вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/10866/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 23.09.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 (повний текст складено 16.11.2023)
у справі №910/10866/23 (суддя О.А. Грєхова)
за позовом Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик»
до Хмельницької обласної військової адміністрації,
Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування рішення та визнання права постійного користування, -
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик» (далі, позивач або КП «Лісовик») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної військової адміністрації (далі, відповідач-1), Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі, відповідач-2 або ДСГП «Ліси України»), у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»: на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001;
- визнати за Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226, юридична адреса. 32400, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, місто Дунаївці, вулиця Шевченка, будинок 50) право постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035,6821889200:04:006:0001.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки згідно з рішенням Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» надані у постійне користування та до даного часу на законних підставах перебувають у постійному користуванні КП «Лісовик», при цьому вилучення таких земельних ділянок у позивача у встановленому земельним законодавством порядку не проводилося.
Розпорядженням Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 надано в постійне користування державному підприємству «Кам'янець-Подільське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 2141,4569 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Кам'янець-Подільського району, згідно з додатком.
Позивач зазначає, що ознайомившись із вищезазначеним розпорядженням та додатком до нього, він з'ясував, що відповідач передав ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» 6 земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001, які відповідають лісовим кварталам 6, 26, 34, 35, 57, 58, 59, 67, 68, 93, 94, які у свою чергу з 2000 року перебувають у постійному користуванні позивача, що також підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2014 року (які чинні до 2024 року) та інформацією ВО «Укрдержліспроект» №198 від 14.03.2023 з відповідними додатками до неї - витягами картографічної бази.
Позивач наголошує, що будь-які підстави щодо припинення йому права використання лісових ресурсів та припинення права постійного користування вказаними земельними ділянками як на дату прийняття оскаржуваного розпорядження, так і на даний час - відсутні.
Таким чином, враховуючи вимоги статті 141 Земельного кодексу України та статей 22, 78 Лісового кодексу України, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження право постійного користування позивача спірними земельними ділянками не припинялося, лісові ресурси у позивача не вилучалися, внаслідок чого відповідач, передаючи вищевказані земельні ділянки третій особі, діяв з перевищенням наданих законом повноважень.
Історія справи, короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Застосувавши до спірних правовідносин сторін норми Земельного кодексу України від 12.07.2000, Лісового кодексу України від 11.05.2000, Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15 (у редакції від 18.10.1999), Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 (далі - Інструкція»), суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» не є документом, що посвідчує право постійного користування позивача, а є лише підставою для набуття позивачем права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. Відповідно, відсутність у матеріалах справи державного акту, який би посвідчував право постійного користування позивача спірними земельними ділянками унеможливлює висновок про набуття останнім такого права. За таких обставин відповідачем-1 обґрунтовано та у відповідності до вимог закону було прийнято оскаржуване розпорядження, а позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування, як і решта похідних від нього, задоволенню не підлягають.
Суд відхилив посилання позивача на пункт 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в якому зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, оскільки відповідні зміни до Лісового кодексу України набрали чинності з 10.07.2022 у редакції Закону №2321-ІХ від 20.06.2022, тобто вже після виникнення обов'язку отримати акт на право постійного користування, а тому його дія має поширюватись лише на ті відносини, які виникли після набуття вказаною редакцією закону чинності.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №910/10866/23 апеляційну скаргу Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/10866/23 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції в повному обсязі погодився з висновками місцевого господарського суду, наведеними у рішенні від 31.10.2023 у даній справі.
Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2024 касаційну скаргу Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/10866/23 залишено без руху.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2024 заяву Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» про усунення недоліків касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 залишено без розгляду. Касаційну скаргу Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 повернуто скаржнику.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 23.05.2025 через підсистему «Електронний суд» Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, яка не брала участі у справі під час її розгляду судом першої та апеляційної інстанцій, звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області зазначає, що вона є органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади та управляє майном, що є у комунальній власності. Предметом спору у справі №910/10866/23 були земельні ділянки, розташовані в межах адміністративно-територіальної одиниці Дунаєвецької міської ради.
Суд першої інстанцій у справі №910/10866/23 дійшов висновку, що спірні земельні ділянки належать до державної, а не комунальної власності. Таке рішення безпосередньо зачіпає право комунальної власності територіальної громади міста Дунаївці, представником якої є Дунаєвецька міська рада, оскільки вирішує питання про належність земель, які, за умови визнання права постійного користування за Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради «Лісовик», мали б належати до комунальної власності.
Скаржник посилається на положення пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI (далі - Закон №5245-VI), який набрав чинності з 1 січня 2013 року, згідно з якими землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні комунальних підприємств, установ, організацій. Ця норма, на переконання скаржника, прямо вказує, що землі лісогосподарського призначення, надані у постійне користування комунальним лісогосподарським підприємствам (таким як КП «Лісовик»), є землями комунальної власності, незалежно від їх розташування в межах чи поза межами населених пунктів.
Таким чином, судове рішення про відмову у визнанні права постійного користування за КП «Лісовик» на спірні земельні ділянки, з підстав, наприклад, недоведеності існування такого права, має прямий та безпосередній вплив на правовий статус цих земель. Фактично, таке рішення позбавляє Дунаєвецьку міську раду можливості реалізувати своє право комунальної власності на зазначені земельні ділянки, яке б виникло в силу прямої норми Закону №5245-VI за умови підтвердження права постійного користування її комунального підприємства.
Скаржник зазначає, що відмовляючи в позові суд першої інстанції помилково вказав про те, що рішення Хмельницької обласної ради №19 від 28.12.2000 не є правовстановлюючим документом.
Така позиція суперечить правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду у справі №910/9909/23 та у справі №910/19615/23, відповідно до яких рішення Хмельницької обласної ради про надання земель у постійне користування (аналогічне рішенню у справі «Лісовика») є чинним та підлягає обов'язковому виконанню відповідно до пункту 1 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (2001 року) та статті 144 Конституції України. Хоча відсутність державного акта свідчить про незавершеність процедури оформлення права, це не спростовує тієї обставини, що підприємство є землекористувачем, і саме рішення ради є підставою для набуття права постійного землекористування.
Крім того належними доказами обставин землекористування лісогосподарськими підприємствами з 29.03.2006 є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Так, норма пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України (редакція від 10.07.2022) вказує, що комунальні підприємства, які отримали земельні ділянки лісогосподарського призначення до набрання чинності Земельним кодексом України, але не отримали правовстановлюючих документів на такі землі, можуть підтвердити існування права постійного користування на ці земельні ділянки своїми планово-картографічними матеріалами, але лише до 01.01.2027.
Скаржник звертає увагу на те, що Верховний Суд у справах №910/9909/23 та №910/19615/23 застосував актуальну редакцію пункту 5 Розділу VIII Лісового кодексу України (від 10.07.2022) на момент виникнення спору (прийняття розпоряджень ОДА у 2022 році), вказуючи, що саме ця норма дозволяє комунальним підприємствам підтверджувати своє раніше надане право користування планово-картографічними матеріалами, і відсутність старого державного акта не є визначальною за таких умов.
Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові №910/9909/23, якщо право постійного користування комунального підприємства існує на підставі чинного рішення обласної ради та може бути підтверджене матеріалами лісовпорядкування (згідно з актуальною редакцією Лісового кодексу України), то дії облдержадміністрації з передачі цих земель як вільних державних є незаконними.
Також суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не врахував, що Закон України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» містить норму, яка встановлює право комунальної власності на земельні ділянки. Так відповідно до абзацу третього пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Технічна документація щодо встановлення меж земельним ділянкам та присвоєння їм кадастрових номерів відбулось згідно з розпорядженням Хмельницької ОДА у грудні 2021 року (для підтвердження цього до апеляційної скарги долучено копію технічної документації, розробленої у 2021 році, щодо однієї земельної ділянки із тих, що є предметом спору. Щодо інших земельних ділянок, як зазначає скаржник, технічна документація ідентична), а Закон України №1423-ІХ (в частині набрання чинності щодо доповнення Земельного кодексу України пунктом 24 Перехідних положень ЗК України) набрав чинності з 01 липня 2021 року. Тобто станом на день набрання чинності положеннями пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, землі, які знаходились у постійному користуванні позивача, були не сформовані, а тому згідно із Законом України №1423-ІХ вважаються землями комунальної власності. Землею лісогосподарського призначення ця земельна ділянка стала після набрання чинності законом №1423-IX. Твердження суду першої інстанції про те, що землі лісогосподарського призначення не можуть бути об'єктом права комунальної власності суперечить статтям 8-11 Лісового кодексу України.
Дунаєвецька міська рада наголошує, що спірні земельні ділянки, які є предметом цього спору, є землями комунальної форми власності на підставі Закону України від 06.09.2012 №5245-VI, так як вони знаходиться у постійному користуванні комунального підприємства, а також на підставі частини 3 пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
25.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Хмельницької обласної військової адміністрації до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 без змін, а апеляційну скаргу Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області без задоволення.
У відзиві відповідач-1 наголошує на такому:
- щодо підстав звернення Дунаєвецкої міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до суду з цією апеляційною скаргою, то Хмельницька ОВА наголошує, що спір у справі №910/10866/23 стосується законності розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001, та надання у постійне користування вказаних земельних ділянок Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України». Право власності на спірні земельні ділянки не було ні предметом позову, ні підставою позову, відповідно питання щодо права власності на оспорювані земельні ділянки у межах справи №910/10866/23 не вирішувалось. Звертаючись до Північного апеляційного господарського суду з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, апелянт намагається уникнути подання нового позову та преюдиційних обставин, встановлених у справі №910/10866/23. У зв'язку з зазначеним вважаю, що оскільки в межах судового провадження у справі №910/10866/23 питання права власності оскаржуваних земельних ділянок не розглядалось, то жодні права апелянта порушено не було. Також апелянт фактично вводить суд в оману щодо розташування спірних земельних ділянок. Спірні земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів, що підтверджується, зокрема, копією листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №13-22-0.501-2570/2-23 від 14.08.2023. Підпунктом «в» пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (набрання чинності підпункту «в» п. 24 Перехідних положень відбулось 27.05.2021);
- згадані апелянтом постанови Верховного Суду не існували ні на момент прийняття рішення Господарським судом міста Києва, ні на момент ухвалення постанови Північним апеляційним господарським судом у справі №910/10866/23. Втім, навіть якщо такі позиції існували б на момент ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у справі №910/10866/23, то на думку відповідача-1 позиція, висловлена в постанові Верховного Суду у справі №910/9909/23, не відповідає нормам законодавства і не могла бути врахована, а позиція Верховного Суду у справі №910/19615/23 не мала б бути врахована у зв'язку з неподібністю правовідносин;
- згідно з текстом рішення Хмельницької обласної ради №19 від 28.12.2000 Дунаєвецьку районну раду зобов'язали видати користувачам земельних ділянок лісового фонду Державний акт на право постійного користування. Аналізуючи вимоги нормативно-правових актів, які діяли на момент виникнення правовідносин, одне лише рішення Хмельницької обласної ради від 28 грудня 2000 року №19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» не є документом, що посвідчує право постійного користування, а лише є підставою для набуття Спеціалізованим госпрозрахунковим лісогосподарським комунальним підприємством «Лісовик» права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. Згідно з положеннями статей Лісового та Земельного кодексів України, Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 18.10.1999, Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», Спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик» було зобов'язане отримати акт на право постійного користування землею, після чого такий акт мав бути зареєстрований у державному земельному кадастрі. Однак, апелянт не надав жодних документів та відомостей, які б могли бути належним доказом отримання та реєстрації державного акту на право постійного користування землею.
26.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 без змін, а апеляційну скаргу Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області без задоволення.
Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу просить суд врахувати таке:
- враховуючи зміст частини 3 статті 4, частини 3 статті 41 та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, скаржник, хоча і є засновником позивача, проте у дійсному спорі не може мати повноважень щодо представництва інтересів останнього і виступає при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 як окремий позивач із власними позовними вимогами;
- у спорах щодо захисту речових прав територіальні громади в особах відповідних органів місцевого самоврядування уповноважені захищати «свої» права в контексті саме права комунальної власності на землю. Право ж вимоги щодо визнання права постійного користування земельною ділянкою може належати виключно постійному землекористувачу, але аж ніяк не власнику такої земельної ділянки, який володіє іншим речовим правом із належністю останньому вимог щодо захисту саме права власності, а не похідних від нього речових прав. Із урахуванням наведеного, пункт 4 прохальної частини апеляційної скарги є таким, що пред'явлений учасником, який не має права відповідної вимоги, та яка фактично може належати позивачу, а не заявнику, оскільки останньому з огляду на заявлене обґрунтування подання апеляційної скарги, належить саме право власності на спірні земельні ділянки, порушення/оспорювання якого відповідачами у справі № 910/10866/23, заявником не оскаржується;
- підґрунтям поданої апеляційної скарги є вимоги підпункту «а» пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI, з урахуванням правового висновку Верховного Суду у постанові від 04.02.2025 у справі №910/19615/23. Однак, предметом позову органу місцевого самоврядування до відповідача-1 у справі №910/19615/23 було витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021 з державної власності в особі Хмельницької обласної військової адміністрації на користь Віньковецької селищної ради у комунальну власність останньої, тобто мало місце пред'явлення іншого - віндикаційного позову.
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» також зазначило у відзиві на апеляційну скаргу, що враховуючи те, що зміст доводів апеляційної скарги щодо предмету спору у справі №910/10866/23 повністю збігається зі змістом відповідних доводів первісної позовної заяви позивача, в заперечення якої відповідачем-2 подавались відзив та додаткові пояснення, з метою процесуальної економії часу, заперечення щодо вимог поданої апеляційної скарги по суті відповідачем-2 не дублюються.
30.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзиви Хмельницької обласної військової адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», у якій останній просить суд продовжити строк для подання доказів та прийняти їх до справи, апеляційну скаргу задовольнити.
У відповіді на відзиви скаржник наголосив на такому:
- висловлені відповідачами у відзивах на апеляційну скаргу заперечення ігнорують імперативну норму пункту 3 Розділу II Закону України №5245-VI, яка прямо встановлює: «землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються... земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні... комунальних підприємств, установ, організацій». Це положення створює нерозривний правовий зв'язок: існування права постійного користування у КП «Лісовик» є юридичним фактом, який автоматично визначає статус спірних земель як комунальної власності. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні права користування за КП «Лісовик», не просто вирішив спір між двома господарюючими суб'єктами, а безпосередньо вирішив питання про майнові права Дунаєвецької територіальної громади, позбавивши її законних підстав для реалізації права комунальної власності на ці землі. Це не опосередкований, а прямий вплив на права та інтереси апелянта;
- не відповідає вимогам чинного законодавства позиція Хмельницької ОВА, що земельні ділянки лісогосподарського призначення можуть бути лише у державній власності. Відповідно до статей 7 та 8 Лісового кодексу України ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
- положення пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, на яке посилається Хмельницька ОВА, не визначає виключну належність до державної власності усіх земель лісогосподарського призначення, а лише тих, які станом на день набрання чинності законом перебували у державній власності;
- основою права КП «Лісовик» є чинне та нескасоване рішення Хмельницької обласної ради від 28 грудня 2000 року №19, яким підприємству було надано у постійне користування 5419,0 га земель лісового фонду. Відповідно до статті 144 Конституції України та пункту 1 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України це рішення є обов'язковим до виконання. Верховний Суд у справі №910/9909/23 підтвердив, що відсутність державного акта старого зразка свідчить лише про незавершеність процедури, але не скасовує самого права, що виникло на підставі такого рішення;
- аргументи відповідачів про відсутність прав у КП «Лісовик» спростовуються масивом доказів, що свідчать про послідовне, безперервне та документально підтверджене визнання цих прав з боку державних органів усіх рівнів протягом понад 20 років і дотепер. Дії ОВА були здійснені всупереч цій усталеній правовій реальності;
- у матеріалах справи наявні відомості ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТУ», відповідно до яких сформовані відповідачами земельні ділянки накладаються на земельні (лісові) ділянки які знаходяться у постійному користуванні КП «Лісовик», а тому Хмельницька ОДА протиправно розпорядилась землями комунальної власності, а ДП «Ліси України» протиправно здійснює право постійного користування ними;
- право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, вичерпний перелік яких наведено у статтях 141, 143 Земельного кодексу та статтях 22, 78 Лісового кодексу. Відповідачі не надали жодних доказів того, що право КП «Лісовик» було припинено в законному порядку (через добровільну відмову, рішення суду тощо). Таким чином, на момент видачі оскаржуваних розпоряджень земельні ділянки не були вільними, і ОВА не мала жодних повноважень ними розпоряджатися;
- спірні землі є комунальною власністю територіальної громади, що випливає з кількох спеціальних законів, а саме: Закон №5245-VI (2013 рік) прямо відносить до комунальної власності землі, що перебувають у постійному користуванні комунальних підприємств; Закон №2498-VIII (2019 рік), який встановив, що землі ліквідованих колективних сільськогосподарських підприємств (з яких і були утворені ліси КП «Лісовик») переходять у комунальну власність; Закон №1423-IX (2021 рік), згідно з пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, «не сформовані у земельні ділянки» землі за межами населених пунктів переходять у комунальну власність. Спірні ділянки були сформовані (отримали кадастрові номери) лише наприкінці 2021 року, тобто після набрання чинності цією нормою. Отже, на момент її вступу в дію вони були «не сформованими» і мали автоматично перейти у комунальну власність.
Скаржник просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи докази, що додаються до цієї відповіді на відзив (протокол першої лісовпорядної наради з повторного базового лісовпорядкування лісів спеціалізованих і комунальних лісокористувачів Хмельницької області від 26.09.2024, відомості з офіційного сайту Південно-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про постійних лісокористувачів, зведені відомості проектів лісових культур, лісових плантацій і природного поновлення на 2025 рік КП «Лісовик», план майстерської дільниці №2 КП «Лісовик», план майстерської дільниці №1 КП «Лісовик», план майстерської дільниці №3 КП «Лісовик», лист Державного агентства лісових ресурсів України №02-16/2295-23 від 13.04.2023, наказ Державного агентства лісових ресурсів України №111 від 07.04.2016, наказ Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства №127 від 19.12.2028, лісорубні квитки 2015-2022 роки, Проект організації та розвитку лісового господарства КП «Лісовик» 2015 року, Проект організації та розвитку лісового господарства КП «Лісовик» 2005 року), зважаючи на те, що апелянт не був залучений до участі у справі в суді першої інстанції і, як наслідок, був об'єктивно позбавлений будь-якої процесуальної можливості подавати докази на попередньому етапі розгляду. Водночас, збір цих документів, які не перебували у безпосередньому розпорядженні апелянта і їх значний обсяг, потребував значного часу, тоді як апеляційну скаргу необхідно було подати терміново для дотримання процесуальних строків після ознайомлення зі справою. Крім того, остаточний перелік необхідних доказів та їхня ключова релевантність для спростування позиції опонентів стали повною мірою очевидними лише після аналізу доводів, викладених відповідачами у їхніх відзивах. Враховуючи викладене, а також необхідність забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду справи, скаржник просить суд задовольнити дане клопотання.
02.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, яким скаржник (у доповнення до відповіді на відзив) просив долучити до матеріалів справи лісорубні квитки, які були видані КП «Лісовик» у період з 2024-2025 роки.
07.07.2025 від представника відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 30.06.2025.
Відповідач-1 наголосив на такому:
- лісорубні квитки є дозвільними документами, які надають право на заготівлю деревини, однак наявність лісорубних квитків ніяк не може підтверджувати факт наявності права на постійне користування земельними ділянками, на яких проводиться спеціальне використання лісових ресурсів. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26 липня 2022 року у справі №924/883/21. Окрім того, в лісорубних квитках відсутня інформація, що дозволяє встановити користування саме спірними земельними ділянками;
- станом на дату розробки КП Дунаєвецької міської ради «Лісовик» проектів лісовпорядкування в 2005 та 2014 роках пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України встановлював, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування могли бути належними документами, що підтверджують право постійного користування, до отримання державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, лише для державних лісогосподарських підприємств;
- ні позивачем, ні апелянтом не надано жодного допустимого доказу, який посвідчує накладення спірних земельних ділянок на земельні ділянки в матеріалах лісовпорядкування;
- визнання права власності на спірні земельні ділянки не є предметом спору і відповідно не входить в предмет доказування у справі №910/10866/35;
- враховуючи положення статті 7 Земельного кодексу України 1990 року та статті 9 Лісового кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) землі лісового фонду не могли належати колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності, колективні сільськогосподарські підприємства не мали права на постійне користування земельними ділянками лісового фонду;
- право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за державою в особі Хмельницької обласної військової адміністрації у лютому 2022 року. Розташування спірної земельної ділянки за межами населених пунктів підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи;
- щодо долучення скаржником нових доказів, то відповідач-1 зазначив, що більшість із них існували задовго до їх подання до суду. Навіть зважаючи на неучасть апелянта під час розгляду справи у суді першої інстанції, це не є реальною підставою для неможливості подання долучених доказів разом із апеляційною скаргою. Представник позивача є професійним адвокатом, що представляє інтереси інших комунальних підприємств у подібних справах та долучає аналогічний пакет документів разом із позовною заявою. Тому посилання на неочевидність необхідності подання долучених доказів не відповідає дійсності та лише вказує на зловживання процесуальними правами, що в свою чергу обмежує права інших учасників справи.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 апеляційну скаргу Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
02.06.2025 матеріали справи №910/10866/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 апеляційну скаргу Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 залишено без руху. Роз'яснено Дунаєвецькій міській раді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши при цьому дату, коли апелянту стало відомо про ухвалення оскаржуваного судового рішення та докази сплати судового збору у розмірі 41 870,40 грн.
10.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №788 від 10.06.2025 про сплату судового збору у розмірі 41 870,40 грн, а також заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23.
Зазначена заява про поновлення строку мотивована тим, що Дунаєвецька міська рада не була залучена до розгляду справи, хоча висновки суду щодо правовідносин, які були предметом розгляду, прямо стосуються суб'єктивних прав апелянта. У зв'язку з цим Дунаєвецькій міській раді не повідомлялось про те, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває на розгляді така справа, а рішення суду у справі апелянту не направлялось. Про оскаржуване рішення Дунаєвецька міська рада дізналась із усної доповіді новопризначеного керівника Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик». Про повний текст такого рішення Дунаєвецька міська рада дізналася 21.05.2025 через свого представника, належним чином ознайомившись із матеріалами справи, що підтверджується розпискою представника апелянта на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи №910/10866/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 поновлено Дунаєвецькій міській раді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 08.07.2025.
19.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшло клопотання про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 клопотання представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
01.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Хмельницької обласної військової адміністрації надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 клопотання представника Хмельницької обласної військової адміністрації про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
02.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення лісорубних квитків, які були видані КП «Лісовик» Дунаєвецької міської ради у період із 2024-2025 роки.
У судове засідання, призначене на 08.07.2025, з'явилися представники Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (в приміщенні Північного апеляційного господарського суду) та представники Хмельницької обласної військової адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (в режимі відеоконференції ).
Представник Державного підприємства «Кам'янець-Подільське лісове господарство» у судове засідання 08.07.2025 не з'явився.
У судовому засіданні представник відповідача-2 повідомив суд, що діяльність Державного підприємства «Кам'янець-Подільське лісове господарство» була припинена.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Частиною 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).
Згідно з положеннями частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2023 Державне підприємство «Кам'янець-Подільське лісове господарство» було припинено в результаті реорганізації. Правонаступником Державного підприємства «Кам'янець-Подільське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
З моменту припинення юридична особа втрачає правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки, зокрема, бути стороною у судовому процесі.
Оскільки Державне підприємство «Кам'янець-Подільське лісове господарство» є припиненим, а його правонаступником є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», тобто відповідач-2 у справі, колегія суддів у судовому засіданні 08.07.2025 дійшла висновку, що Державне підприємство «Кам'янець-Подільське лісове господарство» підлягає виключенню зі складу учасників судового процесу як третя особа.
Також у судовому засіданні 08.07.2025 суд, заслухавши пояснення представників сторін щодо апеляційної скарги Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, дійшов висновку про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про:
- визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»: на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001;
- визнання за Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226, юридична адреса. 32400, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, місто Дунаївці, вулиця Шевченка, будинок 50) права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035,6821889200:04:006:0001.
Як зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі, предметом спору у справі №910/10866/23 є земельні ділянки, розташовані в межах адміністративно-територіальної одиниці Дунаєвецької міської ради. Водночас суд першої інстанцій у справі №910/10866/23 дійшов висновку, що спірні земельні ділянки належать до державної, а не комунальної власності. Таке рішення безпосередньо зачіпає право комунальної власності територіальної громади міста Дунаївці, представником якої є Дунаєвецька міська рада, оскільки вирішує питання про належність земель, які, за умови визнання права постійного користування за Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради «Лісовик», мали б належати до комунальної власності.
Апелянт наголошує, що судове рішення про відмову у визнанні права постійного користування за КП «Лісовик» на спірні земельні ділянки, з підстав, наприклад, недоведеності існування такого права, має прямий та безпосередній вплив на правовий статус цих земель. Фактично, на думку скаржника, таке рішення позбавляє Дунаєвецьку міську раду можливості реалізувати своє право комунальної власності на зазначені земельні ділянки, яке б виникло в силу прямої норми Закону №5245-VI за умови підтвердження права постійного користування її комунального підприємства, а отже, вирішуючи спір про право постійного користування КП «Лісовик», суди у справі №910/10866/23 фактично визначили долю права комунальної власності Дунаєвецької міської ради на ці земельні ділянки, що є беззаперечною підставою для оскарження цих рішень міською радою, чиї права та обов'язки були безпосередньо порушені.
Із наявного в матеріалах справи статуту Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» (том 1, а.с. 34) вбачається, що підприємство створено за рішенням Дунаєвецької міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року №12-2/2020, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Підприємство створено та діє на основі майна власності Дунаєвецької територіальної громади в особі Дунаєвецької міської ради Хмельницької області.
Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, уникнення процесуальних порушень, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 залучено до участі у справі №910/10866/23 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дунаєвецьку міську раду Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (32400, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 50; код ЄДРПОУ 04060714) (далі, третя особа), розгляд апеляційної скарги відкладено в режимі відеоконференції на 19.08.2025.
У судове засідання, призначене на 19.08.2025, з'явилися представники Хмельницької обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в режимі відеоконференції. Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представником апелянта було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з незадовільним інтернет-з'єднанням та перешкодами технічного характеру, які не дають можливості представнику повноцінно приймати участь у судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 клопотання представника Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про відкладення розгляду справи №910/10866/23 задоволено, розгляд справи №910/10866/23 відкладено на 09.09.2025.
У судовому засіданні, призначеному на 09.09.2025, брали участь представники Хмельницької обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд у судовому засіданні 09.09.2025 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у розгляді апеляційної скарги Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 оголошено перерву до 23.09.2025.
15.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Хмельницької обласної військової адміністрації надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 клопотання представника Хмельницької обласної військової адміністрації про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судовому засіданні 23.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 23.09.2025 з'явився представник відповідача-2.
Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання 23.09.2025 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 09.09.2025) до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача, відповідача-1 та третьої особи.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги третьої особи, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
10.12.2000 створено Спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226), власником якого виступала Дунаєвецька районна рада.
06.09.2006 Спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226) змінило найменування на Комунальне підприємство Дунаєвецької районної ради «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226)
10.12.2020 у зв'язку зі зміною власника Комунальне підприємство Дунаєвецької районної ради «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226) змінило назву на Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик» з тим самим кодом ЄДРПОУ: 31162226.
Рішенням Хмельницької обласної ради «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №19 від 28.12.2000 припинено право сільськогосподарських підприємств (згідно із додатками 1-10) щодо користування земельними ділянками лісового фонду на території окремих районів області (пункт 1 рішення); надано, зокрема, спеціалізованому госпрозрахунковому лісогосподарському комунальному підприємству «Лісовик» (Дунаєвецький район) у постійне користування земельні ділянки загальною площею 5586,2 га (пункт 2 рішення); зобов'язано, зокрема, Дунаєвецьку районну раду видати користувачу земельних ділянок лісового фонду державний акт на право постійного користування землею (пункт 3 рішення).
Доказів того, що позивачем у даній справі на підставі вказаного рішення Хмельницької обласної ради було отримано державний акт на право постійного користування землею загальною площею 5586,2 га, зареєстроване за собою право постійного користування матеріали справи не містять.
При цьому, ні рішення ради, ні додаток № 9 до даного рішення ради не містять кадастрових номерів земельних ділянок лісового фонду, які були передані у постійне користування КП ДМР «Лісовик».
Пунктом 4 наказу Державного агентства лісових ресурсів України «Про віднесення лісів Хмельницької області до відповідних категорій» №111 від 07.04.2016 та додатку 4 про перелік ділянок Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик», що відносяться до відповідних категорій лісів по Хмельницькій області», зобов'язано ВО «Укрдержліспроект» забезпечити проведення лісовпорядкування і розроблення проектів організації та розвитку лісового господарства відповідних об'єктів з врахуванням цього наказу.
На виконання вимог зазначеного наказу ВО «Укрдержліспроект» у 2014 році провело роботи з базового лісовпорядкування.
Позивач із залученням ВО «Укрдержліспроект» на указаних вище землях лісового фонду провело роботи з лісовпорядкування, у зв'язку з чим на ділянки лісового фонду, які зазначені у рішенні Хмельницької обласної ради від 28 грудня 2000 року №19, виготовлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які затверджені у встановленому законом порядку та є чинними на дату подання позову в даній справі.
Відповідно до вищевказаних матеріалів лісовпорядкування 2014 року квартали 5, 6, 7, 14, 15, 16, 23, 24, 25, 26, 29, 34, 35, 39, 40, 42, 45, 46, 55, 57, 58, 59, 67, 68, 76, 78, 88, 87,90, 93, 94, 95, 101, 102, 108, 109, 11, 112, 113, 114 та межі їх таксаційних виділів відповідають 26 земельним ділянкам з кадастровими номерами: 6821882100:04:001:0033, 6821882600:04:001:0003, 6821884400:02:003:0001, 6821885300:05:008:0001, 6821885900:08:008:0001, 6821889500:05:013:0002, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821888300:03:011:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821882400:09:006:0001, 6821882400:08:006:0001, 6821882600:04:001:0001, 6821887600:06:002:0002, 6821882500:02:004:0003, 6821882400:07:013:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821886800:04:001:0453, 6821887400:04:006:0001, 6821889200:03:005:0001, 6821889200:04:006:0001, 6821885000:05:004:1199, 6821888700:03:001:0001, 6821885000:05:004:0199, 6821855700:04:004:0559, 6821885700:05:008:0001.
13.07.2021 на адресу Хмельницької обласної державної адміністрації надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вих. № 13-22-0.61-3539/2-21 від 12.07.2021 (вх. № 68/5633-11-26/2021), в якому останній просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення орієнтовно площею 19502 га, що розташовані на території Хмельницької області.
Хмельницькою обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 29.07.2021 №634/2021-р «Про проведення інвентаризації земель державної власності за категорією земель - землі лісогосподарського призначення на території Хмельницької області».
У результаті проведеної інвентаризації було сформовано 418 земельних ділянок загальною площею 13266,8023 га (відомості про право власності держави на зазначені земельні ділянки було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно).
Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг було затверджено розпорядженнями голови Хмельницької обласної державної адміністрації №902/2021-р від 28.12.21, №905/2021-р від 28.12.2021, №906/2021-р від 28.12.2021, №907/2021-р від 28.12.2021, №908/2021-р від 29.12.2021, №909/2021-р від 29.12.2021, №910/2021-р від 29.12.2021, №918/2021-р від 30.12.2021.
У додатках до вищевказаних розпоряджень «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг (КВЦПЗ 09.01)» міститься перелік та кадастрові номери земельних ділянок, в такому переліку є відомості щодо спірних земельних ділянок, а саме:
у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації №902/2021-р від 28.12.21 - земельна ділянка з кадастровим номером 6821889700:04:013:0035;
у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації №905/2021-р від 28.12.2021 - земельна ділянка з кадастровим номером 6821885300:05:008:0001;
у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації №906/2021-р від 28.12.2021-р земельні ділянки з кадастровим номером 6821880900:02:002:0001, 6821889200:04:006:0001;
у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 909/2021-р від 29.12.2021-р земельна ділянка з кадастровим номером 6821882400:07:008:0001;
у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 910/2021-р від 29.12.2021-р земельна ділянка з кадастровим номером 6821883000:04:007:0001.
Таким чином, державну інвентаризацію земель було проведено у 2021 року, до Державного земельного кадастру внесено відомості, зокрема про земельні ділянки лісогосподарського призначення.
Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001 у період з 09.02.2022 по 16.02.2022 зареєстровано за державою в особі Хмельницької обласної державної адміністрації на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», серія та номер: 1423-ІХ, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
30.09.2022 Хмельницька обласна військова адміністрація звернулась з листом (вихідний №58/34-26-6209/2022) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з проханням надати роз'яснення щодо необхідності погодження Міндовкілля, відповідно до частини третьої статті 17 Лісового кодексу України, рішень обласної військової адміністрації про передачу у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення.
05.10.2022 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом №25/7-34/13390-22 надало відповідь, у якій, посилаючись на положення статей 57, 122, 123 Земельного кодексу України, зазначило, що Кодексом не передбачено погодження Міндовкілля рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок лісогосподарського призначення у користування.
17.11.2022 Державне підприємство «Кам'янець-Подільське лісове господарство» звернулося до Хмельницької обласної військової адміністрації з клопотанням №391 про надання права постійного користування земельними ділянками.
01.12.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», на підставі статей 6, 21, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 17, 57, 92, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.10.2022 №25/7-34/13390-22, розглянувши клопотання ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство», зареєстровані в обласній військовій адміністрації 17.11.2022 року за №99/11626-26/2022, №99/11627-26/2022, було прийнято розпорядження №513/2022-р від 01.12.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство», а саме: надано в постійне користування Державному підприємству «Кам'янець-Подільське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 2141,4569 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Кам'янець-Подільського району, згідно з додатком.
Зокрема, відповідач передав у постійне користування ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» 6 земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001.
На підставі вказаного розпорядження №513/2022-р від 01.12.2022 за ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у період з 16.12.2022 по 19.12.2022 зареєстроване право постійного користування спірними земельними ділянками, що підтверджується витягами з відповідного реєстру.
На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року №883 Державне підприємство «Кам?янець-Подільське лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до передавального акту балансових рахунків, необоротних і оборотних активів, зобов?язань, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства «Кам?янець-Подільське лісове господарство», затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №45 від 05.01.2023, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов?язків Державного підприємства «Кам?янець-Подільське лісове господарство» код ЄДРПОУ 00993283 переходить до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034.
Враховуючи наведене, у подальшому на підставі передавального акту №45 від 05.01.2023 право постійного користування зареєстровано за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, КП «Лісовик» зазначало, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001 з 2000 року і дотепер на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» перебувають у постійному користуванні позивача, що також підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2014 року та інформацією ВО «Укрдержліспроект» №198 від 14.03.2023 з відповідними додатками до неї - витягами картографічної бази.
Позивач наголошував, що на момент прийняття відповідачем розпорядження №513/2022-р від 01.12.2022 право постійного користування позивача спірними земельними ділянками не припинялося, лісові ресурси у позивача не вилучалися, внаслідок чого відповідач, передаючи перелічені земельні ділянки третій особі, діяв з перевищенням наданих законом повноважень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, у задоволенні позову Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» відмовлено повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо викладеного скаржником у відповіді на відзиви Хмельницької обласної військової адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 30.06.2025 та клопотанні від 02.07.2025 прохання про продовження строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи нових доказів, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області не була учасником справи під час її розгляду судом першої інстанції та під час первісного апеляційного перегляду за апеляційною скаргою позивача.
Водночас, як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, він дізнався про оскаржуване рішення суду та ознайомився з матеріалами даної справи 21.05.2025.
За змістом пункту 6 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Судом установлено, що до апеляційної скарги скаржник доказів, які були у подальшому долучені до відповіді на відзиви від 30.06.2025 та клопотання від 02.07.2025 не надав, як і не зазначив про їх існування та неможливість подання разом із апеляційною скаргою через, зокрема, необхідний більш тривалий час для їх збирання.
Водночас, у заявленому до Північного апеляційного господарського суду клопотанні про продовження строку на подання таких доказів скаржник зазначає, що остаточний перелік необхідних доказів та їхня ключова релевантність для спростування позиції опонентів стала повною мірою очевидною лише після аналізу доводів відзивів на апеляційну скаргу.
Втім, колегія суддів зазначає, що позиція відповідачів у даній справі була сталою та незмінною як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при першому апеляційному розгляді. Не змінилася вона й під час даного апеляційного перегляду.
Тобто скаржник, який ще 21.05.2025 ознайомився з матеріалами судової справи (зокрема, і з відзивами на позовну заяву та апеляційну скаргу позивача у даній справі) та інтереси якого у справі представляє адвокат, не був позбавлений можливості подати докази, які він наразі просить долучити суд, разом із апеляційною скаргою або ж принаймі заявити про їх існування та неможливість подання разом зі скаргою з одночасним заявленням клопотанням про продовження строку на їх подання в апеляційній скарзі.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у відповідності до статті 119 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання нових доказів разом із апеляційною скаргою з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку на їх подання та долученні їх до матеріалів справи й, відповідно, їх оцінку під час даного апеляційного перегляду не здійснює.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Апеляційна скарга Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у даній справі подана в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України після завершення його апеляційного перегляду за апеляційною скаргою Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик».
Під час розгляду даної справи місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області не була учасником справи.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Поряд з цим, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - Господарського процесуального кодексу України.
У процедурі оскарження судових рішень процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Такі обмеження знаходять своє відображення серед положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у статті 272 цього Кодексу щодо порядку розгляду апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення розгляду апеляційної скарги іншої особи.
Застосування цього процесуального запобіжника задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою ЄСПЛ, який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010, «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» від 12.07.2001, «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» від 19.12.1997 та інші).
Відповідно до частин 1, 3 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Згідно з частинами 1, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Отже, для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.
Частиною 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Метою статті 272 Господарського процесуального кодексу України є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою. Належною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з частиною 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України є встановлення тотожності висновків, викладених у первісній апеляційній скарзі, постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою - апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 272 Господарського процесуального кодексу України.
Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою - апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 272 Господарського процесуального кодексу України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням (подібні правові висновки сформовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №910/25520/13, від 20.01.2021 у справі №913/567/19, від 12.02.2021 у справі №913/567/19).
Так, судом апеляційної інстанції установлено, що звертаючись з апеляційною скаргою Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик» (позивач у справі) зазначало, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» ґрунтувалися на обставинах, аналогічних тим, які було викладено в позовній заяві.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою КП «Лісовик» посилалося на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме статей 92, 141, 143 Земельного кодексу України, статей 22, 45-47, 78 Лісового кодексу України. За твердженнями позивача висновки суду першої інстанції про те, що він у встановленому законом порядку не набув права постійного користування спірними земельними ділянками, суперечать обставинам справи та положенням пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, згідно з якими до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
КП «Лісовик» наголошувало, що право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, наявними у матеріалах справи, інформацією ВО «Держліспроект» №198 від 14.03.2023 з відповідними додатками до неї - витягами картографічної бази та рішенням Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування», яке прийняте у відповідності до вимог статей 13, 21 Лісового кодексу України та статей 19, 27 Земельного кодексу України.
Позивач посилався на положення пункту 1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ зі змінами та доповненнями), якими визначено, що рішення про надання у користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконання відповідно до вимог цього Кодексу.
Отже, як зазначав КП «Лісовик», на момент передачі спірних земельних ділянок у користування позивачу Хмельницька обласна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеними землями, а позивач станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження, тобто станом на 01.12.2022, та на дату подання позову в даній справі на законних підставах користувався та користується спірними земельними ділянками.
Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою.
Статтею 22 Лісового кодексу України визначені підстави припинення права постійного користування лісами.
Статтею 78 Лісового кодексу України визначені підстави припинення права використання лісових ресурсів.
Однак, за доводами позовної заяви та апеляційної скарги КП «Лісовик», враховуючи вимоги статті 141 Земельного кодексу України, статей 22, 78 Лісового кодексу України, станом на дату прийняття спірного розпорядження право постійного користування позивача спірними земельними ділянками не припинялося, лісові ресурси у позивачів не вилучалися, внаслідок чого відповідач, як стверджує КП «Лісовик», передаючи спірні земельні ділянки третій особі, діяв із перевищенням наданих законом повноважень, порушивши суб'єктивне право КП «Лісовик» на постійне користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.
Північний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 06.02.2024 дійшов висновку про правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що саме лише рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» не є документом, що посвідчує право постійного користування, а лише є підставою для набуття спеціалізованим госпрозрахунковим лісогосподарським комунальним підприємством «Лісовик» права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду.
За висновками суду апеляційної інстанції під час вирішення наявності права позивача на постійне користування земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001 слід керуватись Земельним кодексом України від 12.07.2000, Лісовим кодексом України від 11.05.2000, Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15 (у редакції від 18.10.1999), Інструкцією «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43.
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача, зазначив, що відповідно до положень статті 9 Лісового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000, що діяв на момент виникнення правовідносин) позивач був зобов'язаний отримати акт на право постійного користування землею, після чого такий акт мав бути зареєстрований у державному земельному кадастрі. Отже, саме лише рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» не є документом, що посвідчує право постійного користування, а лише є підставою для набуття спеціалізованим госпрозрахунковим лісогосподарським комунальним підприємством «Лісовик» права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. При цьому суд зазначив, що слід враховувати, що пунктом 1 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ із змінами та доповненнями) передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Проте, частина 1 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Тому, за висновками суду, тільки після отримання та реєстрації відповідного державного акту позивач мав би належний правовстановлюючий документ, що посвідчував би право постійного користування земельними ділянками лісового фонду.
Суд відхилив посилання позивача на пункт 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в якому зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, оскільки відповідні зміни до Лісового кодексу України набрали чинності з 10.07.2022 у редакції Закону №2321-ІХ від 20.06.2022, тобто вже після виникнення обов'язку отримати акт на право постійного користування, а тому його дія має поширюватись лише на ті відносини, які виникли після набуття вказаною редакцією закону чинності.
На момент проведення ВО «Укрдержліспроект» робіт з базового лісовпорядкування у 2014 році, у пункті 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції, що діяла на момент проведення таких робіт, не зазначались комунальні підприємства, навпаки було чітко зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
КП ДМР «Лісовик» з моменту його створення було зареєстроване саме як спеціальне госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик», з моменту його реєстрації і до моменту звернення до суду з позовною заявою КП ДМР «Лісовик» не проводило реорганізації.
Отже, згідно з висновками суду апеляційної інстанції, наведеними у постанові від 06.02.2024, планово-картографічні матеріали не можуть бути доказом права постійного користування земельними ділянками для комунального підприємства ДМР «Лісовик».
Хмельницькою обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 29.07.2021 №634/2021-р «Про проведення інвентаризації земель державної власності за категорією земель - землі лісогосподарського призначення на території Хмельницької області». У результаті проведеної інвентаризації було сформовано 418 земельних ділянок загальною площею 13266,8023 га (відомості про право власності держави на зазначені земельні ділянки було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно). Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг було затверджено розпорядженнями голови Хмельницької обласної державної адміністрації №902/2021-р від 28.12.21, №905/2021-р від 28.12.2021, №906/2021-р від 28.12.2021, №907/2021-р від 28.12.2021, №908/2021-р від 29.12.2021, №909/2021-р від 29.12.2021, №910/2021-р від 29.12.2021, №918/2021-р від 30.12.2021. У додатках до перелічених розпоряджень «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг (КВЦПЗ 09.01)» міститься перелік та кадастрові номери земельних ділянок, в такому переліку є відомості й щодо спірних земельних ділянок.
Таким чином, було проведено державну інвентаризацію земель у 2021 році, до Державного земельного кадастру внесено відомості, зокрема, про земельні ділянки лісогосподарського призначення.
За висновками суду проведення інвентаризації земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів та віднесення їх до державної форми власності відповідає вимогам чинного законодавства та у судовому порядку незаконним не визнавалось.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження голови Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам'янець Подільське лісове господарство»» № 513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам'янець Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001, відомості про вищезазначені земельні ділянки лісогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі, відомості про право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, в редакції до 01.01.2002 (відсутні відомості про правовстановлюючі документи, що посвідчують таке право), а також відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою відповідно до статті 125 Земельного кодексу України в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009, були відсутні.
Отже, за висновками апеляційного господарського суду, Хмельницька обласна військова адміністрація під час прийняття розпорядження, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, діяла виключно в межах та у спосіб, передбачений законодавством. Оспорювані земельні ділянки було передано у постійне користування лише після проведення інвентаризації, проведення реєстрації речових прав та отримання відомостей про те, що такі земельні ділянки не знаходяться у постійному користуванні чи власності інших осіб.
У зв'язку з наведеним, за висновками суду першої інстанції, які підтримані судом апеляційної інстанції, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування в частині розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також суд звернув увагу на те, що Хмельницька ОВА не могла виконати вимоги статті 141 Земельного кодексу України та статті 22 Лісового кодексу України, на які посилається позивач, оскільки неможливо припинити відсутнє право постійного користування.
Оскільки вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» на спірні земельні ділянки є похідною вимогою, то остання за висновками судів першої та апеляційної інстанцій не підлягає задоволенню з огляду на законність розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022. У зв'язку з цим вимога позивача щодо визнання за Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради «Лісовик» права постійного користування на спірні земельні ділянки також визнана судами необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2024 касаційну скаргу Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 повернуто скаржнику.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись у травні 2025 року до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в обґрунтування її доводів посилається в основній своїй частині знову на ті обставини, що рішення Хмельницької обласної ради №19 від 28.12.2000 разом із планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, враховуючи положення пункту 1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ зі змінами та доповненнями) та положення пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, підтверджують право постійного користування позивача на спірні земельні ділянки без їх державної реєстрації та отримання актів постійного користування.
За доводами Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області суд першої інстанції фактично помилково не застосував нову редакцію пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України (від 10.07.2022) на користь КП «Лісовик», наполягаючи на необхідності державного акту, виданого відповідно до законодавства, чинного на момент прийняття рішення облради 2000 року.
Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області за своїм змістом тотожні доводам апеляційної скарги КП «Лісовик», оцінку яким вже надано Північним апеляційним господарським судом у первісній постанові суду від 06.02.2024 у даній справі, з огляду на що розгляд апеляційної скарги у контексті висловлених заперечень щодо змісту оскаржуваного рішення спрямований виключно на переоцінку тих самих обставин та аргументів позивача.
За змістом вже згаданої статті 272 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, подана після закінчення апеляційного провадження у справі, підлягає розгляду лише в межах тих доводів, які не були предметом розгляду апеляційного суду.
З огляду на це суд апеляційної інстанції, враховуючи положення частини 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України, не розглядає повторно доводи Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, що вже розглядалися під час апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою позивача - КП «Лісовик».
Протилежні дії суду апеляційної інстанції свідчили б порушення ним принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Посилання скаржника в обґрунтування доводів апеляційної скарги на неврахування при вирішенні спору в даній справі висновків, наведених у постановах Верховного Суду у справах №910/9909/23 та №910/19615/23, судом до уваги не приймаються, оскільки саме по собі виникнення вже після прийняття оскаржуваного рішення та первісної постанови суду апеляційної інстанції відповідної практики суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах не свідчить про наявність підстав у суду апеляційної інстанції надавати повторну оцінку доводам, що вже були оцінені судом під час первісного апеляційного перегляду.
Разом із тим, відповідаючи на доводи апеляційної скарги Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області щодо приналежності спірних земельних ділянок до земель комунальної, а не державної власності, які не були заявлені раніше у апеляційній скарзі позивача, колегія суддів виходить з такого.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що позивач у позові не оскаржував здійснену відповідачем-1 реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, а лише реєстрацію права постійного користування за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», яке отримане ним від правопопередника - Державного підприємства «Кам'янець-Подільське лісове господарство».
Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, у свою чергу, посилається на те, що судове рішення про відмову у визнанні права постійного користування за КП «Лісовик» на спірні земельні ділянки має безпосередній вплив на правовий статус цих земель.
Скаржник посилається на те, що спірні земельні ділянки, які є предметом цього спору, є землями комунальної форми власності на підставі Закону України від 06.09.2012 №5245-VI, так як вони знаходяться у постійному користуванні комунального підприємства, а також на підставі частини 3 пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Стосовно обставин перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні КП «Лісовик», то як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій під час первісного перегляду справи, позивач не довів факту виникнення у нього такого права. Доводи апеляційної скарги Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області у даному контексті судом повторно не оцінювались з огляду на приписи частини 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України, адже, як встановлено вище, є аналогічними доводам апеляційної скарги позивача у даній справі, що була розглянута судом апеляційної інстанції раніше.
Водночас, у контексті визначення приналежності земельних ділянок до державної чи комунальної форми власності колегія суддів зазначає також таке.
За змістом статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Отже, належним доказом приналежності земель відповідному власнику (держава чи територіальна громада) є витяг з державного земельного кадастру, або витяг з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно.
Матеріали справи не містять витягів про приналежність спірних земельних ділянок до земель комунальної власності.
Більше того, матеріалами справи підтверджується, що згідно з відомостями державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Хмельницька обласна державна адміністрація здійснила державну реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки. Підставою реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», серія та номер 1423-IХ, виданий 28.04.2021».
Колегія суддів також враховує, що на час прийняття Хмельницькою обласною радою народних депутатів рішення №19 від 28.12.2000 остання здійснила розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, що перебували за межами населеного пункту.
Факт розміщення спірних земельних ділянок станом на дату подання позову та вирішення спору в суді за межами населених пунктів Дунаєвецької ОТГ Хмельницької області Кам'янець - Подільського району підтверджується також наявним у матеріалах справи листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.08.2023 №13-22-0.501-2570/2-23.
Відповідно до статті 6 Лісового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення від 28.12.2000) усі ліси в Україні є власністю держави.
Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.
Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства.
Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.
Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 13 Лісового кодексу України до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
У подальшому неодноразово здійснювалось розмежування земель державної та комунальної власності.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 року №1457-IV при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі лісового фонду за межами населених пунктів. Закон втратив чинність на підставі Закону №5245-VI від 06.09.2012.
Пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI, унормовано, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій та всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI, унормовано, що у державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;
які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.
Закон України №5245-VI від 06.09.2012 на сьогодні є чинним. Водночас, законодавець не відступив від територіального принципу розмежування земель державної та комунальної власності.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24.
Відповідно до пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Пункт набув чинності 27.05.2021.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, колегія суддів враховує, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, розташованими за межами населеного пункту, та щодо яких у 2000 році було прийнято рішення органу державної влади про передачу у постійне користування комунальному підприємству.
Вирішуючи питання про те, яка з редакцій чинних законодавчих актів про розмежування земель державної та комунальної власності підлягає застосуванню, колегія суддів виходить з того, що однією із засад українського конституційного ладу є «верховенство права» (правовладдя), що його виражено через формулу: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8 Конституції України). «Верховенство права» (правовладдя) як невідокремний елемент системи цінностей, що їх покладено в основу сучасного європейського правопорядку, належить до тріади принципів спільної спадщини європейських народів поряд із такими її складниками, як правдива демократія й людські права.
Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Колегія суддів виходить з того, що і Закон України від 06.09.2012 №5245-VI, і Закон України від 28.04.2021 №1423-IX регулюють одні і ті ж земельні правовідносини.
Разом із тим, оскільки за нормами Земельного кодексу України (глава 4 «Склад та цільове призначення земель») використання земель здійснюється із врахуванням їх категорій та цільового призначення, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання віднесення земельних ділянок до земель державної чи комунальної власності, необхідно керуватись Законом України від 28.04.2021 №1423-IX як таким, що прийнятий пізніше та з урахуванням використання земель за цільовим призначенням та за категоріями (законом визначено розподіл земель із урахуванням віднесення земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення).
Отже, спірні земельні ділянки є землями державної власності як на момент їх відведення у 2000 році, так і на момент прийняття Хмельницькою ОВА (ОДА) спірного розпорядження у 2022 році.
Судом також встановлено, що за результатами проведеної державної інвентаризації земель у 2021 році до Державного земельного кадастру внесено відомості, зокрема, про земельні ділянки лісогосподарського призначення.
Проведення інвентаризації земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів та віднесення їх до державної форми власності відповідає вимогам чинного законодавства та у судовому порядку незаконним не визнавалось.
Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про належність спірних земельних ділянок до земель комунальної форми власності й, відповідно, про порушення прав територіальної громади міста Дунаївці на розпорядження такими землями як прийнятим у даній справі відповідачем-1 розпорядженням, так і рішенням суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в контексті порушення його права комунальної власності на спірні земельні ділянки не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спірні земельні ділянки були землями державної власності як на момент їх відведення у 2000 році, так і на момент прийняття Хмельницькою ОВА (ОДА) спірного розпорядження у 2022 році.
Водночас, доводи апеляційної скарги про невірне застосування судом норм матеріального права при вирішення питання щодо наявності чи відсутності у КП «Лісовик» права постійного користування судом повторно не розглядались, враховуючи вимоги частини 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Одночасно колегія суддів зазначає про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, оскільки не всі доводи скаржника були предметом апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» у раніше прийнятій постанові від 06.02.2024.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/10866/23 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Дунаєвецьку міську раду Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Матеріали справи №910/10866/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко