вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23.10.2025 м. Ужгород Справа № 907/1070/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши клопотання фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни від 09.05.2025 (зареєстровано за вхідним №02.3.1-02/4520/25 від 12.05.2025) про ухвалення додаткового рішення, подане її представником - адвокатом Плешинець М.В., у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок, 9 А, поштовий індекс - 01601,
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою, інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми та пені за невиконання зобов'язань за договором,
за участі представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - адвокат Ігнатенко С.С. (згідно ордеру серії АО №1160560 від 28.01.2025),
1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2025 у справі №907/1070/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни 211367,84 грн, з яких: 171670,12 грн - основний борг за договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №442 від 12.12.2022, 20185,89 грн - інфляційні втрати, 6024,50 грн - 3 % річних та 13487,33 грн - пені та 2536,42 грн у повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.
Розгляд справи здійснено у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
2. 12.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Плешинець Миколи Васильовича, надійшло клопотання від 09.05.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4520/25) про долучення доказів витрат на правову допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі, згідно з яким позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої - небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
3. Ухвалою суду від 15.05.2025 призначено до розгляду клопотання від 09.05.2025 представника фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни - адвоката Плешинець М.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1070/24 в судовому засіданні на 22.05.2025 з викликом учасників справи.
4. 14.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Ігнатенко С.С. надійшли заперечення щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу від 14.05.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4660/25).
5. 20.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Плешинець М.В. надійшло клопотання від 20.05.2025 (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/4846/25), за змістом якого він просить розглянути клопотання про ухвалення додаткового рішення без участі позивача та його представника, вказане клопотання підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
6. 22.05.2025 через канцелярію суду надійшла заява від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Ігнатенко С.С. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання 22.05.2025, а саме зайнятість у розгляді іншої судової справи, розгляд якої призначено на 22.05.2025.
Ухвалою суду від 22.05.2025 задоволено заяву представника відповідача - адвоката Ігнатенко С.С. про відкладення розгляду справи, розгляд справи за клопотанням ФОП Деяк Н.В. від 09.05.2025, поданим її представником - адвокатом Плешинець М.В. про ухвалення додаткового рішення призначено на 18.06.2025 на 10:00 год.
7. 11.06.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області із Західного апеляційного господарського суду надійшла копія ухвали від 09.06.2025 у справі №907/1070/24 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2025 та в резолютивній частині ухвали вказано про витребування в Господарського суду Закарпатської області матеріалів справи №907/1070/24.
Згідно з ухвалою від 12.06.2025 зупинено провадження у справі №907/1070/24 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області з Західного апеляційного господарського суду.
8. Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 у задоволенні вимог апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України відмовлено; рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2025 у справі №907/1070/24 залишено без змін.
Після повернення із Західного апеляційного господарського суду матеріалів справи №907/1070/24, згідно з ухвалою від 14.10.2025 поновлено провадження у справі, клопотання представника ФОП Деяк Н.В. - адвоката Плешинець М.В. про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2025 на 14:10.
Враховуючи, що позивач, його представник та відповідач мають електронні кабінети, копія ухвали від 14.10.2025 направлена цим учасникам справи у їх електронні кабінети, про що свідчить список розсилки поштової квитанції від 14.10.2025 та довідки про доставку сторонам копії ухвали від 14.10.2025 до їх електронного кабінету.
Отже, заявник, його представник та відповідач належним чином повідомлені про призначене на 23.10.2025 судове засідання у справі.
9. В судове засідання 23.10.2025 позивач не уповноважив свого представника для участі в розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
В судове засідання прибув представник відповідача-адвокат Ігнатенко С.С., який вважав за можливим розглянути клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення без участі позивача і його представника.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За змістом ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, враховуючи подане представником позивача - адвокатом Плешинець М.В. клопотання від 20.05.2025 про розгляд справи про ухвалення додаткового рішення без участі позивача та його представника; врахувавши приписи ст.ст.202 і 244 ГПК України, суд згідно ухвали, постановленої без оформлення окремого документа та занесеної до протоколу судового засідання, постановив: здійснювати розгляд справи по клопотанню позивача про ухвалення додаткового рішення без участі позивача і його представника.
10. В судовому засіданні представник відповідача-адвокат Ігнатенко С.С. просив відмовити повністю у задоволенні клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення з посиланням на обставини, зазначені у запереченні представника відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу від 14.05.2025.
11. Розглянувши клопотання ФОП Деяк Н.В. від 09.05.2025 про ухвалення додаткового рішення, подане її представником адвокатом Плешинець М.В. (далі - клопотання), судом враховано таке.
Позивач у своєму клопотанні зазначає, що у редакції позовної заяви від 28.01.2025 року ним робилось застереження, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть подані ним у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Позивач зазначає, що дане клопотання позивачем подане у строки визначені законом.
З посиланням на договір про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024 (далі - договір), додаток №1 до договору від 09.05.2025, акт виконаних робіт від 09.05.2025 до договору та корінець від 09.05.2025 до договору про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024, позивач згідно клопотання просить суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ФОП Деяк Н.В. понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
12. У запереченні щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу від 14.05.2025, поданих представником Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвокатом Ігнатенко С.С. (далі - заперечення), такий учасник справи не погоджується із обґрунтованістю заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який заявлено позивачем, з огляду на таке.
З посиланням на те, що до позовної заяви від 20.12.2024 представник позивача на представництво інтересів ФОП Деяк Н.В. (позивача у справі), її представник - адвокат Плешинець М.В. долучив ордер серії АО №1152439 від 26.11.2024, відповідач звертає увагу, що в ордері підставою представництва є договір №26/11/24 від 26.11.2024, у той же час до клопотання представник позивача долучає, на думку відповідача, копію договору, про який не вказано в ордері, а саме: договору про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024, який є без номера. Такі обставини, на переконання відповідача, свідчать про невідповідність між поданим позивачем договором про надання правничої допомоги та ордером на надання правничої допомоги, на підставі якого адвокат здійснював представництво у суді.
Відповідач вказує на відсутність договірних підстав для представництва інтересів позивача саме в господарському суді, оскільки пунктом 1.3. договору від 26.11.2024, укладеного між позивачем та адвокатом, передбачається, що останній зобов'язується надавати правничу допомогу, зокрема, здійснювати представництво клієнта лише у судах загальної юрисдикції.
У запереченні відповідач звертає увагу на не долучення позивачем до клопотання детального опису наданих послуг адвокатом, та відсутність у договорі відомостей щодо порядку та умов оплати послуг адвоката у зв'язку з представництвом інтересів позивача у даній справі. Зокрема, на переконання відповідача, у поданому позивачем договорі від 26.11.2024 відсутні чіткі та певним чином деталізовані умови щодо розміру та порядку оплати таких послуг. Щодо цього відповідач вказує, що умовами договору не визначено ані погодинної ставки, ані фіксованої суми, ані механізму обчислення загальної вартості наданої допомоги. Натомість, п. 2.3 договору містить тільки загальне формулювання, що клієнт має обов'язок сплатити гонорар адвокату, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін. Відсутність же конкретизованих положень щодо детальних умов оплати відповідно до договору, унеможливлює, на переконання відповідача, встановлення обґрунтованості заявлених до компенсації витрат. Більше того, позивачем не подано до матеріалів справи жодного документального підтвердження фактичного обсягу виконаних адвокатом робіт, такого як детальний опис наданих послуг.
Оскільки детальний опис робіт (наданих послуг) позивачем не надано, відсутня можливість об'єктивно оцінити як фактичний обсяг наданих послуг, так і витрачений на це час. За таких умов відсутні підстави для задоволення заявленого розміру позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо поданого позивачем до клопотання додатку №1 до договору, який датовано 09.05.2025 року, то відповідач наголошує, що такий додаток складено після ухвалення рішення у справі, що унеможливлює стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу з урахуванням додатку №1 до договору.
Відповідач звертає увагу, що у змісті цього додатку №1 зазначено, що на виконання п.2.3. договору, сторони дійшли згоди встановити наступний порядок сплати та розмір грошової винагороди (гонорару) адвоката, яка є фіксованою та складає 8000 грн та сплачується після завершення розгляду цієї справи, визначеної в п.1 додатку в суді першої інстанції (прийняття рішення у справі). На переконання відповідача, поданий додаток до договору не містить жодного положення, яке б свідчило про його ретроспективну дію або поширення на правовідносини, що виникли до його укладення, що вбачається з положень ч.3 ст. 631 ЦК України, згідно з якою сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
З урахуванням наведеного, відповідач вказує, що умови цього додатку не можуть бути враховані судом при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у межах цієї справи, яка судом першої інстанції розглянута до дати складання відповідного додатку від 09.05.2025.
Відповідач зазначає про невідповідність поданого корінця договору вимогам розрахункового документа, передбаченого чинним законодавством України. Позивачем до матеріалів справи додано корінець до договору про надання правової допомоги, в якому зазначено, що нібито адвокат Плешинець Микола Васильович отримав від позивача готівкові грошові кошти в сумі 8000 грн. Водночас, зазначений документ не відповідає вимогам до розрахункового документа, встановленими ст. 2 і 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині зазначення в такому всіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у разі отримання готівкових коштів суб'єкт господарювання зобов'язаний таку операцію через реєстратор розрахункових формуванням фіскального чека. В матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би підтверджував оплату позивачем суми правничої допомоги адвокату.
Відповідач вказує про неподання позивачем доказів витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення і не наведення ним та не обгрунтування поважних причин їх неподання.
Підсумовуючи наведене, відповідач зазначає, що відсутність підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт, невизначеність умов договору щодо оплати, а також інші виявлені недоліки у поданих доказах, зокрема, невідповідність договору, на підставі якого видано ордер та обмеження в умовах договору лише представництвом у судах загальної юрисдикції при тому, що справа розглядається господарським судом - свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, що виключає можливість їх відшкодування за рахунок відповідача.
13. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
14. Як було вказано вище, на підтвердження понесених витрат на загальну суму 8000 грн позивач до клопотання долучив копії договору про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024, додатку №1 до договору від 09.05.2025, акту виконаних робіт від 09.05.2025 до договору та корінець від 09.05.2025 до договору про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024.
З поданих документів вбачається, що 26.11.2024 позивачем - ФОП Деяк Наталією Володимирівною (у договорі - клієнт) укладений договір про надання правої допомоги та представництва з адвокатом Плешинець Миколою Васильовичем (у договорі - адвокат).
Згідно з п.1.1 договору адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.
В пункті 1.2. договору зазначено, що адвокат приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси клієнта, та користується процесуальними правами клієнта, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо клієнту і не може бути доручена представнику.
Відповідно до п. 1.3 договору, адвокат зобов'язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.1.4 договору клієнт також доручає адвокату представництво прав та інтересів клієнта у суді, вчинення від імені клієнта усіх процесуальних дій, які може вчиняти сам клієнт, також відмова від позову, визнання позову, досягнення примирення, укладення мирової угоди.
Пункт 2.3. договору передбачає, що клієнт несе обов'язки по сплаті гонорару адвокату в розмірі та в строк згідно цього договору, вартість яких встановлюється по домовленості сторін.
Відповідно до п.3 договору він набирає чинності з моменту його підписання та дійсний протягом 35 місяців з дня його укладення.
На виконання умов договору сторонами підписано додаток №1 до договору про надання правової допомоги та представництва від 09.05.2025, згідно з яким визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у спорі про стягнення з відповідача спірної заборгованості за договором про надання послуг виготовленню технічної документації із землеустрою за № 442 від 12.12.2022 (судова справа №907/1070/24) (п.1 додатку).
Згідно з п. 2 додатку №1 від 09.05.2025 до договору про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024 сторони, дійшли згоди встановити наступний порядок та розмір грошової винагороди (гонорару) адвоката, яка є фіксованою та складає 8000 грн (вісім тисяч гривень 00 коп) та сплачується після завершення розгляду справи, визначеної в п. 1 додатку, в суді першої інстанції (прийняття рішення у справі).
Пункт 6 додатку до договору передбачає, що правова допомога вважається наданою у повному обсязі та у клієнта виникає відповідний обов?язок зі сплати витрат на правову допомогу після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги.
У пункті 8 додатку вказано, що він є невід'ємною частиною договору.
У долученому до клопотання акті виконаних робіт від 09.05.2025 за договором про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024, який підписаний ФОП Деяк Н.В. і адвокатом Плешинець М.В., зазначено, що адвокатом в межах договірного зобов'язання з клієнтом надано наступні послуги: попередня співбесіда з клієнтом за наслідками звернення до адвоката, під час якої було з'ясовано у клієнта фактичні обставини виникнення спірних правовідносин; проведено усне опитування клієнта на предмет виявлення істотних обставин, які можуть бути використані для подання позовної заяви стягнення заборгованості за договором; визначено коло заходів, вчинення яких необхідне для доказування у справі про стягнення заборгованості за договором - 0 год 30 хв.; вивчення документів, отриманих від позивача - 01 год 30 хв; формування позовної заяви про стягнення заборгованості за договором 9 год 00 хв.
З урахуванням таких наданих послуг, у акті виконаних робіт від 09.05.2025 за договором про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024, зазначено про загальну кількість затраченого часу за договором становить 11 год 00 хв та вказана загальна вартість за надану правову допомогу у суді першої інстанції в розмірі 8000 грн.
До клопотання долучена копія корінця до договору про надання правової допомоги, складеного 09.05.2025 адвокатом Плешинець М.В., у якому вказано, що він виданий ФОП Деяк Н.В. на підставі укладеної угоди про надання правової допомоги від 26.11.2024 у справі №907/1070/24 та вказано, що юридична допомога в оплачена в сумі 8000 грн.
15. За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (Клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги Клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і в ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
16. Здійснивши правовий аналіз норм ст. 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та Клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
17. З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви позивача про стягнення з відповідача 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, що вбачається з такого.
Як вбачається з долучених до клопотання позивачем документів, а саме: копій договору про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024, додатку №1 до договору від 09.05.2025, акту виконаних робіт від 09.05.2025 та корінця від 09.05.2025 до договору, сума у розмірі 8000 грн визначена позивачем та адвокатом з урахуванням лише послуг наданих адвокатом Плешинець М.В. під час підготовки та подачі в суд позовної заяви ФОП Деяк Н.В. до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення боргу за договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №442 від 12.12.2022.
Такі висновки вбачаються з акту виконаних робіт від 09.05.2025 за договором про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024, який підписаний ФОП Деяк Н.В. і адвокатом Плешинець М.В., в якому зазначено, що адвокатом в межах договірного зобов'язання з клієнтом надані послуги щодо попередньої консультації клієнта, вивчення документів, отриманих від позивача та формування позовної заяви про стягнення заборгованості за договором та вказано загальну кількість затраченого часу за такі послуги - 11 год 00 хв і саме за такі надані послуги ФОП Деяк Н.В. сплачено адвокату 8000 грн, що вбачається з корінця до договору про надання правової допомоги, складеного 09.05.2025 адвокатом Плешинець М.В., з якого вбачається отримання від ФОП Деяк Н.В. на підставі укладеної угоди про надання правової допомоги від 26.11.2024 у справі №907/1070/24 коштів в сумі 8000 грн за надану юридичну допомогу.
Щодо цього суд звертає увагу, що представник позивача - адвокат Плешинець М.В. брав участь під час судового розгляду справи №907/1070/24 (зокрема у судових засіданнях), розгляд якої здійснювався судом у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Однак, оскільки у акті виконаних робіт від 09.05.2025 за договором про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024 зазначено про загальну кількість часу - 11 год 00 хв, який затрачався адвокатом у даній справі та за який ФОП Деяк Н.В. оплачено 8000 грн, то з означеного акту виконаних робіт вбачається, що вказану суму коштів ФОЛ Деяк Н.В. і адвокат Плешинець М.В. обумовили виключно за надані адвокатом послуги у виді попередньої консультації клієнта, вивчення документів, отриманих від позивача та формування позовної заяви про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №442 від 12.12.2022.
Іншими словами, сума коштів у розмірі 8000 грн, яка оплачена ФОП Деяк Н.В. адвокату, і про яку вказано в акті виконаних робіт згідно досягнутих цими особами домовленостей, стосувалася виключно наданих послуг по вивченню документів позивача і формуванні позовної заяви і такі кошти не оплачувалися за участь адвоката у судових засіданнях під час судового розгляду. Такі висновки вбачаються з урахуванням наведеного змісту акту виконаних робіт, а також п. 2 додатку №1 від 09.05.2025 до договору про надання правової допомоги та представництва від 26.11.2024, відповідно до якого сторони, дійшли згоди, що розмір грошової винагороди (гонорару) адвоката, яка є фіксованою та складає 8000 грн.
Отже, оскільки ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; так як розрахунок вартості витрат на професійну правничу допомогу за договором згідно акту виконаних робіт від 09.05.2025 включає 8000 грн, витрачених адвокатом за надані адвокатом послуги у виді попередньої консультації клієнта, вивчення документів, отриманих від позивача та формування позовної заяви про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №442 від 12.12.2022, то з наведеного суд виснує, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу стосується виключно таких послуг адвоката у справі №907/1070/24.
Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача згідно поданого клопотання, суд враховує, що подана представником позивача позовна заява у даній справі від 20.12.2024 є типовою, тим більше враховуючи подані цим же позивачем до цього ж відповідача чи його філій інші позовні заяви з подібних підстав (наприклад, справи №907/626/23, №907/925/23, №907/444/24, №907/488/24 та інші); у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, що свідчить про відсутність особливої складності у підготовці позовної заяви. При підготовці позовної заяви представником позивача було допущено недоліки, що було підставою залишення позовної заяви без руху згідно ухвали від 20.10.2025, що також впливає на кількість затраченого адвокатом часу на її підготовку і такі недоліки допущені саме через дії адвоката. Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що подана представником позивача позовна заява у даній справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, є типовою і не належить до категорії складних, а тому є безпідставним і необгрунтованим зазначення у акті виконаних робіт про кількість затраченого часу аж 9 годин для формування позовної заяви.
18. При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та Клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Щодо цього, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п.п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
19. З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. ст. 126 і 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат щодо наданих представником позивача (адвокатом Плешинець М.В.) послуг у виді попередньої консультації клієнта, вивчення документів, отриманих від позивача та формування позовної заяви; виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору; врахувавши також часткове задоволення судом позовних вимог у справі, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни 5000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вважає, що така сума відшкодування витрат на правову допомогу є співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, за які було оплачено позивачем, часом, витраченим на їх надання, ціною позову та висновком суду про часткове задоволення позову.
20. Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд відхиляє заперечення щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу від 14.05.2025, подані представником Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвокатом Ігнатенко С.С. та щодо цього зазначає таке.
Суд звертає увагу, що представник позивача - адвокат Плешинець М.В. брав участь під час судового розгляду справи №907/1070/24, а також особисто через систему 20.12.2024, будучи представником Фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» з позовною заявою, у якій, покликаючись на невиконання умов договору про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №442 від 12.12.2022, з урахуванням укладених додаткових угод №1 від 23.01.2023, №2 від 30.05.2023, №3 від 11.12.2023, просив стягнути 211470,5 грн. До позовної заяви адвокат Плешинець Микола Васильович долучив ордер на представництво інтересів ФОП Деяк Н.В. серії АО № 1152439 від 26.11.2024, тому він був допущений судом як належний представник позивача до участі в справі.
Щодо невідповідностей, про які повідомляє відповідач у запереченні, між поданим позивачем договором про надання правничої допомоги та ордером на надання правничої допомоги, на підставі якого адвокат здійснював представництво у суді; не зазначення у договорі від 26.11.2024, укладеному між позивачем та адвокатом, про участь адвоката в судах господарської юрисдикції; щодо аргументів відповідача про неправильне складання адвокатом документа про отримання від ФОП Деяк Н.В. коштів згідно корінця до договору, то такі доводи відповідача - з урахуванням встановлених судом обставин справи - не свідчать про істотні порушення при оформленні вказаних документів та свідчать про надмірний формалізм при подачі такого заперечення, так як є неспростованим відповідачем участь представника позивача в суді першої інстанції та подачу ним в інтересах позивача позовної заяви на підставі укладеного з позивачем договору про правничу допомогу.
Суд звертає увагу, що згідно з гарантіями, які надає стаття 6 Конвенції, сторона провадження повинна мати можливість ефективно брати участь у судовому засіданні суду, який розглядає її справу. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").
Суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність детального опису наданих адвокатом послуг, оскільки такі види послуг та кількість затраченого часу вказані в акті виконаних робіт від 09.05.2025, з урахуванням якого суд задовольнив часткову заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.
З приводу заперечень відповідача щодо додатку №1 до договору, який датовано 09.05.2025 року, то суд звертає увагу, що відповідно до п.3 договору від 26.11.2024 він набирає чинності з моменту його підписання та дійсний протягом 35 місяців з дня його укладення. А тому під час дії договору жодних перешкод у його сторін внести зміни до договору, зокрема шляхом укладення додатку до договору з урахуванням приписів ст. 651 ЦК України.
Щодо неподання позивачем доказів витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення і не наведення ним та не обгрунтування поважних причин їх неподання, то суд звертає увагу на приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України, згідно з якою розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, врахувавши, що справа №907/1070/24 розглянута судом у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін і судові дебати у справі не проводилися; врахувавши клопотання представника позивача - адвоката Плешинець М.В. від 09.05.2025 про долучення доказів витрат на правову допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі, яке 12.05.2025 надійшло в суд і зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4520/25; врахувавши ухвалення судом рішення у даній справі - 07.05.2025, то з наведеного вбачається, що таке клопотання подане позивачем у строк, визначений у ч.8 ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 244, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни від 09.05.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4520/25 від 12.05.2025) про ухвалення додаткового рішення, подане її представником - адвокатом Плешинець М.В. - задовольнити частково.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок, 9 А) на користь фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) 5000,00 гривень (п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 28.10.2025.
Суддя С.В.Сисин