Справа № 128/4277/25
29 жовтня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., оглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Якушинецької ТГ про позбавлення батьківських прав, -
24.10.2025 року до провадження судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І. надійшли матеріали вищевказаної позовної заяви.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Реалізуючи на власний розсуд право на звернення до суду за захистом, особа (позивач) самостійно визначає час такого звернення, предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, особу (відповідача), яка має відповідати за її позовом тощо. Разом із тим, ініціювавши розгляд цивільної справи в суді, позивач зобов'язаний добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки визначені законом або судом.
В частині першій статті 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відтак, позивачем не уточнені позовні вимоги в прохальній частині тексту позову, у відповідності до норм, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, не оформлено належним чином клопотання відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України.
Згідно з прохальною частиною позовної заяви, позивачка просить суд - «залишити місце проживання дитини з матір'ю» та «заборонити наближатись до дитини».
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому місце реєстрації та фактичне місце проживання можуть бути відмінними.
Зі змісту ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що місце перебування це житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги . Місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Позивачкою ОСОБА_1 не вказано адресу місця проживання за якою в разі винесення судового рішення за результатом розгляду цивільної справи буде проживати неповнолітня дитина.
За правилами ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самостійно.
Крім того, за змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що «Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково врахує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло».
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
В матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження того, що позивачка зверталася до органу опіки та піклування для визначення місця проживання дитини з нею.
Одночасно позивачці необхідно викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини; - до матеріалів позовної заяви не додано висновок органу опіки і піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України; - звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано характеризуючих даних про особу матері (батька) дитини, їх майновий стан та житлові умови, інше; - позивачем не надано довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків, на предмет визначення місця проживання дитини.
Зміст позову - це вказівка позивача на спосіб захисту вже порушеного права (ст. 16 ЦК України).
Висуваючи таку позовну вимогу як «заборонити наближатися до дитини» позивачкою не визначено до кого така вимога ставиться та спосіб реалізації такої вимоги; не указано якими діями саме відповідач чи інша особа не визнає, порушує, чи оспорює права відносно місця проживання дитини чи інші наслідки.
Відповідно позивачці слід уточнити позовні вимоги у відповідності до норм, що регулюють дані правовідносини з урахуванням найкращих інтересів дитини.
При цьому суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року зі змінами.
Положенням статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2).
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних та становить 1 211 грн 20 коп.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 3 028,00 гривні.
Судовий збір сплачується позивачем за кожну вимогу окрему про що надається відповідний доказ про оплату (оригінал), що в свою чергу позивачем таких доказів не надано.
Позивачем надано суду лише копію квитанції про сплату судового збору від 24.10.2025 в сумі 1 211 грн 20 коп.
Вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору вказано в ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». В разі наявності підстав для звільнення від сплати судового збору надаються відповідні докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відтак, стороною позивача ОСОБА_1 надано докази не засвідчені належним чином для суду та сторони відповідача і третьої особи, визначної позивачем, додатки не є засвідченими.
За ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Зазначені вище недоліки заяви перешкоджають відкриттю провадження по даній цивільній справі.
Керуючись, ст. ст. 175, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Якушинецької ТГ про позбавлення батьківських прав- залишити без руху.
Роз'яснити позивачу, що: - способом виконання ухвали суду є складання тексту «позовної заяви» із усуненими недоліками, а не подання суду роз'яснень, заяв, пояснень; - виправлена позовна заява із вищевказаними судом доказами має бути подана в примірниках для суду та відповідача, третіх осіб; - у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява вважається неподаною та підлягає поверненню, що не перешкоджає позивачу у повторному зверненню до суду.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який встановити терміном 5 (п'ять) днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО