пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 жовтня 2025 року Справа № 903/876/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/876/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мазепи,8» про стягнення 10414,36 грн,
02.09.2025 предствниця Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сформувала в системі «Електронний суд» позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мазепи,8» про стягнення 10414,36 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у квартирі, розташованій за адресоюм. Луцьк, вул. Гетьмана Мазепи б.8, кв.24 сталося намокання стін та утворення грибка внаслідок протікання труб - холодна вода та каналізація в загальнобудинковій шахті. Вказана квартира була застрахована у ПрАТ «СК "ПЗУ Україна"» за договором страхування №FHC.069786. Позивач виконав свої зобов'язання та здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 10414,36 грн., однак ОСББ «Мазепи» кошти добровільно не сплатив.
Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 08.09.2025, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мазепи,8» (43020, місто Луцьк , вул.Мазепи гетьмана, будинок 8) повернута з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мазепи,8» (43020, місто Луцьк , вул.Мазепи гетьмана, будинок 8), отже суд направив ухвалу від 08.09.2025 за місцем державної реєстрації останнього.
Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13).
Верховний Суд у постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.10.2024 у справі №906/620/21 зазначав, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Також, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
Також, ухвалу суду надіслано на електронну адресу marchenkotatjana966@ukr.net , яка значиться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мазепи,8».
Строк для подання відзиву для відповідача - до 06.10.2025 включно.
Відзив на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.09.1992 та технічного паспорту власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.33-36)
23.08.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та гр. ОСОБА_2 укладено договір № FHC.069786 комплексного добровільного страхування майна та відповідальності його власників перед третіми особами Програма «Квартира.Будинок.Дача» (а.с.25).
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із:
-володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим за цим договором майном та понесенням додаткових витрат при настанні страхового випадку;
-відшкодуванням, відповідно до чинного законодавства України, страхувальником, заподіяної ним під час користуванням та/або проживання у квартирі/житловому будинку, шкоди життю, здоров'ю, та/бо майну третіх осіб.
25.12.2021 комісія у складі ОСОБА_3 - голова правління ОСББ «Мазепи,8», ОСОБА_4 - член правління ОСББ «Мазепи,8», ОСОБА_5 - член правління ОСББ «Мазепи,8», обстежили квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження квартири АДРЕСА_2 (а.с.24). При обстеженні виявили намокання стін та шпалер на площі 7,5 м2 в першій боковій кімнаті загальною площею 11,9 м2 . Після зривання шпалер виявили сліди грибка на усій вищевказаній площі стіни. Намокання стін та шпалер і грибок утворились внаслідок пошкодження труб (холодна вода, каналізація) загальної будинкової шахти, яка розташована біля кімнати.
26.12.2021 страхувальник ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про настання збитку (а.с.29).
27.12.2021 аварійний комісар Пус І.І. та власник майна ОСОБА_6 підписали звіт про результати огляду майна/обладнання /ТЗ/вантаж/інше (а.с.30).
22.02.2022 складено страховий акт №78059 (а.с.31-32).
24.02.2022 відбулася виплата страхового відшкодування в розмірі 10414,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1281 (а.с.31 на звороті).
08.04.2024 представник ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надіслав на адресу ОСББ «Мазепи,8» претензію щодо відшкодування шкоди вих.№2318504 від 05.04.2024 (а.с.27-28).
Вказана претензія не виконана.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ч. 1,2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, як юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ч.1 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Матеріали справи не містять статутних документів ОСББ «Мазепи,8» та будь-яких інших відомостей про діяльності зазначеного ОСББ, проте враховуючи, що акт обстеження квартири від 25.12.2021 складено та підписано комісійно співвласниками ОСББ, наведене дає підстави вважати, що управління будинком по вулиці Мазепи,8 та його утримання на дату страхового випадку здійснювало саме ОСББ «Мазепи,8».
П. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
До обов'язків співвласників багатоквартирного будинку згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» належить забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно п. п. 4,6 розділу 1 «Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 №219, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації; виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи.
Отже, станом на дату страхового випадку обов'язок обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення (каналізації), в тому числі забезпечення функціонування та підтримку в робочому безаварійному стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи системи водовідведення (каналізації), покладений на балансоутримувача в будинку №8 по вул. Мазепи в м. Луцьк - ОСББ «Мазепи,8».
За приписами «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 (далі - Правила) Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Пунктом 2 Правил передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.
Згідно з підпунктом 2.3.6 пункту 2.3 Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена Правилами. Зазначений акт має містити опис того, що трапилося і наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено); причину залиття/аварії (зокрема, несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи, незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу трубопроводів); висновки і рекомендації комісії, у тому числі про те, хто заподіяв шкоду. Вказаний акт підписується членами комісії, а також мешканцями квартир, які з ним ознайомлені.
За приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).
Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника.
При цьому, наявність перших трьох із зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків, тобто позивачем.
Відповідна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, в постанові від 01.11.2018 по справі № 905/2191/15.
Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 10414,36 грн.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до ст.ст. 129, 130 ГПК України слід віднести на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мазепи,8» (вул.Мазепи гетьмана,8, м.Луцьк, 43020, код ЄДРПОУ 43777336) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (вул.Січових Стрільців, 40, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 20782312) 10414,36 грн. (десять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 36 коп.) матеріальної шкоди в порядку регресу та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення підписано 29.10.2025.
Суддя І. О. Гарбар