вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа№ 925/480/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;
за участю представників сторін:
від стягувача: Грищенко О.М.;
від боржника: не з'явився;
від органу ДВС: Анісімов О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.09.2025 (повний текст складено 05.09.2025) про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Скінтей О.Ю.
у справі №925/480/24 ( суддя Скиба Г.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроторф"
про стягнення 606 527,23 грн, -
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроторф" з вимогою про стягнення 606 527,23 грн, з них: 1591,83 грн 3% річних та 604 935,40 грн інфляційних втрат, нарахованих за неналежне і несвоєчасне виконання заочного рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 07.05.2010 у справі №2-2122/10, а також про відшкодування судових витрат.
Рішенням від 21.05.2024 позов задоволено повністю.
11.06.2024 на виконання рішення суду видано наказ.
04.08.2025 до суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Скінтей О.Ю. з вимогами:
- визнати за період з 16.07.2024 до 01.08.2025 неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №925/480/24, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №925/480/24 із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №925/480/24 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
Скарга обґрунтована бездіяльністю органу ДВС, який протягом тривалого строку не вчиняв дій на виконання наказу господарського суду у виконавчому провадженні НОМЕР_7.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.09.2025 у справі №925/480/24 відмовлено у задоволенні скарги позивача від 04.08.2025 на бездіяльність державного виконавця Першого ВДВС у м.Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції м.Київ у виконавчому провадженні НОМЕР_4 по виконанню наказу суду від 11.06.2024 у справі № 925/480/24.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції зазначив, що наданими виконавцем доказами підтверджується вчинення останнім дій на виконання зведеного виконавчого провадження стосовно боржника.
Суд також звернув увагу на бажання заявника (стягувача) отримати пріоритет стягнення боргу за ухвалою Господарського суду Черкаської області за результатами розгляду скарги на бездіяльність ВДВС перед пріоритетом іпотеки, застосованої 08.02.2008 за договором іпотеки іпотекодержателя ВАТ АБ "Укргазбанк" (а.с.138), яка є спеціальною нормою (Закон України "Про іпотеку") перед загальною нормою накладення арешту на майно за Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того суд першої інстанції вказав, що вимога скарги про зобов'язання державного виконавця усунути допущену бездіяльність чим поновити порушене право заявника шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 по справі №925/480/24 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження" не потребує спеціального застосування примусу суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.09.2025 у справі №925/480/24 та прийняти нову, яким задовольнити скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Першого ВДВС у місті Черкаси Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2024 року по справі №925/480/24.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції, погодившись із наявністю нерухомого майна у Боржника, не врахував положення статті 51 Закону України "Про виконавче провадження";
- судом першої інстанції не враховано порушення виконавцем за період із 16 липня 2024 року по 01 серпня 2025 року порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження;
- в матеріалах виконавчого провадження є відповідь МВС України, згідно якої за Боржником на праві власності значиться автомобіль, однак відомості про перебування в розшуку органами поліції та відповідної постанови про розшук майна Боржника матеріали даного виконавчого провадження взагалі не містять;
- боржник є власником нерухомого майна, яке розміщено за адресою: Черкаська обл., Черкаський р., смт. Ірдинь, вулиця Щорса, будинок 1, однак виконавцем не було витребувано доказів на підтвердження права власності за боржником на вказане майно;
- судом не було враховано відсутність повноважень у Анісімова Олександра Олександровича буди представником Першого ВДВС у місті Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/480/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 21.10.2025.
29.09.2025 на адресу суду від представника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 01.10.2025 призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
29.09.2025 через систему "Електронний суд" від органу ДВС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив проти її доводів та вимог, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Явка представників сторін
Представник боржника у судове засідання 21.10.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги учасники повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС та на поштову адресу учасників справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 21.10.2025 за відсутності представника боржника .
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроторф" з вимогою про стягнення 606 527,23 грн, з них: 1591,83 грн 3% річних та 604 935,40 грн інфляційних втрат, нарахованих за неналежне і несвоєчасне виконання заочного рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 07.05.2010 у справі №2-2122/10, а також про відшкодування судових витрат.
Рішенням від 21.05.2024 позов задоволено повністю.
11.06.2024 на виконання рішення суду видано наказ.
16.07.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скінтей Олександрою Юріївною на підставі заяви стягувача та доданого до неї наказу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 № 925/480/24 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ТОВ «Торговий дім «Агроторф»» на користь ТОВ «Компанія «НІКОТАЙС» 3% річних, інфляційні витрати судовий збір всього в сумі 613805,57 грн.
Того ж дня (16.07.2024) державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скінтей Олександрою Юріївною на підставі заяви стягувача та доданого до неї наказу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 № 925/480/24 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 про стягнення з ТОВ «Торговий дім «Агроторф»» на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 456,91 грн.
16.07.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скінтей Олександрою Юріївною було постанову про накладення арешту на грошові кошти/електронні кошти боржника.
16.07.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скінтей Олександрою Юріївною було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_5 та № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_6. Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6 всього входять чотири виконавчих провадження, а саме - №№ НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_8 та НОМЕР_9.
Подаючи скаргу на дії органу ДВС, стягувач зазначає, що державний виконавець протягом тривалого строку не вчиняв дій на виконання наказу господарського суду у Виконавчому провадженні НОМЕР_7.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції зазначив, наданими виконавцем доказами підтверджується вчинення останнім дій на виконання зведеного виконавчого провадження стосовно боржника.
Суд також звернув увагу на бажання заявника (стягувача) отримати пріоритет стягнення боргу за ухвалою Господарського суду Черкаської області за результатами розгляду скарги на бездіяльність ВДВС перед пріоритетом іпотеки, застосованої 08.02.2008 за договором іпотеки іпотекодержателя ВАТ АБ "Укргазбанк", яка є спеціальною нормою (Закон України "Про іпотеку") перед загальною нормою накладення арешту на майно за Законом України "Про виконавче провадження".
Однак колегія суддів частково не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України № 1404-VІІІ.
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Застосування виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов'язків, визначених частинами 1, 2 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ, щодо вжиття передбачених цим Законом заходів з неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 12/57).
Частиною 3 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ закріплено достатньо широкий перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, а саме:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України № 1404-VІІІ розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
За змістом положень частин 1, 2, 5, 6 статті 48 Закону України № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України № 1404-VІІІ виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Частинами 1, 5 та 6 статті 52 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Відповідно до частини 1 статті 53 та частини 1 статті 54 Закону України № 1404-VІІІ виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.
Статтею 54 Закону України № 1404-VІІІ визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.
З вищевикладеного вбачається, що законодавство надає державному виконавцю значний обсяг повноважень для забезпечення основного завдання - виконання судового рішення. У такий спосіб права державного виконавця мають кореспондуватися з його обов'язками вжити вичерпних заходів у виконавчому провадженні.
Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту положень статей 18, 36, 48, 52-54, 56 Закону України № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати всі передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, виконавець має проводити перевірку майнового стану боржника - юридичної особи не одноразово, а періодично - спочатку в 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а в подальшому, не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення банківських рахунків боржника, та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника.
Дія - здійснення особою своїх обов'язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм.
Бездіяльність - певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно із законодавством України.
Бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу (аналогічні висновки, викладені у постанові КЦС ВС від 20.01.2021 у справі №753/5043/19).
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», викладені у матеріалах скарги, а саме щодо бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2024 року по справі №925/480/24 не знайшли свого підтвердження, оскільки вони спростовуються доданими виконавцем до відзиву на скаргу доказами на підтвердження вчинення останнім дій, а саме:
- 16.07.2024 отримано від Державної фіскальної служби України інформацію про наявні рахунки боржника, отримано від Міністерства внутрішніх справ України інформацію щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;
- 14.11.2024 направлено платіжні інструкції №№ 24671, 24674, направлено запит на інформацію, що становить банківську таємницю, винесено постанову про розшук майна боржника;
- 18.02.2025 направлено запит на інформацію, що становить банківську таємницю, отримано інформацію про наявні рахунки боржника, отримано інформацію щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
Таким чином, судом враховано, що у виконавчому провадженні НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2024 року по справі №925/480/24 вчинення державним виконавцем Першого ВДВС у місті Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції виконавчих дій не зупинялись, державний виконавець не знімав накладений арешт на майно або грошові кошти боржника, а також здійснював дії, пов'язані з розшуком/виявленням майна боржника.
А тому, оскільки у даному випадку відсутня бездіяльність державного виконавця, на яку наголошує скаржник, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у даному випадку бездіяльності державного виконавця Першого ВДВС у місті Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції при примусовому виконанні наказу Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2024 року по справі №925/480/24, а тому скарга у цій частині із зазначених вище підстав задоволенню не підлягає.
Стосовно решти вимог скарги апеляційний суд зазначає наступне.
Так, в оскаржуваній ухвалі суд вказує, що стягувач прямо не вказує, вжиття яких конкретно заходів згідно Закону України «Про виконавче провадження» є обов'язком у спірній ситуації з боку державного виконавця.
У цьому контексті колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2018 у справі № 12/57, згідно яких застосування виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов'язків, визначених частинами 1, 2 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ, щодо вжиття передбачених цим Законом заходів з неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
У постанові від 17.02.2021 у справі №904/3525/18 Верховний Суд наголосив, що оскільки періодичність проведення перевірок чітко визначено Законом, а тому такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №915/1294/13, від 23.08.2018 у справі №911/167/17, від 19.08.2019 у справі №913/438/16).
А тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності нормативного визначення обов'язків державного виконавця, які він мав виконати під час здійснення виконавчого провадження, є помилковими.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (постанова Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14).
У цьому контексті судом першої інстанції не враховано, що починаючи із 16.07.2024 (постанова про прийняття виконавчого провадження) державним виконавцем не було вчинено усього комплексу заходів, передбачених частиною восьмою статті 48 Закону, а саме проведення перевірок не менше одного разу на два тижні щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Як вбачається із наданих доказів, у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 державним виконавцем для перевірки майнового стану боржника лише 16.07.2024 було направлено запит Міністерства внутрішніх справи України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та запит до Державної фіскальної служби України щодо відкритих рахунків; 14.11.2024 направлено запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю.
В подальшому, періодичних, неодноразових та/або систематичних перевірок майнового стану боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, як того вимагають положення частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", з метою належного виконання рішення суду виконавцем здійснено не було.
Більше того, в порушення вищенаведених приписів Закону державним виконавцем у повній мірі не виявлено та не накладено арешт, зокрема, на транспортний засіб, а саме автомобіль марки УАЗ 31622, 2005 року випуску, зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який згідно наданих виконавцю відомостей від МВС України зареєстрований за боржником.
Також державний виконавець не у повній мірі виявив майно боржника, яке знаходиться за адресою Черкаська обл., Черкаський р., смт. Ірдинь, вулиця Щорса, будинок 1.
Так, суд першої інстанції наголосив на бажанні заявника (стягувача) отримати пріоритет стягнення боргу за ухвалою Господарського суду Черкаської області за результатами розгляду скарги на бездіяльність ВДВС перед пріоритетом іпотеки, застосованої 08.02.2008 за договором іпотеки іпотекодержателя ВАТ АБ "Укргазбанк", яка є спеціальною нормою (Закон України "Про іпотеку") перед загальною нормою накладення арешту на майно за Законом України "Про виконавче провадження".
В той же час, у даному випадку суд не врахував приписів ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:
1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;
3) наявна письмова згода заставодержателя.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.
Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Матеріали справи не містять доказів звернення державного виконавця до заставодержателя щодо майна боржника із врахуванням положень статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".
Також, виконавцем не у повній мірі накладено арешти на грошові кошти боржника (зокрема на належні йому кошти, які знаходяться у володінні чи користуванні третіх осіб), не винесено постанову про попередження керівництва та/або відповідальних осіб Товариства про відповідальність за пошкодження (знищення) відповідного майна, не направлено запити до ДП "Національні інформаційні системи" щодо встановлення факту видання боржником довіреностей на ім'я третіх осіб на право користування належним боржнику рухомим майном, не направлено запити до органів доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника, не перевірено факт перебування боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед власників (засновників) інших суб'єктів господарювання тощо.
Докази, які спростовують вищенаведені висновки, у Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні та органом ДВС надані не були.
Вказане свідчить про те, що державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи виконання рішення суду, зокрема, щодо виявлення майна (коштів) боржника.
Стосовно доводів державного виконавця щодо доцільності чи недоцільності вчиняти ті чи інші дії під час виконавчого провадження колегія суддів зазначає про те, що чинне законодавство, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання; чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи для виконання рішення суду, зокрема, щодо виявлення майна (коштів) боржника. Натомість Відділом ДВС перевірено лише наявність реєстрації транспортних засобів та відкритих рахунків, що не в повній мірі відповідає вимогам норм вказаного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У рішенні у справі «Янголенко проти України», no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції.
Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Висновки суду першої інстанції та доводи державного виконавця, що вимога про зобов'язання державного виконавця або іншої посадової особи Першого ВДВС у місті Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 по справі №925/480/24 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження" не потребує спеціального застосування примусу суду, оскільки така вимоги зводиться до зобов'язання виконавця виконувати функції, які вони і покликані здійснювати згідно законодавства, колегія суддів відхиляє, оскільки ч. 2 ст. 343 ГПК України прямо передбачає, що у випадку обґрунтованості скарги суд, зокрема, зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Крім того, можливість задоволення скарги на бездіяльність органу ДВС у такий спосіб також підтверджується постановами Верховного Суду від 19.06.2025 у справі 916/2686/16.
За таких обставин, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, скарга стягувача підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №925/480/24 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи апелянта про відсутність повноважень у Анісімова Олександра Олександровича буди представником Першого ВДВС у місті Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції спростовується наявними в матеріалах справи довіреністю №23356 26-20-43 від 12.03.2024 та посадовою інструкцією державного виконавця від 12.04.2023, які згідно приписів ч. 3 ст. 56 ГПК України підтверджують можливість Анісімова О.О. представляти інтереси органу державної виконавчої служби у суді.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 03.09.2025 у справі № 925/480/24 - скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення скарги на бездіяльність органу ДВС.
Керуючись ст.ст. 74, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.09.2025 у справі № 925/480/24 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.09.2025 у справі № 925/480/24 скасувати та постановити нову, якою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.
3. Зобов'язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №925/480/24 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
4. В решті вимог скарги відмовити.
5. Матеріали справи № 925/480/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 28.10.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко