відповідач його на військовий облік не поставив. При цьому, до 19.05.2024 р. норми ч.3 ст.210 КУпАП не було, а з 19.05.2024 р. встановлено 60-денний строк для уточнення громадянам України своїх даних щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, й одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду. Таким чином, ОСОБА_1 виконав вимоги вказаного Закону щодо уточнення своїх облікових даних, але відповідач його на військовий облік не поставив.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник письмово просила справу розглянути без неї і без позивача, позов задовільнити, а також вказала, що ОСОБА_1 з 09.03.2025 р. проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що є додатковою підставою для закриття провадження у справі на підставі п.10 ч.1 ст.247 КУпАП(а.с.110-116, 122-128).
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, подав відзив, в якому вказав, що підстав для скасування постанови немає, оскільки ОСОБА_1 було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення вимог п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз.2 п.п.1 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також надав копії матеріалів справи № 419 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а також подав заяву, в якій просив розглянути справу без нього (а.с.40-73).
З урахуванням позиції сторін, матеріалів справи та вимог закону суд визнає, що позов підлягає задоволенню з таких міркувань.
Судом встановлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 16.08.2024 р. № 419 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення вимог п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз.2 п.п.1 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (до 05.01.2023 р. абз.2 п.1 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою КМУ № 921 від 07.12.2016 р.), а саме ОСОБА_1 зарахований в запас рішенням призовної комісії (Пр. № 10 від 31.05.2018 р.) в порушення вимог п.81 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (до 05.01.2023 р. абз.18 п.56 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою КМУ № 921 від 07.12.2016 р.), не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, з червня 2018 р. по теперішній час не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та для оформлення військово-облікового документа до цього часу не з'являвся, що є порушенням правил військового обліку, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.210 КУпАП з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 р. за №303/2014 «Про часткову мобілізацію» під час дії особливого періоду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ч.2 ст.210 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Відповідно до пункту 2 ч.1 ст.37 Закону України № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції закону 18.05.2024 р.) передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" до 19.05.2024 р. не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.
З 19.05.2024 р. в Законі № 2232-ХІІ діє положення ч.10 ст.1, яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону № 2232-ХП виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до положень ст.235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 р. набув чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2024 р. № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні розпочато проведення загальної мобілізації, тому діє особливий період.
Таким чином, до 19.05.2024 р. норми ч.3 ст.210 КУпАП не було, а з 19.05.2024 р. встановлено 60-денний строк для уточнення громадянам України своїх даних щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, й одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Встановлено, що на виконання вимог абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 р. в частині обов'язку протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, 11.07.2024 р. ОСОБА_1 уточнив свої облікові дані шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, але відповідач його на військовий облік не поставив. Таким чином, ОСОБА_1 виконав вимоги вказаного Закону у встановлений 60-денний строк щодо уточнення своїх облікових даних, але відповідач його на військовий облік не поставив.
09.08.2024 р. щодо ОСОБА_1 складено протокол № 419 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.
16.08.2024 р. відповідачем було прийнято оскаржувану постанову № 419 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
За ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно зі ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, з постанови № 419 від 16.08.2024 р. встановлено, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення в червні 2018 р., коли після зарахування в запас рішенням призовної комісії (Пр. № 10 від 31.05.2018 р.) не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних (а.с.16-19, 25-28, на звороті 68-70). При цьому, адміністративне стягнення за вчинення даного правопорушення накладено лише у серпні 2024 р., тобто в порушення строків, визначених ч.7 ст.38 КУпАП.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно з додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово - облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, з метою взяття громадянина на військовий облік військовозобов'язаних ТЦК та СП повинен вручити йому повістку про виклик для взяття на військовий облік.
Позивачем в позові зазначено, що викликів від ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних з 2018 року та до 09.08.2024 року він не отримував. Це твердження не спростоване відповідачем.
Відтак, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень законодавства особа, уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа, отримавши відповідне розпорядження чи повістку, не з'явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших, передбачених Правилами дій.
Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, оскаржувана постанова не містить будь-яких даних про те, що позивач отримував виклик до ТЦК, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, та не з'явився до будь-якого із вказаних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах, чим порушив вимоги п.п.2 п.1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 постійно був зареєстрований з 08.07.2002 р. в АДРЕСА_1 , що не змінилось і по теперішній час (а.с.22-24). У зв'язку з цим у ІНФОРМАЦІЯ_2 були відомості про його місце проживання, однак уповноваженим органом влади не вжито заходів для оповіщення позивача та взяття його на військовий облік.
Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ (як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час) встановлено обов'язок призовникам, військовозобов'язаним та резервістам самостійно з'явитись у 7-денний строк до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, однак лише у разі прибуття до нового місця проживання та взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Так, згідно з ч.9 ст.14 Закону № 2232-ХП (в редакції, станом на виникнення правовідносин) саме на районні (міські) комісії з питань приписки покладалося зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян.
В ч.7 ст.1 вказаного Закону № 2232-ХІІ (в редакції станом на час події) зазначалося, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.
Надалі, до вказаної статті внесено зміни та встановлено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Крім того, абз.12 п.24, п.33, 56 Порядку № 921 визначалося, що з метою забезпечення персонально-первинного обліку призовників і військовозобов'язаних саме виконавчі органи сільських, селищних та міських рад здійснюють постійний контроль за виконанням громадянами, посадовими особами підприємств, установ та організацій, які перебувають на території відповідних населених пунктів, встановлених правил військового обліку та проведення відповідної роз'яснювальної роботи. Звернення щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку, надсилаються до органів Національної поліції для їх розшуку, затримання і доставки до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У разі отримання розпорядження районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оповіщення призовників і військовозобов'язаних про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору) для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на воєнний час, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, зокрема звертаються до органів Національної поліції щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку, для їх розшуку, затримання і доставки до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема звертаються до органів Національної поліції для розшуку, затримання та доставки до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку.
Проте, відповідач не надав суду доказів про здійснення оповіщення позивача та виклику його для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та підтвердження його ухилення від військового обліку.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Таким чином судом встановлено, що вина позивача у вчиненні передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП правопорушення не була доведена «поза розумним сумнівом», позивач не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП з травня 2002 року до липня 2024 р., оскільки норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 р., позивач не змінював свого місця проживання і на виконання вимог абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 р. 11.07.2024 р. ОСОБА_1 уточнив свої облікові дані шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, але відповідач його на військовий облік не поставив. Таким чином, ОСОБА_1 виконав вимоги вказаного Закону у встановлений 60-денний строк щодо уточнення своїх облікових даних, але відповідач його на військовий облік не поставив.
При цьому, повісток про виклик до колишнього ІНФОРМАЦІЯ_3 чи до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2018 року по 09.08.2024 року для взяття на військовий облік позивач не отримував та в розшук не подавався.
Судом встановлено, що на момент складання протоколу відсутній склад правопорушення, а саме його об'єктивна сторона, оскільки позивачем було дотримано положення ч.10 ст.1 Закону № 2232-ХІІ, яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Враховуючи, що позивач у встановлений строк уточнив свої персональні дані, а відповідач не встановив всіх обставин справи та не перевірив звернення позивача для уточнення даних у будь-який спосіб, встановлений законодавством, що потягнуло за собою неправомірне складання протоколу № 419 від 09 серпня 2024 р.
Таким чином, в діях позивача відсутня подія та, відповідно, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, за яке позивача ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., а тому постанова від 16.08.2024 р. № 419 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17000 грн. підлягає скасуванню на підставі п.п.1, 7 ч.1 ст.247 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Керуючись ст.ст.2, 5-14, 242-246 КАС України,
вирішив:
Позов задовільнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 16.08.2024 р. № 419 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд з дня його проголошення або з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: