майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
16 жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/456/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
прокурор: Тарасюк В.С. - посвід. № 071188 від 01.03.2023;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Житомирській області
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
Процесуальні дії по справі.
Виконувач обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське" про витребування з незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 1821782700:05:000:0042, площею 70,3616 га.
В якості правових підстав позову прокурор посилається, зокрема, на положення Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)", Земельного кодексу України, ст.378, 387, 388 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 08.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 13.05.2025 об 11:00.
Ухвалою суду від 13.05.2025 суд відклав підготовче засідання на 03.06.2025 о 12:00.
Ухвалою суду від 03.06.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 26.06.2025 о 14:15.
19.06.2025 за вх.№01-44/1838/25 виконувач обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС У Житомирській області, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у податковій заставі.
У зв'язку з перебуванням судді Шніт А.В. у відпустці, підготовче засідання 26.06.2025 о 14:15 не відбулося.
Ухвалою суду від 03.07.2025 суд призначив підготовче засідання на 29.07.2025 о 10:30.
Ухвалою від 29.07.2025 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Житомирській області; продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 18.09.2025 об 11:00.
Ухвалою від 18.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/456/25 до судового розгляду по суті на 16.10.2025 о 12:00.
16.10.2025 за вх.№13157/25 через загальний відділ суду (канцелярію) надійшло клопотання прокурора по справі про долучення до матеріалів справи письмово викладеного вступного слова.
В судовому засіданні 16.10.2025 прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач, відповідач та третя особа повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце судового засіданні повідомлені своєчасно та належними чином шляхом надсилання ухвали суду від 18.09.2025 в їхні електронні кабінети, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (а.с.78-79 т.2).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони та третя особа мали доступ до судових рішень та можливість ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду в справі №906/456/25.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представників сторін та третьої особи в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що їх відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 16.10.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані незаконним набуттям Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Киянське" права приватної власності на спірну земельну ділянку.
Відповідач правом подання письмового відзиву на позовну заяву відповідно до ст.165 ГПК України не скористався.
Письмові пояснення щодо позову відповідно до ст.168 ГПК України третьою особою не подані.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Рішенням Киянської сільської ради народних депутатів від 28.09.1995 №9 передано у колективну власність Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Авангард" земельні ділянки для сільськогосподарського використання загальною площею 2198,9га, у тому числі 298,5га земель загального користування (а.с.29 т.1). На підставі такого рішення ради ПКСП "Авангард" виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ № 14-14.0028, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 28 (а.с.32-33 т.1).
11.03.2000 зареєстровано Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.124 т.1) та статутом, який затверджений засновником ОСОБА_1 09.03.2000 (а.с.100- 104 т.1).
Пунктом 1.1. статуту ПОСП "Киянське" визначено, що Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське" засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі і майна засновника підприємства та орендованих майна і землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва. У п.2.1. статуту зазначено, що засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 .
Згідно з п.2.2 статуту засновник одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи підприємства в тому числі через призначених ним осіб.
Відповідно до п.4.4. статуту підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" Ємільчинського району Житомирської області.
Відповідно до п.4.5. статуту майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі.
Пунктом 4.6. статуту передбачено, що підприємство є власником:
- майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих йому засновником;
- майна, земельних угідь, коштів, одержаних в результаті її фінансово - господарської діяльності;
- інших майна, коштів та прав, набутих на підставах не заборонених чинним законодавством.
Підприємство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з метою своєї діяльності.
Пунктом 4.7. статуту визначено, що майно і землі, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшими його членами знаходяться у строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.
Пунктом 5.2. статуту передбачено, що статутний фонд формується за рахунок разової передачі засновником землі і коштів, що є його власністю.
Згідно з п.6.1. статуту підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого колективного сільськогосподарського підприємства та інших громадян України.
Пунктом 6.2. статуту визначено, що засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої паї - на умовах оренди.
Документами на право використання землі в агрофірмі є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землю, а також договори оренди землі, оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством порядку (п. 6.3 статуту).
Відповідно до протоколу зборів уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Авангард" Киянської сільської ради від 01.10.2004 вирішено, що землі сільськогосподарського призначення, які заросли чагарниками і заболотилися, загальною площею 797,90га та 19,74га малопродуктивних земель передати до земель запасу сільської ради; затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Авангард"; узгоджено кінцеву експлікацію сільськогосподарських угідь, які підлягають розпаюванню (а.с.47-48 т.1).
Згідно з актом обстеження земельних угідь ПКСП "Авангард" на 01.10.2004 земельні ділянки загальною площею 797,73га, з них: в чагарники 761,73га та болота 36,0га, рекомендовано перевести до земель запасу, вилучити з розпаювання малопродуктивні ґрунти на площі 19,74га, в тому числі ріллі 13,8га, сіножатей 5,94га, та раніше надані земельні ділянки в приватну власність на площі 10,75га, в тому числі ріллі 9,23га, сіножатей 1,52га. Загальна площа земель, яка залишилася до розподілу на частки (паї), становить 1 091,75га: рілля 824,20га, сіножаті 249,65га, пасовища 17,90га (а.с.45 т.1).
Рішенням Киянської сільської ради від 11.10.2004 затверджено акт обстеження та експлікація земель колективної власності реформованого ПКСП "Авангард" та рішення зборів уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Авангард" Киянської сільської ради від 01.10.2004; погоджено список власників земельних часток (паїв) ПКСП "Авангард" в кількості 311 осіб; погоджено передачу 214,63 га сіножатей, 487,47 га ріллі, 95,8 га пасовищ до земель запасу сільської ради як непридатні для сільськогосподарського виробництва; крім того, передано до земель запасу 19,74 га малопродуктивних земель (а.с.58 т.1).
Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 19.04.2004 № 130 затверджено уточнену кількість осіб, які мають право на земельну частку/пай по сільських та селищних радах та надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), в тому числі ПКСП "Авангард". Кількість осіб, які набули право на земельну частку (пай) у ПКСП "Авангард" становить 309 чоловік (а.с.130-131 т.1)
Згідно з пояснювальною запискою, яка міститься у технічній документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів на земельну ділянку (пай) із земель колишньої колективної власності реформованого ПКСП "Авангард" Киянської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області (а.с.39-40 т.1), схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Авангард" до розпаювання приймалась загальна площа угідь - 1 900,4га, в тому числі: ріллі - 1 320,9га; сіножатей - 465,8га, пасовища - 113,7га. У акті обстеження земельних угідь даного господарства рекомендовано вилучити з розпаювання угіддя на загальній площі 797,90га: ріллі - 487,47га, пасовищ - 95,80га, сіножатей - 214,63га; як такі, що не використовуються в сільськогосподарському виробництві та класифікувати їх як чагарники - 761,90га, болота - 36,00га. Вилучена з сільськогосподарських угідь площа 4,55га під проектування під'їзних шляхів: з ріллі - 3,07га; з пасовищ - 0,10га; з сіножать - 1,38га. Раніше видані земельні ділянки в приватну власність на площі 10,75га, (на ріллі - 9,23га, на сіножатях - 1,52га). При розробці проекту землеустрою вилучені з розпаювання малопродуктивні ґрунти на площі - 19,74га (з ріллі - 13,80га, з сіножать - 5,94га).
Всього площа сільськогосподарських угідь становить 1 067,46га. Перерахування вартості та розміру земельних часток (паїв) проведені на 311 власників сертифікатів згідно з уточненими списками.
Так, відповідно до протоколу зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Авангард" Киянської сільської ради від 16.02.2005 вирішено затвердити проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Авангард" Киянської сільської ради, яким передбачено площу сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню у розмірі 1 067,46га, у тому числі рілля - 807,33га, кормові угіддя - 260,13га. До земель загального користування передано для під'їзних доріг 19,74га. Кількість громадян, на які розподілені землі колективної власності, становить 311 (а.с.61-70 т.1).
Розпорядженням Ємільчинської районної державної адміністрації від 27.09.2005 №340 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Авангард" Киянської сільської ради, згідно з яким площа сільськогосподарських угідь, яка підлягає розпаюванню, становить 1 067,46га (а.с.60 т.1).
Пунктами 3, 4 зазначеного розпорядження припинено право колективної власності земельними ділянками загальною площею 817,47 га, які передані до земель запасу Киянської сільської ради; передано до земель загального користування 4,55 га запроектованих під'їзних доріг (шляхів).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 19.12.2022 за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Киянське" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1821782700:05:000:0042, площею 70,3616 га (а.с.165-166 т.1).
Підставою державної реєстрації права власності такої земельної ділянки зазначено: державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-14.0028, виданий 28.09.1995 Киянською сільською радою; протокол зборів власників №02/22, виданий головою ПОСП "Киянське"; протокол зборів власників №1/22, виданий 12.07.2022 приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С.; відомості з ДЗК, №59259730, видані 19.12.2022 Державним земельним кадастром.
Вказані обставини також встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.06.2024 у справі №906/65/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024.
Обґрунтовуючи позов, прокурор доводить, що набуття права приватної власності на зазначену земельну ділянку ПОСП "Киянське" є незаконними, оскільки Державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-14.0028 від 28.09.1995 виданий ПКСП "Авангард" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.
Так, листом Звягельської окружної прокуратури від 20.03.2025 №54-84-1306вих25 (а.с.218-223 т.1) до Барашівської сільської ради прокурор повідомив орган місцевого самоврядування про факти порушення ПОСП "Киянське" вимог земельного законодавства при державній реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1821782700:05:000:0042, площею 70,3616 га, що перебувала на праві колективної власності у ПКСП "Авангард". Також прокурор просив повідомити про вжиті Барашівською сільською радою заходи із вказаного питання та зазначив, що у випадку не вжиття відповідних заходів у розумні строки Звягельська окружна прокуратура самостійно вживатиме заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради.
Барашівська сільська рада у відповіді від 26.03.2025 №124 на лист прокурора зазначила, що немає можливості самостійно звернутися до суду з позовом через відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору. Водночас сільська рада не заперечує щодо вжиття Звягельською окружною прокуратурою заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову (а.с.224 т.1).
Позивач є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Так, 01.01.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 і з дня набрання чинності вказаним законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Суд враховує, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №711-р від 12.06.2020 зі створенням Барашівської територіальної громади, в яку об'єдналися громади населених пунктів, в т.ч. Киянська сільська рада, до Барашівської територіальної громади перейшли всі права та обов'язки на спірну земельну ділянку.
Отже, за доводами прокурора, земельна ділянка з 01.01.2019 мала б перебувати у комунальній власності Барашівської сільської ради.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №914/225/18 та враховується судом відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст.236 ГПК України.
Отже, прокурор відповідно до норм ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин. Звертаючись до Барашівської сільської ради до подання позову, прокурор надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Таким чином, суд встановив, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі ПКСП "Авангард" Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-14.0028), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.5 Земельного кодексу України земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників .
Згідно з ч.1 ст.60 Земельного кодексу України колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (тут і надалі в редакції від 21.01.1994, чинній на час видачі ПКСП "Авангард" Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-14.0028) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Нормами ч.2, 3 ст.8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України (ч. 1, 3).
За змістом ч.4 ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.
З огляду на викладені норми, суд дійшов висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб'єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 р. у справі № 906/987/21 та враховується судом відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст.236 ГПК України.
Згідно з п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу). Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу).
Отже, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (тут і надалі в редакції від 05.06.2003, чинній на час розпаювання земельних ділянок ПКСП "Авангард" Киянської сільської ради) визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Як передбачено ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
У ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:
- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;
- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;
- запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства суд дійшов висновку, що землі ПКСП "Авангард" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Натомість суду не надані будь які докази щодо волевиявлення пайовиків.
Як було зазначено вище, 01.01.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності вказаним законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції, чинній від 01.01.2019), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Згідно зі ст.37 Цивільного кодексу УРСР у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Відповідно до ч.1, 4, 7 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" у редакції, чинній до 01 січня 2004 року, ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства (ч.1, 6 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").
Верховний Суд у пункті 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі №906/987/21 виснував, що відповідно до статті 37 ЦК УРСР, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов'язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов'язання та майно під їх забезпечення.
У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 викладений висновок про те, що автоматичного переходу об'єктів права колективної власності у приватну власність у зв'язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, законодавством не передбачено; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316-319 Цивільного кодексу України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 р. у справі № 924/250/19).
Правові висновки Верховного Суду враховуються судом відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.
Прокурор надав суду виписку з протоколу загальних зборів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард", яка міститься у реєстраційній справі Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське" (протокол №1 від 12.01.2000), якою підтверджено про рішення зборів вибрати форму господарювання - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське", а лідером обрати ОСОБА_1 (а.с.105 т.1). Виписка з протоколу підписана головою зборів ОСОБА_1 і секретарем ОСОБА_2 .
За змістом виписки з протоколу загальних зборів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" вбачається присутність на зборах 87 осіб та зазначено про те, що всього членів ПКСП - 110 чол.; вирішено вибрати форму господарювання Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське".
Повний текст протоколу суду не наданий, тоді як за змістом такої виписки вбачається, що має місце ситуація, коли частина учасників ПКСП "Авангард" погодилася із обранням іншої форми господарювання - приватно-орендне сільськогосподарське підприємство, але не забажала переходити до новоствореної юридичної особи і не увійшла до складу засновників ПОСП "Киянське" з тих чи інших мотивів.
Так, у п.2.1., 2.2. статуту ПОСП "Киянське" у редакції 2000 року зазначено, що засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 . Засновник одноособово здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, у тому числі через призначених осіб.
У п.4.4. цього статуту зазначено, що підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" Ємільчинського району Житомирської області.
Отже, засновником (учасником) ПОСП "Киянське" є одна особа, тоді як згідно з протоколом зборів власників земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Авангард" членами КСП було 311 осіб.
На підставі доказів у справі встановлено, що ОСОБА_1 одержав право на отримання у власність земельну частку /пай/ реформованого ПКСП "Авангард" на підставі сертифікату ЖТ 0128005 (у списку № 178) на підставі рішення Киянської сільської ради від 11.10.2004 (а.с.49-58 т.1).
Натомість суд зазначає, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП мали б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 та враховується судом відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст.236 ГПК України.
Положення в статуті про те, що ПОСП "Киянське" є правонаступником ПКСП "Авангард" не може вважатись законною підставою для виникнення правонаступництва та не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, що були частиною земель, які згідно державного акту належали на праві колективної власності на землю членам ПКСП "Авангард".
Статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
Суд звертає увагу на відсутність передавального акту (балансу), який став би належним доказом правонаступництва майнових прав та зобов'язань у визначеному в акті обсязі.
Щодо факту єдності ідентифікаційного коду підприємств суд зазначає наступне.
Ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правонаступником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правонаступником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що перетворення ПКСП "Авангард" у ПОСП "Киянське" не відбулося, Отже, ПОСП "Киянське" є новоствореною юридичною особою.
Також відсутні підстави для висновку, що після розпаювання земель до ПОСП "Киянське" перейшло право власності на спірну земельну ділянку, яку набуло ПКСП "Авангард" за Державним актом на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-14.0028 від 1995 року.
При цьому суд зазначає, що не відповідає нормам законодавства реєстрація приватної форми власності на землю на підставі Державного акта на право колективної власності на землю 1995 року, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.
Суд зауважує, що факт реєстрації приватної власності спірної земельної ділянки є підтвердженням неправомірного набуття такого права та, відповідно, незаконного позбавлення Барашівської територіальної громади права володіння щодо такої земельної ділянки з урахуванням норм ст.7 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" та ст.21 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до норм статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №910/8298/21, від 25.07.2023 у справі №914/106/22.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №910/9990/21, від 30.08.2023 у справі №909/171/21, від 30.11.2022 р. у справі №906/779/21, у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі №925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.
Враховуючи, що ПОСП "Киянське" не могло набути право власності на землі КСП "Авангард", які належали останньому на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-14.0028, у зв'язку з чим реєстрація права власності за ПОСП "Киянське" відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірної земельної ділянки з володіння Киянської сільської ради, правонаступником якої є Барашівська сільська рада, поза її волею, суд робить висновок про недобросовісну поведінку відповідача як набувача права приватної власності на спірну земельну ділянку.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві вказано, що ціна позову становить 731 488,51грн, яка розрахована на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки (а.с.173 т.1).
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви, становить 10 972,33грн (731 488,51грн х 1,5%).
У матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції №665 від 01.04.2025 про сплату Житомирською обласною прокуратурою 10 972,33грн судового збору (а.с.18 т. 2).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок коштів відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури у розмірі 10 972,33грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати з незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське" (11256, Житомирська обл., Звягельський р-н, с. Киянка, Барашівська ТГ; ідентифікаційний код 01528915) у власність Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (11255, Житомирська область, Звягельський р-н, с. Бараші, вул. Героїв Майдану, буд. 10; ідентифікаційний код 04347628) земельну ділянку з кадастровим номером 1821782700:05:000:0042, площею 70,3616 га.
3. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське" (11256, Житомирська обл., Звягельський р-н, с. Киянка, Барашівська ТГ; ідентифікаційний код 01528915) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд.11; ідентифікаційний код 02909950) 10 972,33грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.10.25
Суддя Шніт А.В.
Надіслати: 1 - Звягельській окружній прокуратурі в електронний кабінет
2 - Житомирській обласній прокуратурі на електронну пошту: prokzt@zhit.gp.gov.ua
3 - позивачу в електронний кабінет
4 - відповідачу в електронний кабінет
5 - третій особі в електронний кабінет