вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2025 р. Справа№ 920/1538/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 07.10.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Сумської області
від 26.06.2025 (повний текст складено 07.07.2025)
у справі № 920/1538/24 (суддя Д.В. Вдовенко)
за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Сумиобленерго"
про стягнення 203 385,43 грн 3% річних, 279 848,53 грн інфляційних втрат,
Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог
У грудні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумиобленерго" про стягнення 51 100 411,48 грн, з яких: 50 617 177,52 грн заборгованості за надані послуги за період з вересня до листопада 2024 року, 203 385,43 грн 3% річних, 279 848,53 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління щодо вчасної оплати наданих позивачем послуг.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду Сумської області провадження у справі № 920/1538/24 в частині вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Сумиобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 50 617 177,52 грн заборгованості за надані послуги за період з вересня до листопада 2024 року відповідно до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Повернуто Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» з державного бюджету України судовий збір в сумі 607 406,13 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № В-9511 від 26.12.2024.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1538/24 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 130 000,00 грн 3% річних, 279 848,53 грн інфляційних втрат, 5765,24 грн витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати суду першої інстанції в частині незадоволених компенсаційних витрат, ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги НЕК «Укренерго» в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом не з'ясовано повні обставини, що мають значення для справи, не вірно здійснено розрахунок та не враховано практику ВС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при застосуванні дискреційних повноважень щодо часткової відмови у стягненні трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме: ст.ст.42, 44 Господарського кодексу України та не врахував умови договору, погодженого Сторонами.
Апелянт фактично не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо здійсненого судом першої інстанції перерахунку 3% річних та зменшення їх розміру до 130000,00 грн. На підтвердження своїх заперечень скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах:
- від 16.05.2024 № 910/7012/23 та від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, у яких суд касаційної інстанції зазначив, що з аналізу статті 254 ЦК України вбачається, що вказана норма, зокрема частини перша-четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день. Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці. Та обставина, що 10.12.2022 припало на вихідний день - суботу, не звільняє постачальника від обов'язку своєчасно, тобто до 10.12.2022, виконати взяті на себе за договором зобов'язання з поставки товару, тим більше, що сторони визначили саме строк поставки (період часу), який 7 закінчувався 10.12.2022, відповідно постачальник не був позбавлений права поставити товар раніше ніж 10.12.2022, якщо не мав можливості здійснити поставку в останній день строку, який припав на вихідний день - суботу;
- 02.07.2025 у справі № 903/602/24, у якій суд касаційної інстанції виснував, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідач подав відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі № 920/1538/24 без задоволення, а судове рішення - без змін.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (позивач у справі) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
НЕК «УКРЕНЕРГО» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» (публічно доступний за адресою: https://ua.energy/pro_kompaniyu/statut/statut-ta-ustanovchi-dokumenty/).
Відповідно до пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» НЕК «УКРЕНЕРГО» виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.
Як підтверджено матеріалами справи, між сторонами укладений договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0511-03041-ПД шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору. Дата акцептування відповідно до повідомлення про приєднання - 01.01.2024.
Цей договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору позивач безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга), а відповідач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов договору.
За умовами пунктів 3.1.-3.8. договору ціна договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Розрахунковим періодом за договором є 1 календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI КСП.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж-до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж-до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Згідно з пунктами 4.1.1., 4.2.1. договору ОСП зобов'язаний своєчасно та професійно надавати послугу, а користувач своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.
Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 13.1. договору).
З матеріалів справи вбачається, що на оплату планових платежів за кожну декаду розрахункового періоду позивач виставив відповідачу рахунки від 15.09.2024 на суму 4 872 845,88 грн, від 25.09.2024 на суму 4 884 72,70 грн, від 05.10.2024 на суму 4 966 585,07 грн за вересень 2024 року, від 15.10.2024 на суму 4 939 886,09 грн, від 25.10.2024 на суму 5 807 450,22 грн, від 05.11.2024 на суму 6 795 534,44 грн за жовтень 2024 року, від 15.11.2024 на суму 6 171 408,78 грн, від 25.11.2024 на суму 6 243 354,78 грн, від 05.12.2024 на суму 6 000 469,70 грн за листопад 2024 року.
Водночас, поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з виставленими позивачем рахунками відповідач не здійснив.
Відповідно до актів надання послуги № ДУА-0010189 від 30.09.2024, № ДУА-0010951 від 31.10.2024, № ДУА-0011721 від 30.11.2024 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 50 617 177,52 грн (14 728 869,96 грн за вересень 2024 року, 17 527 043,08 грн за жовтень 2024 року, 18 361 264,48 грн за листопад 2024 року).
Водночас, судом встановлено, що оплату за фактичний обсяг послуги позивач здійснив із простроченням, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 50 617 177,52 грн заборгованості за надані послуги за період з вересня до листопада 2024 року, 203 385, 43 грн 3% річних, 279 848,53 грн інфляційних втрат відповідно до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2024 відповідач сплатив основну заборгованість за надані послуги за період з вересня до листопада 2024 року в загальному розмірі 50 617 177,52 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 30.12.2024 № 0003477935 на суму 14 728 869 грн 96 коп., № 0003477936 на суму 17 527 043 грн 08 коп., № 0003477937 на суму 18 361 264 грн 48 коп. (призначення платежу-оплата за договором № 0511-03041-ПД від 01.01.2024 за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за вересень-листопад 2024 року).
За вказаних обставин, ухвалою Господарського суду Сумської області провадження у справі № 920/1538/24 в частині вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Сумиобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 50 617 177,52 грн заборгованості за надані послуги за період з вересня до листопада 2024 року відповідно до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відтак, на розгляді суду залишились позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Акціонерного товариства "Сумиобленерго" 203 385,43 грн - 3% річних, 279 848,53 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо поетапної оплати планового обсягу послуг та оплати фактичного обсягу послуг.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються зокрема договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Згідно з пунктами 51, 55 частини 1 статті 1 цього Закону об'єднана енергетична система України (далі ОЕС України) визначена, як сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об'єктів електроенергетики, що об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом. Оператор системи передачі юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
У пункті 18 частини 1 статті 1 Закону визначено, що диспетчерське управління це оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.
Відповідно до частин 1-4 статті 44 Закону України «Про ринок електричної енергії» в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі.
Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.
Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії.
Диспетчеризація встановлених генеруючих потужностей та використання міждержавних перетинів мають здійснюватися відповідно до кодексу системи передачі, правил ринку та інших нормативних документів, на основі економічних критеріїв та з урахуванням технічних обмежень системи.
Згідно з пунктом 1.4 глави 1 розділу I Кодексу системи передачі оперативно- технологічне управління ОЕС України визначається, як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об'єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб'єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативної команди і контролю за її виконанням.
Відповідно до п., п. 1.1-1.5 глави 1 розділу VІІ Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - диспетчерське управління). Функції диспетчерського управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює ОСП. Диспетчерське управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності та має забезпечувати належне функціонування ОЕС України та ринку електричної енергії згідно з вимогами Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідних нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів. Усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених пунктом 4.11 глави 4 цього розділу.
Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0511-03041-ПД шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору, дата акцептування відповідно до повідомлення про приєднання - 01.01.2024. Даний договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті903 Цивільного кодексу України)
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання за договором, а відтак наявні підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до розрахунку позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо поетапної оплати планового обсягу послуг та оплати фактичного обсягу послуг відповідачу нараховані 3% річних в загальній сумі 203 385,43 грн та інфляційне збільшення суми боргу в загальному розмірі 279 848,53 грн.
За умовами договору у розрахунках між сторонами враховуються як планові так і фактичні обсяги, положеннями договору передбачена передоплата вартості послуги, яка має бути вчинена до відповідної дати розрахункового місяця. Плановий і фактичний обсяг послуги не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснювати оплату послуг у строки та на умовах, визначених договором.
Як невиконання або неналежне виконання зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Однак, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку суд першої інстанції встановив, що періоди нарахування 3% річних з 29.09.2024 до 15.10.2024, з 09.12.2024 до 15.12.2024, з 16.12.2024 до 19.12.2024 визначені позивачем без урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За вказаних обставин, суд першої інстанції, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором, положень зазначеної вище норми, зазначив, що нарахування 3% річних, виходячи з суми заборгованості 4 884 722,70 грн за вересень 2024 року є правомірним з 01.10.2024 до 15.10.2024, виходячи з суми заборгованості 6 000 469,70 грн за листопад 2024 року - з 10.12.2024 до 15.12.2024, виходячи з суми заборгованості 18 361 264,48 грн за листопад 2024 року - з 17.12.2024 до 19.12.2024.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Посилання позивача на неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 254 Цивільного кодексу України, викладеної у постановах від 16.05.2024 № 910/7012/23 та від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в означених справах предмети і підстави спорів у порівнянні зі справою 3920/1538/24 є різними. Так, у справах № 910/7012/23 та № 922/1813/23 заявлено до стягнення штрафних санкцій, інфляційний та 3% річних з підстав невиконання відповідачами зобов'язань щодо своєчасної поставки товару і застосування положень статті 254 Цивільного кодексу України також досліджувалось судом в контексті виконання постачальником свого зобов'язання з поставки товару. Водночас, у даній справі заявлено про стягнення заборгованості, у тому числі інфляційні та 3% річних, за несвоєчасну оплату за надані позивачем послуги. Отже правовідносини у вказаних справах є відмінними.
За огляду на викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 200587,80 грн та інфляційних втрат у розмірі 279848,53 грн. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2797,63 грн слід відмовити.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Тобто у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.03.2025 у справі №922/444/24, від 12.09.2024 у справі №915/1308/23, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23.
Отже, у справі, що розглядається, суд першої інстанції цілком правомірно врахував актуальний на момент ухвалення оскаржуваного рішення зазначений загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру 3% річних, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що: - основна заборгованість повністю сплачена відповідачем; - докази настання для позивача негативних наслідків через несвоєчасну оплату послуг саме відповідачем матеріали справи не містять; - відповідач - АТ «Сумиобленерго» включене до переліку підприємств, установ і організацій паливно-енергетичного комплексу, підприємство є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджено наказами Міністерства енергетики України № 243 від 05.07.2024, № 478 від 25.12.2024. Обставини, на які вказує відповідач, щодо пошкоджень енергетичних об'єктів критичної інфраструктури на території Сумської області внаслідок обстрілів рф, є загальновідомими.
Враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 130 000 грн.
Таке зменшення суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Посилання апелянта на постанова Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки висновки, які у ній зазначені, станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції - 26.06.2025, не існували і не могли бути застосовані судом першої інстанції.
Поряд з цим слід зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням відповідача, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 130 000,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 279 848,53 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1538/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1538/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1538/24 залишити без змін.
Матеріали справи № 920/1538/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 28.10.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко