вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа№ 920/322/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Грицика Г.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2025
у справі №920/322/25 (суддя - Вдовенко Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карней"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла"
про скасування заборгованості та зобов'язання вчинити дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карней" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла", у якому просило:
1) скасувати заборгованість у розмірі 239371,84 грн згідно з рахунком №ПР368/001 від 30.11.2024, нараховану Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.11.2021;
2) зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17 В на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2021. Попереднім власником передано позивачу документи, що стосуються вузла обліку теплової енергії, в тому числі і свідоцтво про повірку від 31.08.2020. 18.09.2020 представником енергопостачальної організації виконано обстеження приміщення та зафіксовано, що змін в існуючій системі опалення не проводилось. На початку грудня 2024 року позивачем отримано від відповідача рахунок на суму 239371,84 грн з урахуванням перерахунку з листопада 2011 року. За повідомленням відповідача, у жовті 2024 року він дізнався, що надане позивачем свідоцтво про повірку відповідного засобу обліку від 31.08.2020 не видавалось, повірка відповідного вузла обліку не проводилась, а тому показання лічильника не можуть враховуватися при здійсненні розрахунку послуги з постачання теплової енергії, на підставі чого позивачу був проведений перерахунок вартості послуг без врахування показів відповідного приладу обліку розрахунково за нормативним споживанням за період з листопада 2021 року по березень 2024 року. На переконання позивача, обов'язок ведення обліку засобів вимірювальної техніки, щодо яких проведено періодичну перевірку, проведення періодичної повірки покладається саме на виконавця послуг. При цьому з липня 2021 року позивачу жодного разу не надходило повідомлень чи вимог щодо обстеження чи повірки вузла комерційного обліку теплової енергії, а тому відповідачем безпідставно здійснено перерахунок.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.03.2025 відкрито провадження у справі №920/322/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.08.2025 (повне рішення складене 22.08.2025) у справі №920/322/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карней" задоволено частково та скасовано заборгованість у розмірі 239371,84 грн згідно з рахунком №ПР368/001 від 30.11.2024, нараховану позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.11.2021. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваних рішень неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- суд помилково поставив у пріоритет обов'язок відповідача контролювати міжповірочні інтервали над первинним обов'язком позивача надати достовірні документи, позаяк обов'язок контролювати наступну повірку виникає лише за умови, що попередня повірка була дійсною. У той же час відповідач був введений в оману фальсифікованим документом, наданим позивачем, і не мав підстав сумніватися в його автентичності до проведення вибіркової перевірки;
- за умовами п. 27 типового індивідуального договору, до якого приєднався позивач, обслуговування та періодична повірка розподільчих вузлів обліку здійснюється за рахунок споживача;
- єдиним законним способом виправлення розрахунків, що були здійснені на підставі недійсних даних є застосування положень п.п. 3 п. 4, п. 10 розділу І Методики №315;
- позивачем не доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу (відсутній детальний опис робіт, підтверджено передоплату за договором, а не фактичні витрати у справі), розмір заявлених витрат є завищеним та неспівмірним до предмета спору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу у справі №920/322/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. ч. 2 та 3 ст. 260 ГПК України та надано скаржникові строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2025 у справі №920/322/25, зупинено дію оскаржуваного рішення, призначено справу до розгляду на 21.10.2025 та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
14.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карней" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Заперечення проти апеляційної скарги мотивовані тим, що за умовами типового індивідуального договору саме на відповідача, як виконавця послуг, покладено обов'язок контролювати дотримання установлених міжповірочних інтервалів засобів вимірювання техніки, які є складовою частини вузла комерційного та розподільного обліку. Водночас приймаючи протягом трьох років показання лічильника та підтверджуючи їх щомісячними актами відповідач самостійно підтверджував коректність розрахунків та створював у позивача добросовісні очікування. Здійснений відповідачем ретроактивний перерахунок за трирічний період, у даному випадку, суперечить принципам стабільності цивільного обороту та добросовісності, закріпленим у ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Виявлення фальсифікації свідоцтва після закінчення строку його дії є підставою для зміни методу нарахувань на майбутнє.
