номер провадження справи 17/104/25
21.10.2025 Справа № 908/2631/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2631/25
за позовом: комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, 69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська буд. 23-А
до відповідача: приватного підприємства “ЕТІКА», 69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 94, офіс 32
про стягнення 58 500,00 грн
У засіданні приймали участь:
від позивача: Ковтун В.І., ордер серії АР № 1253896 від 20.10.25
від відповідача: не з'явився
вільний слухач: ОСОБА_1 , паспорт
26.08.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 26.08.25 з вимогами комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (далі КП “Запоріжремсервіс») до товариства з обмеженою відповідальністю “ЕТІКА» (надалі ТОВ “ЕТІКА») про стягнення коштів за договором оренди від 01.09.15 у розмірі 58 500,00 грн. Позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
26.08.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2631/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 01.09.25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2631/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
11.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих. від 11.09.25, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволені позову та стягнути з позивача судові витрати, які будуть надані суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Ухвалою від 12.09.25 судом призначено розгляд справи № 908/2631/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 08.10.25 об 11 год. 00 хв.
18.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
24.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 29.09.25 судом виправлено описки, допущені у вступних та описових частинах ухвал суду від 01.09.25 та від 12.09.25 у справі № 908/2631/25, шляхом зазначення найменування відповідача, як “приватне підприємство “ЕТІКА» (надалі ПП “ЕТІКА»)».
Представник відповідача в судове засідання 08.10.25 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
В засіданні 08.10.25 представник позивача надала усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті та заявила усне клопотання про відкладення (перенесення) розгляду цієї справи на іншу дату.
Ухвалою від 08.10.25 судом відкладено розгляд справи № 908/2631/25 на 21.10.25 о 12 год. 30 хв.
18.10.25 до суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання за вих. від 16.10.25, в якому представник позивача просить суд:
- здійснити заміну сторони у справі № 908/2631/25, а саме позивача - комунальне підприємство “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 22144952) його правонаступником - комунальним підприємством “Градпроект» (код ЄДРПОУ 20504731);
- визнати за новим учасником усі процесуальні права та обов'язки сторони, яку він замінив;
- долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди від 31.05.24 до договору оренди нежитлового приміщення по пр. Соборному, 94 від 01.09.15.
Представник відповідача в судове засідання 21.10.25 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 21.10.25 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просив суд залишити без розгляду клопотання позивача за вих. від 16.10.25.
Судом задоволено усне клопотання представника позивача та не розглядалось клопотання позивача за вих. від 16.10.25.
Представники позивача в засіданні 21.10.25 надав усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.
В засіданні 21.10.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 26.08.25, у відповіді за вих. від 18.09.25 на відзив. Просив суд стягнути з відповідача на користь КП “Запоріжремсервіс» заборгованість за договором оренди від 01.09.15 у розмірі 58 500,00 грн.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до законодавства. Про причини такої неявки суд не повідомив.
При цьому, відповідачем було надіслано до суду в системі “Електронний суд»:
- 11.09.25 відзив за вих. від 11.09.25 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог позивача та просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі;
- 24.09.25 заперечення за вих. від 24.09.25 на відповідь на відзив, в яких представник відповідача заперечує проти позовних вимог позивача та просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Вищенаведені ухвали суду надсилались ТОВ “ЕТІКА» до електронного кабінету, як того вимагає чинний ГПК України. Вказані ухвали суду були доставлено до електронного кабінету ТОВ “ЕТІКА».
Більш того, неявка керівника (відповідача) чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов'язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/2631/25 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.
Слід також зазначити, що на переконання суду, в межах стадій судового процесу в цій справі подальше відкладення судових засідань судом з причин чергової (вих) неявки (вок) керівника (відповідача) чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача в судові засідання у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи судом протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
20.07.99 між газета «Запорозька Січ» (Орендодавець) та приватним підприємством «ЕТІКА» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (Договір оренди від 20.07.99).
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди від 20.07.99, Орендодавець на підставі акту прийому-передачі приміщення від 20.07.99 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення всієї лівої половини першого поверху будівлі (за виключенням під сходового приміщення) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 94, площею 167,94м.кв., яке знаходиться на балансі редакції газети «Запорозька Січ» і за експертною оцінкою ТОВ «Інформаційно-консультаційного центру «Бізнес-Інформ» коштує 65 029,73 грн. Акт оцінки є невід'ємним додатком до цього договору.
Згідно із п. 3.1. Договору оренди від 20.07.99, сторони погоджуються, враховуючи ст. 19 і ст. 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що Орендар вніс орендну плату цілком за 20 років (враховуючи ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), виконавши капітальний ремонт будівлі по пр. Леніна, 94 і збудувавши теплотрасу до цієї будівлі, за згодою редакції газети «Запорозька Січ», які було закінчено у 1994 році (Акт прийому-передачі капітального ремонту від 30.11.94 і довідка бухгалтерії приватного підприємства «Етика» про кошти, витрачені на капремонт вищеназваної будівлі є невід'ємними додатками до цього договору).
У відповідності до акту прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою пр. Леніна, 94 в оренду, редакція газети «Запорозька Січ» передає, а приватне підприємство «ЕТІКА» приймає в оренду нежитлове приміщення лівої половини першого поверху (за планом, який є невід'ємним додатком до цього акту), загальною площею 167,94 м.кв., вартістю 65 029,73 грн. Опис приміщень: кімнат - 9; коридорів - 4; стіни поклеєні шпалерами; двері - дерев'яні, криті ДСП; вхідні двері з чистого дерева; підлога дерев'яна, крита ДСП, фарбована; вікна з металевими гратами; замки накладні; батареї з металевих пластин (по 20 на кожній батареї) - по 2 під кожним вікном; приміщення відокремлене від приміщення редакції металевими гратами по коридору.
01.09.15 між комунальним підприємством «Редакція газети «Запорозька Січ» (Орендодавець) та приватним підприємством «ЕТІКА» (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець на підставі акту прийому-передачі приміщення від 01.09.15 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення на першому поверсі будівлі (літ. А-2) по пр. Леніна, 94 загальною площею 180,28 кв.м., яка знаходиться на балансі комунального підприємства «Редакція газети «Запорозька Січ», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 609 980,00 грн станом на 30.06.15.
Приміщення використовується Орендарем на правах оренди під офіс (п. 1.2. Договору).
У відповідності до п. 2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням з моменту підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна.
Пунктом 2.4. Договору визначено, що у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-добовий термін у порядку , передбаченому чинним нормативно-правовими актами з цього питання.
Згідно із п. 10.1. Договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 01.09.15 до 01.08.18.
У відповідності до п. 10.3. Договору, зміни та доповнення до цього договору можуть мати місце за погодженням сторін, оформлюються в письмовій формі і становлять невід'ємну частину цього договору. Зміни та доповнення, що вносяться до цього договору, розглядаються протягом 2 днів з моменту надходження письмової пропозиції.
Пунктом 10.5. Договору визначено, що після закінчення терміну дії цього договору Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на повний термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідно для потреб власника. У разі якщо власник майна має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, Орендодавець повинен письмово попередити про це Орендаря не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії цього договору.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.09.15, КП «Редакція газети «Запорозька Січ» передала, а ПП «ЕТІКА» прийняло в платне користування нежитлові приміщення на першому поверсі будівлі (літ. А-2) за адресою: пр. Леніна, 94, загальною площею 180,28 кв.м., вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 609 980,00 грн станом на 30.06.15.
30.09.19 між комунальним підприємством “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (Орендодавець) та приватним підприємством «ЕТІКА» (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди частини нежитлових приміщень по пр. Соборний, 94 від 01.09.15 (Додаткова угода від 30.09.19).
Згідно із п. 1. Додаткової угоди від 30.09.19, додаткова угода діє з 19.12.18 до 01.07.21.
Пунктом 3 Додаткової угоди від 30.09.19, КП “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (Орендодавець) та ПП «ЕТІКА» (Орендар) вирішили викласти договір оренди від 01.09.15 в іншій редакції,
У відповідності до п. 1.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 30.09.19), Орендодавець, на підставі рішення Запорізької міської ради від 26.09.18 № 27 «Про реформування юридичної особи «Комунальне підприємство «Редакція газети «Запорозька Січ» шляхом реорганізації у товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Запорозька Січ» передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне майно, а саме: нежитлові приміщення №№ 18-34 загальною площею 180,28 кв.м. першого поверху будівлі (літ. А-2) по пр. Соборному, 94, які перебувають в господарському віданні комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, вартість яких визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 770 782,00 грн, без урахування ПДВ станом на 31.07.18 (Додаток № 1 до договору).
Орендар вступив у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору, акту прийому-передачі майна (19.12.18) (п. 2.1. договору з урахуванням Додаткової угоди від 30.09.19).
Відповідно до акту прийому-передачі від 19.12.18 КП “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (Орендодавець) передав, а ПП «ЕТІКА» (Орендар) прийняв в строкове платне користування комунальне майно, а саме: нежитлові приміщення №№ 18-34 загальною площею 180,28 кв.м. першого поверху будівлі (літ. А-2) по пр. Соборному, 94, які перебувають в господарському віданні комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, вартість яких визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 770 782,00 грн, без урахування ПДВ станом на 31.07.18.
07.09.21 між комунальним підприємством “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (Орендодавець) та приватним підприємством «ЕТІКА» (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди частини нежитлових приміщень по пр. Соборний, 94 від 01.09.15 (Додаткова угода від 30.09.19).
Згідно із п. 1. Додаткової угоди від 07.09.21, термін дії договору оренди від 01.09.15 № б/н частини нежитлового приміщення по пр. Соборному, 94 продовжити з 02.07.21 на 5 років по 01.07.26 включно.
Пунктом 3 Додаткової угоди від 07.09.21, КП “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (Орендодавець) та ПП «ЕТІКА» (Орендар) вирішили викласти договір оренди від 01.09.15 в іншій редакції,
У відповідності до п. 1.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 07.09.21), Орендодавець, на підставі рішення Запорізької міської ради № 105 від 20.05.99 «Про надання згоди на передачу в оренду» передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне майно, а саме: нежитлові приміщення №№ 18-34 загальною площею 180,28 кв.м. першого поверху будівлі (літ. А-2) по пр. Соборному, 94, які перебувають в господарському віданні комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, вартість яких визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 953 550,00 грн станом на 30.06.21.
Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі (п. 2.1. договору з урахуванням Додаткової угоди від 07.09.21).
Додатковою угодою від 20.05.24 комунальним підприємством “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (Орендодавець) та приватним підприємством «ЕТІКА» (Орендар) внесено зміни до п. 1.1. договору, а саме: замість слів «… нежитлові приміщення №№ 18-34 загальною площею 180,28 кв.м. першого поверху будівлі (літ. А-2) читати: «… нежитлові приміщення №№ 18-34 та сходова клітина ІІІ першого поверху будівлі (літ. А-2) загальною площею 180,38 кв.м.».
Пунктом 1 додаткової угоди від 31.05.24 до договору, сторони дійшли до згоди замінити сторони в договорі оренди комунального майна за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 94, а саме Орендодавця-Балансоутримувача з комунального підприємства «Запоріжремсервіс» на Орендодавця департамент управління активами Запорізької міської ради та Балансоутримувача комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ».
Згідно із п. 2 додаткової угоди від 31.05.24 до договору, з дати підписання цієї додаткової угоди Балансоутримувач приймає на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов'язки та відповідальність Орендодавця за договором оренди, що належить Орендодавцю-Балансоутримувачу, що вибув.
У відповідності до п. 3 додаткової угоди від 31.05.24 до договору, у момент підписання цієї додаткової угоди Орендодавець-Балансоутримувач, що вибув передає Балансоутримувачу документи (інформацію), пов'язані з виконанням договору оренди. Факт передачі документів підтверджується сторонами підписанням даної додаткової угоди.
З моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, Орендодавець-Балансоутримувач, що вибув, втрачає, а Балансоутримувач набуває право вимагати виконання від Орендаря своїх обов'язків щодо договору оренди, які виникли до моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, а також тих, що виникнуть у майбутньому (п. 6 додаткової угоди від 31.05.24 до договору).
26.08.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 26.08.25 з вимогами КП “Запоріжремсервіс» до ТОВ “ЕТІКА» про стягнення коштів за договором оренди від 01.09.15 у розмірі 58 500,00 грн.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) (у відповідній редакції), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України (у відповідній редакції), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 3 ст. 285 ГК України (у відповідній редакції), орендар, окрім іншого, зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України (у відповідній редакції) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать наявні матеріали справи та встановлено судом, 26.08.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 26.08.25 з вимогами КП “Запоріжремсервіс» до ТОВ “ЕТІКА» про стягнення коштів за договором оренди від 01.09.15 у розмірі 58 500,00 грн.
При цьому, згідно з додатковою угодою від 31.05.24 до договору оренди від 01.09.15, КП “Запоріжремсервіс» (Орендодавець) та ПП «ЕТІКА» (Орендар) дійшли до згоди замінити сторони в договорі оренди комунального майна за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 94, а саме Орендодавця-Балансоутримувача з комунального підприємства «Запоріжремсервіс» на Орендодавця департамент управління активами Запорізької міської ради та Балансоутримувача комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ».
Згідно із п. 2 додаткової угоди від 31.05.24 до договору, з дати підписання цієї додаткової угоди Балансоутримувач приймає на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов'язки та відповідальність Орендодавця за договором оренди, що належить Орендодавцю-Балансоутримувачу, що вибув.
З моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, Орендодавець-Балансоутримувач, що вибув, втрачає, а Балансоутримувач набуває право вимагати виконання від Орендаря своїх обов'язків щодо договору оренди, які виникли до моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, а також тих, що виникнуть у майбутньому (п. 6 додаткової угоди від 31.05.24 до договору).
А тому, як наслідок, суд приходить до висновку, що КП “Запоріжремсервіс» не може виступати позивачем у справі щодо стягнення заборгованості за договором оренди від 01.09.15 після укладення Додаткової угоди від 31.05.24 до вказаного договору оренди від 01.09.15.
Належним позивачем у даному випадку у справі № 908/2631/25 має виступати комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ» (Балансоутримувач за договором в редакції додаткової угоди від 31.05.24).
Суд приходить до висновку, що оскільки спірним договором прав та інтересів позивача не порушено, це є самостійною підставою для відмови у позові.
Вказаної думки також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.20 у справі № 910/10647/18.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
А тому, як наслідок, судом визнаються безпідставними у заявленому вигляді доводи позивача щодо стягнення на його користь суми заборгованості та відмовляється в задоволенні позовної заяви.
При цьому, судом прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постановах Верховного Суду від 04.12.19 у справі № 910/15262/18, від 03.03.20 у справі № 910/6091/19, від 16.10.20 у справі № 910/12787/17, що встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
А тому, як наслідок, суд не розглядав по суті та не встановлював розмір заборгованості (відповідно до заявленого КП “Запоріжремсервіс» розрахунку) за договором оренди від 01.09.15, оскільки вказане комунальне підприємство, яке заявило до стягнення суму боргу, не є належним позивачем у даній справі та взагалі не має право заявляти вказані вимоги.
Вирішуючи вказану справу по суті спору судом прийнято до уваги те, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 28.10.2025.
Суддя В.Л. Корсун