іменем України
Справа № 126/1237/25
Провадження № 2/126/856/2025
"23" жовтня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ТОВ "Фінпром Маркет" звернулося в суд з даним позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики № 75859326 в розмірі 22373,57 грн. та судові витрати в справі.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №75859326 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 7500,00грн. строком на 18 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису НОМЕР_4, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Того ж дня позикодавець на виконання п. 1 Договору позики виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідач не виконувала належним чином умови договору позики, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 23624,35 грн., яка складається з: 7500,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу; 16124,34 грн. - сума заборгованості за відсотками.
19.11.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Фактор) уклали Договір факторингу №1911, за умовами якого Фактор набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики №75859326 від 27.06.2021 року.
03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) уклали договір факторингу №030423-ФМ від 03.04.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики №75859326 від 27.06.2021 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФМ від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23624,35 грн., з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16124,34 грн. - сума заборгованості за відсотками.
15.09.2025 представник відповідача, адвокат Ткач І.І., надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги в частині наявності заборгованості за основною сумою боргу за Договором позики №75859326 від 27.06.2021 в розмірі 7500,00 гривень та проценти за договором позики за період з 27.06.2021 по 15.07.2021 у розмірі 2686,50 грн. Нарахування процентів з 16.07.2021 до 13.10.2021 в розмірі 14 873,57 грн позивачем здійснено поза межами строку користування позикою та не визнається відповідачем. Відповідно до п.п. 2.2 Договору позики № 75859326 від 27.06.2021 строк позики (строк договору) - 18 днів, тобто до 15.07.2021. У пункті 2 договору позики передбачено, що процентна ставка (базова) є фіксованою в розмірі 1,99% в день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день становить 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 996,87 %; орієнтовна загальна вартість позики становить 8440,28 грн. Договір позики не містить умов щодо пролонгації строку користування позикою та нарахування процентів після закінчення строку, на який надано позику, тобто після 15 липня 2021 року. З розрахунку суми заборгованості по договору позики ОСОБА_1 , наданого позивачем, за Договором позики №75859326 від 27.06.2021, проценти за користування позикою нараховувалися і після закінчення строку позики, а саме з 16.07.2021 по 13.10.2021 року, тобто за період поза межами строку кредитування. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження продовження строку користування позикою. В позовній заяві позивач посилається на те, що умови продовження строку нарахування процентів за користування позикою передбачено Правилами надання грошових коштів. Правилами надання грошових коштів у позику, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, у тому числі, що у разі неповернення/ повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику та таку неповернуту позику товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, але не більше 90 календарних днів (п. 6.5 Правил). Проте, вказані Правила не підписані позивачем ОСОБА_1 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме в такій редакції розуміла Правила надання грошових коштів остання, ознайомившись та погодившись з ними, підписуючи договір позики 27.06.2021. Таким чином, за відсутності доказів про конкретно запропоновані відповідачу Правила надання грошових коштів, надані позивачем Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
18.09.2025 представник позивача подала письмові пояснення зазначивши, що відповідно до п. 5.2. договору позики № 75859326, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 14.05.21 (повернення позики в кінці строку) - містяться в матеріалах справи). Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 18 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Водночас, зобов'язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення. Доводи представника відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими Відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.
Представник позивача надала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність представника позивача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача, адвокат Ткач І.І., надала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в сумі 10186,50 грн., з яких 7500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2686,50 грн. - заборгованість за відсотками. Просила розглянути справу у відсутність сторони відповідача.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.13ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПКУкраїни кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 27.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75859326, за умовами якого Товариство надало позичальнику ОСОБА_1 позику на суму 7500,00 грн, строком на 18 днів, із процентною ставкою (базова), яка становить 1,99 %.
У Додатку 1 до договору позики №75859326 від 27.06.2021 визначено дату видачі та дату повернення позики, згідно якого позичальник зобов'язана сплатити платіж на погашення позики до 15.07.2021, що складається з погашення суми позики та процентів за користування позикою.
Згідно з пунктами 1 та 2.1 договору позики №75859326 від 27.06.2021 Товариство надало позичальнику грошові кошти, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача коштів в сумі 7500,00 грн. Дана обставина не заперечується відповідачем.
З відповіді АТ КБ "Приватбанк" від 21.06.2025 №20.1.0.0.0/7-250617/97160-БТ на запит суду та виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 27.06.2021 здійснено переказ коштів на суму 7500,00 грн.
Проте, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором позики в повному обсязі не виконала, не сплачувала кошти на погашення суми позики і відсотки за користування позикою згідно договору позики №75859326 від 27.06.2021.
19.11.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Фактор) уклали Договір факторингу №1911, за умовами якого Фактор набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики №75859326 від 27.06.2021 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог №3 від 19 листопада 2021 року до Договору факторингу №1911 від 19 листопада 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75859326 від 27.06.2021 року, в сумі 23624,35 грн., з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за тілом позики; 16124,35 грн. - сума заборгованості за нарахованими та не сплаченими процентами.
03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) уклали договір факторингу №030423-ФМ від 03.04.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики №75859326 від 27.06.2021 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФМ від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23624,35 грн., з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16124,34 грн. - сума заборгованості за відсотками.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію'пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно дост. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що ТОВ "Фінпром Маркет" набуло у встановленому законом порядку право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 75859326 від 27.06.2021 року.
Отже, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань за вищезазначеним договором позики перед новим кредитором ТОВ "Фінпром Маркет" у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення договору позики № 75859326 від 27.06.2021 року відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та відповідачу було перераховано суму позики в розмірі 7500,00 грн. на її банківську картку, що підтверджується наданими позивачем доказами та не заперечується відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 75859326 від 27.06.2021 за період з 27.06.2021 по 28.05.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернула, будь-яких коштів на погашення позики не вносила, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі позики, підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 7500,00 грн.
Що стосується розміру відсотків за користування позикою за вищезазначеним договором позики, то суд зважає на наступне.
Як вбачається із наданого суду розрахунку, заборгованість за договором позики № 75859326 від 27.06.2021 складає 22373,57 грн., з яких:7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14873,57 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відсотки в розмірі 1,99 % в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 18 днів (по 15.07.2021 року включно), та після закінчення цього строку ще 90 днів, тобто по 13.10.2021 року включно.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
З договору позики № 75859326 від 27.06.2021 року слідує, що даним договором передбачено, що позика в сумі 7500,00 грн. надається ОСОБА_1 на строк 18 днів під 1,99 % в день. Отже, за договором позики № 75859326 від 27.06.2021 року проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 18 днів, тобто строку, на який була надана позика, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування грошовими коштами за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами, складає 2686,5 грн. (7500 грн. х 1,99 : 100 х 18 = 2686,50 грн.).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2686,5 грн. відсотків за договором позики № 75859326 від 27.06.2021 року, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на вказану суму.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відсотки нараховано відповідно до п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в редакції, що діяла на час укладання договору позики, який передбачав, що у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів, товариство на неповернуту суму позики має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування до повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Так, договір позики № 75859326 від 27.06.2021 року не містить конкретних умов щодо пролонгації строку користування позикою та нарахування відсотків після закінчення строку, на який було надано позику, тобто після 15.07.2021 року.
Пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»(на умовах повернення позики в кінці строку), затверджених 14.05.2021 рішенням директора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», дійсно передбачає можливість нарахування відсотків у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів, у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування до повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
Проте, вказані Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку) не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами ознайомилася ОСОБА_1 та погодилася з ними, підписуючи договір позики № 75859326 від 27.06.2021 року.
Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні погоджені сторонами договору позики № 75859326 від 27.06.2021 року умови подовження строку користування позикою (пролонгацію) або застосування автопролонгації, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки цей документ достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром Маркет" слід стягнути заборгованість за договором позики № 75859326 від 27.06.2021 року в сумі 10186,50 грн., з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2686,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ "Фінпром Маркет" у даній справі на підставі договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року та ордеру серії АХ № 1149961 від 01 листопада 2024 року, виданого на підставі цього договору, здійснювала адвокат Ткаченко Ю.О.
Згідно витягу з Акта № 11-П від 30.042025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року сторони погодили, що адвокатом Ткаченко Ю.О. надано ТОВ "Фінпром Маркет" у даній справі такі види правової допомоги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів для формування позовної заяви (вартість послуги 500 грн.), підготовка та складання позовної заяви (вартість послуги 3000 грн.). Загальна вартість наданих послуг - 3500 грн.
Відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом Ткаченко Ю.О. у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн., заявлений позивачем до відшкодування, є співмірним із наданими послугами.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог: по сплаті судового збору 1102,19 грн, витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі1592,50 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76,1 41, 258-259,2 63-265, 272, 273, 279,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) суму заборгованості за Договором позики №75859326 в розмірі 10186,50 грн., з яких: -7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2686,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) судові витрати, пов'язані з розглядом справи: судовий збір в розмірі 1102,19 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1592,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. І. Губко