Окрім того позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правову допомогу, вказуючи, що такі витрати підтверджені належними доказами, тоді як судом вже зменшено заявлений до стягнення розмір, що свідчить про дотримання критерію розумності та пропорційності.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що попередній розрахунок витрат на правову допомогу, які він очікує понести у зв'язку з апеляційним переглядом справи, складає 10000 грн. Докази розміру та реальності понесених витрат будуть надані суду з урахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України. Також позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.
На електронну адресу суду 15.10.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" про участь у судовому засіданні 21.10.2025 у справі №920/322/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" надійшла відповідь на відзив, згідно якої відповідач стверджує, що оскільки свідоцтво про повірку було підробленим, вузол обліку юридично вважається неповіреним з моменту укладення договору, а тому здійснений відповідачем перерахунок є виправленням помилкових нарахувань. Єдиним законним методом розрахунку є той, що передбачений для приміщень не обладнаних засобами обліку, а саме - за опалювальною площею, що і було зроблено скаржником.
У судовому засіданні 21.10.2025, яке відбулося в режимі відеоконференції, представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог. Відтак, в силу положень ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного рішення лише в межах доводів скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карней" є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17 В, загальною площею 366,1 кв.м., які придбало за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25.05.2021.
Приміщення на дату купівлі було обладнане вузлом обліку теплової енергії.
На виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна попереднім власником передані позивачу, зокрема, паспорт на універсальний теплообчислювач PolluTherm, гарантійне свідоцтво, технічні умови №21/1160 від 25.07.2016 на проектування і встановлення вузла обліку теплової енергії, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на теплообчислювач: №1301/ї на PolluTherm Х, №1287/і на водолічильник крильчастий М-Т QN3,5А130, №1288/і термоперетворювачі опору КТС-Б від 23.09.2016, акт комерційної готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації від 12.10.2016, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на теплообчислювач №1549/і на PolluTherm Х від 31.08.2020 та акт комерційної готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації від 18.09.2020.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31.08.2020 №1549/і засіб вимірювальної техніки теплолічильник PolluTherm Х, зав. №10350024, виробник Sensus, відповідає вимогам ДСТУ EN 1434.05:2006 по кл. 2. Свідоцтво чинне до 31.08.2024.
Після придбання приміщень позивачем представниками енергопостачальної організації (дирекція КППВ АТ "Сумське НВО"), за заявою нового власника, проведено обстеження приміщення за результатами якого встановлено, що змін в існуючій системі опалення не проводилось (акт від 20.07.2021).
06.11.2021 між позивачем та відповідачем укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, шляхом підписання позивачем заяви приєднання до договору №ПР368/001-з.
У заяві-приєднання №ПР368/001-з до договору позивач вказав, що приміщення споживача обладнане вузлом обліку теплової енергії (заводський номер 10350024; 06961015174 Pollutherm-X: М-TQn3,5А130; РТ-500). Місце встановлення: вул. Металургів, 17 В. Дата останньої повірки 31.08.2020.
Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
На час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу. Початок періоду відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, визначається з дати, що настає за днем розпломбування вузла комерційного обліку. Кінцем періоду відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, є день прийняття на абонентський облік (п. 16 договору).
Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця (п. 17 договору).
За умовами п. п. 18, 19 договору виконавець здійснює заміну та обслуговування вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії, зокрема його (їх) огляд, опломбування, ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) та періодичну повірку засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла комерційного обліку, за рахунок плати за абонентське обслуговування.
Повірка засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла (вузлів) комерційного обліку, здійснюється відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 №474.
Згідно з п. 27 договору заміна, обслуговування вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, зокрема його (їх) огляд, опломбування, ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) та періодична повірка засобів вимірювальної техніки, здійснюється за рахунок споживача.
У пунктах 40-43 договору визначені права та обов'язки сторін, у відповідності до яких споживач зобов'язаний, в тому числі: забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку послуги відповідно до умов цього договору та не втручатися в їх роботу; оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. Виконавець зобов'язаний, зокрема, контролювати дотримання установлених міжповірочних інтервалів засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного та розподільного обліку.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, що не заперечується сторонами спору, у періоді з листопада 2021 року до березня 2024 року позивач надавав відповідачу звіти про споживання теплової енергії відповідно до даних лічильника, сторони підписували акти прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії за кожен місяць опалювального періоду. Заборгованість за надані відповідачем послуги у позивача відсутня.
30.11.2024 відповідач виставив позивачу рахунок №ПР368/001 від 30.11.2024 на оплату теплової енергії на загальну суму 239371,84 грн за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року з урахуванням перерахунків.
16.12.2024 позивач направив відповідачу лист №1612-24, в якому просив надати документи (лист, акт перевірки та ін.), які стали підставою для перерахунку починаючи з листопада 2021 року.
У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив (лист від 30.12.2024), що при перевірці бази даних системи електронної реєстрації результатів повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, інформації про свідоцтво про повірку від 31.08.2020 №1549/і не було виявлено. Державне підприємство «Полтавастандартметрологія» листом №1/740 від 23.10.2024 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла", що відповідне свідоцтво про повірку Державним підприємством «Сумистандартметрологія» не видавалося, повірка відповідного вузла обліку не проводилася. Відповідач вказав, що оскільки прилад комерційного обліку теплової енергії PolluTherm X заводський №10350024 фактично не пройшов повірку, його показання не можуть враховуватися при здійсненні розрахунків за послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим проведено позивачу перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії без врахування показань приладу обліку розрахунково за нормативним споживанням за період з листопада 2021 року по березень 2024 року.
Державне підприємство «Полтавастандартметрологія» на запит позивача надало інформацію (лист від 06.01.2025 №3-06/3 СФ), що теплолічильник PolluTherm X, зав. №103500024, виробник Sensus Metering не є фальсифікованим. Цей тип засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) пройшов оцінку відповідності вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24 лютого 2016 року №163; занесений до Реєстру ЗВТ, що пройшли оцінку відповідності (сертифікат UA.TR.001.53-17). Теплолічильники, які використовуються для комерційного обліку теплової енергії віднесені до законодавчо регульованих ЗВТ згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №374. Для теплолічильніків встановлений міжповірочний інтервал один раз за чотири роки згідно з наказом Мінекономіки України від 13.10.2016 №1747.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем перерахунком наданих послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року в розмірі 239371,84 грн позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування виставленої відповідачем заборгованості. Крім того позивач просив зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок наданих послуг.
Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи, що надане позивачем свідоцтво про повірку №1549/і від 31.08.2020 є фальсифікованим, показання вузла обліку не можуть бути враховані при визначенні обсягу споживання послуг, а тому для розрахунку слід враховувати загальні показники будинкового лічильника.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є споживачем послуг з централізованого опалення, виконавцем яких є відповідач, який несе відповідальність за своєчасну повірку вузла обліку теплової енергії. Приміщення позивача обладнане вузлом обліку теплової енергії, несправність якого не встановлена. Тоді як не проведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку тепла не є підставою для неврахування його показників та відповідно, здійснювати перерахунок за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року.
Установивши викладене та врахувавши, що по суті позивач просить здійснити перерахунок коштів нарахованих за послуги з теплопостачання, суд дійшов висновку, що вимоги позову в частині скасування нарахованої відповідачем заборгованості підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії суд виходив із того, що вказані вимоги неконкретизовані, тоді як позивач вказує на безпідставність здійснених перерахунків.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, погоджується зважаючи на наступне.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для здійснення відповідачем перерахунку наданих послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2020 року по листопад 2024 року та скасування нарахованої заборгованості у розмірі 239371,84 грн.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №1875-IV).
Статтею 1 цього Закону унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону №1875-IV індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону №1875-IV встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону №1875-IV надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем і відповідачем у справі укладений письмовий договір про надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, Закон України «Про теплопостачання» (далі - Закон №2633-IV).
Абзацом 18 статті 6 Закону №2633-IV визначено, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії.
Частиною 6 статті 19 Закону №2633-IV встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначає Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон №2119-VIII).
Пунктами 6 та 10 частини 1 статті 1 Закону №2119-VIII встановлено, що вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону №2119-VIII обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.
Частиною 4 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі - Закон №1314-VII) унормовано, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб'єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки (абз. 3 ч. 4 ст. 17 Закону №1314-VII).
Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води i водовідведення регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила №630).
Пунктами 9, 30, 32 Правил №630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг в установлені договором строки.
У той же час, згідно з положеннями пп. 6 п. 29 та пп. 4 п. 32 Правил №630, споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку, а виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є власником нежитлових приміщень (за адресою: м. Суми, вул Металургів, буд. 17В) з 25.05.2021 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна. Приміщення на дату купівлі було обладнане вузлом обліку теплової енергії. При цьому, теплолічильник був прийнятий на абонентський облік попереднім власником приміщення, про що свідчить акт комерційної готовності вузла обліку від 18.09.2020. В акті зазначено, що теплообчислювач Pollutherm-X заводський номер 10350024 пройшов повірку 31.08.2020, згідно свідоцтва №1549/і (чинне до 31.08.2024).
Після придбання приміщень позивачем представниками енергопостачальної організації (дирекція КППВ АТ "Сумське НВО"), за заявою нового власника, проведено обстеження приміщення за результатами якого встановлено, що змін в існуючій системі опалення не проводилось (акт від 20.07.2021).
Колегія суддів зауважує, що згідно Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік (затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 №270), не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії), у зв'язку зі зміною власника приміщення. Окрім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку нового власника нежитлових приміщень здійснювати позапланову повірку вузла обліку теплової енергії, за наявності свідоцтва про повірку лічильника.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карней" є споживачем послуг з централізованого опалення, виконавцем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" та саме на відповідача, як виконавця комунальної послуги, законодавцем покладений обов'язок до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки проінформувати про це споживача і вчинити відповідні дії.
Це узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору, зокрема пп. 12 п. 43, згідно якого виконавець зобов'язаний контролювати дотримання установлених міжповірочних інтервалів засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного та розподільного обліку.
Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 року №474(далі - Порядок №474).
Пунктом 3 Порядку №474 визначено, що періодичній повірці, обслуговуванню та ремонту підлягають засоби вимірювальної техніки, які введені в експлуатацію в установленому порядку.
Пунктом 7 Порядку №474 зазначено, що виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.
Пунктом 8 Порядку №474 встановлено, що споживач забезпечує у зазначений в повідомленні строк доступ представника виконавця до засобу вимірювальної техніки.
У разі неможливості споживача у зазначений строк забезпечити доступ представника виконавця до засобу вимірювальної техніки для проведення його періодичної повірки споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до настання такого строку інформує про це виконавця шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання виконавцем відповідної інформації.
Інший строк доступу до засобу вимірювальної техніки споживач та виконавець узгоджують, зокрема шляхом обміну листами.
У той же час матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ініціював необхідність повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла комерційного обліку, в тому числі позачергової, не вчинив визначених законом дій щодо інформування споживача про необхідність здійснення повірки ні у 2021 році, ні у 2024 році. Докази відмови позивача від проведення повірки чи її оплати, або перешкоджання відповідачу у здійсненні повірки лічильника тепла матеріали справи не містять.
Відповідно, порушення відповідачем вимог закону та договору щодо порядку здійснення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, за відсутності порушень зі сторони споживача, не надає відповідачу як виконавцю комунальних послуг право здійснювати перерахунок позивачу вартості послуг розрахунково за нормативним споживанням за періоди, в які обсяг вже визначений за даними вузла комерційного обліку, прийнятого на абонентський облік.
Абзацом 2 пункту 10 Правил №630 визначено справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом 5 пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Пунктом 15 Правил №630 зазначено засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.
Абзацом 5 пункту 15 Правил №630 передбачено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.
Інших випадків справляння плати за нормою споживання Правилами №630 не передбачено.
Оскільки в приміщенні позивача встановлений засіб обліку тепла - теплообчислювач Pollutherm-X заводський номер 10350024, єдиною підставою для переведення споживача на плату за послуги згідно з нормативами (нормами) споживання є виявлена несправність засобу обліку тепла, що не підлягає усуненню. Такі нарахування здійснюються лише з моменту виявлення несправності лічильника тепла.
Разом з тим, як вже було зазначено, після купівлі приміщення позивачем (за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17 В) представниками енергопостачальної організації проведено обстеження приміщення за результатами якого встановлено, що змін в існуючій системі опалення не проводилось (акт від 20.07.2021). Водночас відповідачем не доведено, що лічильник тепла позивача є несправним, що б могло слугувати підставою для здійснення відповідних перерахунків.
Таким чином за відсутності прямої норми, передбаченої Законом №1314-VII щодо заборони використання показань лічильників, матеріали справи не містять доказів, а відповідач не довів, що засіб обліку теплової енергії позивача надавав недостовірну інформацію щодо розміру використання тепла, яку не можна використовувати при нарахуванні плати за послуги.
Аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що за наявності в приміщенні засобу обліку теплової енергії оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу, за винятком випадку виявлення його несправності, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення. При цьому такі нарахування здійснюються лише з моменту виявлення несправності лічильника тепла. Тобто, враховуючи обставини даної справи, відповідач має право здійснювати нарахування за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання лише з моменту виявлення фальсифікації свідоцтва про повірку відповідного засобу обліку №1549/і від 31.08.2020 (з моменту отримання листа Полтавастандартметрологія №1/740 від 23.10.2024).
За таких обставин, оскільки: - в приміщенні позивача встановлений засіб обліку тепла - лічильник Pollutherm-X заводський номер 10350024, несправність якого не встановлена; - відомості про дату останньої повірки згідно зі свідоцтвом від 31.08.2020 №1549/і були вказані позивачем у заяві-приєднання до договору про надання послуг з постачання теплової енергії, укладеного між сторонами; - представниками енергопостачальної організації 20.07.2021 проведено обстеження приміщення за результатами якого встановлено, що змін в існуючій системі опалення не проводилось, а також беручи до уваги, що протягом трьох років відповідач приймав від позивача показання лічильника та підтверджував їх щомісячними актами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснення відповідачем через три роки перерахунку вартості послуг за нормативним споживанням на підставі отриманої 23.10.2024 інформації про те, що свідоцтво від 31.08.2020 не видавалось, не відповідає засадам розумності та справедливості, а також положенням наведених нормативно-правових актів, які не передбачають права відповідача здійснювати перерахунок розрахунково після визначення обсягів спожитої послуги за даними засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку, прийнятого на абонентський облік.
Твердження скаржника про введення його позивачем в оману шляхом надання фальсифікованого свідоцтва від 31.08.2020 колегія суддів відхиляє, оскільки станом на 31.08.2020 позивач не був власником приміщення, тоді як відповідне свідоцтво було надано попереднім власником приміщення на момент прийняття лічильника на абонентський облік (акт від 18.09.2020). З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна позивач не володів інформацією щодо недійсності свідоцтва про повірку, тоді як мав законні сподівання на добросовісність попереднього власника приміщення.
Окрім того не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги стосовно того, що єдиним законним способом виправлення розрахунків, що були здійснені на підставі недійсних даних є застосування положень п. п. 3 п. 4, п. 10 розділу І Методики №315, оскільки при наявності вузла розподільного обліку, який не пройшов перевірку, законодавцем не передбачено можливості застосування розрахунків, що тотожні при відсутності вузла розподільного обліку. Відповідні нарахування відповідач може здійснювати лише з моменту виявлення фальсифікації свідоцтва про повірку відповідного засобу обліку №1549/і від 31.08.2020 (з моменту отримання листа Полтавастандартметрологія №1/740 від 23.10.2024).
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі №529/613/17-ц зроблено висновок, що «законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. У зв'язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку».
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за надані послуги споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку (скасування відповідного боргу).
З огляду на викладене, зважаючи, що відповідачем не доведено несправність засобу обліку тепла, а також вчинення всіх належних від нього заходів щодо повідомлення споживача про настання строку проведення періодичної повірки засобу обліку, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів введення позивачем відповідача в оману щодо дійсності свідоцтва від 31.08.2020, колегія суддів вважає, що вимоги позову в частині скасування заборгованості у розмірі 239371,84 грн згідно рахунку №ПР368/001 від 30.11.2024, що нарахована позивачу відповідачем за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.11.2021, правомірно задоволено судом першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Як було зазначено вище, не погоджуючись із здійсненим судом розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу скаржник стверджує, що позивачем не доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу (відсутній детальний опис робіт, підтверджено передоплату за договором, а не фактичні витрати у справі), розмір заявлених витрат є завищеним та неспівмірним до предмета спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач, крім іншого, просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії:
- договору про надання правничої допомоги в господарській справі від 13.01.2025;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 13.01.2025;
- платіжну інструкцію №99 від 24.01.2025;
- ордер про надання правничої допомоги Серія ВМ №1062957
Так, за умовами договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025 укладеного між Адвокатським об'єднанням «Варіта Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карней" адвокат прийняв на себе обов'язки представляти права та законні інтереси клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма, без обмежень, правами представника, які передбачені ГПК України, у зв'язку із зверненням клієнта до суду. Правова допомога за договором надається у спорі клієнта з Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" з приводу скасування заборгованості.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до завершення розгляду справи зазначеної в п. 1.1 договору в суді першої інстанції (п. 3.1 договору).
У п. 4.2 договору сторони погодили, що гонорар адвокатського об'єднання складає 20000 грн та складається із вартості консультування, вивчення документів для підготовки до участі у справі, участь у судових засіданнях, складання, направлення та подання документів по суті спору тощо.
Таким чином, сторони погодили фіксовану оплату за надані послуги та за участь у судових засіданнях.
Згідно з п. 4.3 договору за прийняття доручення до виконання адвокатському об'єднанню виплачується гонорар повністю. За проханням клієнта розмір та строк сплати або його розстрочення погоджується з керівництвом адвокатського об'єднання.
13.01.2025 між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 за договором, відповідно до якого адвокатське об'єднання надало клієнту правничу допомогу за договором від 13.01.2025.
24.01.2025 позивачем було сплачено на користь Адвокатського об'єднання «Варіта Груп» грошові кошти у розмірі 20000 грн, про що свідчить платіжна інструкція.
Матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції інтереси позивача представляла адвокатка Федірко Я.С., яка подавала позовну заяву, заяву про усунення недоліків, відповідь на відзив, додаткові пояснення у справі, а також брала участь у судових засіданнях.
Таким чином, подані позивачем документи щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З п. 4.2 договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025 вбачається, що об'єднання та клієнт погодили фіксований гонорар у розмірі 20000 грн.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (додаткова постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі №913/205/23). Отже, є неспроможними доводи відповідача стосовно недоведення позивачем розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність детального опису робіт (за наявності підписаного між сторонами акту здачі-приймання робіт), позаяк враховуючи визначення між об'єднанням та клієнтом фіксованого розміру оплати послуг адвоката, а також принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Відповідна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21
Також є безпідставними доводи скаржника стосовно того, що позивачем підтверджено передоплату за договором, а не фактичні витрати у справі, оскільки за умовами укладеного між об'єднанням та клієнтом договору сторони погодили оплату послуг з моменту прийняття доручення до виконання, а не за результатами надання послуг. У цьому випадку оплата послуг адвоката до подання позовної заяви відповідає домовленості сторін договору та не спростовує факту понесення відповідних витрат.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Звертаюсь до критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п. 269).
Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення
Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №922/2875/18, від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 та від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.
Судом першої інстанції було вірно оцінені надані позивачем на підтвердження понесених витрат документи, та зазначено, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" в апеляційній скарзі посилається на те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, нерозумними, завищеними щодо іншої сторони спору, зважаючи на рівень складності справи, витрачений адвокатами час.
Водночас скаржник не враховує, що заявлена позивачем до суду першої інстанції сума витрат на оплату послуг адвоката склала 20000 грн, однак місцевим господарським судом було зменшено розмір витрат до 10000 грн. Тобто судом першої інстанції вже частково відмовлено позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності, необхідності та розумності такого розміру.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо незгоди з розподілом судових витрат на правничу допомогу є необґрунтованими. При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення у відповідній частині.
За наведених обставин, доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для відмови у покладенні на відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2025 у справі №920/322/25 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" має бути залишена без задоволення.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2025 у справі №920/322/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2025 у справі №920/322/25.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 28.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов