ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про залишення апеляційної скарги без руху
28 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2129/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 (повний текст складено та підписано 08.10.2025, суддя Найфлейш В.Д.)
у справі №916/2129/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/2129/25, зокрема заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" з грошовими вимогами до боржника - задоволено частково, визнано АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" кредитором з грошовими вимогами до боржника на суму 7 145 647 гривень 85 копійок, а також судовий збір в сумі 6056 гривень 00 копійок, в іншій частині грошових вимог - відмовлено.
Південно-західним апеляційним господарським судом отримано апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" на вищевказану ухвалу суду.
Ухвалою суду від 15.10.2025 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2129/25 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/2129/25 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Наразі судом апеляційної інстанції отримано матеріали справи №916/2129/25.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 28.10.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2129/25 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Таран С.В.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи справу №916/2129/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
Ознайомившись з апеляційною скаргою колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній станом на час звернення з заявою із кредиторськими вимогами) за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року - 3028 гривні.
Відтак, під час звернення Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" із кредиторськими вимогами до боржника підлягав сплаті судовий збір у розмірі 6056 грн.
Підпунктом 6 п.2-1 ч.2 ст.4 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній станом на час звернення з апеляційною скаргою) визначено, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на подання апелянтом скарги в електронному вигляді через систему «Електронний суд» застосовується понижений коефіцієнт розміру ставки судового збору.
Відтак, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 7267,20 грн (6056 грн (судовий збір, що підлягав сплати при поданні заяви)* 150%*0,8).
Проте, скаржником до апеляційної скарги доказів сплати судового збору не надано взагалі.
Разом з цим, у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить суд апеляційної інстанції відстрочити сплату судового збору на певний строк або до ухвалення рішення у даній справі.
В обґрунтування такої заяви скаржник зазначає, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 05.10.2023 року № 350-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНОІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення № 1235 від 05.10.2023 року «Про початок процедури ліквідації АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого повноваження ліквідатора з 06 жовтня 2023 року до 05 жовтня 2026 року (включно) делеговані ОСОБА_2 . У зв'язку з процедурою ліквідації АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» обмежений у фінансуванні витрат в тому числі зі сплати судового збору, оскільки метою процедури ліквідації банку є задоволення вимог кредиторів банку.
Суд апеляційної інстанції з приводу даного клопотання зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 по справі № 0940/2276/18.
Між тим, відповідно до пункту 37 вказаної постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов'язком суду.
Тобто, з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору, однак лише щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених пунктом 3 вказаної норми.
Оскільки предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому і підстави для відстрочення сплати судового збору у даній справі відсутні (подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №914/2483/22, від13.02.2023 у справі №910/6998/21, від 07.10.2022 у справі №914/288/22, від 26.07.22 у справі №910/9328/21, від 31.07.2022 у справі №910/11257/21, від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 31.03.2021 у справі №903/465/20, від 26.04.2021 у справі №5028/19/59/2012, від 22.02.2021 у справі №910/17424/19, від 19.04.2021 у справі №908/859/20, у постановах від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 12.08.2022 у справі №910/19043/21, від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20).
При цьому, питання про відстрочення (розстрочення) судом сплати судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За змістом частини 4 статті 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Колегія суддів відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 07.10.2024 по справі №905/781/22).
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Згідно з ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до вимог ст.ст. 74, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, у порушення наведених норм апелянтом в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору не було надано суду апеляційної інстанції доказів того, що у нього на момент подання скарги відсутні кошти, для сплати судового збору, та доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги до прийняття постанови у справі.
На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє заявлене клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору.
Також, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 у цій справі задоволено заяву ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника та визнано його кредитором з грошовими вимогами до боржника.
Однак, при зверненні з апеляційною скаргою скаржником не надано жодних доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками кредитору по справі ОСОБА_3 у порядку визначеному ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не було виконано вимог п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянту необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі та докази направлення кредитору апеляційної скарги з додатками.
Керуючись ст. 174, ст. 234, п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/2129/25 залишити без руху.
Акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі та докази направлення кредитору апеляційної скарги з додатками протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити Акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.