пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 жовтня 2025 року Справа №903/1007/25
Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали по справі №903/1007/25 за позовом Малого приватного підприємства “К.О.Т.» до Державного підприємства “СЕТАМ», Сільськогосподарського приватного підприємства “Рать», приватного виконавця Пироги Сергія Степановича, про визнання недійсними електронних торгів та скасування права власності на нерухоме майно,
26.09.2025 представник Малого приватного підприємства “К.О.Т.» сформував в системі “Електронний суд» позовну заяву до Державного підприємства “СЕТАМ», Сільськогосподарського приватного підприємства “Рать», приватного виконавця Пироги Сергія Степановича, в якій просить суд:
1.Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з Визнати незаконними та скасувати результати електронних торгів від 30.04.2019 з продажу майна, а саме: Комплексу будівель і споруд, загальною площею 6829,10 кв. м та земельна ділянка, площею 5,4548 га, К/Н 0710400000:41:010:0092, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 340372, що належали на праві власності Малому приватному підприємству “К.О.Т.» (ЄДРПОУ - 30707500), оформлені протоколом проведення електронних торгів №401988 від 30.04.2019.
2. Стягнути солідарно із Відповідачів на користь Малого приватного підприємства “К.О.Т.» (ЄДРПОУ - 30707500), судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 44 228,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно до ч.1, 3 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст.4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як визначено ч. 2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як свідчить аналіз положень ст. 5, п. 4 ч. 3 ст. 163 цього Кодексу, спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає та зазначає у своїй позовній заяві позивач.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням зазначених правових норм, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес і спосіб його захисту.
На стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, чи дає такий спосіб змогу забезпечити реальне та ефективне поновлення у порушених правах.
У з'ясуванні наведеного і полягає завдання судового розгляду, тому ГПК України не передбачено можливості в будь-якій формі відмовити у прийнятті до розгляду позовної заяви, в якій, на думку судді, позовні вимоги сформульовано як встановлення факту, що має юридичне значення.
При цьому, зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, відшкодування шкоди, усунення перешкод у користуванні власністю, визнання договору недійсним і т.д.). По суті, зміст позовних вимог - є відображенням прохальної частини позовної заяви.
В позовній заяві мають бути зазначені обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, при цьому, порушене, невизнане або оспорюване суб'єктивне право, свободи чи інтереси, які зазначені позивачем у прохальній частині позову, повинні бути обґрунтовані обставинами, які є юридичними фактами, що в сукупності складають зміст позову.
Разом з цим, позивач зазначив відповідачами Державне підприємство “СЕТАМ», Сільськогосподарське приватне підприємство “Рать», приватного виконавця Пирогу Сергія Степановича.
Судом встановлено, що позивач не обгрунтував свої вимоги до кожного з відповідачів.
Отже, позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви, а саме: визначитися з суб'єктним складом учасників справи та обгрунтувати зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, зазначивши в прохальній частині позовної заяви, які вимоги пред'являються до відповідача (-чів).
Згідно з п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно підпунктів 1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч.3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року встановлено на рівні 3028,00 грн.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач звернувся до суду з однією не майновою вимогою.
Отже, позивач має сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн (застосовуючи коефіцієнт 0,8).
Як доказ сплати судового збору позивачем надано зведену платіжну інструкцію на переказ готівки №0047 від 10.09.2025 на суму 3028.00 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №903/1007/25, згідно зведеної платіжної інструкції на переказ готівки №0047 від 10.09.2025 на суму 3028.00 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір сплачений позивачем у сумі 3028,00 грн. (за зведеною платіжною інструкцією на переказ готівки №0047 від 10.09.2025 на суму 3028.00 грн) зарахований за звернення до Господарського суду Волинської області з позовною заявою у справі №903/942/25.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.10.2025 у справі №903/942/25 Позовну заяву Малого приватного підприємства “К.О.Т.» до приватного виконавця Пироги Сергія Степановича, Державного підприємства “СЕТАМ», Сільськогосподарського приватного підприємства “Рать» про визнання недійсними електронних торгів та скасування права власності на нерухоме майно та додані до неї документи, повернуто позивачу без розгляду.
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.
Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Отже, зведена платіжна інструкція на переказ готівки №0047 від 10.09.2025 на суму 3028.00 грн вже була використана заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №903/942/25 відповідно.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір сплачена» сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Не звернення позивача станом на даний момент до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі №903/942/25 не є гарантією неподання ним такого клопотання в майбутньому.
Так, у разі прийняття судом зведеної платіжної інструкції на переказ готівки №0047 від 10.09.2025 на суму 3028.00 грн, як належного доказу сплати судового збору за подання позову у справі № 903/1007/25 позивач, після ухвалення судом рішення у цій справі, не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі № 903/942/25.
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28 березня 2023 року у справі № 904/4585/22.
Додатково, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини 4 статті 6 Закону України Про судовий збір передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України Про судовий збір передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник/позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника/позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник/позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/554/23.
Враховуючи викладене, надана зведена платіжна інструкція на переказ готівки №0047 від 10.09.2025 на суму 3028.00 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаної квитанції, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №903/1007/25.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.
Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
При цьому, слід засвідчити належні платіжні реквізити для перерахування судового збору: Отримувач коштів:УК у м.Луцьку/Луцька отг/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA238999980313131206083003550, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Волинської області (назва суду, де розглядається справа).
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст. 162, 164 ГПК України, що відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 ГПК України, суддя, -
1. Позовну заяву за позовом Малого приватного підприємства “К.О.Т.» до Державного підприємства “СЕТАМ», Сільськогосподарського приватного підприємства “Рать», приватного виконавця Пироги Сергія Степановича, про визнання недійсними електронних торгів та скасування права власності на нерухоме майно, залишити без руху.
2. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду:
- письмові пояснення, в яких вказати та обґрунтувати зміст позовних вимог, а саме підстави до кожного з відповідачів;
- докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню згідно з п.5 ст. 174 ГПК України.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Повна ухвала суду підписана 29.10.2025. Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.
Суддя І. О. Гарбар